Рішення

від 10.04.2020 по справі 440/794/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/794/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/794/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

17.01.2020 позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 звернулися до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в якому просять визнати неправомірними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області: від 17.07.2019 №6194-СГ та від 23.08.2019 №6148-СГ щодо ОСОБА_2 ; від 18.07.2019 №5201-СГ та від 23.08.2019 №6149-СГ щодо ОСОБА_9 ; від 18.07.2019 №5200-СГ та від 23.08.2019 №6150-СГ щодо ОСОБА_4 ; від 18.07.2019 №5199-СГ та від 23.08.2019 №6154-СГ щодо ОСОБА_5 ; від 18.07.2019 №5198-СГ та від 23.08.2019 №6152-СГ щодо ОСОБА_10; від 17.07.2019 №5196-СГ та від 23.08.2019 №6154-СГ щодо ОСОБА_7 ; від 17.07.2019 №5195-СГ та від 23.08.2019 №6153-СГ щодо ОСОБА_1 , якими позивачам відмовлено у наданні дозволів на розробку технічної документації із землеустрою щодо виділення на одержання у власність земельної ділянки (паю) як члену селянського (фермерського) господарства "Янтар" розміром 4,16 га умовних кадастровий гектарів без визначення меж цієї частики в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходяться за межами населеного пункту на землях Духівської сільської ради Лубенського району Полтавської області, зобов`язавши відповідача надати такі дозволи позивачам.

Ухвалою судді від 22.01.2020 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Після усунення недоліків, ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/269/20, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

В цей же день ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду роз`єднано поєднані в одне провадження позовні вимоги у справі №440/269/20.

Ухвалою судді від 14.02.2020 адміністративну справу №440/794/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання неправомірними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії прийнято до провадження.

Мотивуючи свої вимоги, позивач вказує на неправомірну, як на його думку, поведінку відповідача, що перешкоджає у реалізації права особи на отримання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства, зокрема як членом С(Ф)Г "Янтар" за рахунок земельної ділянки площею 38,8 га, що перебуває у користуванні С(Ф)Г "Янтар" згідно з Державним актом на право користування землею серії Б №05294-298 від 1993 року, виданого ОСОБА_2 на підставі рішення сесії Духівської сільської ради народних депутатів 05.02.1992, для ведення селянського (фермерського) господарства.

Незважаючи на те, що матеріали справи містять інформацію про повідомлення усіх учасників щодо відкриття провадження у справі, відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався.

У зв`язку з цим суд, керуючись ч. 6. ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснює розгляд справи за наявними матеріалами, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників у відповідності до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, в межах строку, встановленого статтею 258 цього ж Кодексу.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 11.04.2017 звернулася до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області із заявою від 11.04.2017 (вхідний номер Ч-7845/0/5-17 від 11.04.2017) про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо виділення на одержання у власність земельної ділянки (паю), як члену Селянського (фермерського) господарства "Янтар" розміром 4,16 га умовних кадастрових гектар без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходяться у користуванні С(Ф)Г "Янтар" згідно з Державним актом на право користування землею серії Б №052694-298 від 1993, виданого ОСОБА_2 на підставі рішення сесії Духівської сільської ради народних депутатів 05.02.1992 року для ведення селянського фермерського господарства площею 38,8 га (Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-5305573682017, кадастровий номер 5322881800:04:001:0001 від 31.03.2017), що знаходиться за межами населеного пункту на землях Духівської сільської ради Лубенського району Полтавської області. В якості додатків до вказаної заяви залучено графічні матеріали, на яких зазначене місце розташування загальної земельної ділянки, Держаний акт на земельну ділянку площею 38,8 га, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, копію паспорта та ідентифікаційного коду, копію довіреності на ім`я Тютюнника В.М. (а.с. 82).

Листом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 15.05.2017 №5755/6-17 (а.с. 87) ОСОБА_1 повідомлено про те, що відведення земельної ділянки передбачено за рахунок земель наданих у користування для ведення селянського (фермерського) господарства гр. ОСОБА_2 (Державний акт на право користування землею Б №052694-298 1993 року). Враховуючи викладене, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області не має можливості задовольнити клопотання.

22.05.2017 представник позивача Тютюнник В.М. звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про уточнення норми безоплатною передачі (отримання) земельної ділянки (паю), як члену селянського фермерського господарства та видачу дозволів на розробку технічної документації, якою уточнено, що земельна ділянка (пай) розміром 4,16 га умовних кадастрових гектари, на яку претендує ОСОБА_1 , як член СФГ, необхідна для ведення фермерського господарства (а.с. 85).

Листом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 26.06.2017 № 8749/6-17 (а.с. 86) представника позивача Тютюнника В.М. повідомлено, що Головним управлінням було розглянуто звернення громадян членів селянського (фермерського) господарства "Янтар", в тому числі ОСОБА_1 , із письмовими заявами з проханням видати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо виділення на одержання у власність земельної ділянки (паю), розміром 4,16 умовних кадастрових гектари без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). У даному листі наведено реквізити листів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, якими надавалися відповіді позивачам у даній справі. Вказано, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 "Деякі питання удосконалення управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" передбачено, що у разі добровільної відмови юридичної або фізичної особи від земельної ділянки (у тому числі земельної частки (паю), яка перебуває у власності або користуванні такої особи, передавати таку земельну ділянку в користування за результатами земельних торгів, не допускаючи передачі таких земельних ділянок у приватну власність. Враховуючи викладене, Головним управлінням клопотання залишено без задоволення.

Не погодившись з відмовою відповідача, члени С(Ф)Г "Янтарь", в тому числі і ОСОБА_1 звернулися до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в якому просили визнати нечинним та скасувати рішення (відмову) Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області за вих. №8749/6-17 від 26.06.2017 про залишення без задоволення клопотань (заяв) позивачів від 11.04.2017 та 22.05.2017 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо виділення на одержання у власність земельної ділянки (паю), як члену фермерського господарства "Янтар"; зобов`язавши Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області видати відповідні дозволи.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 у справі №816/1466/17, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення (відмову) Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у формі листа вих. №8749/6-17 від 26.06.2017 про залишення без задоволення заяв, в тому числі ОСОБА_1 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо виділення на одержання у власність земельної ділянки (паю), як члену фермерського господарства "Янтар". Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяви, в тому числі ОСОБА_1 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства із земель наданих в користування фермерському господарству "Янтар" на території Духівської сільської ради Лубенського району Полтавської області. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

12.03.2018 ОСОБА_1 через свого уповноваженого представника знову звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою від 12.03.2018, у якій просила на підставі згаданого судового рішення та наданих раніше документів видати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Листом відповідача повідомлено, що звернення представника СФГ "Янтарь" гр. Тютюнника В.М. щодо уточнення цільового призначення земельної ділянки, яке зазначалося у клопотанні від 11.04.2017, не було враховано, так як клопотання вже було розглянуто та підготовлена відповідь від 15.05.2017. Повідомлено, що на графічному матеріалі доданому до клопотання не зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та відсутнє погодження землекористувача про вилучення земельної ділянки. Пояснено, що Державний акт на право користування землею Б №052694-298 1993 року, що зареєстрований у книзі записів державних актів на право користування землею за №98, виданий виконавчим комітетом Духівської сільської ради громадянину ОСОБА_2 . Крім того зазначено, що у поданому клопотанні відсутні статут, який визначає членство позивача у СФГ "Янтарь" та довідка про розмір земельної частки (паю) по даному господарству. Враховуючи викладене зазначено, Головне управління не має правових підстав для задоволення клопотання.

Вказані обставини суд з`ясував з рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2018 у справі №816/1430/18, прийнятого за наслідками розгляду позову членів С(Ф)Г "Янтар", в тому числі ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання нечинними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Вказаним судовим рішенням позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, яка полягає у не вирішенні питання про надання або про відмову у наданні, зокрема, ОСОБА_1 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (паю) в розмірі 4,16 га умовних кадастрових гектари у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Духівської сільської ради Лубенського району Полтавської області. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області розглянути заяву ОСОБА_1 (вхідний номер Ч-7845/0/5-17 від 11.04.2017) з урахуванням заяви представника ОСОБА_1 (вхідний номер Т-11431/0/5-17 від 25.05.2017) про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (паю) в розмірі 4,16 умовних кадастрових гектари у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Духівської сільської ради Лубенського району Полтавської області.

Рішення суду набрало чинності 04.03.2019.

На виконання вищезазначеного судового рішення Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області прийнято наказ від 17.07.2019 №5195-СГ "Про розгляд заяви" (а.с. 37), яким відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо виділення на одержання у власність земельної ділянки (паю), як члену селянського (фермерського) господарства "Янтар" розміром 4,16 га умовних кадастрових гектари без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населеного пункту на землях Духівської сільської ради Лубенського району Полтавської області у зв`язку з тим, що земельна ділянка перебуває у постійному користуванні громадянина ОСОБА_2 згідно з державним актом на право постійного користування землею серії Б №05294-298 від 1993 року.

Крім того, наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 23.08.2019 №6153-СГ внесено зміни до наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 17.07.2019 №5195-СГ "Про розгляд заяви", де в пункті 1 слова "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" замінено на слова "для ведення фермерського господарства" (а.с. 38).

Позивач, не погоджуючись з рішенням відповідача, викладеним в наказі від 17.07.2019 №5195-СГ "Про розгляд заяви", з урахуванням наказу від 23.08.2019 №6153-СГ, звернулася до суду за правовим захистом порушеного права.

Оцінюючи законність мотивів не надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Положеннями частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Згідно з частиною першою статті 33 ЗК України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За змістом частин першої - третьої та п`ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 ЗК України. Відповідно до частини першої цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Частиною четвертою статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з частиною п`ятою статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини першої статті 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 справі № 21-358а13 та в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 в справі № 545/808/17.

Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186 1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 в справі № 815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27.02.2018 в справі № 545/808/17.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач звернувся до відповідача, будучи зацікавленим в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства у межах норми, передбаченої пунктом "а" частини першої статті 121 ЗК України, за рахунок земельної ділянки С(Ф)Г "Янтар" в розмірі земельної частки (паю), розташованої на території Духівської сільської ради Лубенського району Полтавської області, яка перебуває у постійному користуванні ОСОБА_2 на підставі Державного акту серії Б №052694-298.

Позивач вважає, що відповідно до Земельного кодексу України вона має право на отримання цієї земельної ділянки безоплатно у власність у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України для безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Крім того, зазначає, що відповідачем у спірному рішенні було вказано такі підстави відмови у задоволенні її клопотання, які не передбачені частиною сьомою статті 118 ЗК України.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). При створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту (стаття 3 Закону України "Про фермерське господарство").

Згідно зі статтями 7, 8 вказаного Закону надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Статтею 12 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Наведені положення продубльовані у статтях 31, 32 ЗК України.

З аналізу вищенаведених правових норм слідує висновок про те, що громадяни можуть отримати землі державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства у загальному порядку, визначеному Земельним кодексом України.

Фермерське господарство може володіти та користуватися землями своїх членів лише у разі, якщо такі земельні ділянки перебувають у власності (а не користуванні) члена фермерського господарства. При цьому, статтею 13 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено право члена фермерського господарства отримати безоплатно у власність земельну ділянку, яка раніше була надана йому у користування, тобто передача у власність земельної ділянки можлива тій самій особі, якій земельна ділянка передана у користування.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.06.2018 у справі №816/1920/17 та від 14.08.2018 у справі №818/1530/17.

За актуальними даними Державного земельного кадастру спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5322881800:04:001:0001 надана в постійне користування.

Як встановлено судом з Державного акту на право користування землею серії Б №052694-298, земельна ділянка площею 38,8 га надана гр. ОСОБА_2 виконавчим комітетом Духівської сільської Ради депутатів трудящих для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с. 69-71).

Доказів скасування чи визнання недійсним Державного акту на право користування землею серії Б №052694-298 у встановленому законодавством порядку, станом на час виникнення спірних правовідносин матеріали справи не містять, як і не містять доказів віднесення зазначеної земельної ділянки до складу земель фермерського господарства "Янтар".

Таким чином, правом звернення до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 5322881800:04:001:0001 загальною площею 38,8 га, у відповідності до вищенаведених норм законодавства, наділений лише ОСОБА_2 , який користується цією земельною ділянкою на праві постійного користування, за умови, що відповідне право ним ще не реалізовано.

За таких обставин суд констатує за позивачем лише право на безоплатне отримання земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства у загальному порядку, визначеному нормами Земельного кодексу України, оскільки виділення частини спірної земельної ділянки можливе лише після припинення вже зареєстрованого права землекористування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №816/1920/17, від 14.08.2018 у справі №818/1530/17, від 07.06.2019 у справі №1140/2695/18.

У зв`язку з цим суд вважає, що позивачем не доведено факту порушення його права з боку відповідача при вирішенні питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства, оскільки позивачем не дотримано вимог статей 31, 32, 116 Земельного кодексу України та статей 12, 13 Закону України "Про фермерське господарство".

Відтак накази Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 17.07.2019 №5195-СГ та від 23.08.2019 №6153-СГ суд визнає законними та обґрунтованими, оскільки рішення по суті звернення прийняті суб`єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

За таких обставин усі заявлені позивачем вимоги суд визнає безпідставними, у зв`язку з чим позовну заяву належить залишити без задоволення у повному обсязі.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень та пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Б. Супрун