Постанова

від 13.04.2020 по справі 369/5841/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/5841/19

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/4512/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Златодом та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 8 листопада 2019 року (суддя Ковальчук Л.М.) у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Златодом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території,

встановила:

у травні 2019р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 6 260грн 60коп., інфляційних втрат у розмірі 741грн 95коп., 3% річних у сумі 241грн 10коп., витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 921грн та витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 2 000грн.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 .

5 серпня 2016р. власниками квартир та нежитлових приміщень цього будинку створено ОСББ Златодом , відповідно до п.2.3 статуту якого предметом його діяльності є управління, утримання і використання спільного майна об`єднання для сприяння власникам квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку використання їх власного майна.

Позивач посилався на те, що 22 липня 2017р. на загальних зборах співвласників ОСББ Златодом було прийнято рішення про самозабезпечення потреб співвласників будинку з 1 жовтня 2017 року за рахунок відповідних внесків співвласників та затверджено розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території у сумі 6грн 50коп. за 1 м 2 площі квартири/приміщення співвласника, а також платіж на обслуговування пультової охорони у сумі 10грн з квартири. На виконання рішення 20 вересня 2017р. з ТОВ ТЕПЛОЕНЕРГОСЕРВІС 2100 був укладений договір про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій №1909/2017.

Позивач стверджував, що відповідач не у повному обсязі сплачує внески на утримання будинку та прибудинкової території, у зв`язку із чим за період з 1 жовтня 2017р. по 1 травня 2019р. виникла заборгованість у сумі 6 260грн 60коп., яка підлягає стягненню з урахуванням положення ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 8 листопада 2019 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСББ Златодом заборгованість по сплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 6 260грн 60коп., інфляційні втрати - 741грн 95коп., 3% річних - 241грн 10коп. та судовий збір у розмірі 1 921грн. У стягненні витрат позивача на професійну правничу допомогу відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСББ Златодом в особі голови правління Боярчука Д .Є . просить рішення суду в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача даних витрат. Також просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу, понесені на стадії апеляційного оскарження рішення суду у розмірі 2 100грн.

Позивач посилається на порушення судом норм процесуального права, оскільки статтею 137 ЦПК України не передбачено складання акту приймання-виконання послуг відповідно до угоди про надання правничої допомоги, а детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатомКіщук Т.В., додано до позовної заяви у вигляді попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат на правничу допомогу.

Крім того позивач зазначає, що у підтвердження оплати позивачем вартості правничої допомоги, до позовної заяви додано платіжне доручення, що є належним доказом здійснення позивачем таких витрат.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати та залишити позовну заяву без розгляду.

Представник відповідача посилається на неповне з`ясування судом всіх фактичних обставин справи, оскільки у порушення п.7.2. статуту об`єднання відповідача жодного разу за період з 1 жовтня 2017р. по 1 травня 2019р. не викликали на засідання правління об`єднання для прийняття узгодженого рішення щодо усунення заборгованості.

Крім того, представник відповідача зазначає, що позивачем не надано належних доказів у підтвердження факту надання ТОВ ТЕПЛОЕНЕРГОСЕРВІС 2100 послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій за період з жовтня 2017 року о травень 2018 року.

Також представник відповідача посилається на порушення судом норм процесуального права, оскільки вважає, що позовна заява подана особою, яка не має повноважень на ведення справи у суді, тому є підстави для залишення позову без розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 просить залишити її без задоволення, а рішення суду в цій частині без змін, вважаючи доводи апеляційної скарги безпідставними, оскільки позивачем не надано акту приймання-передачі виконаних робіт (послуг), який є єдиним документом, що підтверджує факт надання таких послуг адвокатом.

У відзиві на апеляційну скаргу представника відповідача ОСББ Златодом в особі голови правління Боярчука Д.Є. просить відмовити у її задоволенні, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду щодо неналежного виконання відповідачем обов`язків по сплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України зазначена апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Представником відповідача 12 березня 2020 року до апеляційного суду подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ОСОБА_2 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Златодом про визнання недійсним та скасування рішення, у якому представник відповідача посилається на те, що ОСОБА_2 поданий до суду позов про оскарження

рішення правління ОСББ від 15 квітня 2019 року, яким голову правління уповноважено надіслати ОСОБА_2 претензію з вимогою погасити заборгованість, а у разі невиконання претензії, звернутися до суду з відповідним позовом.

Представник відповідача вважає, що до розгляду вищезазначеного позову, розгляд даної справи не є можливим.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Частиною 3 статті 210 ЦПК України визначено, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 3 частини першої статті 251 та пунктами 1 - 3 частини першої статті 252 цього Кодексу.

Враховуючи, що дана справа розглянута судом по суті, відсутні правові підстави для зупинення провадження у даній справі, а відтак клопотання задоволенню не підлягає.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзивів на апеляційні скарги, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга представника відповідача задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 120,3 кв.м.

Власниками квартир та нежитлових приміщень вказаного будинку створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Златодом , статут якого затверджено загальними зборами 25 грудня 2016 року.

Рішенням загальних зборів співвласників ОСББ Златодом від 22 липня 2017 року вирішено з 1 жовтня 2017 року перейти на самозабезпечення потреб співвласників будинку за рахунок відповідних внесків співвласників та затверджено щомісячний розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території у сумі 6грн 50коп. за 1 м 2 площі квартири/приміщення співвласника, а також платіж на обслуговування пультової охорони у сумі 10грн з квартири.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що у період з жовтня 2017 року по квітень 2019 року відповідач не у повному обсязі оплачував внески на утримання будинку та прибудинкової території та не сплачував платіж на обслуговування пультової охорони, у зв`язку із чим виникла заборгованість у розмірі 6 260грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов`язаний вносити на рахунок позивача внески на утримання будинку та прибудинкової території, свій обов`язок виконує не у повному обсязі, тому заборгованість підлягає стягненню у примусовому порядку з врахуванням положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду ґрунтується на нормах матеріального права та відповідає обставинам справи і наданим сторонами доказам.

Згідно частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги , чинної на час виникнення спірних правовідносин, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги

(централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

У частині першій статті 19 вказаного Закону було передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений у пункті 5 частини третьої статті 20 Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Серед обов`язків співвласників багатоквартирного будинку, визначених у статті 7 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , визначено: виконання рішення зборів співвласників; своєчасна оплата за спожиті житлово-комунальні послуги.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку .

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об`єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об`єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних із діяльністю об`єднання.

Частинами першою, сьомою статті 22 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку передбачено, що для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних

послуг. Об`єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.

Згідно пункту 3.2.2. статуту ОСББ Златодам до компетенції загальних зборів віднесено затвердження кошторису, балансу та річного звіту об`єднання; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

Відповідно до пункту 6.2. статуту ОСББ співвласники зобов`язані своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Встановивши, що відповідач є власником квартири у будинку, балансоутримувачем якого є ОСББ Златодом , йому були надані житлово-комунальні послуги, які відповідач своєчасно та у повному обсязі не сплачував, суд прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог та наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості на користь позивача у заявленому розмірі.

При цьому, відповідачем суду не було надано доказів, що він не отримував послуги з утримання будинку та прибудинкової території, і обслуговування пультової охорони, а також, що визначені загальними зборами 22 липня 2017 року розмір внесків та платежів у встановленому законом порядку були визнані недійсними.

Доводи апеляційної скарги, що відповідача у порушення положень статуту ОСББ жодного разу не запрошували на засідання правління об`єднання для прийняття узгодженого рішення щодо усунення заборгованості, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, так як наявність заборгованості відповідачем не оспорювалася і після пред`явлення даного позову відповідачем не погашена.

Також безпідставними є доводи апеляційної скарги про не надання позивачем належних доказів у підтвердження виконання умов договору про надання послуг ТОВ Теплоенергосервіс 2100 , оскільки матеріали справи містять копії актів виконаних робіт та оплату вказаних робіт позивачем. Вказані докази не були спростовані відповідачем та не надано документів, що він звертався до відповідачем у порядку, визначеному ст. 18 Закону України Про житлово-комунальні послуги , у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, з приводу ненадання йому послуг з утримання будинку та прибудинкової території і обслуговування пультової охорони.

Твердження у апеляційній скарзі, що додаткова угода з ТОВ Теплоенергосервіс 2100 позивачем була укладена не у терміни, визначені договором від 20 вересня 2017 року, правового значення для вирішення даного спору не має, так як суду не надано доказів, що зазначений договір був розірваний або не був продовжений.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

Так як між позивачем та відповідачем існують грошові зобов`язання, які відповідачем порушуються, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що наявна заборгованість підлягає сплаті з врахуванням інфляційних втрат та трьох

відсотків річних.

Апеляційна скарга не містить доводів неправильності розрахунку розміру заборгованості, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, тому колегія суддів не вбачає правових підстав для перегляду рішення суду в цій частині.

Посилання у апеляційній скарзі на те, що голова правління ОСББ Златодом Боярчук Д.Є. не має повноважень на ведення справи у суді, спростовуються матеріалами справи.

Відомості про Боярчука Д.Є. , як керівника ОСББ Златодом , зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Під час судового розгляду позивачем суду був наданий протокол засідання правління ОСББ Златодом від 15 квітня 2019 року, згідно якого голова правління об`єднання був уповноважений звернутися до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Однак, відмовляючи у стягненні з відповідача витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також акт приймання-виконання послуг відповідно до угоди про надання правничої допомоги № 493-19 від 7 травня 2019р.

Проте, погодитися з такими висновками суду не можна з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Частина 1 статті 134 ЦПК України передбачає, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У частині 3 статті 175 ЦПК України зазначено, що позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю

справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.

Ті самі критерії застосовує Європейських суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як зазначила Велика Палата Верховного суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві позивач зазначив, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, складаються з судового збору у сумі 1 921грн та

витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 2 000грн.

На підтвердження розміру понесених витрат на правову допомогу позивачем суду першої інстанціїбуло надано:

- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу адвоката, в якому зазначені: підготовка та складання позовної заяви, на яку адвокатом витрачено 2 години часу та визначено вартість даної послуги у сумі 1 400грн; складання відповіді на відзив з витрачанням 1 години та вартістю 700грн (с.с.65);

- угода про надання правничої допомоги № 493-19 від 7 травня 2019р., укладена ОСББ Златодом в особі голови правління Боярчука Д.Є. з адвокатом Кіщук Т.В. (с.с.66);

- платіжне доручення про сплату ОСББ Златодом 2 000грн на правничу допомогу відповідно до угоди № 493-19 від 7 травня 2019р.(с.с.68).

В пункті 3 угоди про надання правничої допомоги № 493-19 від 7 травня 2019р. сторони погодили, що адвокат отримує від клієнта гонорар, який розраховується погодинно із розрахунку 700 грн/год. зайнятості адвоката та сплачується: 2 000грн - при підписанні угоди, у разі фактичної зайнятості по справі, яка перевищуватиме сплачений розмір гонорару, клієнт додатково перераховує за фактично використаний робочий час адвоката.

Таким чином, позивачем були надані належні докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу згідно умов угоди про надання правничої допомоги № 493-19 від 7 травня 2019р.

На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та безпідставно послався на необхідність подання акту приймання-виконання послуг, що не передбачено статтею 137 ЦПК України.

Крім того, суд не врахував, що адвокатом були складені позовна заява та відповідь на відзив на позовну заяву, а також адвокат Кіщук Т.В., як представник позивача, приймала участь у судових засіданнях.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги позивача обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 2 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права при вирішенні позовних вимог, тому підстав для скасування рішення суду в цій частині не встановлено, однак допущені порушення норм процесуального права при ухваленні рішення про відмову у стягненні з відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

На підтвердження розміру понесених витрат на правову допомогу на стадії апеляційного оскарження позивачем надано:

- розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу адвоката, в якому зазначені:

підготовка та складання апеляційної скарги, на яку адвокатом витрачено 2 години часу та визначено вартість даної послуги у сумі 1 400грн; складання відзиву на апеляційну скаргу відповідача з витрачанням 1 години та вартістю 700грн (с.с.226 т.1);

- платіжне доручення про сплату ОСББ Златодом 2 100грн на правничу допомогу відповідно до угоди № 493-19 від 7 травня 2019р.(с.с.229 т.1).

З урахуванням задоволення апеляційної скарги позивача та відмову у задоволенні апеляційної скарги представника відповідача, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені ним витрати на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді апеляційної інстанції у сумі 2 100грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 відхилити, апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Златодом задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 8 листопада 2019 року в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 , який зареєстрований у АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 , на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Златодом , ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40720004, яке знаходиться у м . Києві, вул. Златоустівська, 55, кв. 26, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 , який зареєстрований у АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 , на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Златодом , ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40720004, яке знаходиться у м . Києві, вул. Златоустівська, 55, кв. 26, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 100грн при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.А. Семенюк