Рішення

від 05.03.2020 по справі 320/5561/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2020 року справа № 320/5561/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрікор Україна до Головного управління державної податкової служби у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Агрікор Україна (далі - позивач) з позовом до Головного управління державної податкової служби в Київській області (далі - відповідач-1), Державної Податкової служби України (далі - відповідач-2), в якому позивач, з урахуванням уточненого адміністративного позову від 13.11.2019 №50, просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про включення ТОВ Агрікор Україна до переліку ризикових платників податків та зобов`язати її виключити ТОВ Агрікор Україна з цього переліку;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДПС в Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 10.09.2019 р. №1273642/38108385 щодо нереєстрації податкової накладної №4 від 15.05.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої ТОВ Агрікор Україна ;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №4 від 15.05.2019, подану ТОВ Агрікор Україна , датою її фактичного надходження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяв.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №320/5561/19, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, витребувано докази по справі від сторін та призначено підготовче засідання на 14.01.2020.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 у зв`язку з клопотанням відповідача-1 про відкладення підготовчого судового засідання відкладено підготовче засідання у справі на 11.02.2020.

Позовні вимоги ТОВ Агрікор Україна обґрунтовані тим, що за інформацією з електронного кабінету платника податків позивача останньому стало відомо, що 31.03.2019 року ТОВ Агрікор Україна включено до переліку ризикових платників податків за пп.1.6 п.1. Критеріїв ризиковості платника податку. Позивачем 30.05.2019 року відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України через автоматизовану систему Єдине вікно подання електронної звітності засобами телекомунікаційного зв`язку складено і направлено Державній фіскальній службі України на реєстрацію податкову накладну №4 від 15.05.2019 року. Згідно отриманої квитанції про реєстрацію вищезазначеної податкової накладної, вона прийнята відповідачем-2, але реєстрація зупинена з підстав: відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація ПН/РК від 15.05.2019 №4 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам п.1.6. Критеріїв ризиковості платника податку .

Позивач стверджує, що складена ним податкова накладна не відповідає критеріям оцінки ризиків, у зв`язку з чим підстави для зупинення її реєстрації були відсутні. Разом з цим позивач звертає увагу суду, що отримавши повідомлення про зупинення реєстрації податкової накладної, контролюючому органу було направлено вичерпні пояснення та документи, що підтверджують реальність фінансово-господарської операції, за наслідками якої було складено подану для реєстрації податкову накладну.

Як зазначає позивач, доданих до повідомлень пояснень та документів контролюючий орган під час прийняття спірного рішення не врахував, у зв`язку з чим дійшов безпідставного висновку про відмову у реєстрації податкової накладної.

Також позивач в обґрунтування заявленого позову посилається на те, що відповідність ТОВ Агрікор Україна пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку ґрунтується лише на припущеннях контролюючого органу, не містить жодного підґрунтя та посилань на обставини, які б свідчили про дійсність існування підстав та причин для віднесення ТОВ Агрікор Україна до ризикових платників податків, крім того, Критерії ризиковості платника податку, що викладені у листі ДФС від 05.11.2018 №4065/99-99-07-05-04-18, який був застосований при прийнятті оскаржуваного рішення, не є нормативно-правовим актом, а тому не може бути застосований, як підстава для визначення ризиковості платника, а відтак протокольне рішення Головного управління ДФС у Київській області щодо включення/внесення позивача до переліку підприємств, які відповідають Критеріям ризиковості платника податків є протиправним, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

ГУ ДПС у Київській області проти позову заперечило, у відзиві на позовну заяву, поданому до канцелярії суду 03.02.2020 зазначивши, що відмова у реєстрації податкової накладної обумовлена сумнівністю платіжних документів, і зокрема, платіжного доручення №1287 від 15.05.2019, на підставі якого ТОВ Спецмонтаж Груп перераховані кошти позивачу, а також платіжних доручень позивача №416 від 12.09.2019, №417 від 12.09.2019, №453 від 06.11.2019 про перерахування коштів ТОВ Ралекс Буд . Сумнівність за твердженням податкового органу полягає у тому, що надане контролюючому органу до повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій платіжне доручення №1287 від 15.05.2019 не містить жодних відміток банку про прийняття до виконання та проведення відповідного платежу. При цьому відповідач-1 стверджує, що позивачем до адміністративного позову надано платіжне доручення №1287 від 15.05.2019 з відміткою АТ Альфа Банк , яке на думку відповідача-1 не є належним та допустимим доказом, оскільки відбиток штампу АТ Альфа Банк , який є банком отримувача, не є чіткою, а також дане платіжне доручення не завірене банком платника (ТОВ Спецмонтаж Груп ) АТ Таскомбанк . Аналогічна ситуація щодо сумнівності на думку контролюючого органу прослідковується з наданими копіями доручень №416 від 12.09.2019, №417 від 12.09.2019, №453 від 06.11.2019. Крім того, відповідач-1 звернув увагу, що до всіх документів, які передували оплаті послуг, на користь отримувача ТОВ Агрікор Україна у останнього зазначається код банку 35105 розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , що відмінний від рахунку на який нібито сплачено кошти.

Відповідач-1, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що рішення про включення позивача до переліку підприємств з ознаками ризиковості було прийнято Комісією Головного управління ДФС у Київській області на засіданні 31.03.2019 та оформлено відповідним протоколом на підставі абзацу 7 підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості, а саме: у зв`язку з наявністю податкової інформації, яка свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Крім того, відповідач вважає, що внесення позивача до переліку підприємств з ознаками ризиковості не створює для нього жодних правових наслідків та не є перешкодою для діяльності підприємства, оскільки за позивачем залишається право підтверджувальними документами довести реальність здійснення фінансово-господарських операцій у своїй діяльності.

ДПС України правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву не скористалось.

У відповіді на відзив позивач щодо сумнівів відповідача-1 у платіжних дорученнях зауважив, що платіжними дорученнями №416 від 12.09.2019, №417 від 12.09.2019 позивачем сплачено кошти за договором оренди нерухомого майна від 01.02.2018 №08-18 ТОВ Ралекс Буд . На вказаних платіжних дорученнях наявний штамп банку позивача - АТ Альфа Банк та підпис працівника банку, а також зазначено, що платіж проведений 12.09.2019. Зарахування коштів на рахунок ТОВ Ралекс Буд підтверджено випискою з рахунку ТОВ Ралекс Буд в АТ Креді Агріколь Банк за 12.09.2019. Відповідно до загальних положень та умов розділу Х Постанови Правління НБУ від 21.10.2014 №22 виписка з рахунку не підлягає будь-якому додатковому підписанню чи проставленню печатки чи штампу. Щодо платіжного доручення №453 від 06.11.2019 позивач звернув увагу, що вказаним платіжним дорученням позивачем сплачено судовий збір за подачу позову у даній справі, то ж не зрозуміло, з яких причин навіть платіжне доручення про сплату судового збору відповідач-1 визнав сумнівним. Посилання відповідача-1 на те, що у позивача в документах, які передували оплаті послуг був рахунок, відмінний від зазначеного у наведених платіжних дорученнях не є підставою для відмови у реєстрації податкової накладної, адже інформація по всі банківські рахунки позивача є у контролюючого органу. Пояснив, що згідно заяви - додаткової угоди про закриття рахунку від 30.01.2019 позивач закрив банківські рахунки в АТ Укрсиббанк . Рахунок в АТ Альфа-Банк відкритий позивачем у 2016 році, що підтверджується довідкою банку від 08.04.2016 №31627. Позивач вказує, що 29.01.2019 на електронну адресу ТОВ Спецмонтаж Груп (і всіх інших контрагентів) був направлений лист про зміну банківських реквізитів позивача, тому Спецмонтаж Груп перераховувало кошти на рахунок позивача в АТ Альфа-Банк . Також позивач зазначив, що через прийняття відповідачем-1 рішення від 31.03.2019 Товариство майже припинило господарську діяльність, від співпраці в позивачем відмовились всі орендарі (крім одного), що завдало і зав.

У наданих запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву відповідач-1 вказує, що позивачем до відповіді на відзив додано зовсім інше платіжне доручення від 15.05.2019 №1287 з печатками іншого банку, що на думку відповідача-1 тільки підтверджує факт сумнівності даного платіжного доручення, оскільки до повідомлення про зупинення ПН та позовної заяви було додано зовсім інше платіжне доручення. Підлягають на думку відповідача-1 і банківські виписки позивача. Так, банківська виписка АТ Альфа-Банк закріплена печаткою банку, проте відсутній підпис та посада уповноваженої особи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.03.2020.

В судовому засіданні 05.03.2020 представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили позов задовольнити.

В судовому засіданні 05.03.2020 представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрікор Україна (ідентифікаційний код 38108385, місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, буд. 24) 07.06.2012 року зареєстровано як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (т.1., а.с.50). Основним видом діяльності позивача є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20), що підтверджується випискою з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (т.1, а.с.149).

Згідно реєстру платників ПДВ позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 01.04.2015.

Заявою про приєднання від 20.05.2019 №1 до договору про надання електронних документів підтверджено приєднання позивача до договору від 01.12.2017 №1006001 з Броварською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області про визнання електронних документів, згідно з яким платник податків має можливість подавати до органів ДФС податкові документи в електронному вигляді (т.1, а.с.150-151).

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю Агрікор Україна (Орендар) 01 лютого 2018 року укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю РАЛЕКС БУД (ідентифікаційний код 34804133) (Орендодавець) договір №08-18 оренди нерухомого майна, предметом якого є передача Орендодавцем в користування Орендарю нежитлових приміщень загальною площею 7967,64 кв.м., що розташовані за адресою: м.Бровари, бул.Незалежності, 24 за плату, що визначається цим договором (т.1, а.с.53-54).

Строк дії даного договору: з 01 лютого 2018 року по 30 червня 2020 року (п.1.7 договору).

Згідно з п. 2.3.3 договору оренди нерухомого майна №08-18 Орендарю (ТОВ Агрікор Україна ) надано право самостійно здавати орендоване нерухоме майно в суборенду.

За умовами п.3.1 даного договору Орендар сплачує на поточний рахунок Орендодавця суму коштів, зазначену п.3.1.1. цього договору. Орендна плата за один квадратний метр складає 10,00 грн.

Розмір щомісячної орендної плати складає 79676,40 грн. (п.3.1.1. договору).

Згідно вимог п.3.1.2 орендну плату та інші платежі Орендар перераховує на розрахунковий рахунок чи готівкою в касу Орендодавця. Орендна плата нараховується Орендодавцем один раз в квартал, в останній місяць кожного кварталу і сплачується Орендарем протягом 5 днів з дати виставлення рахунку.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрікор Україна (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю РАЛЕКС БУД (Орендодавець) 01.02.2018 підписано акт прийому-передачі приміщень, згідно з яким Орендодавець передав, а Орендар отримав в належному стані нежитлової приміщення загальною площею 7967,64 кв.м. (т.1, а.с.55).

Судом встановлено, що ТОВ РАЛЕКС БУД є власником нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Бровари, бульвар Незалежності, 24, що підтверджується інформаційної довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 167405587 від 21.05.2019 (т.1, а.с.51-52).

29 грудня 2017 року між ТОВ Агрікор Україна (Суборендодавець) та ТОВ Спецмонтаж груп (ідентифікаційний код 37445458) (Суборендар) було укладено договір №С/О-01/18 суборенди нерухомого майна, предметом якого є передача Суборендодавцем в користування Суборендарю частини нежилого приміщення - дільниці ВГШ, інв.№10002/1556, загальною площею 2006,0 кв.м., що розташоване за адресою: м.Бровари, бул.Незалежності, 24 за плату, що визначається цим договором (т.1, а.с.67-68).

За умовами п.1.4. цього договору право користування приміщенням виникає у ТОВ Спецмонтаж груп з моменту підписання акту прийому - передачі, який підписаний сторонами 01.01.2018 року (т.1, а.с.69).

Згідно з п 3.1 даного договору визначено, що щомісячна орендна плата за один квадратний метр складає 17,45 грн.

Згідно з п.3.1.1. та 3.1.2. договору №С/О-01/18 ТОВ Спецмонтаж груп зобов`язаний щомісяця сплачувати позивачу орендну плату в розмірі 35004,70 грн. на розрахунковий рахунок. Орендна плата нараховується, починаючи з дати підписання акту прийому - передачі приміщень.

Строк суборенди: з 01 січня 2018 року по 30 червня 2018 року (п.1.7 договору), строк суборенди був продовжений угодою №1 від 27.06.2018 - по 31.12.2018, угодою №3 від 28.12.2018 - по 31.07.2019, угодою №4 від 31.05.2019 - по 31.05.2019 (т.1, а.с.70, 72, 73).

В рамках договору №С/О-01/18 від 29 грудня 2017 року суборенди нерухомого майна позивачем виставлено ТОВ Спецмонтаж груп рахунок №43 від 08.05.2019 за оренду приміщення на суму 35004,70 грн., в т.ч. ПДВ 5834,12 грн. (т.1, а.с.75).

За суборенду нерухомого майна платіжним дорученням №1287 від 15.05.2019 року ТОВ Спецмонтаж груп на підставі рахунку на оплату від 08.05.2019 №43 сплатив ТОВ Агрікор Україна 35004,70 грн., в т.ч. ПДВ 5834,12 грн. (т.1, а.с.76).

Надання послуг Позивачем суборендарю - ТОВ Спецмонтаж груп у травні 2019 року підтверджується актом надання послуг від 31.05.2019 року №40, підписаним уповноваженими особами двох сторін та актом звірки взаєморозрахунків за другий квартал 2019 року станом на 30.06.2019 року (т.1, а.с.78-79).

За фактом настання першої події 15 травня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю Агрікор Україна за результатами фінансово - господарської діяльності було виписано податкову накладну №4 на суму 35004,70 грн., в т.ч. ПДВ 5834,12 грн., яка 30.05.2019 засобами телекомунікаційного зв`язку направлена до ДФС України для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1, а.с.19).

За наслідками обробки податкової накладної від 15.05.2019 №4, контролюючий орган надіслав позивачеві квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, відповідно до якої податкову накладну прийнято, але її реєстрацію зупинено у зв`язку з відповідністю податкових накладних підпункту 1.6. пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку (т.1, а.с.20).

У цій же квитанції позивачеві було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем 02.09.2019 відповідачу-1 направлено повідомлення №1 про надання пояснень та копій документів щодо податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої зупинено (т.1, а.с.48).

До вказаного повідомлення позивачем було прикріплено 24 додатки, а саме документи на підтвердження здійснення господарської операції по взаємовідносинам позивача з ТОВ Спецмонтаж груп щодо податкової накладної від 15.05.2019 №4, подача яких підтверджується документами довільного формату у кількості 24 документів (т.1, а.с.24-47).

Розглянувши подані позивачем документи Комісія ГУ ДПС у Київській області , яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийняла рішення від 06.09.2019 року №1271364/38108385 про реєстрацію податкової накладної №4 від 15.05.2019 , про що свідчить витяг з електронного кабінету платника податків позивача та не заперечується відповідачем-1 по справі (т.1, а.с.152).

Проте Комісія ДПС України , яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийняла інше рішення, а саме рішення від 10.09.2019 року №1273642/38108385, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної у зв`язку ненаданням платником податків копій розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків (т.1, а.с.21).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду.

Відповідно до п.201.1. ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим кодексом термін.

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Порядок ведення єдиного реєстру податкових накладних затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №341). Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Пунктом 5 Порядку №1246 передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Податкового кодексу, а також з урахуванням Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Відповідно до пункту 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 21 лютого 2018 року затверджено Порядок, який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 117).

Також на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 наказом Державної фіскальної служби України від 03.08.2018 № 523 затверджено Порядок взаємодії Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, структурних підрозділів ДФС та головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС (далі - Порядок №523).

Відповідно до пункту 6 Порядку №523 Комісія регіонального рівня здійснює, зокрема, розгляд питань щодо внесення/виключення платників податку до (з) переліку ризикових платників податків згідно з пунктом 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку, які затверджено Державною фіскальною службою України та погоджено з Міністерством фінансів України (далі - Критерії).

Відповідно до пунктів 7, 8 Порядку № 523 до протоколу засідання комісій регіонального рівня обов`язково додаються: перелік платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 Критеріїв; матеріали, на підставі яких платників податків внесено до переліку ризикових платників податків; інша інформація, що розглядається комісіями регіонального рівня. Засідання Комісії щодо розгляду питань про внесення платників податків до переліку ризикових платників податків/виключення з переліку ризикових платників податків проводиться згідно з порядком, передбаченим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних".

Так, контролюючим органом позивача віднесено до переліку ризикових платників податків на підставі підпункту 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платників податку відповідно до листа Державної фіскальної служби України № 4065/99-99-07-05-04-18 від 05.11.2018.

Пунктом 12 Порядку №117 визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Відповідно до пункту 13 Порядку №117 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно з пунктом 14 Порядку №117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Пунктами 18-21 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

З системного аналізу викладених положень податкового законодавства слідує, що реєстрації податкової накладної, як обов`язковій умові для віднесення покупцем товарів/послуг сплаченої у складі товарів або послуг суми ПДВ до податкового кредиту, передує процедура автоматизованого співставлення податкової накладної на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

У разі відповідності податкової накладної/розрахунку коригування вказаним критеріям, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних зупиняється.

Умовою розблокування реєстрації податкової накладної, яка за результатами автоматизованого моніторингу була визнана такою, що відповідає критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій, є подання платником податків документів, вичерпний перелік яких визначений у пункті 14 Порядку №117.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію ризиків. Вживання контролюючим органом загального посилання на пункт Критеріїв ризиковості платника податків, без наведення конкретної ознаки ризиковості, є абстрактним і невизначеним та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Аналогічні вимоги щодо обґрунтованості та недвозначності висуваються вказаними нормативно-правовими актами й до рішення, яким оформлюються результати розгляду поданих платником податків документів для реєстрації податкової накладної чи розрахунку коригування: його зміст повинен містити вичерпну інформацію щодо мотивів та конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних).

Зокрема, затверджена Порядком №117 форма рішення про відмову у реєстрації податкової накладної передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН з підстав ненадання платником документів, документів, яких на думку контролюючого органу не вистачає в аспекті конкретного змісту господарських взаємовідносин, повинні бути підкресленими, тобто рішення має містити або найменування конкретного документа (видаткова накладна тощо) або групу документів (складські документи тощо), що з урахуванням специфіки виконання господарської операції мають бути надані, але відсутні. Натомість мотиви, з яких контролюючий орган дійшов висновку, що відповідні документи мають бути подані, але були відсутні, наводяться контролюючим органом у графі додаткова інформація .

З огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України, на контролюючий орган покладається обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення про зупинення реєстрації податкової накладної та подальших дій чи бездіяльності.

Відтак, контролюючий орган повинен надати належні та достатні докази того, що дії щодо зупинення реєстрації податкової накладної вчинено у відповідності до приписів пункту 201.16 статті 201 ПК України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та за наявності підстав, встановлених вищезгаданими Критеріями оцінки ступеня ризиків.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення не містить жодної мотивації підстав та причин віднесення ТОВ Агрікор Україна до ризикових платників податків відповідно до п. 1.6 Критеріїв ризиковості платників податку, визначених у листі ДФС від 05.11.2018 року №4065/99-99-07-05-04-18, як і не містить доказів наявності податкової інформації, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником податку.

Зміст оспорюваного рішення дає підстави стверджувати, що комісія ДПС України, розглядаючи подані позивачем документи, не з`ясовувала специфіку проведеної господарської операції та не визначала документів, які є достатніми для підтвердження реальності господарської операції з урахуванням її змісту і обсягу.

Отже, в даному випадку рішенням відповідача-2 до позивача безпідставно застосовано . 1.6 Критеріїв ризиковості платників податку з відповідним внесенням до переліку ризикових суб`єктів господарювання за ознакою податкова інформація .

У той же час, аналіз наданих позивачем згідно з вичерпним переліком документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

Щодо доводів відповідача-1 про сумнівність платіжних документів, і зокрема, платіжного доручення №1287 від 15.05.2019, на підставі якого ТОВ Спецмонтаж Груп перераховані кошти позивачу, суд вважає за необхідне зазначити, що такі доводи є необґрунтованими насамперед в силу того, що розглянувши подані позивачем після зупинення реєстрації спірної податкової накладної документи Комісія ГУ ДПС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийняла рішення від 06.09.2019 року №1271364/38108385 про реєстрацію податкової накладної №4 від 15.05.2019, про що свідчить витяг з електронного кабінету платника податків позивача та не заперечується самим відповідачем-1 по справі (т.1, а.с.152).

Отже тим самим відповідач-1, отримавши від позивача пакет документів на підтвердження здійснення господарської операції позивачем разом із повідомленням від 02.09.2019 №1 про надання пояснень та копій документів щодо податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої зупинено, до якого було прикріплено 24 додатки, а саме документи на підтвердження здійснення господарської операції по взаємовідносинам позивача з ТОВ Спецмонтаж груп щодо податкової накладної від 15.05.2019 №4, погодився із тим, що подані документи були достатніми та зареєстрував спірну податкову накладну.

Таким чином, зареєструвавши податкову накладну відповідач-1 не має правових підстав стверджувати про сумнівність платіжних документів, адже перевіривши весь обсяг документів позивача щодо спірної податкової накладної відповідач-1 визнав їх достатніми для реєстрації та зареєстрував податкову накладну №4 від 15.05.2019.

В той же час рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №4 від 15.05.2019 було прийнято Комісією ДПС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, а саме остання прийняла рішення від 10.09.2019 №1273642/38108385, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної у зв`язку ненаданням платником податків копій розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків (т.1, а.с.21).

Так, відповідно до п.24 Порядку №117 (який був чинним на день прийняття відповідачем-2 рішення від 10.09.2019 №1273642/38108385) Комісія центрального рівня протягом семи робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів відповідно до пункту 15 цього Порядку, але не раніше отриманого рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі комісії регіонального рівня, може прийняти інше рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Прийняте комісією центрального рівня рішення реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу, а рішення Комісії регіонального рівня скасовується.

В той же час жодних пояснень чи сумнівів щодо платіжних документів відповідачем-2 суду не надано, ДПС України правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористалась, та своїх доводів на підтвердження обґрунтованості спірного рішення від 10.09.2019 року №1273642/38108385 про відмову у реєстрації податкової накладної не висловила, відтак суд не може припускати, які доводи та обставини були покладені відповідачем-2 в основу свого рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

При цьому суд зазначає, що дійсність здійсненого ТОВ Спецмонтаж груп платежу в рамках договору №С/О-01/18 від 29 грудня 2017 року суборенди нерухомого майна на підставі виставленого позивачем рахунку №43 від 08.05.2019 за оренду приміщення на суму 35004,70 грн., в т.ч. ПДВ 5834,12 грн. (т.1, а.с.75) підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №1287 від 15.05.2019 року, яке підтверджує, що ТОВ Спецмонтаж груп на підставі рахунку на оплату від 08.05.2019 №43 сплатило ТОВ Агрікор Україна 35004,70 грн., в т.ч. ПДВ 5834,12 грн. (т.1, а.с.76).

В матеріалах справи наявна копія платіжного доручення №1287 від 15.05.2019 з мокрими печатками банку (т.2, а.с.3).

Також відповідно до банківської виписки АТ Альфа-Банк за 15.05.2019 року, платіж на суму 35004,70 грн. на підставі платіжного доручення №1287 від15.05.2019 підтверджено банком (т.2, а.с.21).

Отже у суду немає сумнівів щодо належного проведення банком платежу згідно платіжного доручення №1287 від 15.05.2019 року на суму 35004,70 грн.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що зупинення спірної податкової накладної не відповідає умовам критерію пп.1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку, оскільки в квитанції міститься лише загальне посилання на пп.1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку, без зазначення конкретних обставин.

Будь-яких доказів, які б свідчили, що Товариство з обмеженою відповідальністю Агрікор Україна відповідає одному з критеріїв, визначених у листі ДФС від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18, відповідачами не надано.

Аналіз оспорюваного рішення Комісії ДПС України про відмову у реєстрації податкової накладної в аспекті зазначених вимог дає підстави для висновку, що рішення суб`єкта владних повноважень містить лише абстрактне твердження про ненадання платником податків копій розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків, проте як свідчать матеріали справи серед документів, наданих позивачем до повідомлення від 02.09.2019 №1 про надання пояснень та копій документів щодо податкової накладної/розрахунку коригування від 15.05.2019 №4, з-поміж іншого було додано платіжне доручення №1287 від 15.05.2019, що підтверджується документом довільного формату (т.1, а.с.27), що спростовує висновок вдіповідача-2 про ненадання платником податків копій розрахункових документів.

З урахуванням відсутності правової позиції відповідача-2, який не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, суд позбавлений можливості оцінити обґрунтування прийнятого відповідачем-2 рішення в аспекті того, яких саме платіжних документів з урахуванням особливостей, характеру та обсягу господарських операцій, на думку Комісії центрального рівня ДПС, не вистачило.

Позаяк інших доводів, як ненадання платником податків копій розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків, оспорюване рішення не містить, що своєю чергою спростовано під час розгляду справи в суді, суд прийшов до висновку, що сукупність наданих позивачем первинних документів не дає підстав для сумніву щодо реальності фінансово-господарських операцій з ТОВ Спецмонтаж груп щодо наданих послуг; наданий позивачем пакет документів відповідає визначеному у пункті 14 Порядку №117 переліку і був об`єктивно достатнім для прийняття рішення про реєстрацію спірної податкової накладної.

Підсумовуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача, що дії контролюючого органу, що виразились у зупиненні реєстрації в ЄРПН податкової накладної №4 від 15 травня 2019 року, складеної Товариством з обмеженою відповідальністю Агрікор Україна , є протиправними, а рішення комісії ДПС України від 10.09.2019 №1273642/38108385 прийнято необґрунтовано, тобто без з урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення (вчинення дії), непропорційно, тобто без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20.05.2013 № 7 Про судове рішення в адміністративній справі зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

З урахуванням тієї обставини, що під час розгляду справи у суді позивачем доведено надання ним до Головного управління ДПС у Київській області всіх документів, визначених Порядком №117, як достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, та підтвердження належної форми та змісту цих документів, суд вважає, що у даному випадку у відповідача-2 відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв`язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов`язання ДПС України здійснити реєстрацію податкової накладної №4 від 15 травня 2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичної подачі до контролюючого органу - 30.05.2019.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. The United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II) .\

У даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірну податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю Агрікор Україна , є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Беручи до уваги, що відповідач-2 не довів існування обставин, які б виключали можливість реєстрації податкової накладної №4 від 15 травня 2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, вимоги позивача про зобов`язання ДПС України зареєструвати спірну податкову накладну є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117, втратив чинність 31.01.2020 у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 11.12.2019 №1165.

Так, Кабінетом Міністрів України 11 грудня 2019 року прийнято постанову № 1165 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (набрала чинності 01.02.2020), якою серед іншого затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пунктів 25-26 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 11.12.2019 №1165, визначено такий порядок роботи Комісії контролюючого органу.

Комісія центрального рівня приймає рішення про неврахування таблиці даних платника податку, розглядає скарги на рішення комісій регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Комісія регіонального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком та Порядком прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Мінфіном.

Комісія центрального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком.

Відповідно до пункту 28 Порядку зупинення реєстрації ПН/РК податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: зокрема, набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно з пунктами 19, 20 Порядку №1246 накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується.

При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, нормами Порядку №1246 визначено компетенцію Державної фіскальної служби України щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН на підставі рішення суду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України затверджено, крім іншого, Положення про Державну податкову службу України, відповідно до якого Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Державна податкова служба України зареєстрована 17 травня 2019 року, не перебуває в процесі припинення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №682-р Питання Державної податкової служби вирішено погодитися з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, повноваження Державної фіскальної служби України передані Державній податковій службі України, отже на даний час повноваження щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН на підставі рішення суду здійснює Державна податкова служба України.

Щодо рішення контролюючого органу про присвоєння позивачу статусу ризикового платника податків суд зазначає таке.

На момент звернення до суду з позовом позивач не мав у своєму розпорядженні рішення комісії ГУ ДФС у Київській області щодо внесення ТОВ Агрікор Україна до переліку ризикових платників податків та просив суд витребувати належним чином засвідчену копію такого рішення комісії ГУ ДФС у Київській області у вигляді протоколу засідання Комісії, належним чином засвідчені копії всіх документів та матеріалів, які стали підставою для прийняття спірного рішення та які згідно Порядку формування територіальними органами та структурними підрозділами ДФС переліку ризикових платників податків, затвердженого Наказом ДФС України №144 від 21.03.2018, обов`язково додаються до протоколу засідання комісії.

Відповідно до ч.1 ст.80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Суд зазначає, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 позовну заяву ТОВ Агрікор Україна залишено без руху. В порядку усунення недоліків позовної заяви позивача зобов`язано надати до суду копію оскаржуваного позивачем рішення комісії ГУ ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про включення ТОВ "Агрікор Україна" до переліку ризикових платників податків або докази звернення до відповідача із запитом щодо надання копії рішення про віднесення позивача до переліку ризикових платників податків та отриману відмову в наданні такого документу, або повідомлення про неотримання відповіді від відповідача.

Так, судом встановлено, що згідно запиту Головного управління ДФС у Київській області від 02.04.2019 №11781/10/10-3652-05-19 (т.1, а.с.10) контролюючий орган повідомив позивача, що здійснений аналіз походження, відпрацювання усіх ймовірних ланцюгів придбання (введення) в обіг відповідного товару на митну територію України або факт придбання відповідного товару у постачальників - резидентів України - невідомий (відсутній), у зв`язку з чим просив надати копії первинних бухгалтерських та інших документів по взаємовідносинам з контрагентами позивача.

08.05.2019 року супровідним листом №28 від 08.05.2019 позивачем були надані контролюючому органу всі необхідні документи (т.1, а.с. 12-14).

У зв`язку з зупиненням ряду податкових накладних позивача за квітень 2019 року через відповідність вимогам п.1.6 Критеріїв ризиковості платника податків позивачем направлено лист вих.№10 від 23.05.19 на адресу Головного управління ДФС у Київській області з вимогою про виключення позивача з переліку ризикових платників податку (т.1, а.с.15-17).

Листом від 24.06.2019 №22174/10/10-36-03-06 відповідач-1 надав відповідь на лист позивача про виключення останнього з переліку суб`єктів господарювання, які мають ознаки здійснення ризикових операцій та повідомив, що ТОВ Агрікор Україна відповідає вимогам п.1.6 Критеріїв та внесено до переліку ризикових суб`єктів господарювання. Також зазначено, що за результатами аналізу та співставлення поданих ТОВ Агрікор Україна документів щодо підтвердження господарської діяльності з інформаційними системами ДФС, встановлено необхідність проведення додаткових контрольно-перевірочних заходів, зокрема по операціям з контрагентами-постачальниками. Також вказано, що після проведення контрольно-перевірочної роботи, Головним управлінням ДФС у Київській області у встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 порядку, буде повторно розглянуто питання щодо виключення з переліку ризикових суб`єктів господарювання (т.1, а.с.18).

У зв`язку з залишенням позовної заяви без руху позивач звернувся до відповідача-1 із запитом від 30.10.2019 №48, в якому просив надіслати завірену копію рішення (протоколу) комісії ГУ ДФС області про внесення ТОВ Агрікор Україна до переліку ризикових платників податків (т.1, а.с.103).

У відповідь на вказаний запит відповідач-1 направив на адресу позивача листа від 05.11.2019 №6799/10/10-36-03-06, в якому ГУ ДПС у Київській області відмовило позивачу у наданні витребуваних документів, мотивуючи відмову відсутністю законодавчо визначених підстав для надання таких документів, а також вказало, що Генеральною прокуратурою України згідно з протоколом обшуку від 23 вересня 2019 року вилучено протоколи засідання Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (т.1, а.с.105-106).

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 зазначив, що на засіданні комісії від 31.03.2019 розглядалося питання щодо включення підприємств, які можуть мати ознаки ризиковості відповідно до листа ДФС та подальше внесення їх до відповідного реєстру ризикових платників. На вищевказаному засіданні прийнято рішення про внесення до реєстру ризикових платників ТОВ Агрікор Україна із ознакою відповідно до абз.7 пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості, а саме наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником, яке закріплено протоколом №230 від 31.03.2019.

У відзиві на адміністративний позов ГУ ДПС у Київській області було зазначено про неможливість надання витребуваного судом рішення про включення позивача до переліку ризикових платників податків у зв`язку з їх вилученням Генеральною прокуратурою України згідно протоколу обшуку від 23 вересня 2019 року.

При цьому суд зазначає, що ГУ ДПС у Київській області не було надано доказів вилучення Генеральною прокуратурою України саме протокольного рішення ГУ ДФС у Київській області про визначення ТОВ Агрікор Україна таким, що відповідає пп.1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку.

Надана суду копія протоколу обшуку, проведеного 23 вересня 2019 року прокурором відділу Генеральної прокуратури України Чубаровою К.С. в рамках розслідування кримінального провадження №42018000000001759 від 19.07.2018, не містить чітких відомостей про вилучення в ході проведеного обшуку саме протоколу засідання комісії щодо включення позивача до Переліку ризикових платників податків, оскільки вилучені документи описані в томах без зазначення конкретних документів, які в них знаходяться. Крім того, надана суду копія протоколу обшуку від 23 вересня 2019 року є нечитабельною у зв`язку з поганою якістю виготовленої копії документу, а сама копія не засвідчена у встановленому законодавством порядку, що не дозволяє прийняти до уваги наданий доказ в якості належного (т.1, а.с.192-198).

При цьому відповідачем-1 не зазначено про наявність перешкод у витребуванні копії рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДФС у Київській області, викладене в протоколі про визначення позивача таким, що відповідає п.п.1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку, як і не доведено, що відповідач-1 намагався це зробити, отримавши ухвалу суду про витребування доказів у справі.

Серед іншого у відзиві на позовну заяву відповідачем-1 зазначено, що внесення позивача до переліку підприємств з ознаками ризиковості не створює жодних правових наслідків для підприємства, та в жодному разі не створює перешкод для діяльності підприємства як суб`єкта господарювання.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 5 та 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117, податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до пункту 10 Порядку №117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

На момент прийняття відповідачем рішення про внесення позивача до переліку ризикових платників, оформленого протоколом від 31.03.2019 №230, Критерії ризиковості платника податку були затверджені Листом Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18 (далі Критерії).

Відповідно до пункту 1.6 Критеріїв комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

- дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.

Отже, як включення, так і виключення платника податку до переліку ризикових суб`єктів господарювання за ознаками ризиковості згідно з пунктом 1.6 Критеріїв здійснюється за рішеннями комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем-1 не вказано конкретних обставин, за яких позивача було внесено до переліку ризикових суб`єктів господарювання, при цьому зазначено, що на засіданні комісії від 31.03.2019, яке закріплено протоколом №230 від 31.03.2019, розглядалося питання щодо включення підприємств, які можуть мати ознаки ризиковості відповідно до листа ДФС та подальше внесення їх до відповідного реєстру ризикових платників та прийнято рішення про внесення до реєстру ризикових платників ТОВ Агрікор Україна із ознакою відповідно до абз.7 пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості, а саме наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.

В своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (ToscutaandOthers v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що ГУ ДПС у Київській області не довело суду неможливості надати суду податкову інформацію, яка зумовила прийняття рішення про включення позивача до переліку ризикових платників податків, як і не зазначило про наявність перешкод у наданні таких доказів.

Як вбачається з відзиву на позов, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрікор Україна було внесено до переліку ризикових платників на підставі пункту 1.6 Критеріїв, у зв`язку з наявною податковою інформацією, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником .

Ухвалою від 20.11.2019 року судом було витребувано від Головного управління ДПС у Київській області, в тому числі, докази винесення на розгляд комісії Головного управління ДФС у Київській області питання про віднесення ТОВ Агрікор Україна до переліку ризикових платників податків, докази проведення такого засідання та прийняття відповідного рішення (копії протоколів засідання комісії тощо); докази відображення такої інформації в Електронному кабінеті платника податків (п.1 Критеріїв ризиковості платника податку, затверджених в. о. Голови Державної фіскальної служби України О. Власовим 05.11.2018).

Цією ж ухвалою суд зобов`язав відповідача-2 надати письмові пояснення про чіткі та конкретні ознаки ризиковості платника податків - позивача, які стали підставою для включення підприємства до ризикових платників податків.

За таких обставин, враховуючи ненадання суду доказів наявності станом на 31.03.2019 (момент прийняття рішення про включення позивача до переліку ризикових платників) податкової інформації, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником , суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття відповідачем-1 оспорюваного рішення.

Суд також зауважує, що вищевказані Критерії ризиковості платників податків існували виключно у вигляді листа Державної фіскальної служби України №959/99-99-07-18 від 21.03.2018 та не затверджені будь-яким наказом чи іншим організаційно-розпорядчим документом Державної фіскальної служби України.

Згідно з пп. "б" п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731 (далі Положення №731), державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що мають міжвідомчий характер, тобто є обов`язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Відповідно до п. 6 Положення №731 державну реєстрацію здійснюють, зокрема, нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади - Мін`юст.

За вимогами п. 15 Положення №731 міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування.

У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Критерії ризиковості платника податку не були зареєстровані у Міністерстві юстиції України, а відтак вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2019 року у справі №К/9901/4668/19, в якій Верховний Суд, надаючи оцінку доводам касаційної скарги, враховує, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси суб`єктів господарської діяльності, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством.

Крім того, лист №959/99-99-07-18 від 21.03.2018 не був затверджений наказом Державної фіскальної служби України та не був погоджений з Міністерством фінансів України, що суперечить положенням пункту 10 Порядку №117, а отже не є джерелом права, яке застосовується судом відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03.03.2020 у справі №240/3665/19 (реєстраційний номер судового рішення 87963343).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, лист №959/99-99-07-18 від 21.03.2018 не є нормативним актом, має рекомендаційний характер, у зв`язку з чим не може визначати критерії ризиковості платників податку, а його застосування суперечить вимогам п.10 Порядку №117.

Згідно з пункту 17 Порядку роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2018 №117, під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення.

Протокол підписується головою комісії контролюючого органу (у разі його відсутності - заступником), заступником голови комісії, секретарем комісії та членами комісії, які брали участь у засіданні.

Отже, оскільки рішення Комісії про внесення платника податку до переліку ризикових не викладається окремим документом, а вноситься до протоколу засідання, належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Комісії про включення позивача до переліку ризикових платників податків.

Суд вважає непереконливими твердження відповідача про відсутність факту порушення спірним рішенням Комісії прав та інтересів ТОВ Агрікор Україна , оскільки саме внесення позивача до переліку ризикових платників було підставою для автоматичного зупинення реєстрації поданих податкових накладних/розрахунків коригування згідно з пунктом 6 Порядку №117, що фактично позбавляє можливості позивача належним чином провадити свою господарську діяльність, змушує щоразу подавати письмові пояснення та додаткові документи та у подальшому захищати свої порушені права у судовому порядку.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 9 ст. 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Таким чином, оскільки ГУ ДПС у Київській області не було надано без поважних причин протокольного рішення ГУ ДФС у Київській області про визначення позивача таким, що відповідає пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку, суд зазначає, що ГУ ДПС у Київській області не доведено правомірність винесення оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що контролюючому органу на його запит були надані всі необхідні документи для перегляду прийнятого рішення про включення ТОВ Агрікор Україна до переліку ризикових платників податків. На лист позивача від 23.05.2019 вих.№10 відповідач-1 повідомив, що рішення про включення позивача до вказаного переліку буде повторно переглянуте. Однак, як встановлено судом, на час розгляду справи це рішення не переглянуте і після надання позивачем всіх документів, які вимагав надати відповідач-1.

Присутність ТОВ Агрікор Україна в переліку ризикових платників порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки не дозволяє виконувати покладені на останнього обов`язки щодо реєстрації податкових накладних (п. 201.1. ст. 201 ПКУ), оскільки підставою для зупинення податкових накладних згідно квитанцій до поданих на реєстрацію податкових накладних є наявність ознак ризиковості, передбачених п.п.1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку, що фактично позбавляє можливості ТОВ Агрікор Україна належним чином провадити свою господарську діяльність.

За таких обставин, враховуючи підтвердження матеріалами справи правової позиції позивача щодо безпідставного включення до переліку ризикових платників податків, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги ТОВ Агрікор Україна про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Головного управління ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про включення Товариства з обмеженою відповідальністю Агрікор Україна до переліку ризикових платників податку.

При цьому, суд зазначає, що позовна вимога про зобов`язання відповідача виключити Позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, є належним способом захисту прав позивача та відповідає статті 245 КАС України, як похідна вимога, а тому також підлягає задоволенню.

При цьому, задоволення цієї вимоги не є втручанням у здійснення відповідачем-1 своїх дискреційних повноважень.

З огляду на те, що відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ними дій та прийнятих рішень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 3842,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №433 від 30.09.2019 на суму 1921,00 грн. та №453 від 06.11.2019 на суму 1921,00 грн. (т.1, а.с.3, 102).

Сплачений позивачем судовий збір у сумі 3842,00 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів у справі у сумі1921,00 грн. з кожного з відповідачів.

У судовому засіданні 05.03.2020 судом було проголошено вступну та резолютивну частину рішення, повний текст рішення суду складено 10.03.2020.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Київські області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про включення Товариства з обмеженою відповідальністю Агрікор Україна до переліку ризикових платників податків.

3. Зобов`язати комісію Головного управління ДПС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (код ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 54) виключити Товариство з обмеженою відповідальністю Агрікор Україна (ідентифікаційний код 38108385, місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 24) з Переліку ризикових платників податків.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної податкової служби України, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.09.2019 № 1273642/38108385 про відмову у реєстрації податкової накладної №4 від 15.05.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю Агрікор Україна .

5. Зобов`язати Державну податкову службу України (ідентифікаційний код 43005393, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №4 від 15.05.2019, подану Товариством з обмеженою відповідальністю Агрікор Україна (ідентифікаційний код 38108385, місцезнаходження: 07400, Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності, будинок 24), датою її фактичного надходження - 30.05.2019.

6. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрікор Україна (ідентифікаційний код 38108385, місцезнаходження: 07400, Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності, будинок 24) судовий збір у сумі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 копійок.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А).

7. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрікор Україна (ідентифікаційний код 38108385, місцезнаходження: 07400, Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності, будинок 24) судовий збір у сумі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 копійок.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (ідентифікаційний код 43005393, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення суду складено 10.03.2020.

Суддя Кушнова А.О.