КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 квітня 2020 року № 320/2413/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства Легіон-Безпека до Вишгородського районного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання дій державного виконавця протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и в:
ДП Легіон-Безпека 12.03.2020 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишгородського районного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) з вимогами:
- визнати незаконними дії головного державного виконавця - Мовчун Т.С. Вишгородського районного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження від 31.01.2020 ВП №61118428 по стягненню штрафу на користь Головного управління Держпраці в Київській області у розмірі 2128230 грн., та постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 212823,00 грн.;
- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 31.01.2020 ВП№61118428, винесену головним державним виконавцем - Мовчун Т.С. Вишгородського районного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження від 31.01.2020 ВП №61118428 по стягненню штрафу на користь Головного управління Держпраці в Київській області у розмірі 2128230 грн., та постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 212823,00 грн.
Також позивачем, разом з позовною заявою, подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 відмовлено у забезпеченні позову.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що головним державним виконавцем Вишгородського районного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Мовчун Т.С. на підставі постанови про накладання штрафу Головного управління Держпраці у Київській області №КВ1831/1322/АВ/ТД/ФС-675 від 03.12.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 31.01.2020 №61118428 та постанову про стягнення виконавчого збору від 31.01.2020 №№61118428. Зазначенні постанови позивач вважає протиправними та такими що прийнятті з порушенням норм чинного законодавства, оскільки вони прийняті на підставі постанови про накладання штрафу КВ1831/1322/АВ/ТД/ФС-675 від 03.12.2019, яка оскаржується у судді.
Відповідач проти позову заперечував з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що Головним управління Держпраці у Київській області на адресу відповідача направлено постанову про накладання штрафу №КВ1831/1322/АВ/ТД/ФС-675 від 03.12.2019 разом з заявою про відкриття виконавчого провадження, оскільки позивачем, у визначений законодавством термін, штраф не був сплачений, у зв`язку з чим були прийняті оскаржувані постанови.
На думку відповідача, оскаржувані постанови прийнятті відповідно до норм Закону України Про виконавче провадження та державний виконавець Мовчан Т.С діяла в межах своїх повноважень та відповідно до законодавства України при винесенні даних постанов.
Сторони в судове засідання не з`явились, про час, дату та місце проведення належними чином повідомленні, до суду надавали клопотання про розгляд справи без участі їх представників.
Протокольною ухвалою суду від 07.04.2020 на підставі ч. 3 ст. 194 та ч. 9 ст. 205 КАС України суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити зважаючи на наступне.
На виконанні Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебуває виконавче провадження №61 118428 на виконання Постанови №КВ 1831/1322/АВ/ТД/ФС-675 від 03.12. 2019 виданої Головним управлінням Держпраці у Київській області про стягнення штрафу в розмірі 2128230 (два мільйони сто двадцять вісім тисяч двісті тридцять) грн. 00 коп. з Дочірнього підприємства Легіон-Безпека (код ЄДРПОУ 31507838, м.Вишгород, вул.Шолуденка, 6, офіс 15) до Державного бюджету України (далі - Постанова). Штраф накладено на підставі акта інспекційного відвідування від 07.11.2019 №КВ1831/1322/АВ щодо виявлених порушень в ДП Легіон-Безпека .
Як вбачається з матеріалів справи, після отримання Постанови та заяви від 21.01.2020 №44/2/20/949, відповідачем винесено постанову від 31.01.2020 №61118428 про відкриття виконавчого провадження, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 31.01.2020 №61118428 та постанову про стягнення виконавчого збору 31.01.2020 №61118428.
За вих. №№ 13373, 13376, 13380 31.01.2020 зазначенні постанови відповідачем надісланні позивачу для відома та виконання.
З матеріалів справи вбачається, що 31.01.2020 відповідач надіслав електронний запит до ДПС України для виявлення наявних рахунків у боржника. Встановлено, що ДП Легіон-Безпека має відкритті рахунки в АБ Укргазбанк , АТ Прокредитбанк , АТ УкрСиббанк .
Надалі, керуючись ст.56 Закону України Про виконавче провадження в разі виявлення майна (коштів) боржника під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна боржника, тобто 03.02.2020 для забезпечення реального виконання виконавчого документа винесено постанову про арешт коштів боржника в межах суми стягнення з врахуванням стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
За вих. № 13463 03.02.2020 зазначена постанова надіслана до банківських установ на виконання, боржнику та стягувачу для відома.
У Постанові про арешт коштів боржника зазначено: Накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ДП Легіон-Безпека у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження - 2341422 грн. .
Не погоджуючись з діями головного державного виконавця - Мовчун Т.С. Вишгородського районного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та з прийнятими постановами про відкриття виконавчого провадження від 31.01.2020 №61118428 по стягненню штрафу на користь Головного управління Держпраці в Київській області у розмірі 2128230 грн., та про стягнення виконавчого збору у розмірі 212823,00 грн., позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склались між соронами, суду зазначає наступне.
Частиною 1 статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, а саме:
1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
1 -1 ) судові накази;
2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
3) виконавчих написів нотаріусів;
4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;
8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Частиною 1 ст.4 Закону України Про виконавче провадження визначено обов`язкові вимоги до виконавчого документа. Так у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред`явлення рішення до виконання.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України Про виконавче провадження , - виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Згідно п.1 ч.1 ст. 26 Закону № 1404-VIIІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 5 вказаної статті Закону № 1404- VIII зазначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно чч. 1, 2 ст. 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Судом встановлено, що Постанови є виконавчим документом, який відповідає вимогам щодо всіх обов`язкових реквізитів та був поданий у встановлений законом строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання відповідно до норм визначених Законом № 1404- VIII.
Доводи позивача про те, що Постанова є предметом оскарження в Окружному адміністративному суді м. Києва та тому державний виконавець не мав права відкривати виконавче провадження є необґрунтованими та не базується на вимогах законодавства.
Отже, зважаючи на вищенаведене та дослідивши оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження та виконавчий документ, суд зазначає, що відповідачем прийнято оскаржувану постанову про відкриття провадження правомірно та з дотриманням норм законодавства про виконавче провадження, оскільки у відповідача не було підстав для повернення виконавчого документу, а оскарження виконавчого документу в суді не є підставою для повернення виконавчого документа стягувану.
Щодо твердження позивача про протиправність винесення по постанови від 31.01.2020 ВП№61118428 про стягнення виконавчого збору у розмірі 212823,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Частиною 4 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 42 Закону України Про виконавче провадження кошти виконавчого провадження складаються з стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Частиною 2 ст. 42 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Абзацом 3 ч. 3 ст. 42 Закону України Про виконавче провадження визначено, що розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Відповідно до п. 2 Розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону. У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.
Згідно з розділом I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2830/5 (далі - Наказ № 2830/5) до витрат виконавчого провадження належать, зокрема, витрати на виготовлення документів виконавчого провадження (папір; копіювання, друк документів; канцтовари), пересилання документів виконавчого провадження (конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку), плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України Про виконавче провадження плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.
Аналізуючи вказані норми суд дійшов до висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Оскільки, зважаючи на вищенаведене, жодних доказів порушення порядку відкриття виконавчого провадження №61118428 чи не дійсності виконавчого документа, на підставі якого було відкрито виконавче провадження, позивачем до суду не надано, тому суд вважає, що державним виконавцем прийнято оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору правомірно та з дотриманням норм чинного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Проте, позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а також не спростовано доводи відповідача.
При цьому, в ході судового розгляду відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваних постанов.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Щавінський В.Р.
Суд | Київський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 10.04.2020 |
Оприлюднено | 16.04.2020 |
Номер документу | 88742166 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський окружний адміністративний суд
Щавінський В.Р.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні