Рішення

від 13.04.2020 по справі 755/20395/19

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/20395/19

Провадження № 2/755/818/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" квітня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю КДС Сек`юріті про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за період затримки виплати заробітної плати, моральної шкоди та внесення запису до трудової книжки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: 1. Стягнути з ТОВ КДС Сек`юріті на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 11 892,00 грн; 2. Стягнути з ТОВ КДС Сек`юріті на його користь компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в сумі 214,40 грн; 3. Стягнути з ТОВ КДС Сек`юріті на його користь моральну шкоду в сумі 200 000,00 грн; 4. Стягнути з ТОВ КДС Сек`юріті на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку в розмірі 71 890,15 грн; 5. Зобов`язати ТОВ КДС Сек`юріті внести записи до належної позивачу трудової книжки про прийняття ОСОБА_1 на роботу та звільнення; 6. Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 03.05.2018 працював на посаді охоронника ТОВ КДС Сек`юріті , що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків вих. № 4694/к/26-15-5304-19 та довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-5. 24.09.2018 позивача було звільнено на підставі його заяви, поданої у зв`язку з затримкою та систематичною невиплатою заробітної плати. До цього часу жодних виплат на його користь з боку відповідача не надходило, жодних записів до його трудової книжки роботодавцем здійснено не було. Нарахована, але невиплачена заробітна плата складає 11 892,00 грн: за липень 2018 р. - 3 800,00 грн, за серпень 2018 р. - 3 800 грн; за вересень 2018 р. - 4 292,00 грн. Позивач неодноразово звертався до роботодавця щодо виплати заробітної плати, зокрема, 05.12.2018 ним була направлена заява-вимога, однак відповіді на неї до цього часу не отримав, заборгованість по заробітній платі не виплачені. У день звільнення роботодавець на повідомив позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів. Згідно із розрахунком позивача його середня заробітна плата складає 4 046,35 грн. Станом на день звернення із позовом до суду з дати звільнення пройшло 533 грн. Середня заробітна плата за весь час затримки виплати складає: 4 046,35 грн*533/30=71 890,15 грн. Компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з липня 2018 року по вересень 2018 року складає 214,40 грн. Порушення трудових прав позивача спричинило йому моральних страждань, він втратив душевний спокій, постійно перебуває у напруженому стані, хвилюється, йому важко забезпечувати себе та своїх близьких, у зв`язку з чим переживає. У жовтні-листопаді втратили життя дві його сестри і невиплата заробітної плати позбавила його можливості прийняти участь у їх похованні та наданні матеріальної допомоги, що значним чином вплинуло на його емоційно-психологічний стан, наслідки чого залишаться на все життя. З огляду на викладене, спричинену моральну шкоду оцінює у 200 000,00 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24 грудня 2019 року у вказаній справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, яким роз`яснено процесуальні строки подачі заяв по суті справи.

Копію вказаної ухвали з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідачем не було отримано, а конверт разом з даними документами повернувся до суду із відміткою поштового відділення за закінченням встановленого терміну зберігання . Позивач копію ухвали про відкриття провадження отримав 07.02.2020.

Позивачем до суду додаткових заяв, пояснень подано не було, відповідачем не використано право подання відзиву на позовну заяву.

Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей Реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України форма ОК-5 - індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебував у трудових відносинах із ТОВ КДС Сек`юріті , ідентифікаційний код юридичної особи 40634880, з травня 2018 року по вересень 2018 року, та йому була нарахована заробітна плата у наступному розмірі: травень 2018 р. - 3 800,00 грн; червень 2018 р. - 3 800,00 грн; липень - 3 800,00 грн; серпень 2018 р. - 3 800,00 грн; вересень - 4 292,70 грн (.а.с. 13).

Зазначене також підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 11.10.2019 № 4694/к/26-1553-04-19 (а.с. 14).

Із копії трудової книжки ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 убачається відсутність записів про прийом на роботу та звільнення ТОВ КДС Сек`юріті (а.с. 7-9).

05 грудня 2018 року ОСОБА_1 направлено начальнику ТОВ КДС Сек`юріті - Козачко А.А. заяву-вимогу щодо виплати йому заробітної плати за 01.07.2018 - 24.09.2018 і два чергування, яка була вручена за довіреністю (а.с. 11-0-11).

За приписами ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Відповідно до п. 1. 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.93 (далі - Інструкції) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

За вимог п. 4.1, п. 4.2 Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

З огляду на викладене, оскільки судом за наданими позивачем належними та допустимими письмовими доказами достовірно встановлено, що ОСОБА_1 з травня 2018 року по вересень 2018 року перебував у трудових відносинах з ТОВ КДС Секьюріті , однак відповідні записи про прийняття на роботу та звільнення у його трудовій книжці відсутні, приходить висновку про обґрунтованість позовної вимоги позивача про зобов`язання ТОВ КДС Сек`юріті внести записи до належної позивачу трудової книжки про прийняття ОСОБА_1 на роботу та його звільнення, що є підставою для її задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України Про оплату праці та іншими нормативно-правовими актами.

За положеннями ст. 2 Закону України Про оплату праці заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Згідно із ч. 1 ст. 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Частиною 5 ст. 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

За приписами ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Згідно із ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Таким чином, судом встановлено, що станом на 24.09.2018 - день звільнення ОСОБА_1 з посади охоронника ТОВ КДС Сек`юріті йому не була виплачена заробітна плата за липень - вересень 2018 року у загальному розмірі 11 892,00 грн, що свідчить про порушення роботодавцем вимог ст.ст. 24, 115, 116 КЗпП України, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в сумі 11 892,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За нормою ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статті 116, 117 КЗпП України структурно віднесені до розділу VII Оплата праці указаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов`язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Згідно із ч. 5 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно правової позиції Верховного Суду України викладеної 29 січня 2014 року у справі № 6-144ц13, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

Вказані роз`яснення взаємоузгоджуються з правовими висновками, що викладені в постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі 6-195цс14 за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Текнос про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогул та відшкодування моральної шкоди.

З урахуванням абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи в виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, із якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Згідно п.8 Розділу IV Порядку розрахунку середнього заробітку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як роз`яснено в п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Зазначені роз`яснення Пленуму Верховного Суду України узгоджуються з вимогами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. б п. 4 Розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями), при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються: одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Згідно абзацу 2 п. 4 Розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями), при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до Форми ОК-7, виданої Пенсійним фондом України щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу страхувальником ОСОБА_1 , фактичний його заробіток/дохід становив: за серпень 2018 року - 3 800,00 грн, за вересень 2018 року - 4 292,70 грн. При цьому, за вказаний період часу позивачем було фактично відпрацьовано 37 робочих днів, а тому його середньоденна заробітна плата складає 218,72 грн (8 092,70 грн/37днів).

Таким чином, з огляду на наведені вище положення закону, оскільки позивачу підлягає до виплати заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 11 892,00 грн за липень, серпень, та вересень 2018 року, яка не була виплачена йому відповідачем станом на день звільнення - 24.09.2018, то розрахунок середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по заробітній платі слід проводити з 25.09.2018 по день ухвалення рішення судом - 13 квітня 2020 року, що визначається шляхом множення середньоденного заробітку на кількість робочих днів за весь час затримки по день фактичної виплати, та становить: 218,72 грн х 391 робочих дні = 85 519,52 грн середнього заробітку за весь період затримки розрахунку.

Натомість позивач у своїх розрахунках виходив із того, що з дня його звільнення по дату звернення до суду пройшло 533 дні. Суд не може погодитись із таким розрахунком, оскільки позивачем не надано суду жодних доказів щодо режиму, умов оплати праці тощо, які б вказували на те, що статус позивача як працівника підпадав під передбачені чинним законодавством умови за яких середнім заробітком оплачуються саме календарні, а не лише робочі дні періоду прострочення.

З огляду на викладене, позовна вимога позивача про стягнення із відповідача на його користь середнього заробітку за весь період затримки розрахунку підлягає частковому задоволенню.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України суд допускає негайне виконання рішення в частині виплати позивачу середнього заробітку за один місяць.

Відповідно до положень ст. 34 Закону України Про оплату праці , компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

За змістом ст.ст. 1, 2, 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати , підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення). Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки компенсації втрати частини заробітної плати, суд приходить до висновку, що розрахунок здійснений у відповідності до наведених вище норм чинного законодавства України, є вірним.

За таких умов суд приходить до висновку, що вимоги позивача про компенсацію втрати частини заробітної плати у загальному розмірі 214,40 грн є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання про стягнення із відповідача на користь позивача заподіяної моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Моральна шкода вважається заподіяною, якщо особа і заподіювач такої шкоди перебувають у трудових правовідносинах або на них поширюється дія трудового законодавства; вона виникла внаслідок порушення трудових прав із боку роботодавця; працівник зазнає моральних втрат у вигляді моральних страждань, тобто негативних змін, що відбуваються в його свідомості внаслідок усвідомлення факту порушення його трудових прав, і ці негативні зміни призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків, а також вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя

До юридичного складу, що є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. Ці обставини повинні бути належно доведені. Не відповідає змісту ст. 237-1 КЗпП стягнення з власника моральної шкоди лише на підставі заяви про наявність такої шкоди, якщо немає обставин, зазначених у частині першій ст. 237-1 КЗпП (моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і необхідності додаткових зусиль для організації працівником свого життя).

Обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди виникає лише за умови, що моральні страждання працівника, або втрата ним нормальних життєвих зв`язків, або необхідність додаткових зусиль для організації свого життя стали наслідками порушення законних прав працівника.

Наявність у Кодексі законів про працю ст. 237-1 виключає застосування до випадків заподіяння моральної шкоди працівникові ст. 1167, 1168 ЦК, оскільки названі норми встановлюють різні підстави для виникнення обов`язку відшкодування шкоди. Неможливість застосування ст. 1167 - 1168 Цивільного кодексу України виключає застосування до відносин, які при цьому виникають, й інших норм цивільного права.

Тягар аргументації та формування доказової бази моральної шкоди і її розміру лягає на працівника, якому така шкода була заподіяна.

Однак, при зверненні до суду за захистом свого порушеного трудового права ОСОБА_1 не долучив будь-яких належних та допустимих доказів стосовно спричинених йому моральних страждань.

Разом із тим, суд враховує, що внаслідок невиплати відповідачем належних позивачу при звільненні сум було порушено трудові права ОСОБА_1 , а тому з урахуванням принципів розумності, справедливості та співмірності приходить висновку про необхідність часткового задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, шляхом зменшення відповідної суми до 1 000,00 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного вище суд прийшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю КДС Сек`юріті про стягнення заборгованості по заробітній платі.

За приписами ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову ОСОБА_1 , та, враховуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , в силу яких позивач був звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду із позовом, приймаючи до уваги положення ст. 4 Закону України Про судовий збір , ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік , в порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 516,06 грн за дві позовні вимоги немайнового характеру та позовну вимогу майнового характеру.

Керуючись Кодексом законів про працю України, Постановою Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06.11.92 року, Постановою Пленуму Верховного суду України №13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями), ст.ст. 2, 10, 48, 49, 76, 77-81, 89, 209, 210, 247, 265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю КДС Сек`юріті (код ЄДРПОУ: 40634880, 02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 56, офіс 10) про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за період затримки виплати заробітної плати, моральної шкоди та внесення запису до трудової книжки - задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю КДС Сек`юріті внести записи до належної ОСОБА_1 трудової книжки про прийняття його на роботу з 03.05.2018 та звільнення з 24.09.2018.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю КДС Сек`юріті на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 11 892,00 (одинадцять тисяч вісімсот дев`яносто дві) грн.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю КДС Сек`юріті на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку в розмірі 85 519 (вісімдесят п`ять тисячі п`ятсот дев`ятнадцять) грн 52 коп, з вирахуванням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю КДС Сек`юріті на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням строків її виплати, у сумі 214 (двісті чотирнадцять) грн 40 коп.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю КДС Сек`юріті на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн 00 коп.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю КДС Сек`юріті в дохід держави судовий збір у розмірі 2 513 (дві п`ятсот тринадцять) грн 06 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя: