Рішення

від 13.04.2020 по справі 160/1579/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2020 року Справа № 160/1579/20 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Спецфундамент до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Спецфундамент звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 24.10.2019 року №0004241409, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 67 428,75грн (53 943,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 13 485,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами));

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 24.10.2019 року №0004251409, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 60 686,25 грн. (48 549,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 12 137,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами));

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення неправомірними та такими, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків. Зауважив, що ТОВ Спецфундамент не наділене повноваженнями здійснювати контроль та перевірку господарської діяльності своїх контрагентів, та не має можливості перевіряти обставини ведення їх господарської діяльності. При придбанні товару (робіт, послуг) покупець зобов`язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов`язаний врахувати дану суму в складі податкових зобов`язань відповідної звітності з податку на додану вартість і у встановленому порядку сплатити її до бюджету, а у випадку невиконання даних своїх обов`язків, понести за це правопорушення встановлену за законом відповідальність. За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Зазначив, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Позивач вважає, що усі доводи відповідача, на які є посилання в акті перевірки, зводяться до наявної у податкового органу інформації щодо ухвали Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22.12.2018 року, згідно якої директора ТОВ Ліагро Сервіс Груп визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч.1 ст.205 КК України. ТОВ Спецфундамент вважає, що означена обставина не може слугувати беззаперечним доказом нереальності взаємовідносин. З урахуванням ст. 62 Конституції України, позивач прийшов до висновку, що лише вирок суду є належним актом, який підтверджує вину особи у вчиненні злочину, а не ухвала про закриття кримінального провадження. Матеріали досудового слідства не можуть мати преюдиційного характеру під час розгляду адміністративної справи платника податку з податковим органом, а саме обставини, установлені в інших процесуальних актах у кримінальних провадженнях чи справах про адміністративні проступки, не можуть розглядатися як обов`язкові для суду відповідно до ч.6 ст. 78 КАС України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року відкрито провадження по вказаній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

26.02.2020 року на адресу суду від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на адміністративний позов, в якому він просить відмовити у задоволенні позовної заяви. В обґрунтування відзиву зазначив, що ТОВ Ліагро Сервіс Груп здійснює придбання великої кількості ТМЦ та послуг, що мають різноманітні характеристики та потребують застосування особливих умов їх транспортування та зберігання. Проте, їх обсяги та властивості не відповідають матеріально- технічним та технологічнім можливостям. Оскільки, ухвалою Дніпровського районного суд м. Дніпродзержинська від 22.12.2018 ТОВ Ліагро Сервіс Груп (код ЄДРПОУ 39818224) визнано фіктивним, тому неможливо підтвердити правомірність віднесення сум до складу податкового кредиту та до складу валових витрат за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 по взаємовідносинам з даним контрагентом -постачальником. Сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб`єктів господарювання, задіяних в ланцюгу, свідчить те, що метою їх функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди. З урахуванням вищевикладеного, відповідач вважає, що первинні документи свідчать про відсутність факту реального вчинення господарської операції по взаємовідносинам ТОВ Спецфундамент з ТОВ Ліагро Сервіс Груп . Досліджені операції спрямовані на документальне оформлення постачання товарів, та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Метою їх оформлення є мінімізація податкових зобов`язань ТОВ Спецфундамент . Враховуючи вищевикладене, відповідач прийшов до висновку, що податкові накладні та паперові носії первинних бухгалтерських документів ТОВ Ліагро Сервіс Груп оформлені не належним чином, не несуть юридичну силу та не містять доказовість первинного документу, тобто такі документи не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку ТОВ Спецфундамент .

28 лютого 2020 від позивача на адресу суду були надані додаткові докази.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю Спецфундамент зареєстроване 15.07.2016 року. Дані про основний вид економічної діяльності - 43.99 інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.

Товариство з обмеженою відповідальністю Спецфундамент 01.09.2016р. зареєстроване платником ПДВ, що підтверджуються витягом №1604614500715.

В період з 19.08.2019 року по 23.08.2019 року, на підставі наказу № 4307-п від 18.07.2019 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ СПЕЦФУНДАМЕНТ та повідомлення від 18.07.2019 №1506, виданих ГУ ДФС у Дніпропетровській області, посадовою особою Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Дніпропетровській області) було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Спецфундамент з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Ліагро Сервіс Груп (код ЄДРПОУ 40331223) за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 02.09.2019 року №48725/04-36-14-09/40660134, згідно висновків якого контролюючим органом встановлено порушення ТОВ Спецфундамент :

1. п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 53 943,00грн., в т.ч.: у листопаді 2016 року на суму 53 943,00 грн.;

2. пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 48 549,00грн., в т.ч. за 2016 рік на суму 48 549,00 грн.

На підставі висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства, викладених в акті перевірки від 02.09.2019 року №48725/04-36-14-09/40660134, ГУ ДПС у Дніпропетровській області були винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 24.10.2019 року №0004241409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 67 428,75 грн. (53 943,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 13 485,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами));

- від 24.10.2019 року №0004251409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 60 686,25 грн. (48 549,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 12 137,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами));

Не погоджуючись з наведеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення за агентськими договорами.

Як визначено у пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Розділу III Податок на прибуток підприємств ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з п.137.1 ст.137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У пункті 198.2 ст.198 ПК України зазначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХIV (далі - Закон №996).

Згідно із ст.1 Закону №996 первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Пунктом 2 ст.3 Закону №996 передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.2 ст.9 даного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: "назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції .

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 р. №88, відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Ліагро Сервіс Груп у 2016 році, судом встановлено наступне.

У перевіряємому періоді ТОВ Спецфундамент мало взаємовідносини з ТОВ Ліагро Сервіс Груп на підставі договору №11 від 19.10.2016 року та договору №12 від 01.11.2016 року.

На підставі договору №11 від 19.10.2016 року (далі мовою оригіналу): ООО Спецфундамент (Субподрядчик) поручает, а ООО Лиагро Сервис Групп обязуется выполнить в соответствии с условиями настоящего договора свайные работы на объекте: Предприятие по приему и хранению зерновых емкостей 27000 т. в г. Синельниково по ул. Ватутина, 51 , що підтверджується додатком до договору №11 від 19.10.2016 року, довідкою про вартість виконання підрядних робіт за листопад 2016 року, актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2016 року.

Також позивачем до суду було додатково надано договір №59 від 17.10.2016 року, укладений між позивачем та ТОВ Гідробудпроект , на підставі якого (далі мовою оригіналу): ООО Гидростойпроект (Подрядчик) поручает, а ООО Спецфундамент (Субподрядчик) обязуется выполнить в соответствии с условиями настоящего договора забивку свай на объекте: Предприятие по приему и хранению зерновых емкостей 27000 т. в г. Синельниково по ул. Ватутина, 51 ; додаток до договору №59 від 17.10.2016 року; довідку про вартість виконання підрядних робіт за листопад 2016 року, акт приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2016 року.

На підтвердження сплати коштів від ТОВ Гідробудпроект на користь позивача (згідно умов договору №59 від 17.10.2016 року) та від позивача на користь ТОВ Ліагро Сервіс Груп (згідно умов договору №11 від 19.10.2016 року) до суду було надано банківську виписку за період з 14.11.2016 року по 14.11.2016 року від 27.02.2020 року.

На підставі договору №12 від 01.11.2016 року (далі мовою оригіналу): ООО Спецфундамент (Субподрядчик) поручает, а ООО Лиагро Сервис Групп обязуется выполнить в соответствии с условиями настоящего договора свайные работы на объекте: Строительство многофункционального комплекса по ул. Набережной Победы, 44 в г.Днепре. Многоквартирный жилой дом №3 , що підтверджується додатком до договору №12 від 01.11.2016 року, довідкою про вартість виконання підрядних робіт за листопад 2016 року, актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2016 року.

Також позивачем до суду було додатково надано договір №56 від 21.10.2016 року, укладений між позивачем та ТОВ Гідробудпроект , на підставі якого (далі мовою оригіналу): ООО Гидростойпроект (Подрядчик) поручает, а ООО Спецфундамент (Субподрядчик) обязуется выполнить в соответствии с условиями настоящего договора забивку свай на объекте: Строительство многофункционального комплекса по ул. Набережной Победы, 44 в г.Днепре. Многоквартирный жилой дом №3 ; додаток до договору №56 від 21.10.2016 року; довідку про вартість виконання підрядних робіт за листопад 2016 року, акт приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2016 року.

На підтвердження сплати коштів від ТОВ Гідробудпроект на користь позивача (згідно умов договору №56 від 21.10.2016 року) та від позивача на користь ТОВ Ліагро Сервіс Груп (згідно умов договору №12 від 01.11.2016 року) до суду було надано банківську виписку за період з 22.11.2016 року по 22.11.2016 року від 27.02.2020 року.

Окрім того, позивач надав до суду копії договорів №1-А від 03.10.2016 року та №39 від 15.07.2016 року, згідно умов яких ТОВ Спецфундамент орендує у ТОВ Гідробудпроект офісне та виробниче приміщення, а також виробничі механізми.

Податкові накладні на підтвердження взаємовідносин позивача з ТОВ Ліагро Сервіс Груп у 2016 році, а також на підтвердження взаємовідносин позивача з ТОВ Гідробудпроект до суду не надано.

У відповідності до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Стаття 44 Податкового кодексу України визначає вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Так, відповідно до абзацу першого пункту 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (абзац другий цього пункту).

Зміст наведених правових норм свідчить, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці органами державної податкової служби. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 ст. 44 ПК України прирівнюється до їх відсутності.

Як вбачається з акта перевірки та не заперечується сторонами, до перевірки ТОВ Спецфундамент не надано жодних бухгалтерських та первинних документів. Такі документи також не були надані контролюючому органу після закінчення перевірки та до прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами такої перевірки.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що в силу приписів пункту 44.6 ст. 44 ПК України не надання позивачем контролюючому органу бухгалтерських та первинних документів на підтвердження взаємовідносин з ТОВ Ліагро Сервіс Груп у 2016 році прирівнюється до їх відсутності.

Окрім того, в акті перевірки зазначено, що відповідно до інформаційних баз даних ДФС України ТОВ Ліагро Сервіс Груп зареєстроване Дніпровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, свідоцтво про державну реєстрацію від 10.03.2016 року №10701020000062220. Станом на момент проведення перевірки перебуває на обліку в ГУ ДФС у Запорізькій обл. (Дніпровський р-н м. Запоріжжя). Стан платника - 0 платник податків за основним місцем обліку, основний вид діяльності - 46.19-діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, свідоцтво платника ПДВ № 200259137 від 01.04.2016 року має статус анульоване 02.03.2018 року (22 - ненадання декларацій протягом року). Баланс, декларація з податку на прибуток за 2016 рік підприємством не подавались.

В ході проведеного аналізу податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) відповідачем було встановлено, що підприємством ТОВ Спецфундамент (код ЄДРПОУ 40660134) задекларовано операції з придбання послуг за листопад 2016 року у постачальника ТОВ Ліагро Сервіс Груп (код ЄДРПОУ 40331223), а саме: Пальові роботи за листопад 2016.

Аналізом ЄРПН в розрізі номенклатурних позицій за весь період діяльності ТОВ Ліагро Сервіс Груп встановлено наступне.

ТОВ Ліагро Сервіс Груп здійснює придбання великої кількості ТМЦ та послуг, що мають різноманітні характеристики та потребують застосування особливих умов їх транспортування та зберігання. Проте, їх обсяги та властивості не відповідають матеріально- технічним та технологічнім можливостям.

ТОВ Ліагро Сервіс Груп протягом 2016 року придбано: Зовнішній демонтаж із залученням спеціальної техніки з плануванням землі, Стартерна акумуляторна батарея, що не обслуговується, та складається із 8 послідовно з`єднаних акумуляторів (один комплект) 12ZeMa 214 12 Вольт 214 Ач ( 96 Вольт 214 Ач), Чавун передільний ПЛ 1,2, Будівельні роботи, Програмування, розробка прав доступу, занесення первинних довідників, інтеграції платформи, Муфта терморезисторна д.280 мм, Хомут фланцевий 280X3 мм, Дзеркало листове безкольорове(4мм, 2550*1605, МІ ), Суміш суха Ceresit СЕ 33, Лінолеум комерційний, Шпатлевка фінішна Knauf, тощо.

Тобто асортимент придбаної номенклатури не відповідає реалізованій. Відсутнє придбання сировини та послуг, притаманній виробничий діяльності. Відсутнє придбання товарів (послуг), необхідних для ведення господарської діяльності: електроенергії, не встановлено придбання послуг по оренді землі, складських приміщень, навантажувально- розвантажувальних робіт, та інше.

Окрім того, в акті перевірки міститься інформація про те, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області отримано ухвалу Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 22.12.2018 року у справі № 209/3986/18, відповідно до якої ОСОБА_2 , був обвинуваченим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст.27, ч.1, ст. 205 КК України та свою вину визнав.

З наведеної вище ухвали контролюючим органом було встановлено, що ОСОБА_2 , 29.04.2016 року, вчинив пособництво у фіктивному підприємництві, тобто придбанні (перереєстрації) суб`єкта підприємницької діяльності юридичної особи - ТОВ Ліагро Сервіс Груп , що в подальшому надало змогу невстановленим особам використовувати реквізити ТОВ Ліагро Сервіс Груп з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в наданні послуг іншим суб`єктам підприємницької діяльності в конвертації безготівкових грошових коштів в готівку та незаконному формуванню їм податкового кредиту з податку на додану вартість.

Оскільки, ухвалою Дніпровського районного суд м. Дніпродзержинська від 22.12.2018 року ТОВ Ліагро Сервіс Груп (код ЄДРПОУ 39818224) визнано фіктивним, відповідач вважає, що неможливо підтвердити правомірність віднесення сум до складу податкового кредиту та до складу валових витрат за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 по взаємовідносинам з даним контрагентом-постачальником.

Щодо ухвали Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 22.12.2018 року у справі №209/3986/18, судом встановлено наступне.

В Єдиному реєстрі судових рішень міститься ухвала Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 22.12.2018 року у справі № 209/3986/18, якою ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5ст.27 ч.1 ст. 205 КК України, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5ст.27 ч.1 ст. 205 КК України закрито на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Згідно вказаної ухвали, ОСОБА_2 , виступаючи посібником у вчиненні злочину, діючи за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, умисно, маючи умисел на здійснення фіктивного підприємництва, у відповідності до відведеної йому ролі у квітні 2016 року сприяв здійсненню невстановленій особі, у придбанні ТОВ Ліагро Сервіс Груп шляхом державної реєстрації внесення змін до відомостей про юридичну особу в частині зміни відомостей про засновників юридичної особи, про що державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві 29.04.2016 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис за №10701070002062220.

Після придбання ТОВ Ліагро Сервіс Груп шляхом державної реєстрації внесення змін до відомостей про юридичну особу, ОСОБА_2 став єдиним засновником та власником вказаного підприємства з 29.04.2016 року, проте фактично жодної участі в діяльності підприємства не брав.

Таким чином, ОСОБА_2 , 29.04.2016 року , діючи у співучасті з невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, у порушення ст.ст.81, 87, 89 Цивільного кодексу України (у редакції, зі змінами та доповненнями станом на 03 вересня 2015 року), ст.ст.56, 57, 62, 79, 80, 89 Господарського кодексу України (у редакції, зі змінами та доповненнями станом на 16 липня 2015 року), ст.ст.8, 24 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (№755-IV від 15 травня 2003 року в редакції, зі змінами та доповненнями станом на 03 вересня 2015 року), вчинив пособництво у фіктивному підприємництві, тобто придбанні (перереєстрації) суб`єкта підприємницької діяльності юридичної особи ТОВ Ліагро Сервіс Груп , що в подальшому надало змогу невстановленим особам використовувати реквізити ТОВ Ліагро Сервіс Груп з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в наданні послуг іншим суб`єктам підприємницької діяльності в конвертації безготівкових грошових коштів в готівку та незаконному формуванню їм податкового кредиту з податку на додану вартість.

Невстановлені особи отримали можливість, використовувати реквізити ТОВ Ліагро Сервіс Груп , укладати господарські угоди та первинні бухгалтерські документи, що свідчили про нібито реалізацію товарів, робіт (послуг) ТОВ Ліагро Сервіс Груп для підприємств реального сектору економіки, відображати їх дані в податковій звітності, чим сприяли незаконному формуванню з податку на додану вартість. Окрім цього, невстановлені слідством особи отримали можливість складати та подавати від імені ОСОБА_2 офіційні документи податкової звітності ТОВ Ліагро Сервіс Груп до місцевих органів Державної Фіскальної Служби за місцем реєстрації.

Таким чином, ОСОБА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів з метою отримання грошової винагороди, за попередньою змовою з невстановленою особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, придбав з метою прикриття незаконної діяльності ТОВ Ліагро Сервіс Груп , яке не мало на балансі основних та оборотних фондів (активів), власних або орендованих виробничих потужностей, складських приміщень, автотранспорту, тобто не мало господарських можливостей здійснювати власну статутну діяльність та її не здійснювало.

У подальшому, в період з 29.04.2016 року по 13.04.2017 року, невстановлена досудовим розслідуванням особа, всупереч встановленого законами України порядку здійснення підприємницької діяльності, у порушення обов`язків суб`єкта господарювання - платника податків щодо належного ведення бухгалтерського та податкового обліку фінансово-господарської діяльності, ведення в установленому порядку обліку об`єктів оподаткування та доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, здійснювала незаконну підприємницьку діяльність, шляхом проведення оформлення безтоварних операцій щодо реалізації від імені фіктивного суб`єкта господарювання ТОВ Ліагро Сервіс Груп та виписала податкові накладні на реалізацію товарів (робіт, послуг) на загальну суму 112 695 420 грн., в т.ч. ПДВ 18 782 570 грн., чим забезпечено формування податкового кредиту з ПДВ покупців на загальну суму 18 782 570 грн. суб`єктам підприємницької діяльності, серед яких також зазначено і ТОВ Спецфундамент (код ЄДРПОУ 40660134).

Далі, невстановленою у ході досудового розслідування особою від імені ТОВ Ліагро Сервіс Груп та номінального директора ОСОБА_2 складались первинні бухгалтерські документи (договори купівлі-продажу, податкові накладні, рахунки-фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні), які оформлювались з порушенням вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність щодо повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства, та не містили особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто виписані невстановленою особою документи не можуть бути належними доказами реальності вчинення цих господарських договорів. Проте, на підставі таких документів невстановленою особою проводилось оформлення продажу та придбання продукції, надавання послуг, виконання робіт контрагентам-покупцям, які за такими правочинами та господарськими операціями отримали податкову вигоду у вигляді зменшення об`єкта оподаткування з податку на додану вартість, податку на прибуток, а саме враховували такі витрати при визначенні об`єкта оподаткування з податкових зобов`язань платників податків за період з 29.04.2016 року по 13.04.2017 року на суму 112 695 420 грн., в т.ч. ПДВ 18 782 570 грн. Зокрема, таку податкову вигоду отримано контрагентами-покупцями, в тому числі ТОВ Спецфундамент (код ЄДРПОУ 40660134).

Таким чином, 29.04.2016 року ОСОБА_2 , діючи умисно, маючи умисел на сприяння невстановленій у ході досудового розслідування особі у здійсненні фіктивного підприємництва, за попередньою змовою з зазначеною невстановленою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, вчинив пособництво у фіктивному підприємництві, а саме придбанні юридичної особи - ТОВ Ліагро Сервіс Груп (код за ЄДРПОУ 40331223), де виступив номінальним засновником та директором з метою прикриття незаконної діяльності.

Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська у судовому засіданні, шляхом опитування обвинуваченого ОСОБА_2 , та вивченням матеріалів кримінального провадження, було встановлено, що діяння, яке поставлене в провину останньому, дійсно мало місце, діяння містить склад злочину, передбаченого ч.5ст.27 ч.1 ст. 205 КК України.

Проте, оскільки з дня вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 , передбаченого ч.5 ст.27 ч.1 ст. 205 КК України , яке відноситься до злочинів невеликої тяжкості, минуло понад 2 роки, крім того, по справі відсутні обставини, які б зупиняли або переривали перебіг строків давності, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська закрив кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд враховує обставини, встановлені під час розслідування кримінальної справи відносно ОСОБА_2 та викладені в ухвалі Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22.12.2018 року у справі № 209/3986/18, оскільки провадження у ній закрито з нереабілітуючих підстав.

До аналогічних висновків також прийшов Верховний Суд у постанові від 12 липня 2019 року по справі №825/3541/14.

З матеріалів справи встановлено, що первинні документи по господарським взаємовідносинам позивача з ТОВ Ліагро Сервіс Груп , від імені контрагента підписано директором підприємства Лукашем Р. Я. при цьому, фінансово-господарську діяльність ТОВ Ліагро Сервіс Груп , згідно ухвали суду, ОСОБА_2 не здійснював, а отже послуг не надавав, розрахунковими рахунками не керував, податкову звітність не складав, нікому цього не доручав, при цьому, документальне оформлення господарських операцій, в тому числі з позивачем, ОСОБА_2 також не здійснював.

Суд зазначає, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, оскільки подані суб`єктом господарювання первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, накладні, акти приймання- передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими податковим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагента свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Наведена в ухвалі Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22.12.2018 року інформація дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та заниження податку на прибуток, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена ухвалою суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту та сум придбання до складу витрат є безпідставними.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що документи підписані від імені ТОВ Ліагро Сервіс Груп директором підприємства ОСОБА_2 , фіктивність господарської діяльності якого встановлена ухвалою суду, не можуть слугувати належними та допустимими підставами для формування показників податкового обліку ТОВ Спецфундамент .

Слід зазначити, що несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про відсутність розумних економічних причин для укладання угод з контрагентом, понесення витрат у зв`язку з цим та їх в обліку та, відповідно, формування спірних сум податкових вигод.

Відтак, з урахуванням наведеного у сукупності слід зазначити, що під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача.

Таким чином, під час розгляду справи, в порядку виконання вимог ст.77 КАС України, не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій та свідчить про необґрунтованість отриманої позивачем податкової вигоди.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість висновків акту перевірки щодо оцінки обставин взаємовідносин позивача із зазначеним контрагентом та відносно безпідставності формування спірних сум податкових вигод.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, виконано покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, прийняті у відповідності до норм чинного законодавства, у зв`язку із чим є правомірними, а тому не підлягають скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Спецфундамент (код ЄДРПОУ 40660134, 49000, м. Дніпро, вул. Варварівська, буд.32) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015, 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 13 квітня 2020 року.

Суддя О.М. Неклеса