Рішення

від 14.04.2020 по справі 160/1304/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2020 року Справа № 160/1304/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши в письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЕК СТРОЙ" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

03.02.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю АТЕК СТРОЙ звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати прийняті на підставі акту №34709/04-36-14-17 від 24.06.2019 року про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ АТЕК СТРОЙ (код ЄДРПОУ 38361589), податкові повідомлення-рішення, а саме: податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 05.08.2019 року за №0022971417 за формою Р про збільшення суми грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням на загальну суму 192 500,00 грн. (основний платіж - 154 000,0 грн., штрафні санкції 38 500,0 грн.), податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 05.08.2019 року за №0022961417 за формою Р про збільшення суми грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням на загальну суму 173 250,00 грн. (основний платіж - 138 600,0 грн., штрафні санкції 34 650,0 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, складеними без урахування фактичних обставин справи та такими, що підлягають скасуванню, оскільки складені на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки № 34709/04-36-14-17 від 24.06.2019 року. Вказує, що відповідачем перевірка була проведена у приміщенні ГУ ДФС у Дніпропетровській області на підставі даних АС та податкової декларації. Позивач вважає, що контролюючим органом фактично було проведено камеральну, а не документальну позапланову невиїзну перевірку і, як наслідок, фактичний вид перевірки, проведений податковий органом за результатом якої складено акт та винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідає призначеному наказом виду перевірки. Податкові повідомлення-рішення за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Щодо наявності ухвали у кримінальному провадженні від 22.12.2018 року, якою звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку зі спливом строків притягнення до кримінальної відповідальності, зазначає наступне. Жодних відомостей щодо підписання чи не підписання ОСОБА_1 бухгалтерських документів від ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП , у тому числі по взаємовідносинам з позивачем, а також надання довіреностей будь-яким особам, діяти від імені підприємства ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП, надавати документи, організовувати роботи ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні не повідомляв. В ухвалі суду є лише посилання на висновок експертизи в ході якої досліджувались документи на предмет підпису їх ОСОБА_1 по господарським взаємовідносинам з ПП ВКФ Еліт-Дизайн . Контрагент позивача - ПП ВКФ Еліт-Дизайн , станом на 2016 рік був зареєстрований у порядку передбаченому чинним законодавством, був платником податків, податкові накладні виписані і зареєстровані, жодних дефектів у їх оформленні немає, то доводи контролюючого органу щодо відсутності у позивача правових підстав для формування податкового кредиту є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на нормах закону. Просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.03.2020 року.

16.03.2020 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. На обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив наступне. Відповідно до АІС Податковий блок та Детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів у ТОВ Атек Строй задекларовані взаємовідносини з ТОВ Ліагро Сервіс Груп . Результати дослідження діяльності ТОВ Ліагро Сервіс Груп вказують на те, що метою його створення є лише оформлення документообігу по господарським операціям, які фактично не були виконані, для мінімізації сплати податкових зобов`язань іншим підприємствам, в т.ч. ТОВ Атек Строй . Відповідно до інформаційних баз даних ДФС України ТОВ Ліагро Сервіс Груп зареєстроване Дніпровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області від 10.06.2016 року № 10701020000062220. Станом на теперішній час перебуває на обліку у 828.ГУ ДФС у Запорізькій обл.(Дніпровський р-н м. Запоріжжя). Стан платника - 0 платник податків за основним місцем обліку, основний вид діяльності - 46.19- діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту. Податкова адреса: 69000 м . Запоріжжя Дніпровський р-н. вул. Електрозаводська, буд. 3. Свідоцтво платника ПДВ № 200259137 від 01.04.2016 року має статус анульоване 02.03.2018 року за рішенням контролюючого органу причина анулювання - 22 не надання декларацій протягом року. Директор, головний бухгалтер та засновник в одній особі - ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 02.01.2018 року по теперішній час. В перевіряемому періоді керівником був ОСОБА_1 . ТОВ Ліагро Сервіс Груп за весь період своєї діяльності до органів ДФС подано податкову звітність декларацію з податку додану вартість з додатками за вересень, жовтень 2016 року та грудень 2016 року яка має статус не визнано податковою звітністю . Вищезазначені декларація з ПДВ ТОВ Ліагро Сервіс Груп підписані директором ОСОБА_1, посада головного бухгалтера не передбачена. Податкові декларації з податку на прибуток не подано. Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва ТОВ Ліагро Сервіс Груп за 2016 рік не подано, наявність основних засобів встановити не можливо. Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (Форма № 1ДФ) не подано, що свідчить про відсутність найманих працівників. ТОВ Ліагро Сервіс Груп реалізовано послуги на 154 покупців (покупці розташовані в різних, віддалених одне від одного містах - Київська область та м. Київ. Вінницька область, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Івано-Франківська, Кіровоградська, Луганська, Миколаївська, Одеська, Тернопільська, Харківська та Чернігівська). ТОВ Ліагро Сервіс Груп не могло виконувати роботи, які були реалізовані на адресу ТОВ Атек Строй , так як у ТОВ Ліагро Сервіс Груп відсутні кваліфіковані працівники, відсутні основні засоби, виробниче обладнання, транспортні засоби, тощо. Це також не можливо й з урахуванням часу та оперативності проведення операцій, відсутності майна, віддаленості контрагентів один від одного. Крім того, ГУ ДФС у Дніпропетровській області отримано вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22 грудня 2018 року у справі № 209/3986/18 (пр. 1-кп/209/502/18), відповідно до якого ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні кримінального провадження за № 32018080000000067 від 10.12.2018 року передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України. А саме, дії ОСОБА_1 виразилися у придбанні (перереєстрації на себе) суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ Ліагро Сервіс Груп (код ЄДРПОУ 40331223) за винагороду, з метою прикриття незаконної діяльності та призвело до того, що невстановлені особи отримали можливість здійснювати фінансово - господарські операції за межами податкового контролю від імені формального призначення засновника та директора, в порушення встановленого законодавством порядку. Умисні дії ОСОБА_3 , які виразилися у фіктивному підприємництві, тобто придбанні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, кваліфікуються за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України. Між прокурором та підозрувальним було складено угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог КПК України. Оскільки, вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22 грудня 2018 року по справі № 209/3986/18 (пр. 1-кп/209/502/18) підприємництво визнано фіктивним, тому неможливо підтвердити правомірність віднесення сум до складу податкового кредиту та до складу валових витрат за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року по взаємовідносинам з даним контрагентом-постачальником. Таким чином, первинні документи, які складені ТОВ Ліагро Сервіс Груп по взаємовідносинам з ТОВ Атек Строй є неправомірно складеними, носять формальний характер та не можуть підтверджувати факт здійснення будь - яких господарських операцій між вказаними підприємствами. Отже, ТОВ Атек Строй при укладанні з ТОВ Ліагро Сервіс Груп договорів на придбання послуг не мало підтверджень ділової репутації, гарантій виконання зобов`язань, необхідних ресурсів та відповідного досвіду, та інших ознак комерційної привабливості для обрання саме цього контрагента. Таким чином, встановлено відсутність належної обачності при виборі контрагентів ТОВ Ліагро Сервіс Груп , що є ознакою штучного характеру оформленого договору, мета укладання якого - формування документообігу по нереальній господарській операції. Вищезазначене свідчить про те, що досліджувані господарські операції не містять розумних економічних причин (ділової мети), тобто відсутня кваліфікуюча ознака господарської діяльності - отримання доходу. Таким чином, вони не можуть вважатися вчиненими в межах господарської діяльності платника податків, оскільки для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою. Отже, сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб`єктів господарювання, задіяних в ланцюгу, свідчить те, що метою їх функціонування є створення виключно документообігу по господарським операціям, які фактично не були здійснені, для отримання податкової вигоди. З урахуванням вищевикладеного, первинні документи свідчать про відсутність факту реального вчинення господарської операції по взаємовідносинам ТОВ Ліагро Сервіс Груп . Досліджені операції спрямовані на документальне оформлення постачання послуг, та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Метою їх оформлення є мінімізація податкових зобов`язань ТОВ "АТЕК СТРОЙ" .

16.03.2020 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача не заперечував проти розгляду справи в порядку письмового провадження.

Усною ухвалою суду від 16.03.2020р., із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та розгляд справи продовжено в порядку письмового провадження.

19.03.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що відповідачем не спростовані твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог. Просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЕК СТРОЙ" (код ЄДРПОУ 38361589) зареєстровано у встановленому законом порядку, станом на час виникнення спірних правовідносин перебуває на податковому обліку ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

У періоді, що перевірявся, позивач є платником ПДВ на підставі свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.07.2013 року № 200127572, індивідуальний податковий номер - 383615804648.

Судом встановлено, що 06.04.2019 року директором ТОВ АТЕК СТРОЙ засобами поштового зв`язку отримано запит № 33297/10/04-36-14-09 від 22.03.2019 року Про надання пояснень та їх документального підтвердження .

В даному запиті зазначено, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області виявлено факти, що свідчать про недостовірність визначення податкового кредиту та витрат ТОВ "АТЕК СТРОЙ" (код ЄДРПОУ 38361589) по взаємовідносинах з ТОВ "ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП" (код ЄДРПОУ 40331223) за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, а саме:

- податкового кредиту за жовтень 2016 року на суму 43,3 тис. грн.; податкового кредиту за листопад 2016 року на суму 44,7 тис. грн.; податкового кредиту за грудень 2016 року на суму 66,0 тис. грн.

- витрат за 2016 рік на суму 770,0 тис. грн. (без ПДВ).

Про зазначене, також, вказують результати аналізу податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до ст. 72, 73 і 74 Податкового кодексу України, що відповідно до ст. 74 Податкового кодексу України використовується для виконання покладених на контролюючі органи завдань, а саме даних Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) та аналізу фінансової та податкової звітності ТОВ "АТЕК СТРОЙ".

ГУ ДФС у Дніпропетровській області отримано ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22.12.2018 року, у справі № 209/3986/18 (№ 1-кп/209/502/18), відповідно до якого ОСОБА_1 , було визнано винним у вчиненні кримінального провадження №32018080000000067, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України. ОСОБА_1 у квітні 2016 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою отримання грошової винагороди передав невстановленій слідством особі за обіцяну матеріальну винагороду, без мети ведення фінансово-господарської діяльності, підписані нею статутні, реєстраційні документи, протокол загальних зборів учасників та статут ТОВ "ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП".

В подальшому, протягом 2016 - 2018 pp. TOB ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП (код ЄДРПОУ 40331223) використовувалося для ведення незаконної діяльності, яка полягала у мінімізації податкових зобов`язань підприємствам реального сектору економіки. Вищевказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 5 ст.2 7 ч. 1 ст. 205 КК України, як такі що виразилися у фіктивному підприємництві. Обвинувачений ОСОБА_1 вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав повністю.

Оскільки, ухвалою Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська від 22.12.2018 ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП (код ЄДРПОУ 39818224) визнано фіктивним, тому неможливо підтвердити правомірність віднесення сум до складу податкового кредиту та до складу валових витрат за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року по взаємовідносинам з даним контрагентом -постачальником.

Таким чином, сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб`єктів господарювання, задіяних в ланцюгу, свідчить те, що метою їх функціонування є створення виключено документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди.

Вказане свідчить про недотримання TOB "АТЕК СТРОЙ" норм пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п. 137.1 ст.137, п.192.1 ст.192, пп. а п.198.1 ст.198, пп.198.3, п.п. г п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289 (із змінами та доповненнями), частини першої ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Пунктів 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

У зв`язку з цим, та керуючись нормами пп.16.1.5 і 16.1.7 п.16.1 с.16, п.п.20.1.2 п.20.1 ст.20, пункту 1 і 3 абзацу третього п.п.73.3 ст.73, п.п.78.1.1 та п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, п. 14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1245, просимо протягом 15 робочих днів з дня отримання цього запиту надати інформацію (пояснення та їх документальні підтвердження) з приводу наведених вище фактів.

При цьому необхідно надати пояснення та документальне підтвердження стосовно здійснення господарських операцій ТОВ "АТЕК СТРОЙ" з ТОВ "ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП" (код ЄДРПОУ 40331223) за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.

Листом №20 від 23.04.2019 року ТОВ АТЕК СТРОЙ повідомило ГУ ДФС у Дніпропетровській області про невідповідність запиту №33297/10/04-36-14-09 від 22.03.2019 року положенням п.73.3 ст.73 ПК України, що відповідно до положень абзацу 5 цього пункту звільняє платника податку від обов`язку надати відповідь на такий запит.

28.05.2019 року заступник начальника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Мельник Д. видав наказ від 28.05.2019 року № 3134-п Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ АТЕК СТРОЙ (код ЄДРПОУ 38361589), яким наказано: провести документальну позапланову невиїзну перевірку з 10.06.2016 року тривалістю 5 робочих днів. Перевірку провести за період діяльності з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП (код ЄДРПОУ 40331223).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі по тексту - ПКУ України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПКУ, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Статтею 75 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп.78.1.1 ст. 78 ПК документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Суд не погоджується із доводами позивача, що відповідачем не було дотримано порядку проведення документальної позапланової перевірки, а по суті проведено інший вид перевірки, який не було передбачено наказом № 334-п від 28.05.2019 рок, з огляду на наступне. Аналіз правових норм вказує на те, що у разі неотримання відповідачем протягом 15 робочих днів пояснень разом із документами від позивача (після отримання письмового запиту від контролюючого органу, у якому зазначено суть порушення) ним правомірно видано наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

За результатом проведення перевірки, відповідачем складено Акт №34709/04-36-14-17 від 24.06.2019 року Про результати проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ "АТЕК СТРОЙ" за період діяльності з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року з метою перевірки дотримання вимог податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП .

Відповідно до висновків вказаного акта, перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) занижено податок на прибуток на суму 138 600 грн., в т.ч. за 2016 рік у сумі 138 600 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) занижено податок на додану вартість у сумі 154 000 грн., в т.ч.:

- у жовтні 2016 року на суму 43 333 грн.;

- у листопаді 2016 року на суму 44 667 грн.;

- у грудні 2016 року на суму 66 000 грн.

На підставі акту перевірки Акт №34709/04-36-14-17 від 24.06.2019 року відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0022971417 від 05.08.2019 року, яким ТОВ "АТЕК СТРОЙ" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 154 000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 38 500 грн.;

- № 0022961417 від 05.08.2019 року, яким ТОВ "АТЕК СТРОЙ" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за податковими зобов`язаннями у розмірі 138 600 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 34 650 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ АТЕК СТРОЙ та ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП укладено договір підряду № 16/2016-10 від 03.10.2016 року, предметом якого є прийняття підрядником на себе виконання робіт, а саме: ремонт покрівлі, на об`єкті Замовника : Будівля корпусу літ. Б-1 в осях 9-32 і рядах Е/1-Л ПрАТ НПО ДНІПРОПРЕС , м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, буд. 139. Детальний перелік робіт визначається Локальним Кошторисом, а Замовник приймає виконані належним чином підрядні роботи та оплачує їх вартість в порядку, передбаченому даним Договором.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані наступні первинні документи, а саме: податкова накладна № 153 від 05.12.2016 року на загальну суму 126 000 грн., в т.ч. ПДВ 21 000 грн.; податкова накладна № 278 від 10.11.2016 року на загальну суму 77 000 грн., в т.ч. ПДВ 12 833 грн.; податкова накладна № 607 від 21.12.2016 року на загальну суму 200 000 грн., в т.ч. ПДВ 33 333,33 грн.; податкова накладна № 696 від 24.11.2016 року на загальну суму 50 000 грн., в т.ч. ПДВ 8 333,33 грн.; податкова накладна № 511 від 17.11.2016 року на загальну суму 141 000 грн., в т.ч. ПДВ 23 500 грн.; податкова накладна № 895 від 29.12.2016 року на загальну суму 70 000 грн., в т.ч. ПДВ 11 666,67 грн.; податкова накладна № 906 від 31.10.2016 року на загальну суму 50 000 грн., в т.ч. ПДВ 8 333,33 грн.; податкова накладна № 906 від 26.10.2016 року на загальну суму 210 000 грн., в т.ч. ПДВ 35 000 грн.; локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1; розрахунок загальновиробничих витрат до Акту КБ-2в; розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-1; загальновиробничі витрати на будову; підсумкова відомість ресурсів; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат; акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року; підсумкова відомість ресурсів; розрахунок загальновиробничих витрат до Акту КБ-2в; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2016 року; акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року; підсумкова вартість ресурсів; розрахунок загальновиробничих витрат до Акту КБ-2в.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Суд зазначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п.44.1 ст.44 ПКУ).

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності. (п.44.1 ст.44 ПКУ).

Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. (п.134.1.1 ст.134.1 ПКК).

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку,

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.3 ст.198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України вбачається, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Позивач та його контрагент на момент складання податкових накладних, зазначених в акті перевірки, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу №88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача, тощо.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

В акті перевірки відповідач зазначив, що при проведені перевірки було використано:

- податкові декларацій з податку на додану вартість (0110 Загальна) за жовтень 2016 року № 9220417179 від 17.11.2016 року, за листопад 2016 року № 9243551397 від 16.12.2016 року, за грудень 2016 року № 9265377604 від 16.01.2017 року та додатки 5 "Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)(0110)" до них; за жовтень 2016 року № 9220417130 від 17.11.2016 року, за листопад 2016 року № 9243551365 від 16.12.2016 року, за грудень 2016 року № 9265377621 від 16.01.2017 року.

- податкова декларація з податку на прибуток за 2016 рік № 9269197074 від 06.02.2017 року;

- бази даних ДФС України;

- вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22.12.2018 року у справі № 209/3986/18.

В ході проведення перевірки запити не надавалися. При проведенні перевірки запити на проведення зустрічних звірок з питань підтвердження отриманих від платника податків відомостей стосовно відносин з суб`єктами господарювання - контрагентами не направлялися.

Проте суд зазначає, що відповідно до пункту 5 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727 (далі - Порядок №727) факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повного мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпунктом 2) пункту 4 розділу III Порядку №727 передбачено, що у разі встановлення перевіркою, порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Проте, аналіз Акту перевірки №34709/04-36-14-17 від 24.06.2019 року свідчить про невідповідність його загальної та описової частин вимогам, встановленим у Порядку №727, адже він не відображає фактичних обставин справи та не містить чіткого обґрунтування і доказів порушення позивачем податкового законодавства у частині взаємовідносин з ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП . Також висновки акту перевірки не забезпечені належною доказовою базою у частині взаємовідносин між позивачем та його контрагентом, акт перевірки не містить комплексного дослідження усіх складових оформлених господарських операцій з надання послуг та не наведено відповідачем достатніх доказів їх нереальності.

В акті перевірки відповідач лише посилається на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22.12.2018 року у справі № 209/3986/18.

Як вбачається із матеріалів справи, 22.12.2018 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України. Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мало місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вбачається із змісту ухвали Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22.12.2018 року у справі 209/3986/18, суд не досліджував та не давав оцінки господарським операціям ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП по взаємовідносинам з ТОВ АТЕК СТРОЙ за період з жовтня по грудень 2016 року та не встановив недійсність документів, що були складені за наслідком здійснення господарської операції. В ухвалі суду є лише посилання на висновок експертизи в ході якої досліджувались документи на предмет підпису їх ОСОБА_1 по господарських операціях з ПП ВКФ Еліт- Дизайн . Інші документи не досліджувались та експертизи не проводились.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що вказана ухвала Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22.12.2018 року у справі № 209/3986/18 не має преюдиційного значення для даної адміністративної справи, та повинна оцінюватись в сукупності та взаємному зв`язку з іншими наявними доказами.

До того ж, Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 року у справі №815/6470/16 зазначив, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили.

Аналогічна правова позиція викладена і в інших Постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №808/2459/1 та від 26 червня 2018 року у справі №826/24815/15.

При цьому, суд звертає увагу, що наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського обліку сформовані за наслідками господарських відносин з вказаним контрагентом відповідають вимогам закону щодо своєї форми та змісту, та підтверджують право позивача на формування витрат за рахунок господарських операцій та їх врахування при визначенні об`єкта оподаткування.

За таких обставин, відповідачем не надано належних доказів, що фінансово-господарська операція між позивачем та його контрагентом ТОВ "Ліагро Сервіс Груп" не була спрямована на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Разом з тим, ст. 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому органи державної податкової служби України не позбавлені права та можливості вжити необхідних заходів у тому числі примусового характеру до порушника податкового законодавства - ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП (анулювати реєстрацію платника ПДВ, донарахувати суму податку, звернутися до суду з позовом про скасування державної реєстрації тощо).

Чинним законодавством України не передбачено обов`язку платника податків, а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов`язкових платежах. Це саме стосується і перевірки платником податків намірів контрагентів щодо сплати ними державі податків.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки, така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Варто врахувати, що згідно з частиною 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (стаття 234 ЦК України).

Відповідачем в Акті перевірки №34709/04-36-14-17 від 24.06.2019 року не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Так, у пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини по справі Бізнес Суппорт Центр проти Болгарії суд наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Суппорт Центр) це не мало б.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У справі Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення "встановлений законом", є передбачуваність. Норму не можна вважати "законом", якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.

З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.

А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 1 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи по суті може задовольнити позов повністю або частково або відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на те, що висновки акту перевірки № 34709/04-36-14-17 від 24.06.2019 року не знайшли свого повного підтвердження в ході розгляду справи та відсутності належних доказів правомірності прийнятого відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, отже суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.08.2019 року за №0022971417, №0022961417 підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 5486,25 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 67565 від 30.01.2020 року.

З огляду на задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 5486,25 грн. підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 241-246, 250, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 05.08.2019 року за №0022961417 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 173 250 грн. (основний платіж - 138 600 грн., штрафні санкції 34 650 грн.).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 05.08.2019 року за №0022971417 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням на загальну суму 192 750 грн. (основний платіж - 154 000 грн., штрафні санкції 38 500 грн.).

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЕК СТРОЙ" (49087, м. Дніпро, вул. Софії Ковалевської, буд. 73, оф. 133 код ЄДРПОУ 38361589) судові витрати у розмірі 5486,25 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Серьогіна