Рішення

від 19.02.2020 по справі 296/1039/19

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/1039/19

2/296/943/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2020 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомир в складі:

головуючого судді Рожкової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Могилевець В.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Циганчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної установи «Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України» про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

І. СУТЬ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

1.1. 06.02.2019 ОСОБА_2 звернулась до Корольовського районного суду міста Житомира із позовом до Державної установи Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України , в якому просила повернути їй різницю грошей, які надлишково відшкодовано в сумі 36 691 грн. 27 коп.; віз сплати судового збору відповідно до п.10 ст. 5 Закону України Про судовий збір як громадянку віднесену до ІІ категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, усі судові витрати стягнути з відповідача.

1.2. Поданий позов обґрунтовувався тим, що 08.02.2016 позивачем відшкодовано відповідачу завдану матеріальну шкоду, шляхом перерахування на рахунок установи, грошовими коштами в сумі 39 254 грн. 85 коп., а також при звільненні позивача, із заробітної плати останньої, в рахунок погашення матеріальної шкоди, утримано грошові кошти в сумі 1 767 грн. 61 коп., що становить загальну суму 41 022 грн. 46 коп. Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 18.09.2018 встановлено суму відшкодування матеріальної шкоди відповідачу у розмірі 4 331 грн. 19 коп. 20.12.2018 позивач звернулась до відповідача з вимогою повернути різницю грошових коштів, які надлишково відшкодувала в сумі 36 691 грн. 27 коп. на, що отримала відмову, з підстав перерахування коштів установою до державного бюджету. З таким твердженням позивач не погоджується, оскільки грошові кошти перерахувала на розрахунковий рахунок установи. Разом з тим наголосила, що використовувати власні кошти керівництво установи вирішує саме по мірі власних потреб.

Посилаючись на вимоги статтей 316, 387, 1212 Цивільного кодексу України та статтю 41 Конституції України, позивач просила повернути різницю надлишково відшкодованих відповідачу грошових коштів.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

2.1. 15.02.2019 ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху, надано строк на усунення недоліків (а.с.17,18).

2.2. 06.03.2019 позивачем усунуто недоліки позовної заяви, шляхом подання заяви (а.с.21,22).

2.3. 11.03.2019 ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира відкрито провадження у справі №296/1039/19, вирішено розглядати справи у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін (а.с.23,24).

2.4. Ухвалою суду від 13.05.2019 здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справи № 296/1039/19 у розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання (а.с.28).

2.5. 07.10.2019 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник просить у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити за безпідставністю, оскільки загальний розмір заподіяної позивачем шкоди становив 72 597 грн. 96 коп., вчиненої на посаді головного бухгалтера установи. Шкода була визначена за нарахування протягом 2013-2015 років премій у великих розмірах працівникам відділу бухгалтерського обліку без видання відповідних наказів та нанесено матеріальної шкоди позивачу в особливо великих розмірах. З метою часткового погашення матеріальних збитків 08.02.2016 позивачем відшкодовано відповідачу 39 254 грн. 85 коп., при звільненні в рахунок погашення заборгованості зараховано 1 767 грн. 61 коп. З метою стягнення з позивача суми невідшкодованої шкоди в розмірі 31 575 грн. 50 коп. відповідачем подано до суду позов, який задоволено частково у межах заробітку позивача за останніх два місяці перед звільненням - 4 331 грн. 19 коп. Невідшкодована шкода віднесена на збитки Центру. При цьому вказує на те, що посилання позивача на норми статтей 1212, 316, 387 Цивільного кодексу України та статтю 41 Конституції України є безпідставними, оскільки Центр не набував та не зберігав ніякого майна позивача, ніяким чином не порушував право власності позивача. Наголосив, що відповідач є державною установою і фінансується із державного бюджету, грошові кошти в сумі 39 254 грн. 85 коп. перераховані позивачем з метою добровільного відшкодування заподіяної установі матеріальної шкоди, були зараховані до державного бюджету, а не на рахунок відповідача. Факт нанесення матеріальної шкоди відповідачу та законність притягнення позивача до матеріальної відповідальності підтверджено постановою Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14.08.2019 від у справі № 296/3015/16-ц, якою також підтверджено законність звільнення позивача за п.2 ст.41 КЗпП України (а.с.45-48).

2.6. Представник позивача Сачок ОСОБА_3 .В. у судовому засіданні 19.02.2020 підтримав позов, просив задовольнити.

2.7. Представник відповідача Циганчук Н.А. у судовому засіданні 19.02.2020 просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на підстави, зазначені у відзиві на позовну заяву.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

3.1. Згідно наказу № 36-ос від 11.03.2014 ОСОБА_2 була прийнята на посаду бухгалтера відділу бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу Державної установи Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я Держсанепідслужби України .

3.2. 23-25 лютого 2016 року у ДУ Житомирський ОЛЦ ДСЕС України проведено перевірку, за результатом якої складено акт та виявлено, що бухгалтерами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 здійснено неналежний контроль за витрачанням коштів фонду оплати праці працівників ДУ Житомирський ОЛЦ ДСЕС України , що входить до їх безпосередніх обов`язків, що призвело до незаконного витрачання бюджетних коштів.

3.3. 08.02.2016 згідно квитанції № 0.0.5015010891 від 08.02.2016 ОСОБА_2 внесено на рахунок одержувача Державної установи Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України грошові кошти в сумі 39 254 грн. 95 коп., що разом з відшкодуванням іншими працівниками, діями яких завдано шкоди установі становило 315 777 грн. 87 коп., що підтверджується, платіжним дорученням № 171 від 09.02.2016 та банківськими виписками № БВ - 00000055 від 08.02.2016, № БВ - 00000059 від 10.02.2016 (а.с.13, 52,53,54,55).

3.4. Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 18.09.2018 у справі №296/6982/16-ц, яку залишено без змін постановою Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 296/3015/16-ц, встановлено, що оскільки ОСОБА_2 має нести відповідальність за шкоду в межах середньомісячного заробітку, то з останньої підлягає стягненню матеріальна шкода в сумі 4331,19 грн. (а.с.8-10, 56-65).

3.5. З 10 березня 2016 року № 42-ос ОСОБА_2 звільнено із посади бухгалтера з розрахунку заробітної плати відділу бухгалтерського обліку ДУ Житомирський ОЛЦ Держсанепідслужби України на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України (з підстав втрати довір`я). Та законність звільнення позивача з посади підтверджено постановою Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14.08.2019 від у справі № 296/3015/16-ц.

3.6. 20.12.2018 ОСОБА_2 звернулась до Державної установи Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України з вимогою повернення різниці грошових коштів в сумі 36 691 грн. 27 коп., які були надлишково відшкодовані нею (а.с.11).

3.7. Листом директора Державної установи Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України Парамонова З.М. від 04.01.2019 ОСОБА_2 відмовлено в поверненні грошових коштів (а.с.12).

ІV. ЗАКОНОДАВТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ

4.1. Відповідно до частини 1 статті 136 Кодексу законів про працю України покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

4.2. Відповідно до статті 1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

4.3. Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

4.4. Правилами статті 12 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

4.5. Відповідно до статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

4.6. Відповідно до частини 1 статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

4.7. Відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

4.8. Відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

V. ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ

5.1. Встановлено, що між сторонами у справі виникли спірні правовідносини з приводу повернення, внесених на рахунок відповідача коштів.

5.2. Суд враховує, що під час перебування ОСОБА_2 на посаді бухгалтера з розрахунку заробітної плати відділу бухгалтерського обліку ДУ Житомирський ОЛЦ Держсанепідслужби України , загальний розмір заподіяної нею шкоди становив 72 597,96 грн.

5.3. Факт незаконного витрачання бюджетних коштів ОСОБА_2 та розмір шкоди був встановлений комісією по перевірці виконання постанови Кабінету Міністрів України 01.03.2014 № 65 "Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету"

5.4. До закінчення роботи комісії частина матеріальної шкоди добровільно відшкодована позивачем у сумі 39 254 грн. 85 коп., із зазначенням у квитанції призначення платежу: повернення помилково зарахованих коштів від ОСОБА_2 , а 1767,61 грн. стягнуті з її заробітної плати при звільненні з роботи. Зазначені обставини позивачем не заперечуються та не спростовані іншими доказами.

5.5. Оскільки залишок розміру заподіяної позивачем Центру шкоди у сумі 31 575,50 грн. відшкодовано не було Центр звернувся з позовом до суду відповідно до ст. 136 КЗпП України.

5.6. Так як грошові кошти в сумі 39 254 грн. 85 коп. перераховані позивачем добровільно, то посилання позивача на норми ст. 1212 Цивільного кодексу України та статтю 41 Конституції України є безпідставними.

5.7. Не грунтуються на належних доказах посилання позивача на норми ст. 316 ЦК України, яка розкриває поняття права власності, та ст. 387 ЦК України, щодо права власника витребувати своє майно від особи, яка неналежно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, оскільки відповідач не порушував права власності позивача.

5.8. Так як кошти в сумі 39 254,85 грн. були перераховані позивачем з метою добровільного відшкодування заподіяної установі матеріальної шкоди, а для стягнення решти невідшкодованих коштів установа зверталася до суду та позов було задоволено частково із встановленням факту завдання ОСОБА_2 такої шкоди і обставини добровільного перерахування останньою коштів в сумі 39 254,85 грн. не були предметом судового розгляду розгляду, суд дійшов висновку, що позоні вимоги ОСОБА_2 є безпідставними, у зв"язку з чим позов не підлягає задоволенню.

VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

6.1. Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України Про судовий збір (як особа віднесена до 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи), судові витрати у справі підлягають віднесенню за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 247, 274-279, 259, 263, 264, 265, 430 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 до Державної установи «Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України» залишити без задоволення.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:

ОСОБА_2

проживає за адресою:

АДРЕСА_1

РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач:

Державна установа

«Житомирський обласний лабораторний центр

Міністерства охорони здоров`я України»

місцезнаходження за адресою:

м.Житомир, вул. В.Бердичівська,64

Код ЄДРПОУ 38499986

Повний текст рішення складено 02.03.2020.

Cуддя О. С. Рожкова