Рішення

від 13.04.2020 по справі 826/14396/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2020 року м. Київ № 826/14396/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доГоловного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень представники позивача: Лубяниченко В.О., Хомишин М.А.;

сторін: відповідача - Козій А.М.;

у засіданні також вільний слухач - Максимова Є.В.,

був присутній:

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ГУ ДФС у м. Києві або Контролюючий орган), у якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.08.2018 № 0094124205, № 0094144205, № 0094164205 та № 0094204205.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження у підготовче судове засідання на 16.10.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2018 витребувано: у Головного управління ДФС у м. Києві детальний розрахунок нарахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору, а також розрахунок штрафних санкцій при отриманні позивачем інвестиційного прибутку; вироки або відповідні рішення суду, що набрали законної сили та якими було встановлено фіктивність ТОВ Євро Горизонт ; безтоварність операцій (їх фіктивність або нікчемність) між ТОВ Дабл-Ю Нет Україна та ТОВ Євро Горизонт ; вину службових осіб ТОВ Дабл-Ю Нет Україна в ухиленні від сплати податків; вину громадянина ОСОБА_1 щодо незаконного привласнення готівкових грошових коштів ТОВ Євро Горизонт у розмірі 7956345,16 грн.; відповідні матеріали кримінального провадження № 42017101060000120 від 14.06.2017 року (докази) на які є посилання в акті перевірки № 3173/26-15-42-05/ НОМЕР_1 від 16.07.2018 та відзиві на позовну заяву, що підтверджують фіктивність ТОВ Євро Горизонт , безтоварність операцій (їх фіктивність або нікчемність) між ТОВ Дабл-Ю Нет Україна та ТОВ Євро Горизонт , вину службових осіб ТОВ Дабл-Ю Нет Україна в ухиленні від сплати податків, вину гр. ОСОБА_1 щодо незаконного привласнення готівкових грошових коштів ТОВ Євро Горизонт у розмірі 7956345,16 грн., нецільове використання гр. ОСОБА_1 вищезазначених підзвітних готівкових грошових коштів, протоколи допитів свідків, висновків експертів або будь-які інші докази, що могли б підтвердити вищезазначені твердження; у Київської місцевої прокуратури № 6 інформацію про стан кримінального провадження № 42017101060000120 та належним чином завірені копії матеріалів справи, що стосуються встановлення факту незаконного привласнення готівкових грошових коштів ОСОБА_1 (протоколи допиту свідків, висновки експертів, тощо).

Окрім того, вказаної дати судом оголошувалась перерва, справу призначено до розгляду 15.11.2018, в подальшому на 20.12.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.02.2019.

28.02.2019 в судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

На думку позивача, висновки акта перевірки, на підставі яких були прийняті оскаржувані рішення, носять хибний та суб`єктивний характер, а також не підтверджені належними та допустимими доказами. Також, позивач наголошує на тій обставині, що готівкові кошти знімались ним як директором ТОВ Євро Горизонт , яке в даному випадку є податковим агентом. Окрім того, зауважує на протиправності ухвали слідчого судді, якою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 Клімаса В.В. про проведення спірної перевірки позивача з огляду на відсутність у останнього повноважень щодо звернення із відповідним клопотанням. Зміст відповіді на відзив, з урахуванням доповнень, зводиться до бездоказовості позиції відповідача.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У відзиві на адміністративний позов відповідач наголошує на правомірності прийнятих ним рішень, які оскаржуються у даній справі. Підкреслює, що документи, на які посилається позивач, не були надані відповідачу ні до перевірки, ні разом із поданням адміністративного позову. За відсутності документального підтвердження повернення знятих з рахунків ТОВ Євро Горизонт коштів та/або оплати вартості придбаних підприємством товарів, робіт, послуг, відповідні кошти є доходами позивача, отриманими у перевіряємому періоді, а тому підлягають декларуванню разом зі сплатою податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Суд, враховуючи спільне клопотання представників сторін, ухвалив перейти до стадії письмового провадження на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 01.12.2017, за результатами якої складено акт від 16.07.2018 № 3173/26-15-42-05/ НОМЕР_1 (в тексті - Акт або Акт перевірки).

Згідно вказаного Акта перевірки, Контролюючим органом було встановлено порушення позивачем, зокрема:

- пункту 49.2 статті 49, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме - неподання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2015, 2016 роки;

- підпункту а пункту 176.1 пункту 176, пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, а саме - ненадання книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;

- підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, підпункту 170.2.2, підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено оподатковуваний дохід у розмірі 7991345,16 грн. та податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі всього 1539910,13 грн., в тому числі по періодах: за 2015 рік - 1064009,00 грн., за 2016 рік - 469601,13 грн., за 2017 рік - 6300,00 грн.;

- підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме - несплата військового збору у розмірі 119870,18 грн., в тому числі за 2015 рік - 80211,75 грн., за 2016 рік - 39133,43 грн., за 2017 рік - 525,00 грн.

На підставі Акта перевірки, ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 20.08.2018 № 0094164205 про визначення податкового зобов`язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у розмірі 510,00 грн. за штрафними санкціями;

- від 20.08.2018 № 0094124205 про визначення податкового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 1924887,67 грн., з них: 1539910,13 грн. за основним платежем та 384977,54 грн. за штрафними санкціями;

- від 20.08.2018 № 0094204205 про визначення податкового зобов`язання за платежем військовий збір в сумі 149837,73 грн., з них: 119870,18 грн. за основним платежем та 29967,55 грн. за штрафними санкціями;

- від 20.08.2018 № 0094144205 про визначення податкового зобов`язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у розмірі 340,00 грн. за штрафними санкціями.

Незгода з приміченими рішеннями суб`єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду із відповідним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд наголошує на такому.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України станом на час виникнення спірних правовідносин були визначені Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05.05.2001 № 2346-ІІІ (скорочено - Закон № 2346-ІІІ).

Платіжна картка являє собою електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором, при цьому емітентом електронних платіжних засобів виступає банк, що є учасником платіжної системи та здійснює емісію електронних платіжних засобів (пункти 1.13, 1.27 статті 1 Закону № 2346-ІІІ).

Постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705 затверджено Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням (нижче - Положення), яке встановлює загальні вимоги Національного банку до емісії банками-резидентами, філіями іноземних банків електронних платіжних засобів і визначає порядок здійснення операцій з їх використанням.

Вимоги Положення поширюються на платіжні організації, учасників платіжних систем, які є суб`єктами відносин, що виникають під час здійснення операцій, ініційованих із використанням електронних платіжних засобів цих платіжних систем та їх користувачів.

Користувачем електронного платіжного засобу, згідно із пунктом 2 розділу ІІ Положення, може бути юридична або фізична особа. Емітент має право надавати фізичним особам, які не здійснюють підприємницької діяльності, особисті електронні платіжні засоби, а суб`єктам господарювання - корпоративні електронні платіжні засоби.

Видача готівки в національній валюті через каси банків здійснюється за електронними платіжними засобами, емітованими як резидентами, так і нерезидентами. Видача за електронними платіжними засобами готівки через банківські автомати самообслуговування (далі - банкомат) у межах України здійснюється в гривнях, а через банкомати уповноважених банків-емітентів - у гривнях або у валюті рахунку, до якого емітований електронний платіжний засіб (пункти 6, 8 розділу ІІІ Положення).

Операції користувачів повинні виконуватися з оформленням квитанції платіжного термінала, чека банкомата, сліпа та інших документів за операціями з використанням електронних платіжних засобів у паперовій формі, що складаються та друкуються державною мовою за місцем проведення операції в такій кількості примірників, яка потрібна для всіх учасників операції, та/або документів в електронній формі, передбачених правилами платіжної системи. Паперові документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів можуть не оформлятися за місцем проведення операції, якщо розрахунки за товари (послуги) здійснюються користувачем на невеликі суми на транспорті та в інших місцях масового обслуговування фізичних осіб, які вимагають швидкого обслуговування (пункт 3 розділу VII Положення).

Особливості відкриття та використання поточних рахунків, операції за якими можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів визначено Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 (далі альтернативно - Інструкція № 492).

Зокрема, згідно з пунктом 8.1 Інструкції відкриття поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, проводиться на підставі укладеного між банком і клієнтом у письмовій формі договору, у якому зазначаються умови відкриття поточного рахунку та особливості його використання.

Пунктом 8.3 Інструкції встановлено обмеження щодо використання коштів з поточного рахунку юридичної особи з використанням спеціальних платіжних засобів.

Так, корпоративну платіжну картку не можна використовувати для одержання заробітної плати, інших виплат соціального характеру, здійснення розрахунків за зовнішньоторговельними договорами (контрактами), здійснення іноземних інвестицій в Україну та інвестицій резидентів за її межі.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою в спірному періоді були визначені Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, згідно з пунктом 2.12 якого фізичні особи - довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу або особистого електронного платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.

Форма Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та Порядок його складання станом на час виникнення спірних правовідносин були затверджені наказом Міністерства доходів і зборів України від 24.12.2013 № 845, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.01.2014 за № 104/24881 (далі по тексту - Порядок).

Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт подається до закінчення п`ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів така сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання Звіту.

Дія абзаців першого та другого цього пункту поширюється також на витрати, пов`язані з відрядженням чи виконанням деяких цивільно-правових дій, оплачених з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або іменних чеків, інших платіжних документів.

При цьому, якщо під час службового відрядження платник податку отримав готівку із застосуванням платіжних карток, він подає Звіт і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження. Відрядженій особі - платнику податку, який застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі і строк подання Звіту не перевищив 10 банківських днів, за наявності поважних причин роботодавець (самозайнята особа) може продовжити такий строк до 20 банківських днів (до з`ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами).

Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає граничний строк (до закінчення третього або п`ятого, а в окремих випадках десятого чи двадцятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт), то така сума підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб відповідно до пункту 167.1 статті 167 розділу IV Кодексу за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць. У разі недостатності суми доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми такого податку (пункт 3 Порядку).

У випадку, коли платник податку припиняє трудові або цивільно-правові відносини з особою, що видала такі кошти, сума податку на доходи фізичних осіб утримується за рахунок останньої виплати оподатковуваного доходу під час проведення остаточного розрахунку, а у разі недостатності суми такого доходу непогашена частина податку включається до податкового зобов`язання платника податку за наслідками звітного (податкового) року.

Звіт складається платником податку (підзвітною особою), що отримала такі кошти на підприємствах всіх організаційно-правових форм або у самозайнятої особи.

До суми перевищення не включаються та не оподатковуються документально підтверджені витрати, здійснені за рахунок готівкових чи безготівкових коштів, наданих платнику податку під звіт роботодавцем на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків у межах граничного розміру таких витрат, передбаченого у розділі III Кодексу, що здійснені таким платником та/або іншими особами з рекламними цілями.

Фізична особа, що отримала такі кошти, заповнює всі графи Звіту, крім: Звіт перевірено , Залишок унесений (перевитрата видана) у сумі за касовим ордером , бухгалтерських проводок, розрахунку суми утриманого податку за несвоєчасно повернуті витрачені кошти на відрядження або під звіт, які заповнюються особою, що надала такі кошти, та Звіт затверджено , які підписуються керівником (податковим агентом).

Аналогічні норми містить наказ Міністерства фінансів України від 28.09.2015 № 841, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.10.2015 за № 1248/27693 Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання .

Правовідносини щодо справляння податку на доходи фізичних осіб та військового збору унормовані Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

Згідно з пунктом 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу (підпункту 164.2.11); дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу підпункт (підпункт е підпункту 164.2.17); інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу (підпункт 164.2.20).

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пункту 164.5 статті 164 ПК України під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування. У такому самому порядку визначаються об`єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету встановлений статтею 168 ПК України, згідно із підпунктом 168.1.1 якого податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Своєю чергою, пунктом 170.9 статті 170 ПК України визначена процедура оподаткування суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не повернутої у встановлений строк.

У відповідності до приписів підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 ПК України податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме: а) на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно із цим підпунктом; б) під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що видала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а у разі недостатності суми доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми такого податку.

У разі коли платник податку припиняє трудові або цивільно-правові відносини з особою, що видала такі кошти, сума податку утримується за рахунок останньої виплати оподатковуваного доходу під час проведення остаточного розрахунку, а у разі недостатності суми такого доходу непогашена частина податку включається до податкового зобов`язання платника податку за наслідками звітного (податкового) року.

Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, згідно із підпунктом 170.9.2 пункту 170.9 статті 170 ПК України, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до закінчення п`ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

Дія пункту 170.9 статті 170 ПК України поширюється також на витрати, пов`язані з відрядженням чи виконанням деяких цивільно-правових дій, що були оплачені з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або іменних чеків, інших платіжних документів, з урахуванням таких особливостей: а) у разі якщо під час службових відряджень відряджена особа - платник податку отримав готівку з застосуванням платіжних карток, він подає звіт про використання виданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження; б) у разі якщо під час службових відряджень відряджена особа - платник податку застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі, а строк подання платником податку звіту про використання виданих на відрядження коштів не перевищує 10 банківських днів, за наявності поважних причин роботодавець (самозайнята особа) може його продовжити до 20 банківських днів (до з`ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами).

Відповідно до пункту 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України (підпункт 1.2 пункту 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).

Таким чином, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, та сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Як вбачається з матеріалів перевірки, в період з 17.04.2015 по 05.05.2016 позивачем було знято з рахунків (в тому числі з корпоративної картки) ТОВ Євро Горизонт кошти в загальному розмірі 7956345,16 грн., в тому числі:

- 4976150,00 грн. з рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в ПАТ Авант-Банк через касу банку на підставі касових чеків;

- 993900,00 грн. з рахунку № НОМЕР_3 , відкритому в ПАТ Альфа-Банк на підставі грошових чеків;

- 1986295,16 грн. з рахунку № НОМЕР_4 , відкритому в ПАТ Альфа-Банк шляхом поповнення корпоративної картки, з якої кошти знімались в банкоматах та терміналах, а також перераховувались за покупки.

Зазначені кошти знімались на господарські витрати (закупівля кабелю, обладнання, крейди, утеплювача магістралей, електроінструменту, дизельного генератора, роутерів, оптоволокна, конекторів, підсилювача сигналу, оплата послуг і виконаних робіт тощо), про що свідчать відомості графи Призначення платежу банківських виписок по вказаних рахунках.

В позовній заяві ОСОБА_1 наголошує на тому, що зняття готівкових коштів здійснювалось ним як посадовою особою (директором) ТОВ Євро Горизонт під звіт та мало цільове призначення (закупівля товару та оплата послуг), кожна операція супроводжувалась оформленням чеків, видаткових накладних, актів виконаних робіт, в тому числі на підставі укладених договорів.

Однак, відповідні докази витрачання знятих з рахунків ТОВ Євро Горизонт коштів саме у зв`язку зі здійсненням статутної діяльності підприємства не були надані позивачем як протягом проведення перевірки, так і під час судового розгляду справи.

Також, суд наголошує на відсутності в матеріалах справи доказів повернення знятих коштів на рахунки та/або до каси підприємства.

При цьому, суд критично ставиться до тверджень позивача щодо передачі документів, пов`язаних із фінансово-господарською діяльністю ТОВ Євро Горизонт новим власникам, адже матеріали справи не містять доказів такої передачі.

Окрім того, суд примічає, що в січні 2017 року позивач припинив трудові відносини з ТОВ Євро Горизонт (новим керівником підприємства призначено Борисова Максима Вадимовича, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.01.2017 та визнається позивачем).

Відтак, з урахуванням положень підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 ПК України, пункту 4 наказу Міністерства доходів і зборів України від 24.12.2013 № 845, пункту 5 наказу Міністерства фінансів України від 28.09.2015 № 841, кошти в розмірі 7956345,16 грн., зняті позивачем з рахунків (в тому числі з корпоративної картки) ТОВ Євро Горизонт під звіт, за відсутності доказів їх витрачання в рамках господарської товариства та/або повернення, після звільнення позивача з посади директора підприємства підлягали включенню до податкового зобов`язання за 2015 та 2016 роки.

Наведеним підтверджується правомірність висновків відповідача про заниження позивачем оподатковуваного доходу на зазначену суму та податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі всього 1917012,67 грн. (основний платіж - 1533610,13 грн., штрафні (фінансові) санкції - 383402,54 грн.), а також військового збору у розмірі 149181,48 грн., з яких: 119345,18 грн. за основним платежем та 29836,30 грн. за штрафними санкціями, відтак податкові повідомлення-рішення від 20.08.2018 № 0094124205 та № 0094204205 у відповідній частині не підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, суд погоджується зі штрафними санкціями у розмірі 340,00 грн. (170,00 грн. х 2), застосованими згідно із податковим повідомленням-рішенням від 20.08.2018 № 0094144205 за неподання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2015, 2016 роки, чим підтверджується відсутність підстав для його скасування.

В частині висновків відповідача щодо заниження позивачем оподатковуваного доходу, податку на доходи фізичних осіб та військового збору внаслідок реалізації частки у статутному капіталі ТОВ Євро Горизонт суд зазначає наступне.

Оподаткування інвестиційного прибутку здійснюється у порядку, визначеному пунктом 170.2 статті 170 ПК України.

Відповідно до підпункту 170.2.2 статті 170 ПК України внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права вважається придбанням інвестиційного активу.

Отже, внесок (грошовий або майновий) фізичної особи до статутного капіталу підприємства розглядається як витрати на придбання інвестиційного активу.

Цим же підпунктом передбачено, що операції з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента, прирівнюються до продажу інвестиційного активу.

Таким чином, і внесення учасником внеску до статутного капіталу (як грошового, так і майнового), і повернення йому коштів або майна у разі виходу зі складу учасників, необхідно розглядати як операцію з інвестиційними активами.

Відповідно до підпункту 170.2.1 статті 170 ПК України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Згідно з підпунктом 170.2.2 статті 170 ПК України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Відповідно до підпункту 170.2.6 статті 170 ПК України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Згідно із підпунктом а підпункту 170.2.8 статті 170 ПК України не підлягає оподаткуванню та не включається до загального річного оподатковуваного доходу дохід, отриманий платником податку протягом звітного податкового року від продажу інвестиційних активів, якщо сума такого доходу не перевищує суму, визначену в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу.

18.01.2017 між позивачем (за договором - продавець) та громадянином ОСОБА_3 (за договором - покупець) укладений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Євро Горизонт ЄДРПОУ 39559857, згідно із пунктом 1 якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність частку в статутному капіталі товариства, статутний капітал якого 70000,00 грн. та зобов`язується сплатити за неї належну грошову суму згідно з умовами Договору.

Частка, що відчужується продавцем становить 50% статутного капіталу товариства, вартість якого складає 35000,00 грн. Частка, що відчужується, сплачена продавцем повністю та належить йому на праві власності, на підставі статуту ТОВ Євро Горизонт . Продаж здійснюється за ціною 35000,00 грн. продавець стверджує, що він отримав грошові кошти в сумі 35000,00 грн., до підписання Договору. Своїм підписом на Договорі продавець підтверджує факт повного розрахунку з ним. Претензій щодо розрахунку за належну йому частку до покупця не має. Право власності на частку в статутному капіталі ТОВ Євро Горизонт , що відчужується, виникає у покупця з моменту підписання Договору.

Отже, розмір доходу, отриманого позивачем від продажу інвестиційного активу (50% статутного капіталу ТОВ Євро Горизонт ) дорівнює вартості такого активу, сплаченій позивачем при заснуванні підприємства.

Таким чином, відповідач дійшов невірного висновку щодо отримання позивачем інвестиційного прибутку з продажу інвестиційних активів внаслідок реалізації частки у статутному капіталі ТОВ Євро Горизонт , а відтак відсутній об`єкт для оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, у зв`язку із чим наявні підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.08.2018 № 0094124205 та № 0094204205 в частині визначення податкового зобов`язання в розмірі 7875,00 грн. (основний платіж - 6300,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1575,00 грн.) та 656,25 грн. (основний платіж - 525,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 131,25 грн.) відповідно.

В частині висновків відповідача щодо ненадання позивачем книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу судом встановлено наступне.

Як визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, книга обліку доходів і витрат - це документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форму відповідної книги обліку доходів і витрат установлено Державною податковою адміністрацією України.

Водночас, облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку, в тому числі в книзі обліку доходів і витрат, проводять підприємства і підприємці, до яких позивач не належить, оскільки є громадянином.

Суд також наголошує, що відсутність книги обліку доходів та витрат не завадила виявленню заниження позивачем оподатковуваного доходу та визначенню грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Окрім того, суд зауважує, що відповідальність за неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов`язкову форму обліку, передбачена статтею 164 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Натомість, штрафні санкції за ненадання позивачем книги обліку доходів і витрат застосовані відповідачем на підставі підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 ПК України, яким встановлений обов`язок контролюючого органу самостійно визначити суму грошових зобов`язань у випадку неподання платником податків в установлені строки податкової (митної) декларації.

Відтак, штрафні санкції у розмірі 510,00 грн. застосовано до позивача безпідставно, а податкове повідомлення-рішення від 20.08.2018 № 0094164205 підлягає скасуванню.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов`язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України).

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, як то відповідача у справі підлягають відшкодуванню судові витрати у розмірі 38,38 грн. пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 20.08.2018 № 0094124205 в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 7875,00 грн., з них: 6300,00 грн. за основним платежем та 1575,00 грн. за штрафними санкціями.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 20.08.2018 № 0094204205 в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 656,25 грн., з них: 525,00 грн. за основним платежем та 131,25 грн. за штрафними санкціями.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 20.08.2018 № 0094164205, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у розмірі 510,00 грн. за штрафними санкціями.

5. У позові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 20.08.2018 № 0094124205 в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання за платежем за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 1917012,67 грн., з них: 1533610,13 грн. за основним платежем та 383402,54 грн. за штрафними санкціями та № 0094204205 в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 149181,48 грн., з яких: 119345,18 грн. за основним платежем та 29836,30 грн. за штрафними санкціями, а також податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 20.08.2018 № 0094144205, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у розмірі 340,00 грн. за штрафними санкціями - відмовити.

6. Cтягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) понесені ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 38,38 грн. (тридцять вісім гривень 38 копійок).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко