Постанова

від 07.04.2020 по справі 520/8498/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2020 р.Справа № 520/8498/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Старосєльцева О.В., м. Харків, повний текст складено 20.11.19 року по справі № 520/8498/19

за позовом ОСОБА_1

до Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області Бугая Ігоря Валерійовича

третя особа: ОСОБА_2

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області Бугая Ігоря Валерійовича (далі - відповідач), третя особа: ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) про визнання протиправною та скасування вчинену 10.07.2019 державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області Бугай І.В. реєстраційну дію №15881100009010348 про державну реєстрацію рішення про припинення Державної екологічної інспекції у Полтавській області в результаті її ліквідації.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 позов ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом вимог чинного законодавства України, неповне з`ясування обставин справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що аналіз ст. ст. 14, 370, 371, 372 КАС України, ч. 5 ст. 235 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень, судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 по справі № 520/63/19, яким було скасовано наказ Державної екологічної інспекції України Про звільнення ОСОБА_1 від 20.12.2018 року № 434-о, набрало законної сили 17.05.2019. Лише ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2019 його дія була зупинена, у зв`язку з відкриттям апеляційного провадження.

Тобто, станом на 10.07.2019 (дата здійснення спірної реєстраційної дії) позивач мав всі юридичні підстави бути поновленим на посаді в Державній екологічній інспекції у Полтавській області.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019 у справі № 520/63/19 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 залишено без змін.

Також, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. постановою від 07.10.2019 відкрито виконавче провадження ВП59878903 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища у Полтавській області.

Постановою про накладення штрафу від 11.11.2019 за невиконання рішення суду накладено на боржника - Держекоінспекцію України штраф на користь держави у розмірі 5100 грн.

У зв`язку з вищезазначеним та положеннями ст. 43 Конституції України, на думку позивача, у нього є підстави для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Також, у ході судового розгляду було з`ясовано об`єктивну істину у спорі та встановлено, що станом на 10.07.2019 відносно Державної екологічної інспекції у Полтавській області були відкриті виконавчі провадження по справам №440/208/19 та №440/206/19.

Приймаючи рішення про відмову у позові у зв`язку з тим, що позивач не має порушеного публічного права (ущемленого публічного інтересу), суд першої інстанції взагалі не вирішив питання щодо прав, інтересів чи обов`язків третьої особи.

Таким чином, зміст позовних вимог і фактичні обставини, які підлягали встановленню в ході розгляду справи, свідчать про те, що рішення у цій справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов`язки як позивача, так і третьої особи.

З огляду на викладене, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2019, прийнявши по справі нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

07.04.2020 позивач подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

ОСОБА_2 подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому в повному обсязі підтримав доводи апеляційної скарги позивача та просив задовольнити її вимоги. Розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Відповідач також подав до суду відзив на апеляційну скаргу, вважаючи її доводи безпідставними. Просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а провадження по справі закрити.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно з приписами ст. 229 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що ОСОБА_1 до 20.12.2018 проходив публічну службу на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області.

Наказом Державної екологічної інспекції України №434-о від 20.12.2018 заявник був звільнений з вказаної посади.

Виданню цього наказу передували обставини прийняття КМУ постанови від 21.02.2018 № 102, вв силу якої підлягали ліквідації Державна екологічна інспекція у Черкаській області та Державна екологічна інспекція у Полтавській області з утворенням міжрегіональної установи - Державної екологічної інспекції Центрального округу.

31.07.2018 Державною екологічною інспекцією України прийнято наказ № 146 "Про ліквідацію Державної екологічної інспекції у Полтавській області .

24.10.2018 заявнику було вручено попередження про наступне вивільнення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 по справі №520/63/19 було скасовано наказ Державної екологічної інспекції України Про звільнення ОСОБА_1 від 20 грудня 2018 року № 434-о та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавській області.

При цьому, питання про допуск рішення суду до негайного виконання у порядку п. 3 ч.1 ст.371 КАС України Харківським окружним адміністративним судом не вирішувалось.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2019 Державній екологічній інспекції України поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 по справі №520/63/19.

В свою чергу, 10.07.2019 відповідачем до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи публічного права - Державної екологічної інспекції у Полтавській області (ідентифікаційний код - 38019348), у зв`язку з ліквідацією.

Вважаючи цей запис незаконним, ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням діючої Постанови КМУ від 21.02.2018 № 102 оскаржений запис державного реєстратора не створює для заявника жодних юридичних наслідків і не погіршує правового становища заявника (адже вирішення питання поновлення на роботі покладено судом на Державну екологічну інспекцію України).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог, виходячи з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців унормовані Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", який зокрема, визначає зміст та обсяг повноважень державного реєстратора, спосіб та підстави їх реалізації.

Так, ч. 13 ст. 17 вказаного Закону передбачено, що для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації на підставі рішення про припинення юридичної особи, прийнятого учасниками юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідних державних органів, або судового рішення про припинення юридичної особи, не пов`язаного з її банкрутством, після закінчення процедури припинення, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами, подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації; 2) довідка архівної установи про прийняття документів, що відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.

За правилами ч. 2 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, включає: 1) заповнення форми заяви про державну реєстрацію - у разі подання документів особисто заявником (за бажанням заявника); 2) прийом документів за описом - у разі подання документів у паперовій формі; 3) виготовлення копій документів в електронній формі - у разі подання документів у паперовій формі; 4) внесення копій документів в електронній формі до Єдиного державного реєстру; 5) перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду документів; 6) перевірку документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації; 7) прийняття рішення про проведення реєстраційної дії - для громадських формувань, символіки та засвідчення факту наявності всеукраїнського статусу громадського об`єднання; 8) проведення реєстраційної дії (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови в державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; 9) формування та оприлюднення на порталі електронних сервісів виписки, результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації та установчих документів; 10) видача за бажанням заявника виписки з Єдиного державного реєстру у паперовій формі за результатами проведеної реєстраційної дії (у разі подання заяви про державну реєстрацію у паперовій формі). Виписка з Єдиного державного реєстру у паперовій формі надається з проставленням підпису та печатки державного реєстратора.

Підстави для відмови у проведенні державної реєстрації викладені законодавцем у приписах ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", зокрема, п. 11 ч. 1 до кола таких підстав віднесено обставину надходження відомостей про відкрите відносно юридичної особи виконавче провадження.

Колегія суддів не спростовує доводів апеляційної скарги про те, що відносно Державної екологічної інспекції у Полтавській області були відкриті виконавчі провадження по справам №440/208/19 та №440/206/19.

Проте, позивач не має жодного відношення до цих судових справ та виконавчих проваджень, оскільки вони стосуються інших осіб.

Посилання позивача на рішення по справі №520/63/19, як на підтвердження своєї позиції та аргумент наявного порушеного права, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки в даній справі відповідачем є Державна екологічна інспекція України, на яку судом і покладено обов`язок вирішити питання з поновлення апелянта на публічній службі.

Матеріали справи не містять доказів оскарження та скасування рішення КМУ про ліквідацію Державної екологічної інспекції у Полтавській області.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що оскаржене управлінське діяння державного реєстратора у вигляді внесення до реєстру запису про припинення юридичної особи у зв`язку із ліквідацією жодним чином не стосується заявника та з огляду на діючу Постанову КМУ від 21.02.2018 № 102 не є перешкодою у продовженні проходження публічної служби.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин.

Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Проте, право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року в справі № 687/1539/16-а, від 04 лютого 2020 року в справі № 320/7969/17, від 17 лютого 2020 року в справі № 697/835/17.

В даному випадку позивач ані у позовній заяві, ані в апеляційній скарзі не наводить жодних доводів на обґрунтування того, які саме його права (індивідуально-виражені) були порушені оскаржуваною реєстраційною дією відповідача.

Тобто, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між оскаржуваним рішенням суб`єкта владних повноважень та порушенням конкретних прав позивача, оскільки, з урахуванням діючої Постанови КМУ від 21.02.2018 № 102, оскаржений запис державного реєстратора не створює для заявника жодних юридичних наслідків і не погіршує правового становища заявника, адже вирішення питання поновлення на роботі покладено судом на Державну екологічну інспекцію України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Також відсутні підстави для закриття провадження у справі з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації, нотаріус.

Відповідно ч. 2 ст. 6 вказаного Закону державний реєстратор: 1) приймає документи; 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду документів; 3) перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації; 4) проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; 5) веде Єдиний державний реєстр; 6) веде реєстраційні справи; 7) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Таким чином, в даному випадку відповідно до п. 7 ч.1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України державний реєстратор фізичних осіб-підприємців Чутівської РДА Полтавської області Бугай І.В. здійснює публічно-владні управлінські функції на підставі відповідного законодавства, отже є суб`єктом владних повноважень.

Стосовно решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені у позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні "Петриченко проти України" (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 року по справі № 520/8498/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді В.В. Зеленський І.С. Чалий Повний текст постанови складено 13.04.2020 року