Рішення

від 10.04.2020 по справі 751/9179/19

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 751/9179/19

Провадження № 2/750/468/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2020 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

судді секретар Супруна О.П., Дяченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 751/9179/19 за позовом Новозаводської районної у місті Чернігові ради в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в :

11 грудня 2019 року позивач звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про позбавлення останніх батьківських прав по відношенню до їх малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування позову зазначив, що відповідачі ухиляються від виконання батьківських обов`язків по вихованню дітей, а саме: не приймають участі у вихованні та утриманні дітей, не цікавляться станом їх здоров`я, фізичним, моральним та духовним розвитком.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 грудня 2019 року, яка набрала законної сили 11 січня 2020 року, справу за позовом Новозаводської районної у місті Чернігові ради в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав передано за підсудністю Деснянському районному суду м. Чернігова.

22.01.2020 автоматизованою системою документообігу суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (далі за текстом - ЦПК України), дану справу було розподілено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Супруну О.П.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 січня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.02.2020.

11.02.2020 підготовче засідання відкладено на 05.03.2020, у зв`язку з неявкою учасників процесу.

05.03.2020 підготовче засідання відкладено на 24.03.2020, у зв`язку з неявкою відповідача ОСОБА_4 .

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 24.03.2020 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 10.04.2020.

У судове засідання учасники судового процесу не з`явилися, про час і місце розгляду справи оповіщалися у встановленому законом порядку. Представник позивача у поданій через канцелярію суду письмовій заяві просив розглядати справу за його відсутності, зазначивши про підтримку позову. Відповідач ОСОБА_3 у письмовій заяві від 05.03.2020 позов визнав, просив справу розглядати за його відсутності. Відповідач ОСОБА_4 про причини неявки суду не повідомила, відзиву на позов та жодних заяв чи клопотань до суду не подала.

У відповідності до вимог частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що на первинному обліку дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування служби у справах дітей Новозаводської районної у м. Чернігові ради з 15 листопада 2018 року перебувають діти, які позбавлені батьківського піклування, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Батьками вказаних неповнолітніх дітей є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 (а.с. 9-10).

Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 08.10.2018, у справі №751/3446/18, малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відібрано від батька та матері, без позбавлення їх батьківських прав (а.с. 7-8).

Рішеннями виконавчого комітету Новозаводської районної у м. Чернігові ради № 278, 279 від 10.12.2018 дітей влаштовано під опіку бабусі по лінії матері - ОСОБА_5 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13-14).

З інформації Чернігівського дошкільного закладу №19, де виховувалась менша дитина, ОСОБА_2 , убачається, що мати дівчинки з листопада 2017 року приходила за дитиною у нетверезому стані, а з квітня 2018 року до дошкільного закладу не з`являлась, на телефонні дзвінки не відповідала, вихованням дитини не займалась (а.с. 17).

Як убачається з характеристики Чернігівської загальноосвітньої школи №21, де навчається ОСОБА_2 , батьки жодного разу не з`являлися у школі, батьківські збори не відвідували, не цікавились навчанням дитини (а.с. 18).

Старша дитина, ОСОБА_1 - дитина з інвалідністю. З довідки №228-Д, виданої комунальним закладом "Чернігівський навчально-реабілітаційний центр №2" від 04.10.2019, убачається, що вихованням дитини займається бабуся (опікун), батько та мати ОСОБА_1 не приймають участі у вихованні доньки, школу та батьківські збори не відвідують, не спілкуються із адміністрацією та учителями (а.с. 19).

ОСОБА_4 протягом 2018 року чотири рази притягувалася до адміністративної відповідальності, а саме: у лютому місяці за ст. ст. 175-1 ч. 1, 178 ч. 1, 184 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у квітні - за ст. 184 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 20-22).

За інформацією комунального некомерційного підприємства "Дитяча поліклініка №1" Чернігівської міської ради № 01-17/822 від 24.09.2019, за останній рік батько та мати дітей до лікаря не з`являлись. На прийом діти приходять у супроводі опікуна, догляд за станом здоров`я вона здійснює задовільно, рекомендації лікарів виконує (а.с. 23).

Опікун дітей, ОСОБА_5 , надала письмове пояснення від 14.10.2019 про те, що батьки дітей протягом останнього року не приймали участь у вихованні, не цікавились станом здоров`я, досягненнями у школі, не надавали матеріальної допомоги, не спілкувалися з дітьми, хоча вона не чинила їм перешкод у цьому (а.с. 24).

Також є письмова заява батька дітей, ОСОБА_3 , від 04.05.2018 про те, що він не заперечує проти позбавлення його батьківських прав по відношенню до малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , так як він не приймає участі у вихованні та матеріальному забезпеченні (а.с. 25).

Як убачається з довідок Центрального відділу державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області № 58714497 та № 58716956 від 07.11.2019, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не сплачують (а.с. 26).

До служби у справах дітей Новозаводської районної у місті ради ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зі зверненнями ані про повернення їм дітей на виховання, ані про надання дозволу на спілкування з ними не зверталися.

Як убачається з висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 батьківських прав щодо малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виконком Новозаводської районної у м. Чернігові ради вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 батьківських прав по відношенню до їх малолітніх дітей (а.с. 6).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-ХІІ і набула чинності для України 27.09.1991), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини першої статті 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-ХІІ і набула чинності для України 27.09.1991) держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Преамбулою Конвенції визначено, що держави-учасниці беруть до уваги принципи, закладені в Декларації прав дитини, яка прийнята Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року. У відповідності до 6 принципу цієї Декларації дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли мають місце виключні обставини, бути розлученою зі своєю матір`ю.

Статтею 11 Закону Про охорону дитинства встановлено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до частини другої статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, моральний та духовний розвиток.

Згідно з пунктом другим частини першої статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно з частинами сьомою та восьмою статті 7 статті 164 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

В силу статті 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Пунктом 16 постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснено, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК (2947-14). Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Матеріалами справи підтверджується той факт, що батьки самоусунулися від виконання своїх обов`язків, не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, а тому є всі підстави для задоволення позову Новозаводської районної у місті Чернігові ради та позбавлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 батьківських прав по відношенню до їх малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь держави належить стягнути судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 81, 83, 141, 258, 259, 263-265, 273, 279-282, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Новозаводської районної у місті Чернігові ради в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по відношенню до їх малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 960 грн 50 коп. (дев`ятсот шістдесят гривень 50 копійки) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 960 грн 50 коп. (дев`ятсот шістдесят гривень 50 копійки) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Позивач: Новозаводська районна у місті Чернігові рада, місцезнаходження: вул. І. Мазепи, 19, м. Чернігів, ідентифікаційний код юридичної особи - 34258992.

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_4 .

Суддя