Рішення

від 13.04.2020 по справі 904/5463/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2020м. ДніпроСправа № 904/5463/19 Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.

за участю секретаря судового засідання Сироти М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "-ОМІКРОН-"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРО АГРО ГРУП"

про стягнення 366471,22грн., з яких 188406,46грн. штрафу та 178064,76грн. збитків (договір поставки товару №9 від 07.09.2018)

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "-ОМІКРОН-" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРО АГРО ГРУП" (далі - відповідач) в якій просить суд стягнути 366471,22грн., з яких 188406,46грн. штрафу та 178064,76грн. збитків (договір поставки товару №9 від 07.09.2018).

Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5497,07грн. позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5463/19 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2019.

Ухвалою від 25.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторін повідомлено, що процесуальні дії вчиняються протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

09.12.2019 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшов відзив від б/н за вих.№б/д в якому визнає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 44650,00грн. Відзив від б/н за вих.№б/д прийнято до розгляду.

11.12.2019 через відділ документального забезпечення від позивача надійшла відповідь на відзив від 10.12.2019 за вих.№б/д в якому просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Відповідь на відзив від 10.12.2019 за вих.№б/д прийнято до розгляду.

Ухвалою від 24.01.2020 суд вирішив перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання по справі на 24.02.2020.

Ухвалою від 24.02.2020 підготовче судове засідання відкладено на 12.03.2020.

10.03.2020 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшло клопотання від 10.03.2020 за вих.№б/н про проведення судового засідання без участі свого повноважного представника. Ухвалою від 12.03.2020 підготовче провадження закрито; справу призначено до розгляду по суті; представників сторін проінформовано, що судове засідання відбудеться 13.04.2020.

10.04.2020 через відділ документального забезпечення від позивача надійшла заява від 09.04.2020 за вих.№б/н у якій просить суд розглядати справу без участі представника позивача.

10.04.2020 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшло клопотання від 10.04.2020 за вих.№б/н у якій просить суд розглядати справу без участі представника відповідача.

Судовий процес, враховуючи неявку представників сторін та на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Крім того, явка представників сторін до зали судового засідання обов`язковою не визнавалася.

Дотримуючись приписів постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 щодо запровадження карантину з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 у судовому засіданні, яке відбулося 13.04.2020, здійснено розгляд справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні, яке відбулося 13.04.2020 в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, складено вступну та резолютивну частину рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Короткий зміст позовної заяви та узагальнення її доводів.

Між сторонами укладено договір №9 поставки товару від 07.09.2018 (далі - договір).

Позивач зобов`язання перед відповідачем в частині поставки товару виконав, що підтверджується видатковою накладною №1-10 від 25.10.2018 та актом прийому-передачі від 25.10.2018.

Згідно Специфікації до договору сума переданого товару складає 98600,00грн.

Строк оплати товару є таким, що настав 04.11.2018.

У зв`язку із тим, що зобов`язання в строк виконано не було, позивач направив претензію від 07.11.2018 у якій відповідач повідомив, що претензійні вимоги на суму 98600,00грн. визнано у повному обсязі і фактично сплачено з простроченням строку, а саме:

- 04.06.2019 - 39000,00грн.;

- 24.06.2019 - 39500,00грн.;

- 01.08.2019 - 19600,00грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу:

- штраф, на підставі пункту 4.5 договору, за загальний період прострочення з 04.11.2018 по 01.08.2019 на загальну суму 188406,46грн.;

- збитки, на підставі пункту 4.6 договору, за загальний період прострочення з 04.11.2018 по 01.08.2019 на загальну суму 160000,00грн.

Короткий зміст заперечень відповідача та узагальнення його доводів.

Відповідач вважає законним нарахування штрафу та збитків у період з 04.11.2018 по 05.12.2018, тобто за один місяць, а саме 24650,00грн. штрафу та 20000,00грн. збитків.

Після 05.12.2018 нарахування штрафу та збитків, на думку відповідача, є незаконним, оскільки прострочення оплати за товар у вказаний період відбулося у зв`язку із відсутністю необхідного обсягу грошових коштів не з вини відповідача, а у зв`язку з тим, що Департаментом економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради вчасно не були повернуті помилково сплачені грошові кошти на підставі висновку від 27.11.2018 №2677-07.

Відтак, на думку відповідача, стягненню підлягає заборгованість у розмірі 44650,00грн.

Доводи позивача на відзив.

Позивач не погоджується із запереченнями відповідача та стверджує, що не вважається випадком недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Доказами, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, предметом доказування у господарській справі є лише ті факти, які мають матеріально-правове значення, тобто факти без з`ясування яких не можна правильно вирішити справу по суті.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі такі:

1. Обставини укладання договору.

2. Природа договору.

3. Факт поставки товару.

4. Строк оплати. Факт оплати.

5. Правомірність нарахування штрафу.

6. Правомірність стягнення збитків.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

1. Обставини укладання договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "-ОМІКРОН-" (далі - позивач, постачальник) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРО АГРО ГРУП" (далі - відповідач, покупець), (разом іменовані - сторони) укладено договір №9 поставки товару від 07.09.2018 (далі - договір).

Предметом договору визначено, що постачальник зобов`язується поставити товар, а покупець - прийняти і сплатити вартість товару, на умовах, в обсягах і кількості, зазначених в узгоджених і належним чином підписаних сторонами специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору (пункт 1.1 договору).

Ціна договору складається із сум вказаних у специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору (пункт 1.3 договору).

Строк. Цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін (пункту 6.1 договору) і діє протягом двох років з моменту його підписання сторонами (пункт 6.2 договору).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

2. Природа договору.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 Господарського кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Факт поставки товару.

Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Між сторонами підписано специфікацію до договору від 07.09.2018 за умовами якої позивач зобов`язався поставити відповідачу насіння соняшнику на загальну суму 98600,00грн.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач передав відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною №1-10 від 25.10.2018 на суму 98600,00грн. та актом приймання-передачі товару від 25.10.2018 яким підтверджено, що постачальник відвантажив покупцю товар згідно договору №9 поставки товару від 07.09.2018 та специфікації до нього від 07.09.2018 у повному обсязі і на загальну суму 98600,00грн.

Видаткові накладні підписані представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств.

Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.

Відповідно до пункту 2.5 договору поставка вважається завершеною з моменту передачі товару покупцеві, що підтверджується накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін та актом приймання-передачі товару, підписаного уповноваженими представниками сторін.

Отже, факт поставки товару 25.10.2018 визнається підтвердженим.

4. Строк оплати. Факт оплати.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 2.6 договору визначено, що покупець зобов`язаний провести оплату за товар у будь-якому, передбаченому чинним законодавством України порядку, в десятиденний строк з моменту поставки товару.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним , і обов`язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити його вартість.

Строк оплати є таким, що настав 05.11.2018, з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якою закріплено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Господарський суд констатує, що десятий день з моменту поставки товару є 04.11.2018 - неділя, а отже вихідний день, а тому днем закінчення строку є 05.11.2018, а отже перший за ним робочий день.

Відповідач здійснив оплату товару у повному обсязі, проте несвоєчасно, що підтверджується випискою по рахунку, а саме:

- 05.06.2019 оплачено 39500,00грн.;

- 24.06.2019 оплачено 39500,00грн.;

- 01.08.2019 оплачено 19600,00грн.

5. Правомірність нарахування штрафу.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із наслідків порушення зобов`язання є оплата штрафу.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 4.5 договору визначено, що у разі порушення строків оплати товару покупець зобов`язаний сплатити постачальникові штраф у розмірі 25% від вартості неоплаченого товару за кожен місяць прострочення виконання зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Проте, пунктом 4.7 договору визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання стороною припиняється через рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, сторони встановили збільшений строк для нарахування штрафних санкцій, аніж визначений частиною 6 статті 232 Цивільного кодексу України.

Щодо розрахунку штрафу.

Позивач нарахував штраф за сім місяців, а саме з 04.11.2018 по 04.06.2019 на суму 172500,00грн., з урахуванням того, що 25% від 98600,00грн. становить 24650,00грн.

Залишок боргу на 04.06.2019 становить 59100,00грн., який частково погашено 24.06.2019. За місяць прострочення штраф складає 14775,00грн., а за період з 05.06.2019 по 24.06.2019 складає 9850,00грн.

Залишок боргу на 24.06.2019 становить 19600,00грн., який погашено 01.08.2019. За місяць прострочення штраф складає 4900,00грн., а за період з 25.06.2019 по 01.08.2019 складає 6006,46грн.

Відповідач визнав обґрунтованим штраф за один місяць на суму 24500,00грн.

Господарський суд перевірив розрахунок штрафу, здійснив власний його перерахунок та визнав обґрунтованим розмір штрафу у сумі 157700,00грн., з яких за період з 06.11.2018 по 05.05.2019 у розмірі 147900,00грн. та за період з 06.05.2019 по 05.07.2019 у розмірі 9800,00грн.

Зменшення штрафу за власною ініціативою господарського суду.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачене право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду , а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Оцінивши фактичні обставини справи, господарський суд визнав справедливим та розумним зменшити розмір штрафу на 40%.

Приймаючи рішення про зменшення штрафу на 40%, господарський суд врахував, що штраф у розмірі 157700,00грн. є надмірно великим з огляду на таке:

- сума боргу складала 98600,00грн., що значно менше розміру штрафу;

- сума боргу повністю сплачена відповідачем;

- позивачем не надано доказів виникнення у останнього збитків.

Аналогічна правова позиція висвітлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 27.02.2020 по справі №924/417/19.

Отже, стягненню з відповідача підлягає штраф у розмірі 94620,00грн.

6. Правомірність стягнення збитків.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною 1 статті 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Згідно статті 225 Господарського кодексу України, згідно з якою до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 3 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Пунктом 4.6 договору погоджено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань сторона договору повинна відшкодувати іншій стороні збитки у розмірі 20000,00грн. за кожен місяць невиконання зобов`язань, незалежно від суми невиконаного зобов`язання.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності , а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою і завданими збитками; вина боржника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.03.2020 по справі №923/43/19.

Щодо розрахунку збитків.

Позивач нарахував збитки, на підставі пункту 4.6 договору, за загальний період прострочення з 04.11.2018 по 01.08.2019 на загальну суму 160000,00грн.

Відповідач визнав обґрунтованими збитки за один місяць на суму 20000,00грн.

Господарський суд визнав заявлену позивачем вимогу про стягнення збитків необґрунтованою, так як єдиною підставою для стягнення збитків визначено пункт 4.6 договору, проте не доведено ані поясненнями, ані доказами факт понесення збитків.

Господарський суд констатує відсутність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, а отже у задоволенні вимоги позивача про стягнення збитків відмовляє.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН.

Посилання відповідача на його відносини з третіми особами є не підставами для невиконання взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим зазначені заперечення відхиляються як необґрунтовані.

ПОЗИЦІЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд звертає увагу, що відповідальність відповідача наступає за кожен місяць прострочення, а не день, у зв`язку з чим розрахунок відповідача визнається помилковим.

Крім того, з огляду на значний розмір штрафу, господарський суд з власної ініціативи, визнав справедливим та розумним зменшити його розмір до стягнення з відповідача.

Господарський суд констатує відсутність складу цивільного провапорушення, а отже необґрунтованість вимоги про стягнення збитків.

Таким чином, господарський суд вважає, що позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню частково.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як вбачається із матеріалів справи позивач за подачу позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 5497,07грн., сплата якого підтверджена квитанцією №0.0.1528510614.1 від 19.11.2019 на суму 5497,07грн.

Розмір сплаченого позивачем судового збору відповідає вимогам Закону України "Про судовий збір".

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2365,39грн., з урахуванням того, що 43,03% позовних вимог позивача судом задоволено.

Господарський суд наголошує , що судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повній сумі правомірно заявлених позовних вимог про стягнення штрафу, а зменшення судом його розміру не впливає на відшкодування відповідачем позивачу судових витрат.

Керуючись статтями 2-5, 7-15, 18, 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 129, 194-196, 200-201, 204-205, 218-220, 222, 232-233, 236-242, 253-254, 256-259, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ.

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "-ОМІКРОН-" (49101, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ОЛЕКСАНДРА ПОЛЯ, будинок 28-А, офіс 338; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 36496171) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРО АГРО ГРУП" (49057, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ГЕРОЇВ СТАЛІНГРАДА, будинок 156/А, корпус А-4, офіс 17; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 34409443) про стягнення 366471,22грн., з яких 188406,46грн. штрафу та 178064,76грн. збитків (договір поставки товару №9 від 07.09.2018) задовольнити частково.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРО АГРО ГРУП" (49057, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ГЕРОЇВ СТАЛІНГРАДА, будинок 156/А, корпус А-4, офіс 17; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 34409443) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "-ОМІКРОН-" (49101, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ОЛЕКСАНДРА ПОЛЯ, будинок 28-А, офіс 338; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 36496171) 94620,00грн. (дев`яносто чотири тисячі шістсот двадцять грн. 00 коп.) штрафу; 2365,39грн. (дві тисячі триста шістдесят п`ять грн. 39 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог , а саме в частині стягнення з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРО АГРО ГРУП" (49057, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ГЕРОЇВ СТАЛІНГРАДА, будинок 156/А, корпус А-4, офіс 17; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 34409443) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "-ОМІКРОН-" (49101, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ОЛЕКСАНДРА ПОЛЯ, будинок 28-А, офіс 338; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 36496171) 93786,46грн. штрафу та 178064,76грн. збитків відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Дата підписання та складення повного судового рішення - 14.04.2020.

Суддя І.В. Петренко