Рішення

від 14.04.2020 по справі 826/5681/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2020 року м. Київ № 826/5681/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянув в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство

Укртехно-Атом

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування наказів і податкових повідомлень-

рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Укртехно-Атом (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач), в якому просить суд:

- визнання протиправними та скасувати накази відповідача від 06 квітня 2015 року №471 і від 02 жовтня 2015 року №1116 ГУ ДФС у місті Києві про проведення перевірки;

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, у результаті якої складено акт №5283/26-58-22-02-17/32955806 від 15 жовтня 2015 року про порушення позивачем податкового законодавства та заниження ПДВ;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 02 листопада 2015 року №0006652202 та №0006662202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року відкрито провадження у справі.

У зв`язку з припиненням повноважень судді щодо здійснення правосуддя, в провадженні якого перебувала адміністративна справа, справу було повторно розподілено між суддями.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Григоровича П.О.

Ухвалою від 19.05.2017 справу прийнято до провадження суддею Григоровичем П.О. та призначено до судового розгляду в судовому засіданні.

Протокольною ухвалою, проголошеною в судовому засіданні 18.09.2017 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління ДФС України.

02 серпня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Оскільки Головне управління ДФС у м. Києві залучено до участі у справі в якості співвідповідача та одночасно є правонаступником первісного відповідача, єдиним належним відповідачем по справі, станом на час вирішення спору по суті заявлених позовних вимог є Головне управління ДФС у м. Києві.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податкового кредиту та витрат є хибними , базуються виключно на суб`єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами. Крім того, позивач не погоджується з правомірністю наказів про проведення перевірки.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву. Посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які на думку контролюючого органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту та витрат. За таких обставин, контролюючий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017, а рішення постановлене з урахуванням п. 10 частини першої Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIII від 03.10.2017.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06 квітня 2015 року відповідачем на підставі п.78.1.1 Податкового кодексу України прийнято наказ №471 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ НВП Укртехно-Атом , щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з постачальниками та покупцями за період з 01.09.2014 по 31.12.2014 тривалістю 5 робочих днів з 07.04.2015.

За результатами адміністративного оскарження позивачем результатів перевірки, проведеної на підставі наказу №471, відповідачем на підставі п.78.1.12 винесено наказ №1116 від 02.10.2015 про проведення документальної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у взаємовідносинах з ТОВ Євробілдінг Компані , ТОВ МТ Кросс за період з 01.09.2014 по 31.12.2014.

На підставі наказу №1116 від 02.10.2015 відповідачем проведено перевірку, про що складено акт документальної позапланової виїзної перевірки №5283/26-58-22-02-17/32955806 від 15.10.2015.

02 листопада 2015 року відповідачем на підставі акта перевірки №5283/26-58-22-08-17/32955806 від 15.10.2015, прийнято наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- 0006652202, яким позивачу за порушення п.п.185.1, 187.1, 188.1, 198.2, 198.3, 198.6, 201.1, 201.6, 201.10 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість всього в сумі 843 953,00 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 562 635,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 281 318,00 грн;

- 0006662202, яким позивачу за порушення п.п.138.2, 139.1.9 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток всього в сумі 759 557,00 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 506 371,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 253 186,00 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов`язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, ґрунтується на обставинах безтоварності господарських операцій між позивачем і ТОВ Євробілд Компані , ТОВ МТ Кросс .

Не погоджуючись з обґрунтованістю зазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 90 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

За змістом наведених норм, право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2. ст.138 Податкового кодексу).

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №820/4729/16 (№К/9901/55978/18) зазначив, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (валових витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Замовник) і ТОВ Євробілд Компані (Виконавець) укладено ряд однотипних за змістом та формою договорів про надання послуг (а.с.12-121 том 2), відповідно до яких виконавець приймає на себе зобов`язання надати послуги по виконанню монтажних робіт з систем безпеки на об`єкті Замовника, а Замовник зобов`язується своєчасно прийняти виконані роботи і оплатити їх вартість.

Фактично Договори різняться між собою лише в частині адрес, де Виконавцем мають надаватись послуги, а саме: м. Київ, вул. Ю. Кондратюка, 1 (договір №0311/2014 від 03.11.2014); Київська область, Бориспільський район, с.Дударків, вул. Леніна, 2/1 (договір №0411/2014 від 04.11.2014); м. Київ, пр. Глушкова, 92-Б (договір №0511/2014 від 05.11.2014), тощо, а також в частині сум коштів.

Слід зазначити, що хоч позивач за вказаними договорами і ідентифікує себе, як Замовник, а об`єкти на яких мають проводитись роботи, ідентифіковані, як об`єкти Замовника, фактично в рамках цих договорів позивач виступає як підрядник по первісним договорам із ТОВ Макспроф , ТОВ ІБК Центробуд , ТОВ ФМ СЕ Десна, ТОВ МЖК-1 (том 3), а спірний контрагент ТОВ Євробілд Комнапі виступає в якості залученого на розсуд позивача субпідрядника.

При цьому, Об`єкти будівництва позивачу не належать.

В підтвердження фактичності виконання спірним контрагентом монтажних робіт систем безпеки, позивачем до кожного договору долучено акт приймання виконаних будівельних робіт ф.КБ-3.

Окружний адміністративний суд міста Києві відхиляє надані позивачем акти ф.Кб-3, як належні докази фактичності виконання ТОВ Євробілд Компані будівельних робіт, з урахуванням наступного.

Як зазначено вище, монтажні роботи з систем безпеки мали виконуватись ТОВ Євробілд Компані хоч і за замовленням позивача, проте фактично в інтересах третіх осіб.

Позивачем, в свою чергу, до матеріалів справи долучено акти виконаних робіт ф.КБ-3, за якими виконані ним будівельні роботи були передані первісним замовникам.

Належність і своєчасність виконання і передачі позивачем будівельних робіт на користь первісних замовників ТОВ Макспроф , ТОВ ІБК Центробуд , ТОВ ФМ СЕ Десна, ТОВ МЖК-1 відповідачем не заперечується.

Таким чином, є можливим прийти до висновку про існування в рамках спірних правовідносин наступного господарського-правового ланцюга: 1) будівельні роботи спочатку виконуються на Об`єктах будівництва спірним контрагентом ТОВ Євробілд Компані за замовленням позивача; 2) виконані будівельні роботи ТОВ Євробілд Компані передає позивачу за відповідними актами; 3) позивач перевіряє виконані роботи, приймає їх і передає первісному замовнику.

Однак, акти виконаних робіт ф.КБ-3, що складені між позивачем і ТОВ Євробілд Компані (а.с.20, 32, 43, 61, 69, 132, 140, тощо) не містять в собі дат їх підписання, що за відсутності будь-яких інших документів, позбавляє суд можливості прийти до висновку про те, що роботи, які були виконанні на Об`єктах будівництва ніби то спірним контрагентом, були ним передані позивачу до того моменту, коли такі роботи були передані позивачем первісному замовнику.

На переконання суду, вказана обставина має суттєве значення, адже фізично роботи спірним контрагентом не могли бути виконані після того, як ці самі роботи вже були передані позивачем первісному замовнику.

До того ж, позивачем до матеріалів справи долучено копію ліцензії (а.с.219 том 1), видану Державним департаментом пожежної безпеки МНС України, відповідно до якої позивач має право на провадження монтажних робіт з систем безпеки.

Аналогічної ліцензії по контрагенту ТОВ Євробілд Компані позивачем до матеріалів справи не долучено.

Під час розгляду справи представник позивача не зміг пояснити суду, яким чином позивач залучав контрагента до виконання фактично субпідрядних робіт за відсутності відповідної ліцензії у такого контрагента.

При цьому, фактичність виконання монтажних робіт з систем безпеки та їх передача позивачем первісним замовникам відповідачем і судом під сумнів не ставиться.

За таких обставин суд приходить до висновку, що насправді монтажні роботи були виконані позивачем власними силами і передані первісним замовникам, а взаємовідносини ТОВ НВП Укртехно-Атом з ТОВ Євробілд Компані мали виключно документально оформлений характер з метою отримання податкових вигод.

Враховуючи наведене, спірні ППР в цій частині є правомірними та скасуванню не підлягають.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ МТ Кросс , судом встановлено наступне.

Суть господарських операцій позивача з даним контрагентом полягала в поставці останнім на користь позивача будівельних матеріалів.

Окремий договір з цього питання не укладався, поставки були оформлені видатковими накладними, копії яких долучено позивачем до матеріалів справи (а.с.154-186 том 2).

Зі змісту наведених документів вбачається, що ТОВ МТ Кросс в перевіряємому періоді було поставлено на користь позивача більш ніж 100 000 одиниць будівельних матеріалів та більше ніж 23 кілометри різноманітного кабелю.

Так, сам по собі документ під назвою видаткова накладна , навіть за умови його складення у відповідності до вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , не може бути безумовним та виключно-достатнім доказом фактичності вчинення господарської операції, як то постачання товару, адже обставина руху товару між суб`єктами господарювання тягне за собою наслідком внесення змін до відповідних регістрів бухгалтерського обліку, на підставі яких власне і формуються в подальшому відповідні показники податкової звітності.

Тобто, в разі фактичного виконання господарської операції у формі поставки товару, вбачається за можливе прийти до висновку про обов`язковість причинно-наслідкового зв`язку між оформленням видаткової накладної, змінами в бухгалтерському обліку підприємства на підставі такої видаткової накладної та подальшим відображенням матеріальних показників господарської діяльності підприємства в його (підприємства) податковій звітності.

Наполягаючи на фактичності виконання поставок товару з боку зазначеного вище контрагента, позивач до матеріалів справи не надає жодного належного та допустимого письмового доказу відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку підприємства станом на дати, зазначені в видаткових накладних.

Надходження товарів, як і інших запасів, оформлюється первинними документами: накладна, рахунок-фактура, прибутковий ордер, платіжна вимога-доручення, податкова накладна тощо. При цьому, відповідальною на підприємстві особою здійснюється приймання товарів за кількістю і якістю.

Регістром аналітичного обліку з обліку товарів на складі є картка складського обліку.

В підтвердження фактичності оприбуткування товарів на складі, позивач до матеріалів справи не надав роздруківок по рахунку 28/відповідних субрахунках. Не надав також позивач і карток складського обліку, що в сукупності свідчить про не підтвердження документально наявності товарів на складі позивача на дати, що вказані у видаткових накладних.

Представник позивача не пояснив суду, яким чином обліковувалось надходження та подальший рух придбаного товару виключно на підставі видаткових накладних.

За таких обставин, правомірність формування податкових вигод у формі податкового кредиту та витрат позивачем за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ МТ Кросс не підтверджена належними і допустимими доказами, внаслідок чого суд приходить до висновку про те, що взаємовідносини позивача і даного контрагента оформлені лише документально.

Враховуючи наведене, підстави для скасування податкових повідомлень-рішень відсутні.

Стосовно позовних вимог в частині скасування наказів на проведення перевірки та дій щодо їх проведення, суд зазначає наступне.

Статтею 78 Податкового кодексу України встановлений порядок проведення документальних позапланових перевірок, відповідно до якого документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин (п.78.1.1), зокрема, отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п.78.4 ПК України).

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Як встановлено судом під час розгляду справи, ГУ ДФС у м. Києві на підставі оскаржуваних наказів проведено документальні позапланові виїзні перевірки позивача, за результатом яких складено відповідні акти та прийнято податкові повідомлення-рішення.

Наведене свідчить про те, що допуск до перевірки фактично відбувся, що не спростовано позивачем.

Між тим, суд зазначає, що платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту ухвалення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.01.2019 №К/9901/40298/18, від 13.03.2018 у справі № 804/1113/16 (К/9901/19326/18), від 30.11.2018 у справі № 808/1641/15 (К/9901/6626/18).

Таким чином, оскільки допуск до проведення документальної позапланової виїзної перевірки відбувся, а контролюючим органом фактично реалізовано свою компетенцію на проведення такої перевірки та оформлення її результатів, то оскарження наказів на проведення перевірки і дій по проведенню контрольного заходу є невірно обраним способом захисту порушеного права, внаслідок чого в цій частині позовних вимог також слід відмовити.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО УКРТЕХНО-АТОМ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32955806, адреса: 49064, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ СЕРГІЯ НІГОЯНА, будинок 22/26, квартира 24).

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС У М.КИЄВІ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04655, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 33/19).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович