Рішення

від 04.04.2020 по справі 908/154/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/6/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2020 Справа № 908/154/20

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом Концерну "Міські теплові мережі", (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СІРІУС", (69037, м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, буд 2)

про стягнення суми 5891 грн. 07коп.

Суддя Колодій Н.А.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

27.01.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІРІУС" про стягнення 5891 грн 07 коп., що складається з 4837грн 64 коп. основного боргу, 848грн. 07 коп. суми пені, 107 грн. 92 коп. суми 3% річних, 97 грн. 44 коп. суми індексу інфляції.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.02.2020 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі №908/154/20, присвоєний номер провадження 32/6/20, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

04.04.2020 справу розглянуто, за наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 01.01.2007 між Концерном "Міські теплові мережі" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СІРІУС" був укладений договір № 202015 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. Відповідач за період з листопада 2018 по квітень 2019 не виконав в повному обсязі обов`язки по сплаті за спожиту теплову енергію, здійснив оплату частково, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 4837,64 грн. Крім того, відповідачу нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 15, 16, 509. 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198 та умовами договору № 202015 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2007.

Відповідач відзив на позов суду не надав. Про розгляд справи відповідача повідомлено належним чином.

Згідно з частиною 1 ст. 7 та ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Ухвала суду від 03.02.2020 про відкриття провадження у справі, яка направлена за адресою місцезнаходження відповідача, вказаною в позовній заяві та, яка відповідає відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: (69037, м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, буд 2) була повернута підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресату з відміткою: "за закінченням терміну зберігання".

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що судом вжито необхідних заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ :

01.01.2007 між Концерном "Міські теплові мережі" (теплопостачальна організація, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІРІУС" (споживач, відповідач у справі) був укладений договір № 202015 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами (п.1.1).

Додатком № 1 а до Договору визначено, що договір купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді укладено для об`єкту розташованого за адресою м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, буд. 2, (далі - об`єкт теплопостачання). Загальна опалювальна площа об`єкту теплопостачання складає 146,00 кв.м.,

Теплове навантаження на вказане приміщення, відповідно до Додатку 1 до Договору,складає 0,002741 Гкал/год.

В розділі 6 договору обумовлено порядок розрахунків за теплову енергію.

В пунктах 6.2, 6.3 встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Оплата за теплову енергію проводиться споживачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Теплопостачальної організації до 20 числа місяця наступного за розрахунковим на підставі акту приймання-передачі теплової енергії.

Відповідно до п.п. 10.1, 10.4 договір діє до 01 січня 2008. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік , якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

Доказів припинення дії договору суду не надано, отже договір був пролонгований.

Як свідчать матеріали справи, позивач у період з листопада 2018 року по квітень 2019 року на підставі договору № 202015 від 01.01.2007 відпустив теплову енергію з на загальну суму 7455,34 грн. (сім тисяч чотириста п`ятдесят п`ять грн., 34 коп.), про що свідчать акти приймання-передачі теплової енергії за вказаний період.

Боржник здійснив часткову оплату боргу у розмірі 2617,70 грн. (дві тисячі шістсот 1 сімнадцять грн., 70 коп.). Інших доказів здійснення відповідачем оплат, крім тих, що додано до позовної заяви, суду не надано.

Таким чином, загальна заборгованість Відповідача перед Концерном Міські теплові мережі складає 4837,64грн. (чотири тисячі вісімсот тридцять сім грн., 64 коп.).

Правовідносини в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 03.10.2007 року за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зі змісту ст.ст. 13, 14, 526 ЦК України слідує, що цивільні права і обов`язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 275, ч.6 ст. 276 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до змісту ст. 24 зазначеного Закону основними обов`язками споживача теплової енергії є: додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів виконання зобов`язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми не надав.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію в розмірі 4837,64 грн. підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 4837,64 грн. заборгованості за надані послуги з централізованого опалення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми 848,07 грн. пені, нарахованої за загальний період з 20.12.2018 по 30.11.2019 включно.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Із змісту ч.1 ст.546, ч.1 ст.547 ЦК України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

В статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Із наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на договірну і законодавчо встановлену. Тобто, необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони виду правопорушення за який вона стягується і конкретний її розмір.

Згідно з Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України. Аналогічні приписи містяться у ч. 2 ст. 343 ГК України. При цьому, вказаними приписами законодавства встановлено лише загальнообов`язкове обмеження розміру пені, яка може бути стягнута в певний період, а не її розмір.

В обґрунтування вимоги в частині стягнення пені, позивач в тексті позовної заяви посилається в п. 7.2.8, яким передбачено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати за теплову енергію Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 848,07грн. пені.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму 107,92 грн. 3 % річних та суму 97,44 грн. втрат від інфляції за загальний період листопад 2018 по квітень 2019.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання грошового зобов`язання підтверджується матеріалами справи. Розрахунки 3% річних та втрат від інфляції, які здійснено з урахуванням надходження часткових оплат, перевірені судом та визнані правильними, тому вимоги в цій частині судом задовольняються.

Враховуючи вищевикладене, позов задовольняється в повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму 2102,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІРІУС" (69037, м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, буд 2, код ЄДРПОУ 13624363) на користь Концерну "Міські теплові мережі", (69091, м. Запоріжжя, бул.Гвардійський, 137; код ЄДРПОУ 32121458, рахунок № НОМЕР_1 , Запорізьке обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 313957) суму 4837 (чотири тисячі вісімсот тридцять сім) грн. 64 коп. основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІРІУС" (69037, м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, буд 2, код ЄДРПОУ 13624363) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; код ЄДРПОУ 32121458, рахунок № НОМЕР_2 , ПАТ АБ "Укргазбанк", МФО 320478) суму 107 (сто сім) грн. 92 коп. - 3% річних, суму 97 (дев`яносто сім) грн. 44 коп. - інфляційних витрат, пені в сумі 848 (вісімсот сорок вісім) грн. 07 коп., суму 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 13.04.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.А. Колодій