Рішення

від 10.04.2020 по справі п/320/931/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2020 року м. Київ № П/320/931/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Управління соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності Управління соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації щодо відмови у встановленні статусу Особа з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення; зобов`язання Управління соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації прийняти рішення та встановити ОСОБА_1 статус Особа з інвалідністю внаслідок війни , а також видати відповідне посвідчення встановленого зразка.

Позов мотивовано безпідставністю відмови відповідачем у наданні позивачу статусу інваліда війни, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, залученому до виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в рамках забезпечення Цивільної оборони, що підтверджено наданими відповідачу разом із заявою про встановлення статусу інваліда війни документами.

Ухвалою суду від 10.02.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, інших заяв по суті справи відповідачем до суду не подано. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримано уповноваженою особою відповідача 14.02.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0113331759723 з відміткою про вручення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році категорії 1, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році.

Відповідно до експертного висновку від 04.11.2019 №6557, довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0086744, довідки про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії АВ №0086744 від 12.11.2019, позивачу встановлено довічно інвалідність 2 групи в зв`язку з захворюванням, пов`язаним із роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Довідкою пересувної механізованої колони №168 ВАТ Київводбуд від 23.12.1998 №2, посвідченням про відрядження від 08.09.1986 №82 підтверджується участь позивача в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в м. Чорнобиль з 08.10.1986 по 19.10.1986.

Листом Управління соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації від 23.01.2020 №177 позивачу повідомлено про відсутність в наданих документах відомостей про безпосереднє залучення позивача до ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в складі формувань Цивільної оборони та запропоновано надати копії первинних документів.

Вважаючи протиправною відмову у встановленні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаться Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 №3551-ХІІ (далі по тексту - Закон №3551-ХІІ).

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ, до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

За змістом наведеної норми, статус інваліда війни може бути наданий особі, яка визнана інвалідом внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи і залучалась до складу формувань Цивільної оборони.

На підтвердження участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у тому числі в складі формувань Цивільної оборони, встановлення інвалідності, позивачем до позову додано: посвідчення серії НОМЕР_2 учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, експертний висновок від 04.11.2019 №6557, довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0086744, довідку про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії АВ №0086744 від 12.11.2019, довідку пересувної механізованої колони №168 ВАТ Київводбуд від 23.12.1998 №2, посвідчення про відрядження від 08.09.1986 №82, з яких убачається участь позивача в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в м. Чорнобиль з 08.10.1986 по 19.10.1986.

На думку суду, додані позивачем письмові докази не доводять безпосереднього залучення позивача під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС до складу формувань Цивільної оборони. Додані позивачем докази підтверджують статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що позивач брав участь у таких заходах. Втім, належного документального підтвердження безпосереднього залучення під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, саме до складу формувань Цивільної оборони, позивачем не надано, про такі докази не зазначено, клопотань з цього приводу не заявлено.

До такого висновку суд дійшов на підставі відповідної практики Верховного Суду, висловленої в постановах, зокрема,від 10.05.2018 у справі №279/12162/15-а, від 07.06.2018 у справі №377/797/17, від 21.08.2018 у справі №279/2285/16-а, від 21.08.2018 у справі 676/3457/17, від 25.09.2018 у справі №806/5085/15, від 11.10.2018 у справі №674/1239/17, від 18.10.2018 у справі №753/12234/17, від 27.02.2019 у справі №818/26/18, від 27.02.2019 у справі №149/3307/16-а, від 15.05.2019 у справі №816/851/18, від 18.09.2019 у справі №674/450/17, від 19.09.2019 у справі №756/8323/16-а, від 31.10.2019 у справі №826/5572/17, від 10.10.2019 у справі №826/1427/17, від 13.11. 2019 у справі №674/364/17.

Так, у постанові від 18.10.2018 (справа №753/12234/17) Верховний Суд вказав, що Положенням про Цивільну оборону СРСР , затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 №1111 та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР , затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.1975 №90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів з ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Для вирішення питання про наявність підстав належності особи, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інвалідом внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією таких наслідків, до інвалідів війни, необхідно виконати умову щодо прийняття такою особою участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме в складі формувань Цивільної оборони. Це пояснюється тим, що крім формувань оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування Цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

У постанові Верховного Суду від 10.05.2018 (справа №279/12162/15-а) зазначено, що з пояснювальної записки до проекту Закону України Про внесення змін до статті 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб (1300 чоловік), які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у 30-ти кілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.

Зазначена вимога пов`язана з тим, що окрім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь і інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств. Встановлення відповідної обставини відносно позивача є вирішальною для надання їй статусу інваліда війни в розумінні пункту 9 частини другої статті 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту . За іншого тлумачення наведеної норми вказане положення поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків, і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (наприклад, постанова Верховного суду від 13.11. 2019 у справі №674/364/17).

З огляду на здійснену судом оцінку поданих позивачем доказів, враховуючи наведену судову практику, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо його безпосередньої участі в складі формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно відповідачем правомірно відмовлено позивачу в задоволенні заяви про встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.

Враховуючи викладене, не підлягають задоволенню вимоги про визнання протиправними дій Управління соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області щодо відмови позивачу у встановленні статусу Особа з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення.

Відповідно до частини п`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 10 статті 5 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI.

Оскільки, в задоволенні позову відмовлено і відповідачем не надано доказів понесення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Управління соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області (ідентифікаційний код 20624042, місцезнаходження: 07600, Київська область, смт. Згурівка, вул. Українська, 19).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені цим рішенням, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Колеснікова І. С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 10 квітня 2020 року.