Постанова

від 25.02.2020 по справі 910/3243/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2020 р. Справа№ 910/3243/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 25.02.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лаян Віннер на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 (повний текст рішення складено 18.10.2019)

у справі №910/3243/19 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Сачко Олексія Леонідовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю Лаян Віннер

про стягнення 206 759,34 грн

1. Зміст позовних вимог та заперечень

У березні 2019 року Фізична особа-підприємець Сачко Олексій Леонідович (надалі - ФОП Скачко О.Л., позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Лаян Віннер (надалі - ТОВ Лаян Віннер , відповідач) суми заборгованості за Договором №2118 про надання юридичних послуг від 02.01.2018 року в розмірі 206 759,34 грн, а саме 150 000,00 грн основного боргу, 11 855,34 грн 3% річних та 44 904,00 грн інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

Заперечуючи проти позову, відповідач, у своєму відзиві на позов вказав, що юридичні послуги за спірним договором надавалися не особисто Сачко Олексієм Леонідовичем , а - ОСОБА_2 , однак ОСОБА_2 не дотримуючись вимог закону не в повній мірі здійснював свою адвокатську діяльність, оскільки послуги виконані недобросовісно. Не надавались відповіді на претензії, які надходили на адресу ТОВ Лаян Віннер та зазначені в актах виконаних робіт Сачко О.Л. По господарським справам від товариства адвокат не з`являвся в судові засіданні, що призвело до винесення рішень не на користь ТОВ Лаян Віннер . У виконавчому провадженні інтереси товариства не представляв. До того ж, ОСОБА_2 неодноразово отримував великі грошові суми особисто від директора ТОВ Лаян Віннер Собкової Т.Я. для вирішення юридичних питань, котрі він не вирішив, оплати відряджень та в рахунок гонорару.

2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судом

02.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Лаян Віннер (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Сачко Олексієм Леонідовичем (виконавець) було укладено договір про надання юридичних послуг №2118 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати замовнику юридичні послуги (надалі - послуги) в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а замовник зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 2.1 договору виконавець надає юридичні послуги шляхом:

- усного та письмового консультування з різних галузей права, в тому числі: господарського, трудового, адміністративного, цивільного, кримінального, земельного, сімейного, житлового та ін.;

- складання необхідних для господарської діяльності замовника документів (договорів, контрактів, листів, претензій, статутних документів тощо);

- представництва інтересів замовника перед іншими особами (фізичними чи юридичними) з питань визначених замовником;

- представництва інтересів замовника з питань отримання дозвільних, ліцензійних акредитаційних та інших документів;

- перевірки документів замовника на відповідність до вимог чинного законодавства;

- організації та ведення претензійної роботи за матеріалами замовника;

- представництва у встановленому порядку інтересів замовника відповідно до наданих виконавцю повноважень та доручень у всіх органах державної влади та місцевого самоврядування, судах, органах та підрозділах прокуратури, МВС України, СБ України, фіскальної (податкової) служби, інших підприємствах, установах та організаціях, незалежно від форми власності, підпорядкованості та рівнів при розгляді правових питань.

У відповідності до п. 2.2.3 договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги виконавця.

Вартість послуг складає 30 000,00 грн без ПДВ щомісячно. Виконання виконавцем своїх обов`язків за договором оформлюється актом наданих послуг, який підписується сторонами щомісячно, по закінченню звітного місяця. (п. 3.1, п. 3.2 договору).

Пунктом 3.4 договору сторони передбачили, що оплата послуг виконавця здійснюється замовником протягом п`яти банківських днів з моменту підписання акту наданих послуг.

Загальна ціна договору складає суму всіх наданих виконавцем послуг, що зазначені у відповідних актах наданих послуг, підписаних сторонами. (п. 3.5 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 31 грудня 2018 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. (п. 8.1 договору).

На виконання умов договору сторонами було підписано акти наданих послуг на загальну суму розмірі 150 000,00 грн, а саме:

- Акт від 31.01.2018 на суму 30 000,00 грн;

- Акт від 28.02.2018 на суму 30 000,00 грн;

- Акт від 31.03.2018 на суму 30 000,00 грн;

- Акт від 30.04.2018 на суму 30 000,00 грн;

- Акт від 31.05.2018 на суму 30 000,00 грн.

Вказані акти наявні в матеріалах справи та підписані обома сторонами.

За надані позивачем послуги по вказаним актам відповідачем не розрахувався, в результаті чого за ТОВ Лаян Віннер рахується дебіторська заборгованість в розмірі 150 000,00 грн.

За твердженням позивача, у зв`язку з невиконанням відповідач умов договору, позивач був змушений звернутись до суду з даним позовом про стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 150 000,00 грн та нарахування йому 11 855,34 грн 3% річних і 44 904,00 грн інфляційних втрат.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначав, що особисто Сачко О.Л. юридичні послуги відповідачу не надав, а здійснював це ОСОБА_2 , якому відповідач і сплачував кошти за послуги.

3. Короткий зміст рішення місцевого суду

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ Лаян Віннер на користь ФОП Сачко О.Л. суму основного боргу в розмірі 150 000,00 грн, суму 3% річних в розмірі 11 855,34 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 33 340,67 грн та суму судового збору у розмірі 2 927,94 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач свій обов`язок за договором про надання юридичних послуг виконав належним чином, що підтверджується підписаними актами наданих послуг, однак відповідач, за надані послуги не розрахувався. При цьому, судом першої інстанції перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат і вказано, що позивачем здійснено помилкове визначення періодів нарахування інфляційних втрат за визначені в позовній заяві строки (межі нарахування). Здійснивши перерахунок, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що обґрунтованою до стягнення з відповідача сумою інфляційних втрат є 33 340,67 грн, а не 44 904,00 грн, як заявлено у позові.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ Лаян Віннер звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 у справі №910/3243/19 в частині задоволеного позову і ухвалити нове рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Скаржник зазначає, що позивачем неякісно надавалися юридичні послуги, а послуги зазначені у актах виконані не добросовісно та призвели до збитків ТОВ Лаян Віннер . Апелянт вважає, що позивачу необхідно зменшити суму заборгованості в половину та сплатити 75 000 грн і у відповідності до вказаної суми боргу перерахувати 3% річних та інфляційні втрати.

5. Доводи учасників справи щодо апеляційної скарги

Позивач відзиву на апеляційну скаргу у визначений судом строк не надав.

6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом

У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Лаян Віннер звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 у справі №910/3243/19 в частині задоволеного позову і ухвалити нове рішення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/3243/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лаян Віннер на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 у справі № 910/3231/19 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

На виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю Лаян Віннер про усунення недоліків.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2019 у зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, справу №910/3243/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 у визначеному складі суду, поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, справу призначено до розгляду на 06.02.2020.

Ухвалою суду від 06.02.2020 за клопотанням скаржника розгляд справи відкладено на 25.02.2019.

У судове засідання 25.02.2020 з`явився представник позивача. Представники відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомили про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Представник позивача заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

7. Джерела права й акти їх застосування

Господарський кодекс України

Згідно з ч. 1,2,7 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Цивільний кодекс України

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Частина перша статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський процесуальний кодекс України.

За приписами частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Практика Європейського суду з прав людини як джерело права

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів від 27.10.1993).

8. Позиція апеляційного суду

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач на виконання умов договору № 2118 від 02.01.2018 надав відповідачу юридичні послуги на загальну суму 150 000 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи актами наданих послуг від 31.01.2018 на суму 30 000,00 грн, від 28.02.2018 на суму 30 000,00 грн, від 31.03.2018 на суму 30 000,00 грн, від 30.04.2018 на суму 30 000,00 грн, від 31.05.2018 на суму 30 000,00 грн. Вказані акти підписані уповноваженими представниками обох сторін та з боку відповідача скріплені печаткою підприємства.

Заперечуючи проти позовних вимог скаржник вказує, що юридичні послуги надавались не особисто позивачем, а ОСОБА_2 .

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, сторонами в договорі не визначено конкретного кола осіб, якими саме мають бути надані юридичні послуги, однак, в силу норм статті 902 Цивільного кодексу України відповідальним за виконання обов`язку з надання послуг покладено саме на виконавця, тобто позивача.

В той же час, матеріали справи не містять жодних належним чином оформлених заперечень до актів наданих послуг, а саме того, що послуги надано неякісно та не в повному обсязі. Зауважень до актів надання послуг відповідачем складено також не було. У матеріалах справи такі докази відсутні.

Враховуючи, що акти надання послуг від 31.01.2018 року, 28.02.2018 року, 31.03.2018 року, 30.04.2018 року та 31.05.2018 року містять підпис директора відповідача, на переконання колегії суддів, послуги надані позивачем вважаються прийнятими відповідачем без зауважень і повинні бути оплачені у відповідності до умов договору, а тому, місцевим господарським судом правомірно стягнуто 150 000 грн заборгованості.

Щодо заявлених до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 11 855,34 грн та інфляційних втрат в розмірі 44 904,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання по оплаті за надані позивачем послуги відповідачу, що перевірено судом апеляційної інстанції, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.

Разом з цим, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем здійснено помилкове визначення періодів нарахування інфляційних втрат за визначені в позовній заяві строки (межі нарахування). Судова колегія погоджується, що обґрунтованою до стягнення з відповідача сумою 3% річних є 11 855,34 грн, а обґрунтованою до стягнення з відповідача сумою інфляційних втрат є 33 340,67 грн.

Доводи скаржника, що надання юридичних послуг здійснювалось ОСОБА_2 і недобросовісно не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів підтвердження того, що саме ОСОБА_2 надавались юридичні послуги, як і відсутні будь які ухвали суду у відповідних справах, які вів позивач від імені відповідача, в яких зазначалось би, що представник зі сторони ТОВ Лаян Віннер не з`являвся в судові засідання. Відповідачем не було надано місцевому господарському суду таких доказів.

Судом апеляційної інстанції не приймаються нові докази надані скаржником до апеляційної інстанції, що долучені до апеляційної скарги та до клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

За приписами ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Разом з тим, скаржником не було обґрунтовано суду неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову та стягнення з ТОВ Лаян Віннер на користь ФОП Сачко О.Л. основний борг в розмірі 150 000,00 грн, 3% річних в розмірі 11 855,34 грн та інфляційні втрати в розмірі 33 340,67 грн.

9. Висновки апеляційного суду

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що викладені відповідачем доводи в обґрунтування апеляційної скарги є безпідставними, такими що не відповідають дійсним обставинам справи, не доведені жодними доказами, а тому не підлягають задоволенню. Рішення суду першої інстанції від 08.10.2019 прийнято у відповідності до норм закону без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лаян Віннер на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 у справі №910/3243/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 у справі №910/3243/19 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю Лаян Віннер .

4. Матеріали справи №910/3243/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 10.04.2020

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Є.Ю. Шаптала

К.В. Тарасенко