Рішення

від 08.04.2020 по справі 927/65/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

08 квітня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/65/20

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю.

за участю секретаря судового засідання Солончева О.П.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №927/65/20

за позовом: Акціонерного товариства ТАСКОМБАНК

вул. С.Петлюри, 30, м. Київ, 01.032

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Слізкової Анастасії Володимирівни

АДРЕСА_1 .

про стягнення 55259 грн 30 коп.

За участю представників учасників справи:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

У судовому засіданні 08.04.2020 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частини.

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання.

Господарським судом Чернігівської області 03.02.2020 винесено ухвалу про залишення позовної заяви Акціонерного товариства ТАСКОМБАНК без руху та встановлено строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання: документального підтвердження сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (платіжне доручення); Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ ТАСКОМБАНК які діяли на час оформлення Заяви-договору ID5045141 від 14.08.2018 відповідача з посиланням на дату їх прийняття, затвердження, внесення змін (доповнень у випадку їх наявності) з відповідним зазначенням про дату та підстави внесення таких змін (доповнень); письмово визначити дату отримання відповідачем кредиту, його розмір, строк повернення відповідачем кредиту, суми повернутого кредиту, дати виникнення прострочки повернення відповідачем кредиту, підстави визначення ставки у розмірі - 27 %, документальне підтвердження підписання додатку №1 до договору ID5045141 Графік погашення кредиту електронно-цифровим підписом позивача та відповідача, надати відомості про сертифікацію ключів ЕЦП позивача та відповідача; обґрунтованого розрахунку заборгованості по тілу кредиту із зазначенням дати отримання кредиту, суми кредиту, строку погашення кредиту, дати та суми погашення кредиту, суми заборгованості; обґрунтованого розрахунку залишку заборгованості відповідача у сумі 917,21грн зазначеному у розрахунку пені на суму простроченої заборгованості по відсотках; письмово визначити всі складові заявлених до відповідача позовних вимог відповідно до викладених у позовній заяві обставинам та обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум; виписку банку по рахунку позичальника №2600.1.846653.00; докази часткового погашення заборгованості по кредиту, відсоткам (банківські виписки, що підтверджують рух коштів по рахунку); докази направлення відповідачу документів на усунення недоліків позовної заяви.

18.02.2020 на адресу суду від Акціонерного товариства ТАСКОМБАНК відправкою 14.02.2020 за штрихкодовим ідентифікатором №7900061040656 надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 03.02.2020.

Крім того, позивачем до вище вказаної заяви додано заяву про зменшення позовних вимог за підписом представника за довіреністю А.С.Бутко, в якій позивач просить стягнути з відповідача: заборгованість по тілу кредиту - 38726,53 грн, заборгованість по відсотках (в т.ч прострочені) - 9486,92 грн та заборгованість по пені (на суму простроченої заборгованості за період з 20.01.2019 по 19.01.2020) - 7045,85 грн, а разом за підрахунком суду становить 55259,30 грн, а не 55619,01грн як зазначає позивач. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Після усунення позивачем недоліків у встановлений судом строк ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Акціонерного товариства ТАСКОМБАНК до фізичної особи-підприємця Слізкової Анастасії Володимирівни, прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог та визначено розглядати заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 55259 грн 30 коп., а саме: заборгованість по тілу кредиту - 38726,53 грн, заборгованість по відсотках (в т.ч прострочені) - 9486,92 грн та заборгованість по пені (на суму простроченої заборгованості за період з 20.01.2019 по 19.01.2020) - 7045,85 грн. Розгляд справи по суті призначено на 23.03.2020.

23.03.2020 судом вчинені дії щодо перевірки статусу та місця реєстрації відповідача, у зв`язку з чим отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за критерієм пошуку реєстраційний номер облікової картки платника податків, відповідно до якого в реєстрі значиться фізична особа-підприємець Слізкова Анастасія Володимирівна, місце проживання; АДРЕСА_1 , не перебуває в процесі припинення.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 24.02.2020 було направлено позивачу та відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресами, що вказані в позовній заяві, що відповідають адресам, які значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ).

В силу положень ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №1400047122424 (отримано позивачем - 27.02.2020), №1400047122432 (отримано відповідачем - 27.02.2020).

У судове засідання 23.03.2020 уповноважені представники сторін не прибули.

20.03.2020 від позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В поданому клопотанні позивач зазначає, що з 12.03.2020 по 03.04.2020 на усій території України запроваджено карантин через спалах коронавірусу у світі. Відповідне рішення було прийнято на засіданні Кабінету Міністрів України 11.03.2020.

Поданий позивачем електронний лист із клопотанням про відкладення судового засідання не містив електронно цифрового підпису.

Оскільки електронний лист позивача не містив ЕЦП, а тому не належить до офіційних документів, оригіналу вказаного листа з додатками у паперовій формі на час проведення судового засідання до суду не надходило, а тому суд залишив його без розгляду.

Від відповідача заяви та клопотання до суду на час судового засідання не надходили.

Відповідно до ухвали про відкриття провадження у справі від 24.02.2020 судом встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву. З огляду на те, що відповідачем отримана вказана ухвала - 27.02.2020, останній мав право подати відзив у відповідності до вимог ст.165 Господарського процесуального кодексу України у строк до 13.03.2020.

Від відповідача відзив до суду не надходив, про причини неподання відзиву у встановлений строк відповідач суду не повідомляв.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11.03.2020 №211 (із змінами і доповненнями) з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 на усій території України карантин.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.03.2020 відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 08.04.2020, явка учасників справи в судове засідання не визнавалася судом обов`язковою.

У судове засідання 08.04.2020 уповноважені представники сторін не прибули.

Як свідчать матеріали справи, позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №1400047706752 (отримано позивачем - 27.03.2020), 1400047705926 (отримано відповідачем - 26.03.2020).

08.04.2020 на електронну адресу суду від позивача за підписом представника АТ ТАСКОМБАНК , адвоката Пономаренко О.В. надійшла заява від 07.04.2020 про розгляд справи без участі представника АТ ТАСКОМБАНК . В поданій заяві позивач зазначає, що у зв`язку з тим, що в Україні оголошено загальнонаціональний карантин через загрозу поширення вірусу COVID-19 та введено обмежувальні заходи на території міста Києва, припинено міжміське транспортне сполучення, представник позивача не має можливості забезпечити особисту явку в судове засідання. З огляду на це просить судове засідання проводити за відсутності його представника. Позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі.

Позивач скористався своїм правом та на підставі Закону України Про електронні довірчі послуги підписав заяву від 07.04.2020 про розгляд справи без участі представника АТ ТАСКОМБАНК електронним цифровим підписом.

Приймаючи до уваги, що явка уповноважених представників сторін у судове засідання не визнавалася судом обов`язковою, що участь у судовому засідання є процесуальним правом сторони, суд задовольнив подану заяву позивача про розгляд справи без участі представника АТ ТАСКОМБАНК

Заяви та клопотання від відповідача до суду не надходили, причини неприбуття у судове засідання не повідомлено.

За приписами ст. 195 Господарського процесуального кодексу України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Окрім того, за правилами ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, а також у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом також враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Зважаючи на те, що згідно з ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи з огляду на приписи ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, неявка уповноважених представників позивача та відповідача не є перешкодою для розгляду справи за відсутності таких учасників.

Виклад позицій учасників судового процесу

Стислий виклад позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору № ID5045141 від 14.08.2018 в частині своєчасного повернення сум кредиту, сплати відсотків.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач відзив не надав, проти позовних вимог не заперечив. Заяви та клопотання від відповідача до суду не надходили.

В ухвалі про відкриття провадження у справі від 24.02.2020 відповідача попереджений про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч. 2, 4 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідачем не подано відзиву на позов у встановлений судом строк без поважних причин, тому в силу приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України справа вирішується судом за наявними у ній матеріалами.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі, фактичні обставини справи.

До обставин, які є предметом доказування у справі належить: наявність правових підстав для виникнення грошових зобов`язань відповідача по суті спору, наявність факту невиконання відповідачем грошових зобов`язань, наявність підстав для нарахування сум відсотків, наявність підстав для нарахування штрафних санкцій (пені), доведеність нарахованої позивачем загальної суми боргу.

Висновок суду про обставини, які є предметом доказування у справі, та визнаються судом встановленими або спростованими з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів.

14.08.2018 між Акціонерним товариством ТАСКОМБАНК (банк, позивач) та фізичною особою-підприємцем Слізковою Анастасією Володимирівною (позичальник, відповідач) підписано заяву-договір №ID5045141 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ ТАСКОМБАНК (продукт Кредит на розвиток бізнесу ) (далі - Договір).

Сторони скористалися своїм правом та на підставі Закону України Про електронні довірчі послуги підписали заяву-договір №ID5045141 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ ТАСКОМБАНК (продукт Кредит на розвиток бізнесу ) електронним цифровим підписом, що підтверджується довідкою щодо онлайн сервісу перевірки ЕЦП відповідача.

Відповідно до п. 1.1., 1.2. договору за умови наявності вільних коштів банк зобов`язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору.

Кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок позичальника № 2600.1.846653.001, відкритий у АТ ТАСКОМБАНК з цільовим використанням на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів позичальника, та на придбання основних засобів та інших інвестицій в бізнес.

Розділом 2 договору Умови надання кредиту передбачено:

2.1. Розмір кредиту: 245 000,00 грн. 2.2. Валюта кредиту: гривня. 2.3. Вартість кредиту: 2.3.1 розмір процентної ставки за користування Кредитом: 0,0001% річних; 2.3.2 розмір комісійної винагороди: 1,75% від суми виданого кредиту (щомісячно). 2.4. Тип процентної ставки: фіксована. 2.5 Термін і порядок погашення кредиту: згідно графіку погашення кредиту, зазначеного в додатку 1 до цього договору. 2.6. Термін повернення кредиту: 14.08.2020.

У додатку №1 до Заяви-договору №ID5045141 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ ТАСКОМБАНК (продукт Кредит на розвиток бізнесу ) сторонами погоджено графік погашення кредиту із датами щомісячних платежів кожного 14 числа місяця у період з 14.09.2018 по 14.08.2020, із зазначенням щомісячних сум платежу по кредиту, в тому числі: суми основної заборгованості за кредитом, суми комісії за управляння кредитом, суми процентів; сальдо кредиту.

Відповідно до п. 3.2. договору остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше дати, зазначеної в п. 2.6. цього договору.

За умовами п.3.3 договору, у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права банку позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.

У підпункті 4.2.1. пункту 4.2. договору визначено, що цей договір є договором приєднання у визначені ст. 634 ЦК України, в зв`язку з чим: умови цього договору визначаються Ббнком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку http://www.taskombank.com.ua та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому .

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши фізичній особі-підприємцю Слізковій Анастасії Володимирівні кредитні кошти, що підтверджується виписками банку.

Так, відповідно до поданої позивачем банківської виписки по особовому рахунку за період з 14.08.2018 по 14.02.2020 банк надав відповідачу 14.08.2018 кредитні кошти в розмірі 245000,00 грн (а.с. 141), перерахувавши їх на рахунок НОМЕР_1 з призначенням платежу згідно кредитної угоди №ID5045141 від 14.08.2018 ФОП Слізкова Анастасія Володимирівна, без ПДВ .

Отримання кредитних коштів в розмірі 245000,00 грн відповідачем не заперечено, належними та допустимими доказами не спростовано.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював повернення наданих банком кредитних коштів, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за наданим кредитом в сумі 132799,74 грн.

Так, відповідачем в період з 14.09.2018 по 18.02.2019 сплачувались кредитні кошти на загальну суму 61254,00 грн, а саме: 14.09.2018 в сумі 10209,00 грн, 16.10.2018 в сумі 6662,73 грн, 17.10.2018 в сумі 3546,27 грн, 14.11.2018 в сумі 5592,78 грн, 15.11.2018 в сумі 2800,04 грн, 16.11.2018 в сумі 941,68 грн, 19.11.2018 в сумі 874,50 грн, 14.12.2018 в сумі 10209,00 грн, 21.01.2019 в сумі 10209,00 грн, 14.02.2019 в сумі 1052,22 грн, 15.02.2019 в сумі 5488,45 грн, 18.02.2019 в сумі 3668,33 грн, що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи (а.с.177-180).

Крім того, відповідачем в листопаді-грудні 2019 року в рахунок погашення кредитної заборгованості сплачено 12.11.2019 сума 5,14 грн, 13.11.2019 сума 1475,02 грн, 14.11.2019 сума 1517,32 грн, 18.11.2019 сума 9825,02 грн, 19.11.2019 сума 1884,06 грн, 20.11.2019 сума 1524,84 грн, 21.11.2019 сума 2305,09 грн, 22.11.2019 сума 1579,66 грн, 25.11.2019 сума 11941,26 грн, 26.11.2019 сума 312,56 грн, 27.11.2019 сума 288,20 грн, 28.11.2019 сума 368,33 грн, 29.11.2019 сума 1230,17 грн, 02.12.2019 сума 1403,26 грн, 06.12.2019 сума 853,40 грн, 09.12.2019 сума 5738,57 грн, 10.12.2019 сума 756,21 грн 11.12.2019 сума 765,88 грн, 12.12.2019 сума 876,96 грн, 13.12.2019 сума 613,06грн, 16.12.2019 сума 5682,25 грн, на загальну суму 50946,26 грн, що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи (а.с.180-184).

Отже, відповідачем всього сплачено позивачу в рахунок погашення кредитної заборгованості та на виконання вимог заяви-договору №ID5045141 від 14.08.2018 - 112200,26грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 28.12.2019 позивачем направлено відповідачу повідомлення-вимогу № 031339 від 27.12.2019 (список 79000.28.12.2019.1 згрупованих відправлень та фіскальний чек від 28.12.2019) про дострокове повернення кредиту, в якій вимагає достроково повністю повернути кредит, а саме: 81656,00 грн основного боргу, 51143,74 грн простроченого боргу, 0,01 грн простроченої заборгованості за процентами, 19325,07 грн простроченої пені, 737,47 грн простроченої комісії.

У вказаному повідомленні-вимозі позивач зазначає, що повернення кредиту та сплата нарахованих процентів, а також штрафних санкцій (пеня, штраф) повинні бути здійснені позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення, але в будь-якому випадку не пізніше 45 календарних днів з дня направлення банком повідомлення позичальнику ( у випадку користування кредитом, який не забезпечений іпотекою, та не наданий на придбання житла). У випадку непогашення у встановлений в цій вимозі строк заборгованості перед банком по кредиту у повному обсязі, банк, відповідно до діючого законодавства, буде ініціювати примусове стягнення заборгованості.

Враховуючи вище наведене та проаналізувавши матеріали справи суд доходить висновку, що станом на дату звернення позивача до відповідача з повідомленням вимогою від 27.12.2019 про дострокове повернення кредиту, відповідачем допущено порушення графіку щомісячного погашення кредиту, так: у сумі 98,74грн не виконано зобов`язання зі строком сплати кредиту за графіком 14.07.2019 у сумі 10209,00грн, не виконані зобов`язання щодо сплати заборгованості за кредитом 14.08.2019 - у сумі 10209,00грн, 14.09.2019 - 10209,00грн, 14.10.2019 - 10209,00грн, 14.11.2019 - 10209,00грн, 14.12.2019 - 10209,00грн, а всього у сумі 51143,74грн.

Залишок заборгованості відповідача за кредитом зі строком платежу згідно з графіком погашення кредиту: 14.01.2020 - 10209грн, 14.02.2020 - 10209грн, 14.03.2020 - 10209грн, 14.04.2020 - 10209грн, 14.05.2020 - 10209грн, 14.06.2020 - 10209грн, 14.07.2020 - 10209грн, 14.08.2020 - 10193грн, становить сумі 81656,00грн.

Норми права, які суд застосував, та мотиви їх застосування

Відповідно до ч. 1 ст. 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1-3 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч.1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України закріплено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За приписами ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.546, 549 Цивільного кодексу України, зокрема, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Мотивована оцінка аргументів, наведеного учасниками справи.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписам ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором (а.с.136) доданого до заяви на усунення недоліків, посилається також на умови, які визначені у Правилах обслуговування корпоративних клієнтів в АТ ТАСКОМБАНК , як невід`ємної частини спірного договору.

Банк стверджує, що договір №ID5045141 від 14.08.2018, Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ ТАСКОМБАНК та Цінові параметри продукту є кредитним договором.

Судом враховано, що за змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, в даному випадку позивач.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи не додано витяг з Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ ТАСКОМБАНК , саме щодо продукту Кредит на розвиток бізнесу , на який йдеться посилання у заяві-договорі №ID5045141 від 14.08.2018.

До позовної заяви додано витяг з Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ ТАСКОМБАНК , продукт: Кредитний ліміт на поточний рахунок ТАС24/бізнес, у п.18.1.2 якого зазначено, що кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - кредит) - кредитний продукт у формі овердрафту на поточний рахунок юридичної особи або фізичної особи-підприємця (далі - клієнт), який надається на поповнення оборотних коштів (за виключенням надання фінансової допомоги) і здійснення поточних платежів клієнта, в межах встановленого ліміту кредитування.

Вказаний продукт не стосується умов кредитування вказаного у заяві-договорі №ID5045141 від 14.08.2018, укладеного між позивачем та відповідачем.

Матеріали справи не містять беззаперечних підтверджень, що до того, який саме Витяг з Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ ТАСКОМБАНК розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-договір №ID5045141 від 14.08.2018 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ ТАСКОМБАНК (продукт Кредит на розвиток бізнесу ), а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема щодо права Банку на зміну умов кредитування, сплати процентів за його користування, комісії, виконання інших зобов`язань за кредитом.

Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження дати публікації та набрання чинності (введення у дію) вказаних вище Правил, а також розміщення саме цих Правил на зазначеному сайті у загальному доступі та копії локального акту позивача про їх затвердження та введення в дію.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Суд вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 Цивільного кодексу України.

Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ ТАСКОМБАНК , з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим суд зазначає, що визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме: встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, як вже зазначалось, та в постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 175/4576/14-ц, від 30.09.2019 у справі № 916/2755/18.

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що витяг з Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ ТАСКОМБАНК , який наявний в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 14.08.2018 шляхом підписання заяви. Окрім того, позивачем не надано доказів, що відповідач розумів, ознайомився та погодився з Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ ТАСКОМБАНК (продукт Кредит на розвиток бізнесу ), підписуючи заяву-договір №ID5045141 від 14.08.2018.

Дії учасників господарських правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 Цивільного кодексу України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами існують господарські зобов`язання, які виникли в зв`язку з укладанням кредитного договору №ID5045141 від 14.08.2018 з додатком №1 до нього.

Наявні у справі документи свідчать про порушення відповідачем графіку повернення кредитних коштів, порушення прав позивача щодо отримання грошових коштів в рахунок повернення кредиту в обумовлений сторонами строк, відтак і, господарський суд вважає правомірними вимоги банку про стягнення з відповідача 38726,53грн заборгованості по тілу кредиту, оскільки вона не перевищує дійсної заборгованості відповідача по кредиту, яка за підрахунком суду становить 132799,74 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованості по відсотках (в т.ч прострочена) у сумі 9486 грн 92коп., заборгованості по пені за період з 20.01.2019 по 19.01.2020 (мовою документа) у сумі 7045 грн 85 коп.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок заборгованості під час дослідження доказів при розгляді справи по суті, суд дійшов висновку, що він стосується іншого кредитного договору щодо кредитування у формі овердрафт, аніж той що є підставою позовних вимог у даній справі. При цьому, дані, які зазначені в поданому позивачем розрахунку заборгованості по відсотках та пені не співпадають з поданими позивачем доказами, на підтвердження своїх вимог та не стосуються кредитного договору №ID5045141 від 14.08.2018 з додатком №1 до нього. Позивач наводить розрахунок відсотків у розмірі 27%, при цьому у позові та у заяві про усунення недоліків зазначає про розмір процентної ставки за користування кредитом - 0,0001% річних. Доказів стосовно зобов`язань відповідача по сплаті відсотків у розмірі 27% за користування кредитом з цільовим використанням для поповнення оборотних коштів, отриманого на підставі договору №ID5045141 від 14.08.2018, позивачем не надано. Наведена позивачем інформація в колонках розрахунку щодо зарахування коштів на рахунок, щодо витратних операцій не стосується умов кредитного договору №ID5045141 від 14.08.2018, який визначений позивачем підставою позовних вимог.

Оскільки інформація відображена в розрахунку позивача щодо суми кредиту, строку погашення кредиту, дати та суми погашення кредиту, суми заборгованості, застосованих відсотків має бути підтверджена первинними документами для перевірки судом арифметичної, методологічної правильності та обґрунтованості здійснення нарахування та пред`явлення до стягнення відсотків та пені, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 9486 грн 92коп. заборгованості по відсотках (в т.ч прострочених), 7045 грн 85 коп. заборгованості по пені у зв`язку з неподанням доказів на обґрунтування наведених нарахувань.

Крім того, судом враховано, що вказана позивачем в розрахунку пені сума простроченої заборгованості по тілу кредиту 38726,53грн за період з 20.07.2019 по 20.01.2020 ( у той час як позивач просить стягнути пеню за період з 20.01.2019 по 19.01.2020) не визначена (не конкретизована) позивачем за прострочку якого щомісячного зобов`язання здійснюється нарахування пені, оскільки станом на 20.07.2019 відповідачем було допущено порушення графіку сплати кредиту по 5 чергових щомісячних платежах. Отже зазначене унеможливлює з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання щодо сплати кредиту, зокрема, з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги не надання відповідачем доказів на спростування обставин доведених позивачем, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення відповідача 38726,53грн заборгованості по тілу кредиту, а в частині стягнення з відповідача 9486 грн 92коп. заборгованості по відсотках та 7045 грн 85 коп. заборгованості по пені вимоги позивача є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Судові витрати

Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача становить 1473,11 грн.

Керуючись ст. 12, 42, 73-80, 86, 123, 129, 165-167, 232, 233, 236-241, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства ТАСКОМБАНК до фізичної особи-підприємця Слізкової Анастасії Володимирівни про стягнення заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) у сумі 38726 грн 53 коп., заборгованості по відсотках (в т.ч прострочена) у сумі 9486 грн 92коп., заборгованості по пені за період з 20.01.2019 по 19.01.2020 у сумі 7045 грн 85 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Слізкової Анастасії Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства ТАСКОМБАНК (вул. С.Петлюри, 30, м. Київ, ідентифікаційний код 09806443) 38726 грн 53 коп. заборгованості по тілу кредиту, 1473 грн 11 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відмовити Акціонерному товариству ТАСКОМБАНК (вул. С.Петлюри, 30, м. Київ, ідентифікаційний код 09806443) у стягненні з фізичної особи-підприємця Слізкової Анастасії Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 9486 грн 92коп. заборгованості по відсотках, 7045 грн 85 коп. заборгованості по пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 10.04.2020.

Суддя Н.Ю.Книш