Постанова

від 13.04.2020 по справі 345/539/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 345/539/20

Провадження № 22-ц/4808/523/20

Головуючий у 1 інстанції Мигович О.М.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Мелінишин Г.П., Ясеновенко Л.В.

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду від 04 березня 2020 року, в складі судді Миговича О.М., у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Калуської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Калуський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про зняття арешту з майна,

в с т а н о в и в:

10 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , Калусської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Калуський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з нерухомого майна, належного на праві власності ОСОБА_1 , який накладений постановою державного виконавця відділу ДВС Калуського МУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, що знаходиться на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 19 квітня 2012 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу вона придбала у ОСОБА_2 об`єкт незавершеного будівництва, готовністю 8%, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

20 лютого 2019 року вона звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Калуської міської ради Ільчишин Д.В. із заявою про державну реєстрацію права власності на придбаний об`єкт незавершеного будівництва, однак рішенням державного реєстратора від 26.02.2019 року їй відмовлено у державній реєстрації права власності у зв`язку з наявністю зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Із отриманої інформаційної довідки, з розділу Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що згідно постанови про арешт боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП: ВП 36261311 від 01.02.2013 року, яка видана державним виконавцем відділу ДВС Калуського МУЮ Волощуком В.М., накладено арешт на об`єкт незавершеного будівництва, готовністю 8%, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Особою, майно якої обтяжуються є ОСОБА_2 , а особою в інтересах якої встановлено обтяження Калуська міська рада.

Позивач, посилаючись на те, що Договір купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі, тобто вона набула право власності на вказаний об`єкт у встановленому законом порядку, просила ухвалити рішення яким зняти з належного їй майна арешт.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 04 березня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що право власності ОСОБА_1 на об`єкт незавершеного будівництва не зареєстровано у встановленому законом порядку, а отже відповідно до положень ЦК України позивач не є власником даного майна.

На дане рішення позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що таке постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та без врахування судом обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Апелянт вважає помилковим висновок суду про те, що вона у встановленому законом порядку не набула права власності на об`єкт незавершеного будівництва.

Відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України, в редакції чинній станом на час укладення договору купівлі-продажу, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право набувача на таке майно виникає з моменту такої реєстрації. Укладений позивачем договір купівлі-продажу зареєстрований у встановленому законом порядку, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів від 19.04.2012 року.

На зазначені положення закону суд не звернув уваги, тому апелянт просила рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення її позову в повному обсязі.

Правом на подачу відзиву сторони не скористалися

У судове засідання апеляційного суду сторони не явилися, апелянт ОСОБА_1 , представник Калуської міської ради, відповідач ОСОБА_2 не з`явилися, надіслали на адресу суду заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Представник Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явивися, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, заяв про відкладення розгляду справи не подав.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що право власності ОСОБА_1 на об`єкт незавершеного будівництва не зареєстровано у встановленому законом порядку, а отже відповідно до положень ЦК України позивачка не є власником даного майна, а тому її вимоги про зняття арешту із зазначеного майна є необґрунтованими.

Однак із таким висновком не можна погодитись з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що 19 квітня 2012 року згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Курищуком І.В. - ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 об`єкт незавершеного будівництва, готовністю 8%, що знаходиться по АДРЕСА_1 та видано витяг з Державного реєстру правочинів № 11231840 від 19 квітня 2012 року.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_4 . Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Калуської міської ради від 26.02.2019 року ОСОБА_1 відмовлено у державній реєстрації права власності на незавершене будівництво, що розташоване в АДРЕСА_1 у зв`язку з наявністю зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно, а саме обтяження №214935 (а.с.10).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, у розділі Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - згідно постанови про арешт боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП: ВП 36261311 від 01.02.2013 року, яка видана державним виконавцем відділу ДВС Калуського МУЮ Волощуком В.М., накладено арешт на об`єкт незавершеного будівництва, за адресою АДРЕСА_1 , земельна ділянка місця розташування кадастровий номер 2610400000:13:007:0017. Особа, права якої обтяжуються ОСОБА_2 , особа в інтересах якої встановлено обтяження: Калуська міська рада. (а.с.11).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Згідно статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу) якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Статтею 657 ЦК України (в редакції, чинній станом на час укладення договору купівлі-продажу) встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до пункту 12 Договору купівлі-продажу від 19 квітня 2012 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , право власності на майно, яке є предметом цього договору виникає у покупця ОСОБА_1 з моменту державної реєстрації цього договору.

На виконання Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та інших законодавчих актів України N 1878-ІУ від 11 лютого 2010 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно почалася здійснюватися з 01 січня 2013 року. Зазначеним законом внесені зміни до частини четвертої статті 334 ЦК України, відповідно до якої права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Таким чином в силу статей 334, 657 ЦК України (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягав нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, а право власності набувача виникає з моменту такої реєстрації, а тому суд дійшов помилкового висновку про те, що позивачка не набула права власності на об`єкт незавершеного будівництва.

Частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно частини першої статті 60 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній станом на 19 квітня 2012 року) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

З огляду на те, що об`єкт незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_1 , належав на праві власності ОСОБА_1 , то арешт вказаного нерухомого майна на виконання судових рішень про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 порушує права ОСОБА_1 , як власника цього майна, а тому її вимоги про зняття арешту з належного їй на праві власності об`єкта незавершеного будівництва є обґрунтованими.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права, апеляційний суд відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, дійшов висновку про скасування оскаржуваного судового рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 04 березня 2020 року скасувати та постановити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Калуської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Калуський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , накладений постановою державного виконавця відділу ДВС Калуського МУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП: ВП 36261311, виданої 01.02.2013 року, а саме об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1 .

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 13 квітня 2020 року

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: Г.П. Мелінишин

Л.В. Ясеновенко