Ухвала

від 10.04.2020 по справі 530/8/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

10 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 530/8/19

провадження № 61-2340ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 30 вересня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до керівника Приватного підприємства газети Зіньківщина по-іншому ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування інформації, опублікованої у засобах масової інформації, та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом(далі - Закон України № 460-IX).

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до керівника Приватного підприємства газети Зіньківщина по-іншому ОСОБА_2 (далі - ПП газета Зіньківщина по-іншому ) про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування інформації, опублікованої у засобах масової інформації, та відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 30 вересня 2019 року (у складі судді Дем`янченка С. М.) у задоволенні позову

ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року

(у складі колегії суддів: Бондаревської С. М., Абрамова П. М., Пилипчук Л. І.) рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 30 вересня 2019 року залишено без змін.

28 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області

від 30 вересня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду

від 09 грудня 2019 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Також у касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст постанови Полтавського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року отримано 02 січня 2020 року, що підтверджується скрін-копією зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення копії постанови від 09 грудня 2019 року на його адресу.

Відповідно до частин другої, третьої статті 390 ЦПК України

(тут і далі - у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України

№ 460-IX ) учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, наявні підстави для його поновлення.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій даній справі є вимоги немайнового характеру: захист честі, гідності, ділової репутації, спростування інформації, опублікованої у засобах масової інформації, та відшкодування моральної шкоди.

При цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі, тобто ціна позову становить 10 000 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі Зубац проти Хорватії від 05 квітня 2018 року).

Отже, зазначена справа в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди є малозначною відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Разом з тим, дана справа в частині позовних вимог про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування інформації, опублікованої у засобах масової інформації, є незначної складності, тому є малозначною відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі Азюковська проти України , заява № 47921/08, від 09 жовтня 2018 року ).

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України

суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 30 вересня 2019 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 09 грудня

2019 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 30 вересня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до керівника Приватного підприємства газети Зіньківщина по-іншому ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування інформації, опублікованої у засобах масової інформації, та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Фаловська