Рішення

від 06.04.2020 по справі 914/120/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2020 справа №914/120/20

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Чорної І.Б., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес Д.Ф.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ХАРД ШЕЛЛ

про: стягнення 41213,53грн.,

Представники сторін: не з`явились,

ВСТАНОВИВ:

15.01.2020р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес Д.Ф. до Товариства з обмеженою відповідальністю ХАРД ШЕЛЛ про стягнення 41213,53грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.01.2020р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес Д.Ф. залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків поданої позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині вищевказаної ухвали.

На виконання вимог ухвали суду від 20.01.2020р., 31.01.2020р. позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№5859/20.

05.02.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження; судове засідання призначити на 26.02.2020р.; явку представників сторін у судове засідання визнати обов`язковою.

У судові засідання 26.02.2020р. та 11.03.2020р., які протокольними ухвалами відкладено на 11.03.2020р. та 26.03.2020р. відповідно, з`явився представник позивача. Відповідач участі повноважних представників судових засіданнях 26.02.2020р. та 11.03.2020р. не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. При цьому, 28.02.2020р. на поштову адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№10293/20.

Ухвалами від 26.02.2020р. та 11.03.2020р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судових засідань.

16.03.2020р. на поштову адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№12752/20.

У судовому засіданні 26.03.2020р. сторони участь повноважних представників не забезпечили. При цьому, 26.03.2020р. на електронну та поштову адреси суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№13731/20.

Протокольною ухвалою від 26.03.2020р. суд відклав судове засідання у цій справі на 06.04.2020р.

Крім того, ухвалами від 27.03.2020р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав сторін у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання.

Відповідно до ч.3 ст.222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

У судовому засіданні 06.04.2020р. сторони участь повноважних представників не забезпечили. При цьому, 06.04.2020р. позивачем подано до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№15258/20.

Враховуючи наведене, у судовому засіданні 06.04.2020р. фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося.

Суд звертає увагу на те, що у судові засідання у цій справі відповідач участі повноважного представника не забезпечив, причин неявки у такі суду не повідомив, з клопотання та заявами до суду не звертався. При цьому, з метою належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судових засідань у цій справі Господарський суд Львівської області надіслав на адресу місцезнаходження відповідача (79019, Львівська обл., місто Львів, вулиця Липинського, будинок 36) ухвалу про відкриття провадження у справі та ухвали про виклик відповідача в судові засідання. Проте, станом на момент прийняття рішення у цій справі: примірники ухвали про відкриття провадження у справі від 05.02.2020р. та ухвали про виклик відповідача від 26.02.2020р. повернуто поштою на адресу суду, при цьому, згідно інформації, що міститься на веб-сайті АТ Укрпошта щодо відстеження поштових відправлень №79014 1301728 1 та №79014 1305717 8, в яких відповідачу надіслано вищевказані ухвали, такі відправлення 10.02.2020р. та 28.02.2020р. відповідно не вручені під час доставки: інші причини;

Водночас, судом враховано позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладену в постановах від 24.12.2019р. у справі №909/359/19, від 27.08.2019р. у справі №916/1095/18, від 25.06.2019р. у справі №922/2972/18, від 21.03.2019р. у справі №916/2349/17, від 11.12.2018р. у справі №921/6/18, відповідно до якої, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії; водночас, за змістом ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом; усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Беручи до уваги викладене, відповідача було належним чином повідомлено про розгляд цієї справи.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 ГПК України, надання відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Позиція позивача:

позивач з підстав неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати орендної плати, які виникли відповідно до укладеного між сторонами договору про оренду опалубки №01-01/08/17 від 01.08.2017о., просить суд стягнути з відповідача 41213,53грн. основного боргу.

За результатами дослідження наданих позивачем доказів та матеріалів справи, пояснень представника позивача, суд встановив наступне:

01.08.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Прогрес Д.Ф. (надалі по тексту - Наймодавець , позивач ) та Товариством з обмеженою відповідальністю ХАРД ШЕЛЛ (надалі по тексту - Наймач , відповідач ) укладено договір про оренду опалубки №01-01/08/17 (надалі по тексту - Договір ), відповідно до п.1.1 якого, Наймодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується передати Наймачеві у користування (без права суборенди) за плату опалубку, перелік якої визначений в акті приймання-передачі (Додаток № 1 до цього договору), що є невід`ємною частиною цього договору.

Так, 01.08.2017р., на виконання умов Договору, Наймодавець передав, а Наймач прийняв комплекти опалубки (надалі по тексту - Опалубка ), що підтверджується актами приймання-передачі №1, №2 та №3 від 01.08.2017р., які, згідно з п.7 таких, є невід`ємними частинами Договору та копії яких містяться в матеріалах справи. Відповідно до п.2 вищевказаних актів приймання-передачі, вартість таких комплектів опалубки становить 9015858,80грн., 1330370,10грн. та 436711,50грн. відповідно, при цьому, згідно з п.1 таких актів, загальна вартість оренди вищевказаних комплектів опалубки за тридцять днів становить 498426,42грн., 83312,28грн. та 22761,72грн.

Згідно з положеннями п.3.2. Договору, орендна плата починає нараховуватись з дня підписання акту приймання-передачі та нараховується до дня повернення Наймачем комплекту опалубки та підписання сторонами акту приймання-передачі (повернення) включно.

Відповідно до п.3.3. Договору, загальна сума орендної плати становить: вартість оренди за один календарний день помножену на фактичну кількість календарних днів оренди. Вартість вказана в актах приймання-передачі.

У пп.пп. а , б , в п.3.4. Договору сторони погодили наступні періоди розрахунків: сторони погодили період розрахунків оренди становить календарний місяць; у випадку оренди (довгострокової) більше 30 календарних днів, Наймач зобов`язується здійснювати попередню плату у розмірі 100% за фактичну кількість календарних днів оренди опалубки, що залишається до кінця місяця - у першому місяці користування від дня підписання акту приймання-передачі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Наймодавця; за другий та кожний наступний період розрахунків, орендна плата вноситься попередньо (авансом): впродовж 3 (трьох) робочих днів до початку такого періоду розрахунків за поточний місяць чи ту кількість календарних днів (якщо оренда була меншою місячного терміну).

Відповідно до пп. д п.2.2. Договору, Наймач зобов`язаний своєчасно у встановлені цим договором строки сплачувати визначену цим договором плату за користування опалубкою у повному обсязі.

Як зазначає позивач, відповідач передбачені умови Договору зобов`язання щодо сплати орендної плати виконав частково, внаслідок чого, утворився борг у розмірі 41213,53грн. (згідно претензії №01 від 11.12.2019р., копія якої міститься в матеріалах справи)

При цьому, позивач зазначає, що ним, з метою досудового врегулювання спору, на адресу відповідача надіслано претензію №01 від 11.12.2019р. щодо сплати вищевказаного боргу за Договором. Проте, така претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Також, відповідно до абз.1 позовної заяви, станом на 09.01.2020р., заборгованість відповідача перед позивачем, яка, враховуючи зазначене у претензії залишилась незмінною з 12.12.2017р., становить 41213,53грн.

Крім того, відповідно до поданого позивачем клопотання (вх.№15258/20 від 06.04.2020р.), Опалубку відповідачем так і не повернуто.

Беручи до уваги наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 41213,53грн. несплаченої орендної плати.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного:

Згідно зі статтею 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до приписів ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, 01.08.2017р. між сторонами укладено Договір, відповідно до п.1.1 якого, позивач, як Наймодавець, в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується передати відповідачеві, як Наймачеві, у користування (без права суборенди) за плату опалубку, перелік якої визначений в акті приймання-передачі (Додаток № 1 до цього договору), що є невід`ємною частиною цього договору.

Вказаний Договір підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін Договору.

Згідно з п.5.1. Договору, договір вступає в силу у момент підписання його сторонами, та діє протягом 365 днів, або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Відповідно до положень ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Згідно з ч.1 ст.252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Враховуючи наведене, у п.5.1. Договору сторонами погоджено визначений у днях строк дії Договору, а саме - 365 днів. При цьому, останнім днем такого строку був 31.07.2018р.

Беручи до уваги викладене, на підставі Договору у сторін виникли відповідні права та обов`язки.

Так, 01.08.2017р., на виконання умов Договору, Наймодавець передав, а Наймач прийняв Опалубку, що підтверджується актами приймання-передачі №1, №2 та №3 від 01.08.2017р.

Згідно з п.1.3. Договору, підписання належним представником Наймача акту приймання-передачі обладнання засвідчує: факт передачі Наймодавцем технічно справного обладнання; факт ознайомлення Наймача із всіма особливими властивостями роботи обладнання; а також факт проведення інструктажу з використання обладнання в роботі та правил безпеки при його застосуванні.

Суд зазначає, що акти приймання-передачі №1, №2 та №3 від 01.08.2017р. підписано директорами та скріплено відтисками печаток сторін.

Відповідно до п.1 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з п.1 вищевказаних актів приймання-передачі, які є невід`ємними частинами Договору (п.7 актів приймання-передачі), загальна вартість оренди Опалубки за тридцять днів становить 604500,42грн. (498426,42 (вартість оренди комплекту опалубки, перелік якого визначено в акті приймання-передачі №1 від 01.08.2017р.) + 83312,28 (вартість оренди комплекту опалубки, перелік якого визначено в акті приймання-передачі №2 від 01.08.2017р.) + 22761,72 (вартість оренди комплекту опалубки, перелік якого визначено в акті приймання-передачі №1 від 01.08.2017р.)).

Відповідно до підписаних сторонами актів наданих послуг №652 від 31.08.2017р. на суму 20430,56грн. (з ПДВ), №693 від 31.08.2017р. на суму 86089,35грн. (з ПДВ), №694 від 31.08.2017р. на суму 498426,42грн. (з ПДВ), №840 від 12.09.2017р. на суму 15307,05грн. (з ПДВ), №788 від 30.09.2017р. на суму 19608,84грн. (з ПДВ), №789 від 30.09.2017р. на суму 80188,92грн. (з ПДВ), №790 від 30.09.2017р. на суму 441029,16грн. (з ПДВ), №832 від 30.09.2017р. на суму 1086,72грн. (з ПДВ), №937 від 07.10.2017р. на суму 5083,09грн. (з ПДВ), №938 від 13.10.2017р. на суму 16928,97грн. (з ПДВ), №952 від 19.10.2017р. на суму 14010,37грн. (з ПДВ), №869 від 31.10.2017р. на суму 20262,47грн. (з ПДВ), №870 від 31.10.2017р. на суму 82861,88грн. (з ПДВ), №872 від 31.10.2017р. на суму 368413,92грн. (з ПДВ), №1126 від 02.11.2017р. на суму 1758,77грн. (з ПДВ), №1014 від 30.11.2017р. на суму 19608,84грн. (з ПДВ), №1015 від 30.11.2017р. на суму 80188,92грн. (з ПДВ), №1016 від 30.11.2017р. на суму 330148,08грн. (з ПДВ) позивач надав відповідачу послуги з оренди за Договором на загальну суму 2101432,33грн. (з ПДВ).

Водночас, суд звертає увагу на те, що долучені позивачем до клопотання (вх.№10293/20 від 28.02.2020р.) акти наданих послуг на загальну суму 25906,48грн., а саме №1216 від 06.12.2017р. на суму 9856,73грн. (з ПДВ), №1252 від 12.12.2017р. на суму 16049,75грн. (з ПДВ), не можуть бути належними доказами надання відповідних послуг, оскільки такі не підписано відповідачем.

Проте, згідно з положеннями п.3.2. Договору, орендна плата починає нараховуватись з дня підписання акту приймання-передачі та нараховується до дня повернення Наймачем комплекту опалубки та підписання сторонами акту приймання-передачі (повернення) включно.

В матеріалах справи відсутні та сторонами не надано доказів повернення відповідачем позивачу Опалубки в межах періоду, за який нараховано орендну плату, стягнення суми якої є предметом цього позову, , більше того, відповідно до поданого позивачем клопотання (вх.№15258/20 від 06.04.2020р.), Опалубку, станом на момент ухвалення цього рішення, відповідачем так і не повернуто.

При цьому суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна (із змінами та доповненнями), що орендар на підтвердження виконання зобов`язання за договором оренди (найму) вправі в судовому порядку вимагати прийняття від нього орендодавцем майна, яке було предметом договору, та документального оформлення такого прийняття згідно з ч.1 ст.545, ч.2 ст.795 ЦК України.

Проте, в матеріалах справи відсутні, сторонами не наведені доводи та не подані докази звернення відповідача до суду з вимогою до позивача про прийняття позивачем Опалубки та документального оформлення такого прийняття; зустрічний позов у цій справі також не заявлено.

Беручи до уваги викладене, суд зазначає, що відсутність підписів відповідача на актах наданих послуг №1216 від 06.12.2017р. на суму 9856,73грн. (з ПДВ), №1252 від 12.12.2017р. на суму 16049,75грн. (з ПДВ), не звільняє останнього від сплати орендної плати за зазначені в таких актах періоди, оскільки, відповідно до п.3.2. Договору, передбачена умовами орендна плата нараховується до дня повернення Наймачем комплекту опалубки та підписання сторонами акту приймання-передачі (повернення) включно, при цьому, підстави стверджувати, що Опалубку відповідачем повернуто позивачу відсутні. При цьому, як зазначено вище, строк дії Договору закінчився в липні 2018р., а отже, нарахування позивачем плати за користування в грудні 2017р. (а саме, по 12.12.2017р.), тобто в межах строку дії Договору, частиною Опалубки є правомірним.

У пп.пп. а , б , в п.3.4. Договору сторони погодили наступні періоди розрахунків: сторони погодили період розрахунків оренди становить календарний місяць; у випадку оренди (довгострокової) більше 30 календарних днів, Наймач зобов`язується здійснювати попередню плату у розмірі 100% за фактичну кількість календарних днів оренди опалубки, що залишається до кінця місяця - у першому місяці користування від дня підписання акту приймання-передачі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Наймодавця; за другий та кожний наступний період розрахунків, орендна плата вноситься попередньо (авансом): впродовж 3 (трьох) робочих днів до початку такого періоду розрахунків за поточний місяць чи ту кількість календарних днів (якщо оренда була меншою місячного терміну).

Отже, у Договорі сторони погодили попередню оплату відповідачем орендної плати.

Відповідно до позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеній у постанові від 25.02.2020р. у справі №922/1705/19 (текст якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/87929480 ), правилами зустрічного виконання зобов`язання, встановленими статтею 538 Цивільного кодексу України, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов`язку; у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (частина 3 статті 538 Цивільного кодексу України). Це правило має загальний характер та розповсюджується на будь-які зустрічні зобов`язання . .

Правилами зустрічного виконання зобов`язання, встановленими ст.538 ЦК України, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов`язку.

Виходячи із правової природи Договору та його змісту можна дійти висновку, що його сторонами визначено зустрічне виконання зобов`язання. Таким чином, обов`язок відповідача з оплати орендної плати за перший місяць користування Опалубкою (100% вартості такої - пункт 3.4 Договору) пов`язаний з обов`язком позивача передати Опалубку (п.п.1.1., 3.2., 3.4. Договору).

Отже, обов`язок відповідача щодо виконання передбаченого умовами Договору грошового зобов`язання з оплати орендної плати за перший місяць строку оренди настає одночасно із передачею позивачем об`єкту оренди - Опалубки. При цьому, за обов`язок відповідача щодо оплати орендної плати за другий та наступні місяці строку оренди настає за три робочі дні до початку таких .

Враховуючи наведене, зокрема, виконання позивачем передбаченого умовами Договору зобов`язання щодо передачі відповідачу Опалубки, обов`язок відповідача щодо виконання передбаченого умовами Договору грошового зобов`язання з оплати орендної плати за Опалубку за спірний період у загальному розмірі 2127338,81грн. (20430,56 + 86089,35 + 498426,42 + 15307,05 + 19608,84 + 80188,92 + 441029,16 + 1086,72 + 5083,09 + 16928,97 + 14010,37 + 20262,47 + 82861,88 + 368413,92 + 1758,77 + 19608,84 + 80188,92 + 330148,08 + 2101432,33 + 9856,73 + 16049,75 = 2127338,81) є таким, що настав.

Згідно положень ч.1 ст.286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ч.1 ст.255 ЦК України вказано, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Приписами ч.1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач зазначає, що відповідач передбачені Договором зобов`язання щодо сплати орендної плати у вищевказаному розмірі виконав частково, сплативши 2086125,28грн. внаслідок чого, утворився борг у розмірі 41213,53грн. (2127338,81 - 2086125,28 = 41213,53).

При цьому, згідно наданої позивачем банківської виписки по його рахунку, відповідачем сплачено 2122872,28грн. (а саме: 19608,84грн. згідно з платіжним дорученням №18 від 15.09.2017р.; 20430,56грн. згідно з платіжним дорученням №23 від 15.09.2017р.; 476173,44грн. згідно з платіжним дорученням №19 від 15.09.2017р.; 498426,42грн. згідно з платіжним дорученням №20 від 15.09.2017р.; 83312,28грн. згідно з платіжним дорученням №21 від 15.09.2017р.; 86089,35грн. згідно з платіжним дорученням №22 від 15.09.2017р.; 20264,47грн. згідно з платіжним дорученням №5336 від 23.10.2017р.; 82861,88грн. згідно з платіжним дорученням №5337 від 23.10.2017р.; 200000,00грн. згідно з платіжним дорученням №5399 від 25.10.2017р.; 100000,00грн. згідно з платіжним дорученням №5442 від 30.10.2017р.; 157835,65грн. згідно з платіжним дорученням №5484 від 02.11.2017р.; 377871,39грн. згідно з платіжним дорученням №5788 від 01.12.2017р.).

Суд звертає увагу на те, що, згідно акту звіряння розрахунків між сторонами за період з 01.01.2016р. по 10.01.2020р. (належним чином завірена копія якого є додатком до позовної заяви та на якому хоч і відсутні підписи сторін, однак, розрахунок, що міститься в ньому відповідає розрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу), грошові кошти у загальному розмірі 559485,72грн., що надійшли від відповідача на рахунок позивача 15.09.2017р. згідно платіжних доручень №19 на суму 476173,44грн. та №21 на суму 83312,28грн., позивачем зараховано наступним чином:

1) 522738,72грн. (441029,16 (частина грошових коштів, сплачених згідно з платіжним дорученням №19 від 15.09.2017р.) + 81709,56 (частина грошових коштів, сплачених згідно з платіжним дорученням №21 від 15.09.2017р.) = 522738,72) зараховано в якості оплати Орендної плати за Договором;

2) 36747,00грн. (35144,28 (частина грошових коштів, сплачених згідно з платіжним дорученням №19 від 15.09.2017р.) + 1602,72 (частина грошових коштів, сплачених згідно з платіжним дорученням №21 від 15.09.2017р.) = 36747,00) зараховано в якості оплати за договором купівлі-продажу.

Однак, станом на момент ухвалення цього рішення, неможливо стверджувати про наявність підстав для вищевказаного зарахування грошових коштів в рахунок оплат не за Договором, адже:

- в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано як примірника зазначеного вище договору купівлі-продажу, так і доказів наявності у відповідача грошового зобов`язання, що виникло на підставі такого договору чи будь-якого іншого грошового зобов`язання відповідача перед позивачем;

- призначенням платежу, згідно платіжного доручення №19 від 15.09.2017р. є: Оплата оренди опалубки згідно рах№868 від 01.09.2017р в т. ч. ПДВ 20% 79362.24грн. , платіжного доручення №21 від 15.09.2017р. є: Оплата оренди опалубки згідно рах№867 від 01.09.2017р в т. ч. ПДВ 20% 13885.38грн. . Водночас, саме оренда комплектів опалубки є предметом Договору та, відповідно до положень ЦК України, не може бути предметом будь-якого договору купівлі-продажу;

- посилання на рахунки №867 та №868 від 01.09.2017р., про які зазначено у призначеннях платежу в платіжних дорученнях №19 від 15.09.2017р., як на розрахункові документи містяться у підписаних на підставі Договору актах наданих послуг №789 та №790 від 30.09.2017р.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем за оренду Опалубки сплачено грошові кошти у загальному розмірі 2122872,28грн.

Отже, сума боргу відповідача перед позивачем становить 4466,53грн. (2127338,81 (сума орендної плати за користування Опалубкою в межах заявленого позивачем періоду) - 2122872,28 (сума здійснених відповідачем оплат за Договором) = 4466,53).

Доказів сплати відповідачем позивачу вищевказаного боргу станом на момент ухвалення цього рішення сторонами не подано та в матеріалах справи відсутні, а тому, відсутні підстави стверджувати про припинення вищевказаного зобов`язання за Договором.

Відтак, беручи до уваги межі заявлених позовних вимог в частині стягнення заборгованості з орендної плати (за період з 01.08.2017р. по 12.12.2017р.); враховуючи здійснені відповідачем часткові оплати орендної плати за Договором, позовні вимоги щодо стягнення 41213,53грн. несплаченої орендної плати є такими, що підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 4466,53грн.

Відповідно до ст.ст 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України ).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу ( групі однотипних доказів ), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу ( групи доказів ).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 4466,53грн. несплаченої орендної плати.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову не спростовує.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

позивачем за подання позову у цій справі сплачено судовий збір у розмірі 2102,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №5807 від 10.01.2020р.

Доказів понесення інших судових витрат, окрім сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору станом на момент прийняття рішення позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також недоведення позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, судові витрати у справі, а саме сплачений позивачем судовий збір в розмірі 227,80грн. (4466,53 (сума позовних вимог, які підлягають задоволенню) / 41213,53 (сума заявлених позовних вимог) *2102 (сума сплаченого судового збору за подання позову у цій справі) = 227,804948 ? 227,80) слід покласти на відповідача.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ХАРД ШЕЛЛ (місцезнаходження: 79019, Львівська обл., місто Львів, вулиця Липинського, будинок 36; ідентифікаційний код: 41233319) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес Д.Ф. (місцезнаходження: 79034, Львівська обл., місто Львів, вулиця Навроцького, будинок 33; ідентифікаційний код: 39006413) 4466,53грн. несплаченої орендної плати та 227,80грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015 .

Повний текст рішення складено та підписано 10.04.2020р.

Суддя Король М.Р.