Рішення

від 10.04.2020 по справі 923/143/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2020 року Справа № 923/143/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. розглянувши справу

за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Скадовської філії ДП "Адміністрація морських портів України", м. Скадовськ Херсонської області, код ЄДРПОУ 38728486,

до: Державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт", м. Скадовськ Херсонської області, код ЄДРПОУ 01125703,

про стягнення 22367,35 грн.

Без виклику представників сторін.

Обставини справи:

11 лютого 2020 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Скадовської філії ДП "Адміністрація морських портів України" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт" 22367,35 грн. заборгованості.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем зобов`язань за договором №17-П-СКФ-17 від 14.12.2017 про надання послуг. Зокрема, зазначає порушення відповідачем умов п.1.1, п. 3.3, п.3.5. Договору, а саме у визначені договором строки відповідачем не здійснено оплати за фактично надані обсяги послуг. За розрахунками позивача, борг відповідача за надані послуги щодо забезпечення ДП "Скадовський морський торговельний порт" засобами колективного захисту працівників підприємства становить 18715,25 грн. За прострочення виконання зобов`язань за договором позивачем, на підставі п. 4.4. договору та на підставі ст. ст. 526, 530,610,612, 625 Цивільного кодексу України на суму боргу нараховано 3% річних у розмірі 297,27 грн., інфляційні втрати у розмірі 187,25 грн., та пеню у розмірі 3167,58 грн. Загальна суму боргу становить 22367,35 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2020, визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.

Ухвалою суду від 14 січня 2020 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 923/143/20. Розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням викладених в ньому обставин та заперечення (в разі надходження відповіді на відзив), а позивачу - відповідь на відзив та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України у встановлені строки.

У разі розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до цього Кодексу, без призначення судового засідання, процесуальні дії, строк вчинення яких, відповідно до цього Кодексу, обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятись протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 14 січня 2020 року була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом та отримана уповноваженими представниками позивача та відповідача, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.

На адресу суду повернулись поштові повідомлення з відмітками пошти про вручення ухвали суду сторонам у справі (а.с. 70-71).

Згідно з ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких обставин враховуючі приписи п.3.ч.6 ст. 242 ГПК України суд вважає, що відповідач належним чином був ознайомлений зі змістом ухвали суду від 14.02.2020.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Станом на день розгляду справи по суті, відповідачем відзиву на позовну заву не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, суд -

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 14 грудня 2017 року між Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі Скадовської філії (надалі - Позивач або Виконавець) і Державним підприємством Скадовський морський торговельний порт (надалі - Відповідач або Замовник) був укладений договір про надання послуг № 17-П-СКФ-17 (надалі - Договір).

Відповідно до умов договору Виконавець взяв на себе зобов`язання надати Замовнику послуги щодо забезпечення засобами колективного захисту працівників Замовника з розрахунку найбільшої кількості працівників зміни, а саме 37 осіб (укриття працівників у захисній споруді № 83282, за адресою: Херсонська обл., м. Скадовськ, вул. Мангубінська, 2), в свою чергу Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги згідно умов цього Договору (.п. 1.1 Договору )

Сторонами Договору досягнуто згоди з істотних умов договору, визначено предмет договору, ціну Договору, умови і порядок розрахунків, визначено права та обов`язки сторін, строк дії договору та інші умови договору.

Відповідно до п. 7.1. Договору, він набирає чинності з 01.01.2018 та діє до 31 грудня 2018 року виключно та вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна зі Сторін не заявить про його розірвання на потязі одного місяця до закінчення дії цього Договору.

Доказів про відмову від Договору чи його розірвання у визначеному законодавством порядку суду не надано.

Учасниками Договору визначено, що вартість послуг згідно п.3.3. на 1 працівника в місяць становить 33,38 грн. без урахування ПДВ.

Відповідно до пункту 3.4. Договору сторонами узгоджено, що вартість послуг на місяць розраховується шляхом множення кількості працівників найбільшої зміни на вартість послуг на одного працівника з додаванням податку на додану вартість.

Додатковою угодою № 1 від 18 листопада 2019 до Договору Сторонами внесено зміни до пунктів п.1.1 та п.2.1.1. Договору, змінено кількість працівників до 25 осіб щодо яких передбачено забезпечення засобами колективного захисту працівників Замовника та п. 3 змінено банківські реквізити Виконавця в іншій частині умови Договору залишено без змін.

Додатковою угодою № 2 від 06 грудня 2019 до Договору Сторонами внесено зміни до пунктів п.1.1 та п.2.1.1. Договору, змінено кількість працівників до 15 осіб щодо яких передбачено забезпечення засобами колективного захисту працівників Замовника в іншій частині умови Договору залишено без змін.

Розділом 3 Договору учасниками договору врегульовано умови та порядок проведення розрахунків.

Відповідно до п.3.5. Договору, визначено, що Замовник сплачує Виконавцю вартість послуг, що зафіксована в актах наданих послуг, згідно виставленого Виконавцем рахунку до 20-го числа місяця, наступного за звітним.

Згідно п. 4.4. Договору встановлено за порушення Замовником термінів оплати, вказаних в договорі, Виконавець має право стягнути з Замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день сплати.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору позивачем у 2019 році було надано відповідачу послуги з щодо забезпечення засобами колективного захисту працівників Замовника на загальну суму 18715,25 грн. На підтвердження зазначеного до матеріалів справи додано копії наступних документів: Договір № 17-П-СКФ-17 від 14.12.2017, Додаткову угоду № 1 від 18.11.2019, Додаткову угоду № 2 від 06.12.2019, рахунків на оплату, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

За твердженням позивача, загальна сума заборгованості відповідача за договором становить 22367,35грн. з якої: 18715,25 грн. - основний борг, 187,25 грн. - інфляційні втрати, 297,27грн. - 3% річних та 3167,58 грн. - пеня.

Оскільки відповідачем свої зобов`язання в частині проведення розрахунків за надані послуги не виконано, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що укладений між Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі Скадовської філії і Державним підприємством Скадовський морський торговельний порт договір № 17-П-СКФ-17 від 14.12.2017 за своїм змістом та правовою природою є договором надання послуг.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Згідно із статями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать, що позивачем у 2019 році відповідно до умов Договору надано відповідачу послуги, які підтверджуються наступними доказами:

- акт виконаних робіт (надання послуг) № 22 від 31.01.2019 на суму 1667,66грн;

- акт виконаних робіт (надання послуг) № 61 від 28.02.2019 на суму 1667,66грн.;

- акт виконаних робіт (надання послуг) № 105 від 31.03.2019 на суму 1667,66грн.;

- акт виконаних робіт (надання послуг) № 167 від 30.04.2019 на суму 1735,67 грн.;

- акт виконаних робіт (надання послуг) № 234 від 12.06.2019 на суму 1735,67 грн.;

- акт виконаних робіт (надання послуг) № 254 від 30.06.2019 на суму 1735,67 грн.;

- акт виконаних робіт (надання послуг) № 326 від 31.07.2019 на суму 1735,67 грн.;

- акт виконаних робіт (надання послуг) № 399 від 31.08.2019 на суму 1735,67 грн.;

- акт виконаних робіт (надання послуг) № 473 від 30.09.2019 на суму 1735,67 грн.;

- акт виконаних робіт (надання послуг) № 539 від 31.10.2019 на суму 1735,67 грн.;

- акт виконаних робіт (надання послуг) № 586 від 30.11.2019 на суму 844,38 грн.;

- акт виконаних робіт (надання послуг) № 645 від 28.12.2019 на суму 718,20 грн.;

На підставі складених актів Позивач направив Відповідачу рахунки для оплати:

- рахунок на оплату портових зборів та послуг № 8 від 31.01.2019 на суму 1667,66 грн.;

- рахунок на оплату портових зборів та послуг № 31 від 28.02.2019 на суму 1667,66 грн.;

- рахунок на оплату портових зборів та послуг №63 від 31.03.2019 на суму 1667,66 грн.;

- рахунок на оплату портових зборів та послуг № 104 від 30.04.2019 на суму 1735,67грн.;

- рахунок на оплату портових зборів та послуг № 149 від 12.06.2019 на суму 1735,67грн.;

- рахунок на оплату портових зборів та послуг № 160 від 30.06.2019 на суму 1735,67грн.;

- рахунок на оплату портових зборів та послуг №209 від 31.07.2019 на суму 1735,67грн.;

- рахунок на оплату портових зборів та послуг № 262 від 31.08.2019 на суму 1735,67грн.;

- рахунок на оплату портових зборів та послуг № 314 від 30.09.2019 на суму 1735,67грн.;

- рахунок на оплату № 359 від 31.10.2019 на суму 1735,67 грн.;

- рахунок на оплату № 377 від 30.11.2019 на суму 844,38 грн.;

- рахунок на оплату № 412 від 28.12.2019 на суму 718,20 грн.;

Отже, з урахуванням приписів п.3.5. договору та ч.1 ст. 530 ЦК України, відповідач зобов`язаний був здійснювати плату за надані послуги згідно виставленого Виконавцем рахунку до 20-го числа місяця, наступного за звітним

Доказів сплати, заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 18715,25 грн., відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 18715,25 грн., є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені, то суд зазначає, що згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже при нарахуванні інфляційних та річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.

Умовами Договору встановлено право Позивача стягнути з Відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п.4.4.Договору), а також суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з суми простроченого платежу у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України (п.4.5. Договору).

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків інфляційних втрат, 3 % річних, пені, та встановлено, що вони є вірними.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 187,25 грн. - інфляційних втрат, 297,27 грн. - 3% річних та 3167,58 грн. - пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт" (75700, Херсонська область, м. Скадовськ, вул. Мангубінська, буд.2, код ЄДРПОУ 01125703) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Скадовської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (75700, Херсонська область, м. Скадовськ, вул. Мангубінська, буд.2, код ЄДРПОУ 38728486) суму основного боргу у розмірі 18715,25 грн., суму 3% річних у розмірі 297,25 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 187,25, суму пені у розмірі 3167,58 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.В. Нікітенко