Рішення

від 14.04.2020 по справі 380/2076/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/2076/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2020 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Крутько О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 22.12.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,15 га для садівництва в урочищі Чверті смт.Розділ Миколаївського району Львівської області; зобов`язання Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.12.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,15 га для садівництва в урочищі Чверті смт.Розділ Миколаївського району Львівської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23.12.2019 року звернувся до Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області із заявою від 22.12.2019 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,15 га для садівництва в урочищі Чверті смт.Розділ Миколаївського району Львівської області. Роздільською селищною радою Миколаївського району Львівської області рішень про надання чи відмову у наданні земельної ділянки площею 0,15 га для садівництва в урочищі Чверті смт.Розділ Миколаївського району Львівської області не приймалось. Вважає, що відповідачем вимоги Земельного кодексу України не дотримано чим допущено протиправну бездіяльність.

Ухвалою суду від 13.03.2020 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Відповідачем на день розгляду справи відзиву на позовну заяву не було подано.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

23.12.2019 року позивач звернувся до Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,15 га для садівництва в урочищі Чверті смт.Розділ Миколаївського району Львівської області.

Вказана заява зареєстрована відповідачем 23.12.2019 року за №В-191, що підтверджується відміткою на заяві про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Позивач стверджує, що станом на день звернення до суду з позовом ним не отримано рішення за результатами розгляду заяви надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, у зв`язку з чим звернувся до суду із даним позовом.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту б частини першої статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно із частиною третьою статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частиною першою статті 35 ЗК України визначено, що громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною третьою статті 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту в частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Згідно із частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 144 Конституції України передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до частин першої та другої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що орган місцевого самоврядування зобов`язаний розглянути у визначений законодавством місячний строк заяву про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або відмовити у її затвердженні. Затвердження технічної документації або мотивована відмова у її затвердженні, оформляється рішенням, що узгоджуються з приписами статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Розгляд заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою повинно відбуватись в порядку, визначеному Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", тобто на пленарному засіданні із прийняттям відповідного рішення, оскільки саме такий спосіб прийняття рішення з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру передбачений законодавством.

Як встановлено судом, позивач 23.12.2019 у відповідності до статті 118 ЗК України подав до селищної ради заяву від 22.12.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,15 га для садівництва в урочищі Чверті смт. Розділ Миколаївського району Львівської області із додатками (графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копія паспорта та ідентифікаційного коду).

Однак за результатами розгляду вказаної заяви рішення у встановленому законом порядку та строки відповідачем не прийнято.

Отже, відповідач, отримавши заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,15 га для садівництва в урочищі Чверті смт. Розділ Миколаївського району Львівської області, не перевірив заяву позивача на відповідність її вимогам Земельного кодексу України, не розглянув її на сесії та відповідного рішення за результатом її розгляду або про мотивовану відмову у її наданні, всупереч вимогам частини сьомої статті 118 ЗК України, частини другої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні не прийняв, тобто вчинив протиправну бездіяльність.

Документальних доказів прийняття одного із рішень, які передбачені ч.7 ст.118 Земельного кодексу України (надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надання мотивованої відмови у його наданні), відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що неприйняття Роздільською селищною радою Миколаївського району Львівської області будь-якого рішення за заявою позивача від 22.12.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,15 га для садівництва в урочищі Чверті смт. Розділ Миколаївського району Львівської області ставить його у правову невизначеність, що є недопустимим у відповідності до змісту та сутності принципів верховенства права та законності, а також порушує конституційні права позивача щодо розгляду його звернення органом місцевого самоврядування.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17.04.2018 у справі № 826/8107/16.

Як встановлено пунктами 2, 3 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Відповідно до частини другої статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Виходячи із наданих пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України повноважень суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправною бездіяльності Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 22.12.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,15 га для садівництва в урочищі Чверті смт.Розділ Миколаївського району Львівської області та зобов`язання Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.12.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,15 га для садівництва в урочищі Чверті смт.Розділ Миколаївського району Львівської області та прийняти відповідне рішення за наслідками її розгляду.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу доброго врядування .

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах Beyeler v. Italy № 33202/96, Oneryildiz v. Turkey № 48939/99, Moskal v. Poland № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria № 30985/96).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають до задоволення у повному обсязі.

Також, на думку суду, відсутні підстави для встановлення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, як про це просить позивач, оскільки у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення у цій справі.

У відповідності до ст.139 КАС України питання щодо розподілу судових витрат у даному спорі відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 22.12.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,15 га для садівництва в урочищі Чверті смт.Розділ Миколаївського району Львівської області.

Зобов`язати Роздільську селищну раду Миколаївського району Львівської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.12.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,15 га для садівництва в урочищі Чверті смт.Розділ Миколаївського району Львівської області та прийняти відповідне рішення за наслідками її розгляду

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Крутько О.В.