Ухвала

від 07.04.2020 по справі 201/1413/20

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Єдиний унікальний номер судової справи 201/1413/20

Номер провадження 1-кс/201/659/2020

УХВАЛА

Іменем України

07 квітня 2020 року слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітафудз» в межах кримінального провадження № 22014040000000026 від 07.03.2014р. ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29.06.2017р. і від 11.08.2017р. на грошові кошти на банківських рахунках,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Вітафудз» в особі ліквідатора ОСОБА_3 (діє на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2019р. у справі про банкрутство ТОВ «Вітафудз» № 904/2080/19) звернулося до слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з клопотанням, в якому просить скасувати арешт, накладений в межах кримінального провадження № 22014040000000026 від 07.03.2014р. ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29.06.2017р. і від 11.08.2017р. на грошові кошти на банківських рахунках.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що накладений на грошові кошти арешт є необґрунтованим, порушує право власника, і в його подальшому застосуванні відпала потреба. Кримінальне провадження №22014040000000026 було розпочате 07.03.2014р., проте ТОВ «Вітафудз» станом на 07.03.2014р. взагалі не існувало як юридична особа. Згідно з відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Вітафудз» зареєстровано як юридична особа лише 16.09.2016р. З інформації ГУ ДПС у Дніпропетровській області про рахунки ТОВ «Вітафудз» видно, що вони відкриті напередодні винесення ухвал про накладення арешту.

Доводи прокурора про перебування ТОВ «Вітафудз» у складі корпорації «S Group» жодним чином не підтверджені.

Грошові кошти, у безготівковій формі, які знаходяться на банківському рахунку, не є матеріальними об`єктами, тому вони не відповідають жодному критерію речових доказів, зазначеному у ст. 98 КПК України .

Також вказує, що 06.06.2019р. ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Вітафудз». Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2019р. ТОВ «Вітафудз» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Згідно зі ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, що набрав чинності та дії з 21.10.2019р., з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

При цьому положення ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства щодо скасування арешту є безумовними та застосовуються незалежно від підстав та правової природи арешту. З моменту визнання боржника банкрутом положення Кодексу України з процедур банкрутства є спеціальними та пріоритетними при вирішення питань, пов`язаних з банкрутом, в тому числі щодо питань арешту.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Отже грошові кошти на банківських рахунках ТОВ «Вітафудз», на які накладено арешт ухвалами слідчого судді, входять до ліквідаційної маси. Проте наявність арешту на грошових коштах належних ТОВ «Вітафудз» унеможливлює проведення ліквідаційної процедури, розрахункам із визнаними судом кредиторами та завершенню процедури банкрутства відповідно до приписів Кодексу України з процедур банкрутства.

Станом на 07.11.2019р. досудове розслідування триває і момент його закінчення не відомий та не прогнозований, жодні результати відсутні, жодні кримінальні провадження щодо ТОВ «Вітафудз» відсутні, про підозру посадовим особам ТОВ «Вітафудз» не повідомлялися, а грошові кошти на банківських рахунках не є речовими доказами за своєю суттю. Все це створює стан юридичної невизначеності для ТОВ «Вітафудз» та порушує права та законні інтереси, та принципи розумності, законності, недоторканості права власності та презумпції невинуватості закріплені як на рівні національного законодавства так і міжнародними правовими-актами, визнаними Україною.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформації наданої Офісом Генерального прокурора у справі №757/60496/19-к досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22014040000000026 здійснюється СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області під процесуальним керівництвом прокуратури Дніпропетровської області.

На підставі вищенаведеного, посилаючись на чисельну практику ЄСПЛ, норми ст.ст. 98, 170 - 174 КПК України, ст.ст. 59, 61, 62 Кодексу України з процедур банкрутства, просить скасувати арешт, накладений ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києва на грошові кошти ТОВ «Вітафудз» на банківських рахунках, відкритих у АT «ОТП Банк», ПуАТ «Акордбанк», AT «Укрексімбанк».

Від представника заявника ліквідатора ОСОБА_3 07.04.2020р. надійшла заява про розгляд клопотання без її участі, клопотання підтримала, просив його задовольнити з мотивів, що в ньому викладені.

Слідчий, прокурор в судове засіданні не з`явилися, про дату, місце і час його розгляду були неодноразово повідомлені належним чином.

Від прокурора Прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 25.02.2020р. надійшла заява про розгляд клопотання без його участі.

Від заступника начальника першого ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_5 18.03.2020р. до суду надійшли матеріали кримінального провадження (в межах необхідних для розгляду клопотання).

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до такого висновку.

Слідчим суддею встановлено, що за даними витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань станом на 18.03.2020р., у провадженні слідчого з першого ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області знаходиться кримінальне провадження № 22014040000000026 від 074.03.2014р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України. За ч. 1, ч. 2 ч. ст. 205 (чинної до 25.09.2019р.) кримінальне провадження закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29.06.2017р. у справі №757/36486/17-к в межах кримінального провадження № 22014040000000026 від 07.03.2014р. накладено арешт на грошові кошти ТОВ «Вітафудз» (ЄДРПОУ 40838296) на рахунках № НОМЕР_1 (українська гривня), № НОМЕР_1 (євро), № НОМЕР_1 (долар США), які відкриті в AT «ОТП Банк» (МФО 300528, м. Київ, вул. Жилянська, 43).

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.08.2017р. у справі №757/46441/17-к в межах кримінального провадження № 22014040000000026 від 07.03.2014р. накладено арешт на грошові кошти ТОВ «Вітафудз» (ЄДРПОУ 40838296) на рахунку № НОМЕР_2 відкритому у ПуАТ «КБ «Акордбанк», МФО 380634.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.08.2017р. у справі №757/46455/17-к в межах кримінального провадження № 22014040000000026 від 07.03.2014р. на накладено арешт грошові кошти ТОВ «Вітафудз» (ЄДРПОУ 40838296) грошові кошти на рахунку № НОМЕР_3 в AT «Укрексімбанк», МФО 322313.

Як видно зі змісту ухвал про накладення арешту, Департаментом з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22014040000000026 від 07.03.2014 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що посадові особи групи компаній корпорації «S.Group», до складу якої входять підприємства: ТОВ «Вітафудс» (ЄДРПОУ 39368522), ТОВ «Вітафудз»(ЄДРПОУ40838296), ТОВ «Снек Експорт» (ЄДРПОУ 33324584), ДП «Юмак» ЗАТ «Корпорація Інтерагросистема» (ЄДРПОУ 32584274), ТОВ «Чиста Планета» (ЄДРПОУ 34060298), ТОВ «Агросахінвест-2002» (ЄДРПОУ 31870837), ТОВ «Нова Компанія-2006» (ЄДРПОУ 34432852), ТОВ «Самоцвіт» (ЄДРПОУ 13473378), ТОВ «Фактор» (ЄДРПОУ 31959328),ТОВ «Море-2007» (ЄДРПОУ 34701481), ТОВ «Рідний продукт» (ЄДРПОУ 34560700), ТОВ «Інвестком Плюс» (ЄДРПОУ 35339388), ТОВ «Парк Дружби» (ЄДРПОУ 35933759), ТОВ «Наутілус-Інвест 2006» (ЄДРПОУ 34823774), ТОВ «Ірбіс-Груп» (ЄДРПОУ 35740212), ТОВ «Смачна Країна» (ЄДРПОУ 37733359), ТОВ «Фаетон Транс» (ЄДРПОУ 36166749), ТОВ «Техносервіс Фінанц» (ЄДРПОУ 33164885), ТОВ «Продекспорт-2009» (ЄДРПОУ 36573563), Корпорація «С.І.Груп» (ЄДРПОУ 35544889), ТОВ «Украгро-2003» (ЄДРПОУ 32354026), Асоціація «Укрснек» (ЄДРПОУ 35045092), TOB «Атлант-2009» (ЄДРПОУ 36640426), ТОВ «С.І. Дівелопмент» (ЄДРПОУ 33324558), ТОВ «Рєалтрейд» (ЄДРПОУ 39368847), ТОВ «Інвестком-2007» (ЄДРПОУ 34915299), ТОВ «Акварєал» (ЄДРПОУ 39368688), ТОВ «С.І. Центр» (ЄДРПОУ 35622267), використовуючи реквізити суб`єктів господарювання з ознаками фіктивності, упродовж 2013- 2016 років, вчинили умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять у систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великому розмірі.

Службові особи ТОВ «Вітафудз»(кодЄДРПОУ 40838296) у протиправній діяльності використовують рахунки банківські рахунки, відкриті у AT «ОТП Банк», ПуАТ «КБ «Акордбанк» і AT «Укрексімбанк» - для отримання грошових коштів від виробників та перерахунку на банківські рахунки фіктивних підприємств для їх подальшого переведення у готівку розподілу між учасниками протиправної діяльності та легалізації.

Враховуючи наведене, арешт на банківські рахунки ТОВ «Вітафудз» накладений ухвалами слідчого судді з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні на підставі ст. 98, ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Стаття 98 КПК України розкриває поняття речових доказів. Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Статтею 214 КПК України визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а така процесуальна заборона як арешт майна застосовується до вичерпного кола суб`єктів указаного у ст. 170 КПК України.

Відповідно до цієї норми така заборона стосується підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру. Крім того, арешт може бути накладено за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.

Пунктом 13 листа ВССУ від 05.04.2013р. № 223-559/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» роз`яснено, що розгляд питання щодо скасування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюється у порядку, передбаченому статтями 147, 158, 174 КПК. Слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках: визнання доводів особи, яка не була присутня при прийнятті рішення про накладення грошового стягнення, щодо безпідставності застосування такого заходу обґрунтованими. Рішення за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення оскарженню не підлягає; надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до п. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. при накладенні арешту на майно слід перевіряти наявність - належних підстав для арешту майна; - доказів, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; - встановлення розміру шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірність обмеження права власності; - відповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК; - чи накладається арешт на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008р., де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "ОСОБА_5 та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК України слідчий суддя під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду. Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - власника майна, разом з тим сторона обвинувачення у випадку не згоди з даним клопотанням зобов`язана належним чином її теж обґрунтувати. Відтак слідчий суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які слідчому судді і представлені. При цьому, жоден учасник не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо в судовому засіданні.

Як видно з наданих матеріалів, кримінальне провадження №22014040000000026 розпочате у березні 2014 року (07.03.2014р.). Разом із тим, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Вітафудз» зареєстровано як юридична особа лише 16.09.2016р., тобто пізнішереєстрації кримінальногопровадження. Як видно з листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області «Про надання інформації» від 07.11.2019р. № 26791/04-36-52-81, рахунки ТОВ «Вітафудз», на які накладено арешт, відкриті до винесення ухвал про накладення арешту.

Докази того,що ТО«³тафудз» здійснюєдіяльність у складікорпорації «SGroup»відсутні.Досудове розслідуваннядосі триває,проте жоднійпосадовій особіТОВ «Вітафудз»на цейчас неповідомлено про підозру.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Проте грошові кошти на банківських рахунках у безготівковій формі не є матеріальними об`єктами, тому не відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав не відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження не є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.

Слід при цьому зазначити, що арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпеченнядоказів і є самостійноюправовою підставоюдля арештумайна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Говорячи про необхідність збереження арешту з метою спеціальної конфіскації та конфіскації майна, слід зазначити, що у відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 170 КК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Разом із цим, частина 5 ст. 170 КПК визначає, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного,обвинуваченого,засудженого абоюридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Як видно з матеріалів кримінального провадження досудове розслідування триває з березня 2014 року, кошти на банківських рахунках визнані речовим доказом у червні 2017 року. Посадовим особам ТОВ «Вітафудз» до цього часу не оголошено підозру у цьому провадженні. Тому накладення і збереження арешту з цих підстав неможливе.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення;

3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Проте жодним ознакам арештовані кошти не відповідають.

Доказів протилежного слідчим не надано та слідчим суддею не встановлено.

Слідчий суддя вважає, що слідчим у відповідності до вимог ст. 170 КПК України не доведено сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що арештовані кошти є доказом злочину, підлягають спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Також установлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2019р. відкрито провадження у справі № 904/2080/19 про банкрутство ТОВ «Вітафудз». Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2019р. ТОВ «Вітафудз» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (діяв на час визнання ТОВ «Вітафудз» банкрутом») з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Згідно зі ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, який набрав чинності з 21.10.2019р. з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Отже грошові кошти на банківських рахунках ТОВ «Вітафудз», на які накладено арешт ухвалами слідчого судді, входять до ліквідаційної маси.

Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. Слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння власником належним йому майном, у зв`язку з чим вважає доцільним скасувати арешт майна.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітафудз» в межах кримінального провадження № 22014040000000026 від 07.03.2014р. ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29.06.2017р. і від 11.08.2017р. на грошові кошти на банківських рахунках задовольнити.

Скасувати арешт,накладений ухвалоюслідчого суддіПечерського районногосуду м.Київ від29.06.2017р.у справі№ 757/36486/17-кв межахкримінального провадження№ 22014040000000026від 07.03.2014р.на грошовікошти ТО«³тафудз» (ЄДРПОУ40838296)на рахунках№ НОМЕР_1 (українськагривня),№ НОМЕР_1 (євро),№ НОМЕР_1 (доларСША),які відкритів AT«ОТП Банк»(МФО300528,м.Київ,вул.Жилянська,буд.43), із забороною розпоряджатись зазначеним майном, що стосується видаткових операцій, або відчужувати його у будь-який спосіб.

Скасувати арешт,накладений ухвалоюслідчого суддіПечерського районногосуду м.Київ від11.08.2017р.у справі№757/46441/17-кв межахкримінального провадження№ 22014040000000026від 07.03.2014р.на грошовікошти ТО«³тафудз» (ЄДРПОУ40838296)на рахунку№ НОМЕР_2 відкритому уПуАТ «КБ«Акордбанк» (МФО380634),із зупиненням видаткових операції з коштами, які надійшли на цей рахунок і вже знаходяться на ньому (крім обов`язкових платежів до бюджету та виплати заробітних плат працівникам).

Скасувати арешт,накладений ухвалоюслідчого суддіПечерського районногосуду м.Київ від11.08.2017р.у справі№757/46455/17-кв межахкримінального провадження№ 22014040000000026від 07.03.2014р.на грошовікошти ТО«³тафудз» (ЄДРПОУ40838296)грошові коштина рахунку№ НОМЕР_3 в AT«Укрексімбанк» (МФО322313),із зупиненням видаткових операції з коштами, які надійшли на цей рахунок і вже знаходяться на ньому (крім обов`язкових платежів до бюджету та виплати заробітних плат працівникам).

Направити ухвалу слідчого судді про скасування арешту для виконання на адресу AT «ОТП Банк», ПуАТ «Акордбанк», AT «Укрексімбанк».

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1