Рішення

від 13.03.2020 по справі 760/30134/19

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/2235/20

В справі № 760/30134/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

13 березня 2020 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді- Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Шпори М.М.

позивача- ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Вальдівія Голд , 3-я особа: ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивачка в жовтні 2019 року звернулася до суду з позовом і просила стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену їй заробітну плату за період з 16 липня 2018 року до 29 липня 2019 року в розмірі 57 501, 15 гр.

Посилається в позові на те, що з 16 липня 2018 року перебувала в трудових відносинах з відповідачем.

29 липня 2019 року була звільнена з роботи за власним бажанням відповідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з порушенням ТОВ Вальдівія Голд КЗпПУ трудового законодавства, пов`язаного з оплатою праці.

Це підтверджується наказом № 10-к/тр від 29 липня 2019 року.

Підтвердженням факту існування заборгованості є довідка, яка видана відповідачем за вих.№12/19 від 29 липня 2019 року.

Вказаним наказом була також передбачена виплата вихідної допомоги відповідно до ст. 44 КЗпП України та виплата компенсації за невикористану щорічну відпустку тривалістю 24 календарні дні.

В порушення вимог закону в день її звільнення директор ТОВ Вальдівія Голд не здійснила виплату належних коштів.

Згідно довідки про нарахування заробітної плати вих. №12/19 від 29 липня 2019 року за період роботи в ТОВ Вальдівія Голд з 16 липня 2018 року по 29 липня 2019 року їй було нараховано 93 430, 00 гр., з яких до виплати 75 211, 15 гр., а саме: 70 710,00 гр. заробітної плати / до видачі: 56 921,55 гр./, 5 500, 00 гр компенсації за невикористану відпустку / до видачі: 4 427,50 гр./, 17 220, 00 гр. вихідної допомоги / до видачі: 13 862,10 гр./

Згідно історіїї по картковому рахунку № НОМЕР_1 з банку за період роботи в ТОВ Вальдівія Голд з 16 липня 2018 року по 29 липня 2019 року та на момент подання заяви до суду їй було виплачено 17 710, 00 гр.

За таких обставин, вважає, що з відповідача підлягає стягненню в судовому порядку 57 501,15 гр.

В січні 2020 року позивачка збільшила розмір позовних вимог і просить стягнути з відповідача:

- 70 710, 00 гр. заборгованої заробітної плати;

- 5 500, 00 гр. компенсації за невикористану відпустку;

- 17 220. 00 гр. вихідної допомоги.

Позивачки в судовому засіданні позов підтримала.

Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 31 жовтня 2019 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 5 листопада 2019 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками з пропозицією надати відзив на позов.

27 листопада 2019 року направлений відповідачу пакет документів було повернуто до суду без вручення з відміткою поштового відділення про повернення в зв`язку з закінченням терміну зберігання.

/ а. с. 29 /

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За ініціативою суду, справа була призначена до розгляду з викликом сторін.

Представник відповідача та 3-я особа у судове засідання тричі не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином у порядку, визначеному ч. 1 ст. 130 ЦПК України.

Про причину неявки суд до відома не поставили.

Судові повістки, що направлялись за зареєстрованим у ЄДРПУО місцезнаходженням відповідача, а також проживання 3-ї особи, повертались до суду з відміткою поштового відділення про закінчення терміну зберігання.

Порядок вручення судових повісток врегульовано ст. ст.128, 130 ЦПК України та Правилами надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року / в редакції постанови КМУ від 27 грудня 2019 року /.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові № 922/1714/18 від 17 квітня 2019 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, дії відповідача, направлені на неотримання судової кореспонденції, яка направлялася йому судом за адресою, зазначеною в ЄДРПУО, є свідомими,спрямовані на затягування розгляду справи та свідчать про зловживання процесуальними правами, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.

Виходячи з цього, порядку повідомлення адресата про надходження судової повістки, неявка адресата за її отриманням у поштовому відділенні є відмовою від її отримання, а тому повідомлення відповідача про час розгляду справи суд вважає належним.

Ухвалою суду від 5 листопада 2019 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно зі ст. 178 ЦПК України відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву.

Станом на день ухвалення рішення у справі відповідач своїм правом не скористався, відзив на позову заяву не подав.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, враховуючи думку позивачки, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 21, 24 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зі ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Судом встановлено, що наказом № 4-К від 16 липня 2018 року позивачка була прийнята на роботу на посаду менеджера зі збуту Товариства з обмеженою відповідальністю Вальдівія Голд .

Наказом № 10-к/тр від 29 липня 2019 року позивачка була звільнена з роботи за власним бажанням за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до довідки ТОВ Вальдівія Голд № 12/19 від 29 липня 2019 року за період роботи позивачці було нараховано 70 710, 00 гр. заробітної плати, 5 500, 00 гр. компенсації за 24 календарних дні невикористаної щорічної основної відпустки, 17 220, 00 гр. вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку відповідно до ст. 44 КЗпП України.

Згідно з корпоративним зарплатним картковим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на ім`я позивачки в АТ`Райффайзен Банк Аваль , з нарахованої суми за період її роботи у відповідача їй було перераховано на картковий рахунок 17 710, 00 гр. заробітної плати.

Тобто, залишок невиплаченої заробітної плати складає 53 000, 00 гр.

/ а.с.4, 6 - 7, 10 /

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За таких обставин, невиплату позивачці заробітної плати в строки, визначені законом та відсутності спору з цього приводу, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачки в частині її стягнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

З точки зору закону порушення строків виплати заробітної плати є порушенням трудового законодавства, що давало позивачці право на звільнення з роботи за ч.3 ст.38 КЗпП України.

Згідно з ч.3 ст.38 КЗпП України можливість реалізації працівником права на розірвання трудового договору у визначений ним строк обумовлена наявністю самого факту невиконання вимог законодавства про працю.

Порушення законодавства про працю щодо позивачки визнано відповідачем шляхом видачі наказу про її звільнення з роботи за ч.3 ст.38 КЗпП Украни та посиланням на виплату вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку відповідно до ст.44 КЗпП України.

Відповідно до ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Виходячи з цього, суд вважає, що дана обставина є достатньою для задоволення вимог позивачки в частині стягнення з відповідача вихідної допомоги.

Статтею 74 КЗпП України передбачено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Частиною 1 ст. 75 КЗпП України передбачено, що щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

В силу ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Таким же чином врегульоване це питання в ч.1 ст.24 Закону України Про відпустки .

Виходячи з цього, звільнення позивачки з роботи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивачки і в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Частиною 2 ст. 4 Закону встановлено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Виходячи з даної норми закону, суми задоволених позовних вимог, звільнення позивачки від сплати судового збору при зверненні до суду, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст. 3, 21,23, 24, 74, 75, 83,115, 116 КЗпП України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вальдівія Голд / 03151 м. Київ вул. Керченська, 4 офіс 12, ЄДРПОУ 42218684 / на користь ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_2 / 70 710. 00 гр. заробітної плати, 5 500, 00 гр. компенсації за невикористану відпустку та 17 220, 00 гр. вихідної допомоги / за вирахування всіх необхідних податків та платежів/.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вальдівія Голд / 03151 м. Київ вул. Керченська, 4 офіс 12, ЄДРПОУ 42218684 / 934, 30 гр. судового збору на користь держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 10 квітня 2020 року.

Суддя Л.А.Шереметьєва