Рішення від 31.03.2020 по справі 908/106/20

номер провадження справи 9/9/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2020 Справа № 908/106/20

м.Запоріжжя

За позовом: Концерну "Міські теплові мережі", код ЄДРПОУ 32121458 (юридична адреса: 69091 Запоріжжя, бул.Гвардійський, 137; фактична адреса: 69076, м. Запоріжжя, вул.Василя Сергієнка, 7)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфтовик", код ЄДРПОУ 34067749 (69123, м. Запоріжжя, Хортицьке шосе, буд. 1)

про стягнення суми 131847,87 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфтовик" заборгованості за відпущену теплову енергію в гарячій воді за договором №407350 від 26.03.2015 за період з листопада 2017 по квітень 2019 в розмірі 105864,55 грн., суми 16609,08 грн. пені, суми 6580,40 грн. втрат від інфляції, суми 2793,84 грн. - 3% річних, всього - загальної суми 131847,87 грн.

Ухвалою суду від 10.02.2020 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/106/20, присвоєний номер провадження 9/9/20, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, судове засідання призначено на 11.03.2020. В судовому засіданні 11.03.2020 оголошено перерву до 31.03.2020, про що судом постановлено відповідну ухвалу.

Від відповідача 30.03.2020 засобами поштового зв`язку надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке мотивовано тим, що ТОВ Ліфтовик не може надати суду певні докази у справі з підстав, що залежать від конкретних обставин - введення карантину через спалах короновірусу, зупинення з 17.03.2020 роботи об`єктів загального користування незалежно від форм власності та підпорядкування, розташованих у м.Запоріжжя. ТОВ Ліфтовик отримало лист КП ВРЕЖО №7 від 25.03.2020 № 853, відповідно до якого заяви відповідача про визначення статусу приміщень допоміжними, що напряму стосується підстав та предмета позову Концерну МТМ , відкладається до скасування усіх обмежувальних заходів введених Місцевою комісією з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій м. Запоріжжя відповідно до Протоколу позачергового засідання від 16.03.2020 № 07.

31.03.2020 через канцелярію суду відповідачем нарочно подано клопотання аналогічного змісту.

Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12 березня до 3 квітня 2020 на усій території України установлено карантин. На засіданні уряду 25.03.2020 запроваджено режим надзвичайної ситуації по всій території України на 30 днів. Відповідно, всі карантинні обмеження також подовжені на 30 днів до 24 квітня 2020.

З огляду на зазначене, суд не визнає явку учасників справи в судове засідання 31.03.2020 обов`язковою.

Згідно з ч. 2 ст. 195, ч. 2 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять календарних днів з дня відкриття провадження у справі якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що провадження у справі № 908/106/20 було відкрито 10.02.2020, останнім днем строку розгляду даної справи є 10.04.2020.

За таких обставин, судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Більш того, суд зазначає, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незнаної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 3 ст. 12 ГПК України). За змістом ч. 1 ст. 251 ГПК України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву (ч. 3 ст. 80 ГПК України).

Отже доводи відповідача, викладені у клопотанні про відкладення, стосовно неможливості подання доказів, суд визнає неспроможними. Відповідач повинен був подати всі наявні в нього докази разом із відзивом, клопотань про продовження процесуальних строків для надання доказів відповідачем не заявлялось. При цьому, суд наголошує, що справа розглядається в спрощеному проваджені.

31.03.2020 справу розглянуто, прийнято рішення.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовано, зокрема, наступним. На виконання умов укладеного сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 407350 від 26.03.2015, Концерн МТМ в період з листопада 2017 року по квітень 2019 року відпустив теплову енергію на потреби опалення на загальну суму 117961,84 грн. Об`єкти теплопостачання відповідач займає на підставі договору користування (позички) комунального майна міської територіальної громади № 1/6 від 02.01.2015, який є діючим. На адресу відповідача поштою були направлені акти приймання-передачі теплової енергії за вказаний період та рахунки. Відповідач належним чином оформлені акти не повернув, заперечень щодо нарахувань, зазначених у актах на адресу позивача також не надходило. Боржник здійснив часткові оплати за вищевказаний період в розмірі 12097,29 грн., наслідок чого заборгованість складала 105864,55 грн. За порушення строків оплати, позивачем на підставі п. 7.2.9 договору нараховано відповідачу до сплати суму 16609,08 грн. пені, а також за прострочення виконання грошового зобов`язання нараховано суму 2793,84 грн. - 3% річних та суму 6580,40 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 549, 611, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 276 ГК України, ст. 24 Закону України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198 та умовами договору. Позивач у позовній заяві також зазначив, що 01.10.2019 господарським судом Запорізької області було видано судовий наказ за заявою Концерну МТМ про стягнення вищезазначених сум, який був скасований за заявою ТОВ Ліфтовик ухвалою суду від 28.10.2019.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. Так, відповідач повністю заперечує проти нарахованих позивачем сум по оплаті наданих послуг з теплопостачання з підстав необґрунтованості розрахунків. Відповідач, зокрема, зазначив, що визнає, що між ТОВ Ліфтовик та Концерном МТМ 20.03.2015 укладено договір № 407350 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. Однак, надані позивачем розрахунки не містять обґрунтованих даних щодо опалювальної площі житлових приміщень, загальної площі місць загального користування, на які відбувалось теплопостачання, а також позивачем взагалі не наведено розміру частки відповідача щодо загальної площі житлового будинку. Оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами та згідно опалювальної площі для населення здійснюють власники/користувачі житлового будинку, квартири, інших приміщень, призначених та придатних для постійного проживання в них, за умови їх використання виключно для постійного проживання. Усі інші особи, які не підпадають під зазначені вище категорії, здійснюють оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами для інших споживачів . З посиланням на п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води та водовідведення та типового договору, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, відповідач зазначив, що для виконання коректних та правильних нарахувань за спожиті послуги позивачем повинні бути розраховані об`єми приміщення та їх частка у всьому будинку, виходячи із фактичних показів лічильника. Однак, позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував правильність проведених ним розрахунків. В матеріалах справи відсутні дані про загальну площу місць загального користування та про кількість теплової енергії, витраченої на опалення цих місць, не надано даних щодо площ квартир у будинку, які мають автономне опалення та не користуються послугами позивача, та документів на підтвердження площ квартир, внесених до оборотної відомості по особовим рахунками. Крім іншого, у псевдокористуванні відповідача знаходяться допоміжні приміщення, що фактично використовуються ОСББ будинків, в яких вони розташовані. Допоміжні приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, опалювана площа яких входить до тарифу населення. Відтак, відповідач не повинен сплачувати заборгованість, розмір та правомірність нарахування якої не доведено у встановленому порядку. Також відповідач зазначив, що у разі відхилення доводів відповідача про необґрунтованість нарахувань, здійснених позивачем, ТОВ Ліфтовик з урахуванням приписів п. 6 ст. 232 ГК України, ст. 258 ЦК України просить застосувати строк позовної давності до вимоги про стягнення пені, період нарахування якої визначено позивачем з 20.12.2017.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника відповідача у судовому засіданні 11.03.2020, суд

ВСТАНОВИВ:

Між МКП Основаніє (Позичкодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ліфтовик (Користувач) 02.01.2015 було укладено договір № 1/6 користування (позички) комунального майна міської ради територіальної громади, відповідно до умов якого ТОВ Лфітовик прийняв у безоплатне користування (позичку) нежитлові приміщення (об`єкт), розташовані за 14 адресами:

- вул. Будьоного, 14, площею 13,90 кв.м.,

- вул. Задніпровська, 14, площею 114,9 кв.м,

- Задніпровська, 16а, площею 8,10 кв.м,

- Задніпровська, 70, площею 14,5 кв.м,

- Новгородська, 4, площею 26,60 кв.м,

- Радянський, 33, площею 3,60 кв.м.,

- Ювілейний, 30, площею 14,00 кв.м.,

- Гудименка, 27, площею 9,6 кв.м,

- Воронезька, 12-а, площею 50,6 кв.м,

- Хортицьке шосе, 10, площею 12,4 кв.м,

- бул. Будівельників, 13, площе 32,5 кв.м,

- вул. Курузова, 7, площею 16,4 кв.м,

- вул. Рубана, 24, площею 16,8 кв.м,

- вул. Хортицьке шосе, 34, площею 16,4 кв.м (п.1.1 договору).

Цільове призначення об`єкта: розміщення підрядної організації, яка здійснює технічне обслуговування та ремонт ліфтів та диспетчерських систем (п. 1.2 договору).

Вказані у п. 1.1 договору № 1/6 об`єкти (нежитлові приміщення) були передані ТОВ Ліфтовик у користування згідно з підписаним актом прийому-передачі нежитлових приміщень від 02.01.2015.

26.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ліфтовик (Споживач, відповідач у справі) та Концерном "Міські теплові мережі" (Теплопостачальна організація, позивач у справі) укладено договір № 407350 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (з протоколом узгодження розбіжностей від 27.04.2015), згідно з яким Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач - прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами (п. 1.1 договору).

Згідно з п.п. 2.1 договору, теплова енергія відпускається Споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору, в якому визначено обсяги та порядок постачання теплової енергії Споживача на потреби опалення, на об`єкти Споживача згідно з наведеним переліком (всього 14 будинків, згідно з переліком об`єктів за вищевказаним договором користування (позички)).

Так, згідно з Додатком № 1 Обсяги та порядок постачання теплової енергії споживачу , теплопостачальна організація відпускає споживачу протягом терміну дії договору теплову енергію в гарячій воді в обсягах Q рік = 44,110 Гкал на потреби опалення на об`єкти: вул. Задніпровська, б.14, вул. Задніпровська, б.16А, вул.Задніпровська, б.70, вул. Будьонного, б.14, пр.Ювілейний, б.30, пр.Радянський, б.33, вул. Новгородська, б. 4, вул.Гудименка, б.27, вул.Воронезька, б.12-А, бул. Будівельників, б.13, вул. Хортицьке шосе, б.10, вул. Хортицьке шосе, б.34, вул. Курузова, б.7, вул. Рубана, б. 24.

В Додатках №2 до договору визначено Схеми межі поділу теплової мережі по кожному з об`єктів, в Додатку № 4 - тариф на теплову енергії, порядок та умови його зміни.

Згідно з п. 3.2.6, 3.2.9 договору Споживач теплової енергії зобов`язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором. Письмово сповіщати Теплопостачальну організацію про будь-які зміни у своїй діяльності, що стосуються виконання договірних зобов`язань, зокрема: перехід права власності (користування) на об`єкт теплопостачання, зміну балансової належності теплових мереж Споживача (Субспоживача) не пізніше 5 днів з моменту настання зазначених подій.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

У розділі 6 договору сторони обумовили порядок розрахунків.

Відповідно до п. 6.1 розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій форм, згідно з діючими на час розрахунків тарифами (цінами), затвердженими у встановленому порядку, на підставі показань вузла обліку теплової енергії, гарячої води, а у випадках їх відсутності - відповідно до обсягів фактичного спожитої теплової енергії, гарячої води, розрахованих згідно законодавства та умов договору.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов`язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію (п.п. 6.2-6.4).

Відповідно до п. 6.7 договору Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок, акт приймання-передачі теплової енергії.

Згідне з п. п. 6.7.1 отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п`яти днів з дати отримання Датою отримання акту вважається:

- при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача;

- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту-3 дні, по області-5 днів, по Україні-7 днів).

Згідно з п. 3.2.24 договору Споживач зобов`язався щомісячно, у строки, визначені даним договором, повертати Теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді.

У разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного Акту, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п.6.7.1 договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином Акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахункових період. В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов`язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений п. 6.7.1 договору строк (п.6.7.2).

Відповідно до п.п. 10.1, 10.4 договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2015. Термін дії договору, а також його певні умови, можуть бути переглянуті за узгодженням сторін на підставах та у відповідності до діючого законодавства України. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні приписи містить ч. 7 ст. 193 ГК України

Згідно з ч.1 ст.275, ч.6 ст.276 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до змісту ст. 24 зазначеного Закону основними обов`язками споживача теплової енергії є: додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ч. 6 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання").

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи свідчать, що позивач на виконання умов укладеного сторонами договору в період: листопад, грудень 2017, січень-квітень 2018, листопад 2018 - квітень 2019 року включно відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 117961,84 грн., що підтверджується складеними Теплопостачальною організацією Актами приймання-передачі теплової енергії за вказаний період, які разом із виставленими рахунками направлялися на адресу Споживача, що підтверджується відповідними реєстрами та фіскальними чеками, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач підписані Акти приймання-передачі за вказаний період позивачу не повернув, обґрунтованих заперечень щодо цих актів не надав. У березні та червні 2018 відповідачем було здійснено часткову оплату за теплову енергію в сумі 12097,29 грн., що підтверджується виписками по рахунку позивача, внаслідок чого заборгованість відповідача склала 105864,55 грн.

У зв`язку з наявною заборгованістю позивач направив на адресу відповідача претензію від 11.07.2019 № 08-3/538-8 щодо погашення наявної заборгованості за теплову енергію договором № 407350 від 26.03.2015 у сумі 105864,55 грн., яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

З умов укладеного сторонами договору слідує, що повернення підписаного Теплопостачальній організації Акту або, у разі наявності, нормативно обґрунтованих письмових заперечень до Акту, є обов`язком Споживача.

Оскільки відповідач не надав обґрунтованих заперечень в підписанні Актів приймання-передачі теплової енергії за листопад, грудень 2017, січень-квітень 2018, листопад 2018 - квітень 2019, вони, згідно з п.6.7.2 договору, вважаються погодженими та є підставою для проведення розрахунків за зазначені в них розрахункові періоди.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, з урахуванням здійсненої відповідачем часткової плати за теплову енергію, спожиту в період: листопад, грудень 2017, січень-квітень 2018, листопад 2018 - по квітень 2019 року включно, заборгованість відповідача перед позивачем складає 105864,55 грн.

За змістом ст.ст. 7, 13, 74, 76 ГПК України, до основних засад судочинства віднесені рівність сторін перед судом і законом, змагальність сторін, яка полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.1 ст.13, ч.1 ст.14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 67, ч.4 ст.179 ГК України, ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Пунктами 8.1, 8.2 укладеного сторонами договору визначено, що розбіжності та спори між сторонами, пов`язані з виконанням, зміною та розірванням цього договору, вирішуються шляхом проведення переговорів, листування або укладення додаткових угоди. Пропозиції щодо зміни договірних величин обсягів споживання теплової енергії надаються сторонами не пізніше ніж за 30 днів до початку кварталу. У разі неможливості досягти згоди сторони мають право звернутися до суду для вирішення спірного питання.

Суперечки та розбіжності щодо виконання умов цього договору, щодо яких сторонами не буде досягнуто згоди, вирішуються в порядку, встановленому законодавством України (п.11.2).

В Додатку № 1 до договору було визначено обсяги та порядок постачання теплової енергії Споживачу на потреби опалення, на об`єкти Споживача згідно з переліком (всього 14 будинків за адресами у Хортицьому районі міста), в матеріалах справи містяться розрахунки по фактичному теплоспоживанню та теплового потоку на потреби опалення, які виконано Теплопостачальною організацію на момент укладення договору щодо кожного з об`єктів Споживача. В додатках №2 до договору визначено Схеми межі поділу теплової мережі об`єктів, в додатку № 4 - тариф на теплову енергії, порядок та умови його зміни.

Зважаючи на те, що відповідні зміни до договору не вносилися, договір не припинений, відповідач зобов`язаний виконувати його умови в редакції, яка є чинною на даний час.

Викладене у відзиві на позовну заяву твердження відповідача про те, що вимоги позивача не відповідають дійсним обставинам, а правильність розрахунків позивача та факт надання послуг з теплопостачання у зазначеній кількості не підтверджений відповідними документальними доказами, спростовуються вищенаведеними матеріалами справи та висновками суду.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.06.2019 у справі № 908/357/19 було відмовлено у задоволенні позову ТОВ Ліфтовик про визнання договору № 407350 купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді від 26.03.2015 припиненим (розірваним) з 31.12.2015 року. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2019 рішення господарського суду Запорізької області від 25.06.2019 у справі № 908/357/19 залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до змісту описової частини рішення господарського суду у справі №908/357/19, як на підставу визнання договору № 407350 від 26.03.2015 припиненим (розірваним) з 31.12.2015, позивач у справі посилався на відсутність у його фактичному користуванні нежитлових приміщень, перелік яких наведений у додатку № 1 до вказаного договору, та які були передані позивачу на підставі договору користування (позички) № 1/6 від 02.01.2015.

За результатами розгляду справи № 908/357/19, судом встановлено, що матеріалами справи не підтверджено вибуття з володіння та користування позивача нежитлових приміщень, що є об`єктами теплопостачання за договором № 407350. Так, у листі КП ВРЕЖО № 7 від 19.04.2019 зазначено, що на підставі рішення виконкому Запорізької міської ради від 21.09.2018 № 439/9 з управління КП Наше місто в господарське відання КП ВРЕЖО № 7 були передані нежитлові приміщення (частина з наведеного переліку у договорі № 1/6). Усі приміщення, які передані у господарське відання КП ВРЕЖО № 7 , знаходяться до теперішнього часу в користуванні ТОВ Ліфтовик . Акти повернення приміщень позивачем та КП ВРЕЖО № 7 не підписувались. Судом також встановлено, що позивачем здійснювалася оплата за опалювальні періоди 2015-2016, 2017-2018; у призначенні платежу позивач посилався на договір № 407350.

Як зазначалося судом вище, обґрунтовані заперечення щодо даних, зазначених в Актах приймання-передачі теплової-енергії за спірний період, відповідачем не надавалися, відповідачем іншого не доведено.

Відповідач позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу не спростував, доказів здійснення оплати теплової енергії в гарячій воді та погашення заборгованості у заявленому розмірі не надав.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 105864,55 грн. заборгованості за теплову енергію в гарячій воді за період листопад-грудень 2017, січень-квітень 2018, листопад 2018 - по квітень 2019 року включно є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми 2793,84 грн. - 3% річних, які нараховано на суму заборгованості за кожним актом приймання-передачі, з урахуванням здійснених часткових оплат, починаючи з 20 числа відповідного місяця, наступного за розрахунковим, по 20.07.2019 включно та суми 6580,40 грн. втрат від інфляції, нарахованих за загальний період з січня 2018 по червень 2019.

За змістом ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Прийменник до з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 08.10.2018 по справі № 927/490/18).

Отже, у випадку, коли визначено виконання зобов`язання з вказівкою дати, до якої воно повинно бути здійснено, цей обов`язок підлягає виконанню включно з цією датою.

Враховуючи наведене, судом здійснено перерахунок 3% річних з урахуванням початку періоду прострочки з 21 числа місяця, наступного за розрахунковим, та в межах визначених в розрахунку позивача періодів, внаслідок чого встановлено, що до стягнення фактично належить 3% річних в розмірі 2785,13 грн.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Розрахунок в частині заявленої суми втрат від інфляції в розмірі 6580,40 грн. здійснений позивачем вірно, тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення суму 16609,08 грн. пені, нарахованої згідно з наданим розрахунком за загальний період з 20.12.2017 по 20.07.2019.

Відповідач у відзиві заявив про застосування строку позовної давності в частині вимог про стягнення пені, який становить один рік.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

В пункті 7.2.9 договору сторони передбачили, що за порушення Споживачем строків оплати за теплову енергію, встановлених в п. 6.4 цього договору, останній сплачує Теплопостачальній організації пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за спожиту теплову енергію за кожний день прострочення по день фактичної оплати.

Позивачем при здійсненні розрахунку пені враховувались положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" щодо обмеження пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтями 256-258 ЦК України передбачено строки, у межах яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність).

Згідно з приписами ст.257, ч. 2 ст. ст. 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч.1 ст.260 цього Кодексу позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст.253 ЦК).

Приписами ч.ч. 1, 5 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України), незалежно від того, чи має місце порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Суд враховує, що у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане, тому обчислення строку позовної слід здійснювати окремо по кожному з актів приймання-передачі теплової енергії.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема: визнання пред`явленої претензії; письмове прохання відстрочити борг; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою, за якою відкрито провадження у даній справі № 908/106/20 з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за актами приймання-передачі теплової енергії за період: листопад-грудень 2017, січень-квітень 2018, листопад 2018 - по квітень 2019 року включно та нарахованої за ними пені за загальний період з 20.12.2017 по 20.07.2019.

В даному випадку перебіг позовної давності за кожним актом починається окремо з 21 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з наданими позивачем виписками по рахунку, відповідач 30.03.2018 здійснив часткову оплату на суму 10931,84 грн. (з призначенням оплати: за актом від 30.10.2017), яка була розподілена в рахунок оплати за жовтень 2017 та частково за листопад 2017 (1410,33 грн.), 12.06.2018 відповідач здійснив часткову оплату (з призначенням оплати: за актом від 28.02.2018), яка зарахована позивачем в рахунок оплати за вказаним актом.

Зазначені дії відповідача свідчать про визнання ним свого боргу. Разом з цим, з урахуванням часткової оплати, строк позовної давності за актом за листопад 2017 розпочався заново з 31.03.2018 та, відповідно, закінчився 31.03.2019; за актом за лютий 2018 розпочався з 13.06.2018 та закінчився 13.06.2019.

Крім того, позивач у позовній заяві, в тому числі зазначив, що 01.10.2019 Господарським судом Запорізької області було видано судовий наказ за заявою Концерну МТМ , який був скасований за заявою ТОВ Ліфтовик ухвалою суду від 28.10.2019 та додано до позовної заяви відповідні докази.

Так, Концерном "Міські теплові мережі" 26.09.2019 було подано до Господарського суду Запорізької області заяву про видачу судового наказу про стягнення з ТОВ Ліфтовик 105864,55 грн. основного боргу, 16609,08 грн. пені, 2793,84 грн. 3% річних та 6580,40 грн. інфляційних втрат за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №407350 від 26.03.2015, всього 131847,87 грн. (справа №908/2685/19). 01.10.2019 за вказаною заявою було видано судовий наказ, який в подальшому був скасований ухвалою суду від 28.10.2019 за заявою боржника, поданою в порядку ст. 157 ГПК України.

Отже, за вищевказаною заявою про видачу судового наказу було заявлено ті самі вимоги, які є предметом розгляду у даній справі № 908/106/20.

Ураховуючи те, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ГПК України, перериває перебіг строку позовної давності.

Переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

На момент подачі Концерном "Міські теплові мережі" вищевказаної заяви про видачу судового наказу (26.09.2019) строк позовної давності в частині вимог про стягнення пені за актами листопад-грудень 2017, січень-квітень 2018 сплинув, тому, в даному випадку, мало місце переривання перебігу позовної давності тільки за актами за період листопад 2018 - квітень 2019.

Позовна заява у даній справі № 908/106/20 подана позивачем через канцелярію суду 20.01.2020, тобто після спливу строку позовної давності для стягнення пені за актами за період листопад-грудень 2017, січень-квітень 2018.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Зважаючи, що відповідач у поданому до суду відзиві заявив про застосування позовної давності в частині позовних вимог про стягнення пені, у задоволенні позову в частині вимог про стягнення пені, нарахованої на заборгованість за актами за листопад-грудень 2017, січень-квітень 2018 судом відмовляється повністю згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Позовні вимоги в частині вимог про стягнення пені, нарахованої на заборгованість за актами за період листопад 2018 - квітень 2019, заявлено в межах строку позовної давності.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок в частині нарахування пені по актам за період листопад 2018 - квітень 2019 та встановлено, що з урахуванням початку періоду прострочки з 21 числа місяця, наступного за розрахунковим, та в межах визначеного в розрахунку позивача граничного (кінцевого) періоду нарахування, до стягнення фактично належить пеня в розмірі 8283,67 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов в цілому задовольняється частково.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму 1969,13 грн. витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфтовик", код ЄДРПОУ 34067749 (69123, м. Запоріжжя, Хортицьке шосе, буд. 1) на користь Концерну "Міські теплові мережі", код ЄДРПОУ 32121458 (69091 Запоріжжя, бул.Гвардійський, 137) суму 105864 (сто п`ять тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 55 коп. основного боргу, суму 8283 (вісім тисяч двісті вісімдесят три) грн. 67 коп. пені, суму 2785 (дві тисячі сімсот вісімдесят п`ять) грн. 13 коп. - 3 % річних, суму 6580 (шість тисяч п`ятсот вісімдесят) грн. 40 коп. втрат від інфляції, суму 1969 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн. 13 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 13.04.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва