Рішення

від 03.04.2020 по справі 202/2398/19

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/2398/19

Провадження № 2/202/220/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2020 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Нечепуренко А.Ю.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Довгаль С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю Дніпрокомунтранс , ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія , третя особа ОСОБА_3 про стягнення матеріальних та моральних збитків ,-

ВСТАНОВИВ:

Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.11.2018 року ОСОБА_3 був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з позбавлення права керувати транспортним засобом строком на 3 роки. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про солідарне стягнення матеріальної шкоди задоволено частково. Стягнено з ТДВ Дніпрокомунстранс на користь потерпілого ОСОБА_2 41429,62 грн. У позові про солідарне стягнення матеріальної шкоди з ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія відмовлено.

У задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди потерпілого ОСОБА_4 - відмовлено. Стягнено з ТДВ Дніпрокомунстранс на користь потерпілого ОСОБА_4 300 000,00 грн., та на користь потерпілого ОСОБА_2 50 000,00 грн. У позові про солідарне стягнення моральної шкоди з ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія відмовлено.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2019 року Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2018 року щодо ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_4 та цивільного позову ОСОБА_2 скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 квітня 2019 року, головуючим у справі було визначено суддю Слюсар Л.П.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2019 року позовну заяву ОСОБА_2 було залишено без руху у зв`язку із наявністю недоліків позовної заяви, що були встановленні суддею.

На виконання вищевказаної ухвали, в якості усунення недоліків, 18 квітня 2019 року ОСОБА_2 спрямував на адресу суду уточнену позовну заяву.

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві вказав, що 28.04.2017 року приблизно о 21:57 год., будучи в якості пасажира та перебуваючи на передньому сидінні автомашини марки ВАЗ 11183 Лада Калина , р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 , їхав на вказаному транспортному засобі по вул. Байкальській, з боку пр. Слобожанського, в напрямку вул. Ак. Образцова в м. Дніпро. Коли вони під`їздили до перехрестя з вул. Ак. Образцова, на зелений сигнал світлофора, в цей час попереду, на відстані декілька десятків метрів від даного перехрестя, автомобіль марки МАЗ 533702-240, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , що рухався в зустрічному напрямку, який не переконався в безпеці свого маневру, почав здійснювати лівий поворот, пересікаючи вулицю Байкальську, в напрямку вул. Воронезької. Через вказане грубе порушення водієм ОСОБА_3 правил дорожнього руху і виконання ним цього небезпечного маневру сталося зіткнення двох автомобілів, в результаті чого його водій - ОСОБА_5 - отримала тілесні ушкодження, в результаті яких настала її смерть, а він пасажир її авто отримав тілесні ушкодження, що відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості.

За вказаним фактом СУ ГУ Нацполіції в Дніпропетровській області 29.04.2017 року було внесені до ЄДРДР відомості про скоєне кримінальне правопорушення за ч.2 ст.286 КК України №12017040000000697.

Автомобіль марки МАЗ 533702-240, р.н. НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_3 під час скоєння вказаної ДТП належав ТДВ Дніпрокомунтранс та був застрахований в страховій компанії ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія , поліс серії АК №5704798.

Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.11.2018 року ОСОБА_3 був визнаний винним та засуджений за ч.2 ст.286 КК України, цим же вироком було частково задоволено позов ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди та моральних збитків. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2019 року даний вирок було змінено та в частині вирішення цивільного позову скасовано, та призначено новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

На даний час, вже після набрання чинності вироку суду у кримінальній справі, позивачу ніким не відшкодовано жодних грошових сум спричиненої йому матеріальної та моральної шкоди, пов`язаної з отриманням ним тілесних ушкоджень. Згідно з вимогами ст..ст.6,9,33,35-36,56 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , він 18 липня 2017 року повідомив страховика про даний страховий випадок, а також письмово повідомив і Моторно-Страхове Бюро України. При цьому він додав до заяви усі копії необхідних документів щодо себе та обставин справи. Зазначив, що внаслідок отримання позивачем травми ноги, руки та закритої черепно-мозкової травми, він тривалий час лікувався стаціонарно, потім-амбулаторно, наразі не може працювати на попередньому місці роботи через наслідки важких ушкоджень і йому рішенням МСЕК встановлена 3-я група інвалідності. Через це позивач не має роботи.

На думку позивача, оскільки ОСОБА_3 на момент скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем - ТДВ Дніпрокомунтранс та працював водієм, то саме відповідач ТДВ Дніпрокомунтранс повинен нести відповідальність, як за спричинення йому матеріальної, так і моральної шкоди. Крім того, оскільки автомобіль ТДВ Дніпрокомунтранс був застрахований в страховій компанії ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія , то згідно з вимог п.п.3,23,24,26-1,28 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , страхувальник має відшкодовувати потерпілому як матеріальні витрати, пов`язані з лікуванням, з пошкодженням майна, так і моральну шкоду, спричинену внаслідок ДТП.

Як зазначав позивач, з дня отримання ним тяжких ушкоджень він досить тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні в різних медичних закладах, і практично всі необхідні лікарські засоби та препарати змушений був купувати за свій рахунок. Позивач надає лише незначну частку квитанцій та чеків на придбання ліків, бо в перші дні лікування він не мав можливості зберігати ці чеки, ліки за якими купувала його мама. Більша частина матеріальних затрат залишається нині без підтвердження, бо не всі витрати на лікування можна довести документами. Згідно з тими доказами на придбання ним медпрепаратів, які нині збережено і надано до суду, наразі встановлена грошова сума в розмірі 41429 грн. 62 коп.

В результаті сильного удару при зіткненні двох автомобілів при ДТП 28.04.2017 року він отримав такі фізичні ушкодження від яких втратив свідомість, і прийшов до тями лише в лікарні. Від страшного болю у всьому тілі він тривалий час не міг не лише сам себе обслуговувати, а навіть і поворухнутися. Позивач страждав фізично, і ці моральні страждання важко передати словами, оскільки болі можливо або співчувати, або терпіти, і оцінити її в грошовому еквіваленті також нелегко, бо він не може надати таких довідок, з яких було б видно про ступінь і тяжкість таких страждань. Через травму і тривале лікування він не міг ні в чому допомогти своїм рідним, був викинутий зі звичного укладу спокійного та врівноваженого життя, не міг ніяк працювати, відчував себе тягарем для рідних і сам для себе, бо не міг нічого самостійно робити. Позивач постійно перебуває в пригніченому стані. В подальшому лікарі також не гарантують, що позивач зможе повноцінно працювати та що йому не будуть докучати перенесені травми, рани та потрясіння, не говорячи вже про повне і цілковите одужання. Наразі він є інвалідом 3 - ї групи. Крім того, він надзвичайно переживав і ще тривалий час не зможе забути трагедії, що полягає в загибелі в даній аварії близької йому людини - ОСОБА_5 , з якою його пов`язували тривалі та серйозні відносини близьких людей.

Вважає, що моральні страждання, які він переніс і продовжує терпіти через отримані травми при ДТП, з вини обвинуваченого ОСОБА_3 , мають бути йому відшкодовані в розмірі 200 000 грн., що і складає розмір завданої йому моральної шкоди.

Просив суд: стягнути солідарно з відповідачів ТДВ Дніпрокомунтранс , ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія в якості відшкодування спричиненої кримінальним злочином матеріальної шкоди в розмірі 41429,62 грн. та в якості моральної шкоди грошову суму в розмірі 200 000,00 грн.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі з призначенням справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

13.06.2019 року від ТДВ Дніпрокомунтранс надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якої позовні вимоги не визнали та просили суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вказали, що на момент звернення з даним позовом Страховик не здійснив виплату страхового відшкодування, а також з огляду на те, що розмір матеріальних збитків не визначено, тому звернення з позовом до ТДВ Дніпрокомунтранс є передчасним. Щодо моральної шкоди зазначили, що оскільки під час досудового розслідування судово-психологічної експертизи для визначення розміру спричиненої потерпілому ОСОБА_2 моральної шкоди не проведено, тому неможливо визначити, який саме розмір моральної шкоди підлягає відшкодуванню позивачеві. Крім того, відповідно до ст.26- 1 Закону України Про загальнобов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , відшкодування моральної шкоди, заподіяної Страховиком (у випадках, передбачених підпунктами г , і г пункту 41.1 та підпунктом в пункту 41.2 статті 41 цього Закону,- МТСБ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральної шкоди у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2019 року закрито підготовче провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в поданій позовній заяві.

Представник відповідача ТДВ Дніпрокомунтранс в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Просив суд в позові відмовити з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія в судове засідання не з`явився. Про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причину неявки суд не повідомив.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився. Про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, матеріали справи № 202/8420/17, провадження №1-кп/202/118/2018, доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Як встановлено в ході судового розгляду, Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2018 року, ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 3 роки. ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання на підставі п. в ст.1 Закону України Про Амністію у 2016 році №1810 - VIII від 22.12.2016 року. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про солідарне стягнення матеріальної шкоди задоволено частково. Стягнено з ТДВ Дніпрокомунтранс на користь ОСОБА_2 41 429,62 грн.; у позові про солідарне стягнення матеріальної шкоди з ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія відмовлено. У задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди потерпілого ОСОБА_4 відмовлено. Позови про стягнення моральної шкоди задоволено частково, стягнуто з ТДВ Дніпрокомунтранс на користь потерпілого ОСОБА_4 300 000,00 гривень, та на користь потерпілого ОСОБА_2 50 000,00 гривень. У позові про солідарне стягнення моральної шкоди з ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія - відмовлено.

Згідно з вироком суду, обвинуваченого ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

28 квітня 2017 року приблизно о 21:57 годині, водій ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді водія автотранспортних засобів ТДВ Дніпрокомунстранс згідно з наказом даного підприємства №235-к від 09.10.2015 року, виконуючи свої функціональні обов`язки, керуючи технічно справним автомобілем МАЗ 533702-240 р/н НОМЕР_2 , який належить ЗАТ Дніпрокомунтранс (ТДВ Дніпрокомунтранс ) здійснював рух по проїзній частині вул. Байкальської у м. Дніпро, з боку житлового масиву Клочко-6 в бік пр. Слобожанського, наближався до регульованого світлофорним об`єктом перехрестя з вул. Ак.Образцова.

В цей же час, водій ОСОБА_5 , керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ 11183 р/н НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , в салоні якого, у якості пасажира на передньому пасажирському сидінні, перебував ОСОБА_2 , здійснювала рух по проїзній частині вул. Байкальської у м. Дніпро, з боку пр. Слобожанського в бік житлового масиву Клочко-6 , із перевищенням дозволеної швидкості не менш ніж 100 км. год та наближалась до регульованого світлофорним об`єктом перехрестя з вул. А.Образцова.

При цьому, водій ОСОБА_3 , не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров`я громадян, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру для безперечного забезпечення руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, перебуваючи перед перехрестям вул. Байкальської та вул. Ак. Образцова, не переконавшись, що це буде безпечним і він своїми діями не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, рухаючись на зелений миготливий сигнал світлофора для його напрямку руху, з метою здійснення маневру повороту ліворуч до вул. А.Образцова, змінив напрямок руху ліворуч, з наступним виїздом на зустрічну смугу руху, тим самим не надав дорогу автомобілю ВАЗ 11183 р/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 , який рухався прямо у зустрічному напрямку руху, перебуваючи в полі зору водія ОСОБА_3 , внаслідок сталося зіткнення передньою частиною автомобіля МАЗ 533702-240 та передньою бічною лівою частиною автомобіля ВАЗ 11183 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_5 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи №886 від 16.05.2017 року, заподіяно тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких, а саме: велика різана рана на переніссі та дрібні різані ранки на лобі та щоках більш справа, забиті скальповані рани в ділянці лівого ліктя та на кісточках основних фаланг правої кисті, забиті рани на правому коліні та правій гомілці, відкриті переломи кісток правого передпліччя, гвинтоподібний закритий перелом лівого стегна з вивихом головки, вогнищевий крововилив під м`якою мозковою оболонкою у тім`яній ділянці праворуч, розриви легень у прикореневій зоні, крововиливи у біляниркову клітковину зліва та у брижу, множенні садна на лівій щоці, в лівому куті нижньої щелепи, під підборіддям, на грудях між молочними залозами, біля пупка, на зовнішній бічній поверхні лівого стегна посередині. Всі зазначені ушкодження по своєму характеру прижиттєві, виникли незадовго до настання смерті в результаті ударів об тупі тверді предмети, якими могли бути виступаючі частини салону автомобіля ( кермо, торпеда, тощо), а також при ударах об гострі краї ( різані рани на обличчі) розбитого лобового скла. Смерть потерпілої ОСОБА_5 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпро в районі перехрестя АДРЕСА_1 . Байкальської та вул. А. Образцова, тобто на місці дорожньо-транспортної пригоди, від сумісної тупої травми тіла, яка супроводжувалась відкритими та закритими переломами довгих трубчастих кісток верхньої та нижньої кінцівок, забоєм та розривами внутрішніх органів, та яка ускладнилася розвитком травматичного шоку.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_2 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи №2616е від 07.08.2017 року, заподіяно тілесні ушкодження, які відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні ( більш, як 21 день), у вигляді: сумісної тупої травми тіла: закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 1-го ступеню, субарахноїдального крововиливу, забійно-рваних ран: в лобній області по центру та дещо ліворуч, на шкірі над верхньою губою по центру ближче до основи носу з переходом на червону кайму верхньої губи ліворуч, на червоній каймі нижньої губи ліворуч з переходом на підборіддя по центру та праворуч та далі в підщелепну область, численних гематом та саден обличчя, закритого уламкового перелому дистального епіфізу правої плечової кістки зі зміщенням уламків та вивихом, гематоми правого ліктьового суглобу, закритого вколоченого внутрішньо-суглобного перелому лівої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків та закритого перелому головки лівої малогомілкової кістки, гематоми лівого колінного суглобу, численних саден грудної клітини та кінцівок. Виявлені у ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла, спричинені від механічної дії тупих твердих предметів або при ударі об такі, що діяли зі значною силою в область обличчя, тулубу і кінцівок, якими могли бути і виступаючи частину автомобілю, за умов дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2019 року вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2018 року відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України змінено. Виключено з мотивувальної частини вироку посилання на докази - висновок судово-медичної експертизи №886 від 16 травня 2017 року та висновок судово-медичної експертизи №2616 е від 07 серпня 2017 року. Апеляційну скаргу представника цивільного відповідача Товариства з додатковою відповідальністю Дніпрокомунтранс задоволено частково. Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2018 року щодо ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_4 та цивільного позову ОСОБА_2 скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. В іншій частині вирок суду залишено без змін.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дії чи бездіяльність особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії / бездіяльність та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Серія АК №5704798 цивільна відповідальність водія автомобіля МАЗ 533702-240, д/н НОМЕР_2 ОСОБА_3 на момент скоєння ним дорожньо-транспортної пригоди 28.04.2017 року була застрахована у ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія , згідно з полісом АК №5704798. Відповідно до зазначеного полісу страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу. Ліміт відповідальності страховика, відповідно до АК №5704798 складає: за шкоду, завдану здоров`ю - 200 000,00 грн.; за шкоду завдану майну -100 000,00 грн.

В судовому засіданні встановлено, що в матеріалах кримінального провадження є заяви ОСОБА_2 від 18 липня 2017 року, які отримані ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія про виплату страхового відшкодування та ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія не відмовляла ОСОБА_2 у виплаті страхового відшкодування, в межах ліміту відповідальності страховика, відповідно до полісу АК №5704798.

Факт, обставини ДТП, особа винна у її настанні встановлені у межах кримінального провадження за ч.2 статтею 286 КК України. Звернення потерпілого безпосередньо до страховика жодним чином не перешкоджало останньому з`ясуванню обставин, з якими законодавець пов`язує підстави для виплати відшкодування.

Звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.

Вказане узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к.

Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим статтею 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди. А тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.

Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена статтею 35 Закону № 1961-IV. Шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до страховика за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування.

Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страховика про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з ст. 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі Закону) обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідно до ст. 5 цього Закону є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Виходячи із наведених норм права, шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП, з вини водія, який виконував трудові обов`язки та керував автомобілем, що належить роботодавцю, на відповідній правовій підставі, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Щодо заявлених позовних вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів спричиненої злочином матеріальної шкоди в розмірі 41429,62 грн. за придбання медичних препаратів на лікування суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Разом із тим, законодавство України не передбачає солідарного обов`язку страховика та страхувальника щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП майну потерпілого (пункт 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі N 308/3162/15-ц (провадження N 14-178цс18).

Отже, оскільки позов ґрунтується на деліктних зобов`язаннях, та предмет даного зобов`язання є подільним, так як виражений у грошовій формі, то відсутні правові підстави для солідарного стягнення матеріальної шкоди.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У п. 22.1. ст. 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до положень закріплених в ст 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положенням закріпленими в ст 988 ЦК України, страховик зобов`язаний: 1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування; 2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; 3) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Таким чином в разі настання страхового випадку страхувальник зобов`язаний протягом двох робочих днів вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальнику (тобто скласти страховий акт (аварійний сертифікат), запросити у відповідних органів інформацію про страховий випадок тощо.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати в разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 989 ЦК України, встановлено, що у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків є підставою для відмову у виплаті страхових сум.

Відповідно п. 37.1.4. ст. 37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю; потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Співставляючи досліджені докази з нормами права, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 , підлягають задоволенню, оскільки позивач звернувся для захисту свого права на отримання страхових виплат до відповідача до спливу строку встановленого у п. п. 37.1.4. ст. 37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності , та відповідно до п. 35.3. ст 35 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності особа, якій подається заява про страхове відшкодування, зобов`язана надавати консультаційну допомогу заявнику під час складення заяви і на вимогу заявника зобов`язана ознайомити його з відповідними нормативно-правовими актами, порядком обчислення страхового відшкодування (регламентної виплати) та документами, на підставі яких оцінено розмір заподіяної шкоди. Натомість, відповідач не сприяв ОСОБА_2 в реалізації його прав, передбачених законодавством, в належному оформленні страхових виплат, у тому числі обов`язку подати письмову заяву, та правильного її заповнення.

Також у абзаці другому пункту 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки судам роз`яснено, що оскільки відповідно до статті 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обов`язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках МТСБУ, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обов`язку з`ясовується судом першої інстанції, у зв`язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

Відтак, відшкодування шкоди особою, яка завдала шкоду, можливе лише за умови, що згідно з Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України Про страхування , шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність .

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В судовому засіданні встановлено, що після отриманих у результаті ДТП травм ОСОБА_2 перебував на лікуванні у КЗ Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня Дніпропетровської області, Комунальному закладі Дніпровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова , та всі необхідні медикаменти та інші товари медичного призначення, оплата консультацій та обстежень здійснювалася виключно за власні кошти ОСОБА_2 , що підтверджується виписками з медичних карт, та долученими до матеріалів кримінальної справи оригіналами квитанцій та копії квитанцій в матеріалах даної справи, відповідають призначеному лікуванню і доводять розмір шкоди завданої ушкодженням здоров`я в розмірі 41155,22 грн. Судом не взяті до уваги квитанції щодо оплати покупок в Сільпо на суму 123,27 грн. та ТОВ АТБ-Маркет на суму 521,13 грн.

За загальним правилом, встановленим ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України.

Виходячи із вищевикладеного та оцінюючи докази в їх сукупності, суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині солідарного стягнення матеріальної шкоди в розмірі 41429,62 грн. та доходить висновку про стягнення з ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 41155,22 грн .

Щодо заявлених позовних вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів моральної шкоди в розмірі 200 000,00 грн., то суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 23 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є зокрема: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Згідно з положеннями статті 24 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані із доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Відповідно до статті 26-1 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Виходячи із вимог статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

В судовому засіданні встановлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні ( більш, як 21 день), у вигляді: сумісної тупої травми тіла: закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 1-го ступеню, субарахноїдального крововиливу, забійно-рваних ран: в лобній області по центру та дещо ліворуч, на шкірі над верхньою губою по центру ближче до основи носу з переходом на червону кайму верхньої губи ліворуч, на червоній каймі нижньої губи ліворуч з переходом на підборіддя по центру та праворуч та далі в підщелепну область, численних гематом та саден обличчя, закритого уламкового перелому дистального епіфізу правої плечової кістки зі зміщенням уламків та вивихом, гематоми правого ліктьового суглобу, закритого вколоченого внутрішньо-суглобного перелому лівої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків та закритого перелому головки лівої малогомілкової кістки, гематоми лівого колінного суглобу, численних саден грудної клітини та кінцівок . Через травму і тривале лікування він не міг ні в чому допомогти своїм рідним, був викинутий зі звичного укладу спокійного та врівноваженого життя, не міг ніяк працювати, відчував себе тягарем для рідних і сам для себе, бо не міг нічого самостійно робити. Позивач постійно перебуває в пригніченому стані безвиході. В подальшому лікарі також не гарантують, що позивач зможе повноцінно працювати та що йому не будуть докучати перенесені травми, рани та потрясіння, не говорячи вже про повне і цілковите одужання. Наразі він є інвалідом 3 -ї групи. Крім того, він надзвичайно переживав і ще тривалий час не зможе забути трагедію, що полягає в загибелі в даній аварії близької йому людини - ОСОБА_5 , з якою його пов`язували тривалі та серйозні відносини близьких людей, а оскільки відповідно до страхового полісу страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю, визначена у розмірі 200 000,00 грн., то з урахуванням визначеного законом відсотку виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю з ПрАТ Українська пожежно-страхова компаніяпідлягає стягненню на користь позивача 10 000,00 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Сукупність зібраних у справі доказів об`єктивно свідчить про те, що ОСОБА_2 у зв`язку з отриманими внаслідок ДТП травмами проходив тривалий курс лікування у різних медичних закладах, зазнав суттєвих моральних страждань, пов`язаних із погіршенням стану здоров`я та необхідністю його довготривалого відновлення, тому, з урахуванням вимог розумності і справедливості, підлягає стягненню з Товариства з додатковою відповідальністю Дніпрокомунтранс на користь ОСОБА_2 50 000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до приписів ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 77,78 ЦПК України визначено поняття належності та допустимості доказів.

Відповідно до правил статті 78 ЦПК про допустимість доказів обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи із вищевикладеного, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

На підставі ст. 141 ЦПК України з Товариства з додатковою відповідальністю Дніпрокомунтранс підлягають стягненню на користь держави судові витрати по справі в розмірі по 840 грн.80 коп та з ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія підлягають стягненню на користь держави судові витрати по справі в розмірі по 1681 грн.60 коп.

Керуючись: ст. ст.23,1166,1167,1187,1194 ЦК України, ст. ст.9,22,23,24, 26-1 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , ст.ст.4, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Товариства з додатковою відповідальністю Дніпрокомунтранс (49017, м.Дніпро, вул.Запорізьке шосе, 26, код ЄДРПОУ 02128158), ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія (04080, м.Київ, вул.Кирилівська, 40), третя особа ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), про стягнення матеріальних та моральних збитків - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Дніпрокомунтранс (49017, м.Дніпро, вул.Запорізьке шосе, 26, код ЄДРПОУ 02128158) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000,00 грн. ( п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.)

Стягнути з ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія (04080, м.Київ, вул.Кирилівська, 40, ЄДРПОУ 20602681) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 41155,22 грн. (сорок одна тисяча сто п`ятдесят п`ять гривень 22 коп.) та моральної шкоди 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.)

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Дніпрокомунтранс (49017, м.Дніпро, вул.Запорізьке шосе, 26, код ЄДРПОУ 02128158) на користь держави судові витрати по справі в розмірі 840 грн. 80 коп.

Стягнути з ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія (04080, м.Київ, вул.Кирилівська, 40) на користь держави судові витрати по справі в розмірі 1681 грн.60 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 10 квітня 2020 року.

Суддя Л.П. Слюсар