П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/1253/19 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кравця О.О. судді -Домусчі С. Д. судді -Коваля М.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі № 420/1253/19 прийнятого в порядку письмового провадження у складі судді Юхтенко Л.Р. за адміністративним позовом Головного управління ДФС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙНДЖ ОПТ" про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна,-

ВСТАНОВИВ:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ:

01.03.2020 р. представник Головного управління ДФС в Одеській області звернувся до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙНДЖ ОПТ", в якому просив суд підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙНДЖ ОПТ" згідно з рішенням ГУ ДФС в Одеській області від 21.02.2019 року

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

II. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ , УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Не погоджуючись з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, представник Головного управління ДФС в Одеській області подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права та просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.

Вимоги апеляційної скарги представник Головного управління ДФС в Одеській області обґрунтовує тим, що суд 1-ї інстанції при розгляді позовної заяви здійснює функцію контролю за правомірністю дій податкового органу щодо застосування арешту, в той час як розглядаючи позовні вимоги податкового органу щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, суд розглядає публічно-правовий спір в загальному порядку, в тому числі із застосуванням загальних строків звернення до адміністративного суду.

Також, апелянт зазначає, що у межах спірних правовідносин, норми процесуального закону (КАС України) превалюють над приписами норм матеріального права (ПК України) з огляду на необхідність завершення процедури підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту у загальному порядку розгляду справи, у зв`язку неможливістю завершення такої процедури у порядку статті 283 КАС України.

III. ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року розгляд справи призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 08.04.20 р. о 14:10 год..

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.124 -127 КАС України, сторони до судового засідання не з`явились, позивач подав письмову заяву щодо розгляду справи за їхньою відсутністю, тому враховуючи вимоги постанови КМУ від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 , якою введено карантин на усій території України з 12 березня до 3 квітня 2020 р., відповідно до ст.311 КАС України апеляційний суд продовжує розгляд справи у письмовому провадженні.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав

IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Судом 1-ої інстанції було встановлено , що на підставі доповідної записки від 12.02.2019 р. (а.с. 15), 14 лютого 2019 року начальником ГУДФС в Одеській області прийнято наказ №1117 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "РЕЙНДЖ ОПТ" (код ЄДРПОУ 40195854), відповідно до якого наказано провести з 21 лютого 2019 року тривалістю 30 робочих днів документальну позапланову виїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товарів ТОВ "РЕЙНДЖ ОПТ" за юридичною адресою ТОВ "РЕЙНДЖ ОПТ" (а.с.9).

21 лютого 2019 року посадовими особами ГУДФС в Одеській області на підставі наказу №1117 від 14.02.2019 року здійснено виїзд за юридичною адресою ТОВ "РЕЙНДЖ ОПТ": м. Одеса, вул. Просольочна, 10-а, з метою проведення вказаної перевірки.

Посвідчення на право проведення перевірки від 15 лютого 2019 року № 904/14-10 пред`явлено 21 лютого 2019 року о 11.25. (а.с. 10) уповноваженій особі ТОВ "РЕЙНДЖ ОПТ" Білоус Є., яка діяла на підставі довіреності (а.с. 18).

Однак, 21 лютого 2019 року о 11 годині 25 хвилин уповноважена особа ТОВ "РЕЙНДЖ ОПТ" Білоус Є. після ознайомлення з наказом й посвідченням, відмовила посадовим особам контролюючого органу у допуску до проведення перевірки, про що складено акт "Про відмову у допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи" №170/15-32-14-10-11/40195854 від 21 лютого 2019 року (а.с.12-13), копія якого отримана уповноваженою особою ТОВ "РЕЙНДЖ ОПТ".

У зв`язку з не допуском посадових осіб до проведення перевірки на підставі звернення заступника начальника, начальника управління аудиту, заступника начальника митного аудиту ГУДФС в Одеській області про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 21 лютого 2019 року (а.с. 14) начальником ГУДФС в Одеській області прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 21 лютого 2019 року, час прийняття рішення 15 год. 30 хв. (а.с. 11), обґрунтованість якого позивач просить підтвердити у судовому порядку.

ТОВ "РЕЙНДЖ ОПТ" оскаржило у судовому порядку наказ начальника ГУДФС в Одеській області №1117 від 14 лютого 2019 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "РЕЙНДЖ ОПТ".

За результатами розгляду справи рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 року по справі № 420/1023/19 , яке набрало законної сили 14.11.2019 року, було відмовлено у задоволенні позову ТОВ "РЕЙНДЖ ОПТ".

V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ОЦІНКА ДОВОДІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ СУДУ:

Відповідно до ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 ПК України (в редакції, діючої на момент прийняття рішення податковим органом), основним принципом податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу

Відповідно до п.56.21 ст.56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту , виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено право контролюючих органів проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

В той же час, якщо контролюючий орган вважає, що платник податку безпідставно не допустив перевіряючих до перевірки, він має право на застосування заходів забезпечення виконання платником податків його обов`язків, передбачених законом.

Одним із таких заходів є застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Так, відповідно до п. 94.1 ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Згідно з п.п. 94.2.3 п. 94.2 статті 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Абзацом 6 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (абзац 6 пункту 81.1 статті 81 ПК України).

Підпунктом 16.1.9 п. 16.1 ст. 16 ПК України визначено вичерпний перелік обов`язків платників податків. Так, платник податків зобов`язаний не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов`язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.

Згідно з пп.16.1.13 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов`язані з утриманням об`єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків (п.81.2 ст.81 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 94.10. ст. 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном. Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Згідно з пп. 94.19.1. п. 94.19. ст. 94 ПК України, припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв`язку з: відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії"(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelasv. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновку суду першої інстанції

Апеляційний суд вважає, що для реалізації повноваження контролюючого органу щодо звернення до суду на предмет перевірки обґрунтованості накладеного арешту на майно протягом 96 годин з часу прийняття рішення про такий арешт передбачена ст. 283 КАС України, яка надає право звернення до суду із відповідною заявою. Виключно у межах цього провадження суд наділений повноваженнями розглянути заяву контролюючого органу у 96 годинний строк, у зв`язку з цим безпідставними є твердження апелянта ,що норми процесуального закону (КАС України) превалюють над приписами норм матеріального права (ПК України) з огляду на необхідність завершення процедури підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту у загальному порядку розгляду справи, у зв`язку неможливістю завершення такої процедури у порядку статті 283 КАС України .

(2) Висновки апеляційного суду:

Апеляційний суд, враховуючи принципи верховенства права, належного врядування, презумпції правомірності дій платника податків , практику ЄСПЛ , як джерело права, правові позиції Верховного суду , погоджується з висновком суду 1-ої інстанції, щодо відмови у задоволенні позову , оскільки при встановленні обґрунтованості накладення адміністративного арешту на майно платника податків перевірці підлягає накладення арешту саме в межах вказаного 96-ти годинного строку та у випадку його пропуску арешт вважається припиненим відповідно до пп. 94.19.1. п. 94.19. ст. 94 ПК України незалежно від причин, з яких рішення суду про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту не було прийнято..

Як встановлено судом першої інстанції, рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙНДЖ ОПТ" прийнято 21 лютого 2019 року, тоді як звернення з позовною заявою, на підставі якої відкрито провадження у цій справі, мало місце 01 березня 2019 року.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 25 травня 2018 року у справі №820/2040/17, від 28 березня 2019 року у справі №П/811/1722/17, від 27 серпня 2019 року у справі № 520/11050/18.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Судом 1-ої інстанції повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладених у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, правильно застосовані та додержані норми матеріального та процесуального права , справу розглянуто повноважним складом суду, суд не приймав рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі , судове рішення прийнятне та підписано суддею , який зазначений у судовому рішенні

Апеляційний суд доходить до висновку відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду 1-ої інстанції та про наявність підстав для відмови у задоволенні апеляційної скарги Головного управління ДФС в Одеській області та залишення без змін рішення суду 1-ої інстанції та також вважає, що відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст.8,19 Конституції України, ст.6 та ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3, 6, 7, 139, 242, 272,283,292, 308,311,п.1 ч.1 ст.315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повне рішення складене та підписане 13.04.2020 року

Головуючий суддя Кравець О.О. Судді Домусчі С.Д. Коваль М.П.

Дата ухвалення рішення 13.04.2020
Зареєстровано 13.04.2020
Оприлюднено 13.04.2020

Судовий реєстр по справі 420/1253/19

Проскрольте таблицю вліво →
Рішення Суд Форма
Постанова від 13.04.2020 П'ятий апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 17.03.2020 П'ятий апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 03.03.2020 П'ятий апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 19.02.2020 П'ятий апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Постанова від 02.08.2019 Новопсковський районний суд Луганської області Адмінправопорушення
Ухвала від 19.03.2019 Одеський окружний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 19.03.2019 Одеський окружний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 06.03.2019 Одеський окружний адміністративний суд Адміністративне

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Перевірити компанію

Додайте Опендатабот до улюбленного месенджеру

Вайбер Телеграм

Опендатабот для телефону