Рішення

від 07.04.2020 по справі 912/512/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2020 рокуСправа № 912/512/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участі секретаря судового засідання Солдатової К.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/512/20

за позовом: Фермерського господарства "Росток", 74150, Херсонська область, Великоолександрівський район, с. Трифонівка, вул. Миру, 67

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології", 25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 22, кв. 103

про стягнення 168 418,09 грн

Представники сторін в судове засідання 07.04.2020 не з`явились.

Фермерське господарство "Росток" (далі - ФГ "Росток", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології (далі - ТОВ "Техніка і технології", відповідач) про стягнення 148 000,00 грн попередньої оплати та 20 418,09 грн процентів, нарахованих згідно ч. 3 ст. 693 та ст. 536 Цивільного кодексу України, з покладенням на відповідача судових витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9459,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про невиконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу №ТТГр0000026 від 12.02.2019 в частині поставки оплаченого позивачем товару.

Ухвалою господарського суду від 11.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/512/20 за правилами спрощеного позовного провадження; судовий розгляд призначено на 11.03.2020, сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи.

11.03.2020 господарським судом відкрито судове засідання з розгляду справи по суті.

Ухвалою від 11.03.2020 розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 07.04.2020.

07.04.2020 суд продовжив розгляд справи по суті.

Представники сторін в засідання суду не з`явились, хоча належним чином повідомленні про розгляд справи, що підтверджується долученими до матеріалів справи поштовими повідомленнями.

Позивач, згідно поданої заяви від 26.03.2020, просить розглядати справу за відсутності його представника. В заяві позивач зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю та повідомив про відсутність надходження на його адресу відзиву на позовну заяву.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, про причини відсутності представника в засіданні суду не повідомив.

Виходячи з викладеного та враховуючи положення пунктів 1, 2 частини 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд здійснює розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, спір вирішується за наявними в справі матеріалами.

В судовому засіданні досліджено докази у справі.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, господарський суд встановив наступні обставини.

12.02.2019 між ТОВ "Техніка і технології" (Продавець) та ФГ "Росток" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу ТТГр0000026 (далі - Договір, а.с. 5-7), відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець у порядку й на умовах, передбачених даним Договором, зобов`язується прийняти й оплатити товар.

Відповідно до пункту 1.2. Договору кількість, комплектність товару визначаються сторонами у специфікаціях, що є невід`ємними частинами даного Договору (Додаток №1).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що загальна сума Договору є сукупність узгоджених сторонами партій товару, чи наданих послуг Покупцю щодо товару в грошовому еквіваленті, зазначених в специфікаціях та/або інших додатках до даного Договору, що є невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно пункту 2.2. Договору, Покупець зобов`язується здійснити оплату вартості товару, зазначену в специфікаціях та/або інших додатках до даного Договору в 3 - денний строк з моменту укладання даного Договору (з правом дострокової оплати) чи в інші строки вказані в специфікаціях та/або інших додатках до даного Договору.

Покупець здійснює будь-яку оплату на підставі рахунку Продавця, оскільки ціна (вартість) товару є динамічною і може змінюватися Продавцем залежно від відповідних змін на відповідному ринку товарів, зміни індексу інфляції, зміни курсу грошової одиниці України - гривні - стосовно курсів іноземних валют, збільшення розміру податків, зборів, інших обов`язкових платежів, тощо (п. 2.3. Договору).

Оплата вважається здійсненою з моменту зарахування коштів на рахунок Покупця (п. 2.4. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, Товар відпускається Покупцеві по видатковій накладній та/або Акту приймання-передачі зі складу Продавця або іншого місця. Адреса складу або іншого місця відвантаження зазначається в специфікаціях та/або інших додатках доданого Договору.

Приймання товару по кількості, комплектності та якості проводиться під час передачі товару, про що складається двосторонній акт приймання-передачі (Додаток № 2) (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 3.5. Договору, строк поставки Товару зазначається в специфікаціях та/або в інших додатках до даного договору. Якщо строк поставки не вказаний в жодному додатку до даного договору то товар поставляється Покупцю в розумні строки. Про готовність передати товар Продавець повідомляє Покупцеві в будь-якій зручній для Продавця спосіб: усно або письмово, шляхом повідомлення по телефону, факсу, електронній пошті.

В пункті 8.1. Договору вказано, що Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 31.12.2019, а можливо, і пізнішої дати, достатньої для реального та належного виконання Договору сторонами.

Договір підписано представниками сторін і скріплено печатками.

12.02.2019 між сторонами підписано Специфікацію до договору купівлі-продажу №ТТГр0000026 (Додаток № 1) на поставку наступного товару - Борона-мотига ротаційна ANTOKS- 6 в кількості 1 шт, всього на суму 233 000,00 грн(у т.ч. ПДВ 38 833,33 грн) (а.с. 8).

На виконання умов Договору та Специфікації відповідачем виставлено рахунок на оплату по замовленню № 26 від 12.02.2019 на суму 233 00,00 грн, який оплачено позивачем в сумі 148 000,00 грн, згідно платіжних доручень № 3 від 20.02.2019 на суму 40 000,00 грн, №4 від 20.02.2019 на суму 40 000,00 грн, № 5 від 20.02.2019 на суму 40 000,00 грн та №6 від 05.03.2019 на суму 28 000,00 грн ( а.с. 10-13).

Згідно листа від 22.03.2019 ТОВ "Техніка і технології" повідомило та гарантувало ФГ "Росток", що поставка техніки Борона-мотига ротаційна ANTOKS-6 № 26 від 12.02.2019 відбудеться до 31.03.2019 (а.с. 14, 15).

28.11.2019 ФГ "Росток" звернулось до ТОВ "Техніка і технології" з претензією № 2/28-11-19, в якій з підстав відсутності поставки товару просив: розірвати Договір у зв`язку з невиконанням умов, повернути попередню оплату в сумі 140 000,00 грн за товар та сплатити штрафні санкції згідно умов Договору (а.с. 16).

Зазначена претензія отримана ТОВ "Техніка і технології" 13.12.2019, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 17).

Відповідач відповіді на вище зазначену претензію не надав, товар не поставив та кошти не повернув, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі.

Норми права, які застосовано судом.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності зі ст. ст. 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та у встановлений договором строк.

Згідно частин 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Оцінка доказів та аргументів сторін.

Згідно загальних положень щодо строків та термінів в Цивільному кодексі України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 1 ст. 251). Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252). Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253).

Пунктом 3.5. Договору передбачено, що строк поставки товару зазначається в специфікаціях та/або інших додатках до Договору.

За змістом підписаної обома сторонами Специфікації до Договору (а.с. 8) передбачено наступне: "Продавець зобов`язується поставити на адресу Покупця товар в строк 5 робочих днів з моменту

---

відповідно до переліку " (детально по змісту).

Тобто, в підписаній Специфікації не визначено початок перебігу строку, а саме відсутній напис із вказівкою на подію, з настанням якої у відповідача виникає обов`язок поставити товар у строк 5 робочих днів.

Між тим, згідно пункту 3.5. Договору сторони погодили, що якщо строк поставки не вказаний в жодному додатку до Договору, то товар поставляється Покупцю в розумні строки.

Чинне законодавство та умови укладеного між сторонами Договору не містять визначення поняття "розумний строк" та не зазначають який конкретно строк слід вважати "розумним".

Разом з цим господарський суд вважає необхідним дотриматись положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

Окрім того, в листі від 22.03.2019 відповідач повідомляв та гарантував позивачеві поставку замовленої ФГ "Росток" техніки у строк до 31.03.2019. При цьому, за змістом вказаного листа відповідач не зазначав про наявність будь-яких передумов для здійснення поставки у вказаний відповідачем строк.

З підстав викладеного та з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів поставки відповідачем оплаченого позивачем товару та відсутність доказів повернення сплачених грошових коштів, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "Техніка і технології" на користь ФГ "Росток" попередньої оплати в розмірі 148 000,00 грн.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 20 418,09 грн суд зазначає наступне.

Вказані проценти позивач нараховує за період з 01.04.2019 до 04.02.2020 на підставі ст. ст. 536, 693, ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За приписами ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, підставами для застосування до правовідносин сторін положень ст. 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге, встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

При цьому, термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Судом встановлено, що Договором купівлі-продажу ТТГр0000026 від 12.02.2019 розмір таких процентів встановлено не було. Натомість, позивач нараховує проценти в розмірі, передбаченому ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України.

За наведеною нормою передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, вказані правила регламентують правовідносини з позики та передбачають сплату процентів за одержання боржником можливості ПРАВОМІРНО не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин в силу ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України та до відносин із комерційного кредиту в силу ч. 2 ст. 1057 вказаного кодексу.

З підстав викладеного, застосування до спірних відносин положень частини 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України за аналогією закону, аби визначити розмір процентів, є помилковими, оскільки по-перше, у даній справі йдеться про неправомірну поведінку боржника (в той час як ч. 1 ст. 1048 ЦК застосовується у випадку правомірної поведінки), а по-друге, у законодавстві немає прогалини у цій частині.

Вказане відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Разом з цим, наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 331/5054/15-ц зазначено про те, що у разі, коли продавець не передав товар та не повернув сплачені за нього кошти, стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму неповернутої вартості товару, є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам закону.

З підстав викладеного, суд дійшов висновку, що у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення попередньої оплати, проценти нараховуються відповідно до правил ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц.

При розгляді даної справи та визначені періоду нарахування 3% річних суд враховує, що згідно правил ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 665 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач не передав позивачеві оплачений товар за договором, внаслідок чого позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою розірвати Договір та повернути попередню оплату.

Така вимога була отримана відповідачем 13.12.2019, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с. 17), а отже облік строку повернення грошових коштів має обчислюватися із вказаної дати.

Таким чином, враховуючи положення ст. 530 Цивільного кодексу України, у відповідача виник обов`язок з повернення суми попередньої оплати за вимогою позивача до 20.12.2019.

З підстав викладеного та в межах періоду розрахунку позивача, з відповідача підлягають проценти відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України в розмірі 3% річних за період з 21.12.2019 до 04.02.2020 на суму боргу 148 000,00 грн, що становить 558,40 грн процентів річних.

Отже, заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 148 000,00 грн основного боргу та 558,40 грн процентів. У стягненні процентів за користування чужими грошовими коштами в іншій частині суд відмовляє.

Судовий збір за правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Надлишково сплачений судовий збір в розмірі 4,00 грн підлягає поверненню позивачу відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" після подання відповідного клопотання (168 418,09 грн (заявлена до стягнення сума) х 1,5% = 2 526,27 грн).

Крім того, згідно позовних вимог ФГ "Росток" просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 459,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частинами 4, 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову - на відповідача.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З матеріалів справи вбачається та позивачем підтверджено понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 459,00 грн згідно договору від 31.01.2020 про надання професійної правової (правничої) допомоги, укладеного між адвокатом Заливчим Ярославом Валерійовичем та Фермерським господарством "Росток" (а.с. 27); Актом № АП-00000001 приймання-передачі наданих послуг від 04.02.2020 (а.с. 28); платіжними дорученнями від 04.02.2020 № 105 про сплату Фермерським господарством "Росток" 9 459,00 грн (а.с. 29); довіреністю від 31.01.2020 та свідоцтвом від 11.01.2019 про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 30-31).

На підтвердження обставин надання послуг з правової допомоги підписано Акт приймання-передачі наданих послуг № АП-00000001 від 04.02.2020, відповідно до якого вбачається, що Адвокат надав, а Клієнт прийняв послуги на загальну суму 9 459,00 грн. Вказані послуги пов`язанні з підготовкою та поданням до Господарського суду Кіровоградської області позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ "Техніка і технології", по якій відкрито провадження у справі № 912/512/20.

Окрім того, фактичне надання послуг підтверджується фактом підписання позову адвокатом Заливчим Ярославом Валерійовичем, як представником ФГ "Росток", підготовкою розрахунку позову та додатків до позовної заяви.

Вказані докази суд вважає достатніми для підтвердження факту надання адвокатських послуг у справі № 912/512/20.

Відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У справі, що розглядається, клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відсутнє.

Таким чином, враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу та надані позивачем докази на підтвердження здійснених фактичних витрат на оплату послуг адвоката та обґрунтованість їх розміру, предмет позову, підготовлені адвокатом документи, господарський суд вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу.

За правилами п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог у справі № 912/512/20 наявні підстави, передбачені нормою п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, для покладення на сторін судових витрат понесених на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягають до стягнення на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 8 343,78 грн, що складає 88,21 % задоволених позовних вимог від загальної суми заявлених.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 126, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 22, кв. 103, ідентифікаційний код 36584896) на користь Фермерського господарства Росток (74150, Херсонська область, Великоолександрівський район, с. Трифонівка, вул. Миру, 67, ідентифікаційний код 22753786) 148 000,00 грн попередньої оплати та 558,40 грн процентів річних, а також 2 228,42 грн судового збору та 8 343,78 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірники рішення направити Фермерському господарству "Росток" за адресою: 74150, Херсонська область, Великоолександрівський район, с. Трифонівка, вул. Миру, 67; Товариству з обмеженою відповідальністю "Техніка і Технології" за адресою: 25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 22, кв. 103.

Повне рішення складено 13.04.2020.

Суддя В.В.Тимошевська