Ухвала

від 13.04.2020 по справі 120/1557/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

м. Вінниця

13 квітня 2020 р. Справа № 120/1557/20-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Яремчук Костянтин Олександрович, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, а також відновлення становища, яке існувало до прийняття оскаржуваного наказу,

ВСТАНОВИВ:

08 квітня 2020 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, у якій просить визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 27 березня 2020 року №1234/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", а також відновити становище, яке існувало до прийняття оскаржуваного наказу шляхом відновлення рішень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, які були скасовані на підставі такого наказу.

Пунктом 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, доходжу висновку, що вказаний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, зважаючи на таке.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Водночас, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини 1 статті 4 КАС України).

Термін "суб`єкт владних повноважень" відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер), що є визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції.

Для з`ясування характеру спору слід враховувати, що протилежним за своїм змістом є приватноправовий спір, однією з ознак якого є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника такого спору. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Відтак, участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак, не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Окремо слід звернути увагу на приписи частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, якою передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "суд, встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з "..." поняттями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це, не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Беручи до уваги наведене, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Із поданої позовної заяви та долучених до неї документів слідує, що підставою для видання Міністерством юстиції України наказу, що оскаржується, слугувала скарга сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" щодо скасування рішень державних реєстраторів про припинення права оренди на земельні ділянки (в тому числі й земельної ділянки з кадастровим номером 0520280800:01:003:0059, належної ОСОБА_1 ) у сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" та рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки (в тому числі й земельної ділянки з кадастровим номером 0520280800:01:003:0059, належної ОСОБА_1 ) за сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Подільська Зоря" та за приватним підприємством "Украгро ТТК".

У скарзі сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива", що подана до Міністерства юстиції України, йдеться про те, що між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Нива" та громадянами (зокрема й ОСОБА_1 ) укладено договори оренди земельних ділянок. Однак, рішеннями державного реєстратора Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області Сімоник Я.І. припинено право оренди сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" на згадані у скарзі земельні ділянки (в тому числі й на належну позивачу ділянку). Іншими рішеннями державного реєстратора Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області Сімоник Я . І . зареєстровано право оренди на ці ж земельні ділянки за сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Подільська Зоря". Згодом, державним реєстратором Джуринської сільської ради Шаргородського району Вінницької області Гончаруком О.С. прийняті рішення про припинення права оренди на земельні ділянки у сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська Зоря" та про державну реєстрацію права оренди на ці ділянки за приватним підприємством "Украгро ТТК".

Тобто, передумовою звернення позивача до суду з позовом слугував розгляд Міністерством юстиції України скарги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива", зміст якої стосувався припинення його права оренди на земельні ділянки (в тому числі й належної позивачу) та реєстрації права оренди на ці ж земельні ділянки за іншими суб`єктами господарювання.

На думку суду, вказаний спір не є спором між учасниками публічно-правових відносин, адже між Міністерством юстиції та позивачем не виникли публічно-правові відносини. Наказ, що оскаржується, виданий за скаргою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива", а не позивача.

Разом з тим, аналіз спірних правовідносин свідчить про наявність приватноправового спору, оскільки оскарження наказу Міністерства юстиції України безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права, а саме права визначати, якому суб`єкту господарювання надавати в оренду належну йому земельну ділянку.

Відтак, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання протиправними таких рішень, дій чи бездіяльності є способом захисту саме цивільних прав та інтересів такої особи.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі №802/385/18-а від 19 червня 2019 року та у справі №1840/3241/18 від 12 лютого 2020 року.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, наведені обставини свідчать про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, носять цивільно-правовий характер та не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відтак, наявні підстави для відмови у відкритті провадження у адміністративній справі.

Водночас, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи (частина 6 статті 170 КАС України).

Зважаючи на суб`єктний склад учасників спірних правовідносин та характер таких відносин, розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 5 статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись статтями 2, 4, 19, 170, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, а також відновлення становища, яке існувало до прийняття оскаржуваного наказу.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину (пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович