Рішення

від 01.04.2020 по справі 908/119/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/3/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2020 Справа № 908/119/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Корсун В.Л. при секретарі судового засідання Юсубовій Д.В., розглянувши матеріали справи № 908/119/20

за первісною позовною заявою: приватного акціонерного товариства "Компанія з управління активами "Славутич-Інвест", 69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 21

до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафта Ресурс", 72503, запорізька область, Якимівський район, смт Якимівка, вул. Молодих Патріотів, буд. 7

до відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю "Азовенергоінжиніринг", 61010, м. Харків,пр. Гагаріна, буд. 10/1

про визнання недійсним договору

та

за зустрічною позовною заявою позивача : товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафта Ресурс", 72503, Запорізька область, Якимівський район, смт Якимівка, вул. Молодих Патріотів, буд. 7

до відповідача за зустрічним позовом: приватного акціонерного товариства "Компанія з управління активами "Славутич-Інвест", 69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 21

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача за зустрічним позовом: товариство з обмеженою відповідальністю "Азовенергоінжиніринг", 61010, м. Харків,пр. Гагаріна, буд. 10/1

про визнання дійсним договору

Присутні представники (за первісним позовом):

від позивача: Тітов В.А., ордер серії ЗП № 124728 від 24.02.20,

від відповідача 1: Грибовод С.Ю., ордер серії ЗП № 107079 від 20.01.20,

від відповідача 2: не з`явився

Присутні представники (за зустрічним позовом):

від позивача: Грибовод С.Ю., ордер серії ЗП № 107079 від 20.01.20,

від відповідача: Тітов В.А., ордер серії ЗП № 124728 від 24.02.20,

від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області звернулось приватне акціонерне товариство "Компанія з управління активами "Славутич-Інвест" (далі ПрАТ "Компанія з управління активами "Славутич-Інвест") з позовною заявою від 20.01.20 до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафта Ресурс" (надалі ТОВ "Укрнафта Ресурс", відповідач 1), товариства з обмеженою відповідальністю "Азовенергоінжиніринг" (далі ТОВ "Азовенергоінжиніринг", відповідач 2) про визнання недійсним договору зворотньої фінансової допомоги від 12.08.19 № ФД 12/08-19 (який укладений між відповідачами 1 і 2) з моменту його укладення.

Позовну заяву обґрунтовано укладенням договору зворотньої фінансової допомоги від 12.08.19 № ФД 12/08-19 з перевищенням повноважень, як генеральним директором ТОВ "Укрнафта Ресурс", так і директором ТОВ "Азовенергоінжиніринг". Як зазначає позивач, внаслідок укладення вказаного договору у ТОВ "Укрнафта Ресурс" виникло зобов`язання щодо повернення отриманих грошових коштів відповідачу 2, що фактично завдало шкоди товариству відповідача 1 де позивач є єдиним учасником.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.20 наведену вище позовну заяву визначено до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 27.01.20 судом прийнято позовну заяву ПрАТ "Компанія з управління активами "Славутич-Інвест" до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 908/119/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 25.02.20 о 10 год. 00 хв.

ТОВ "Укрнафта Ресурс" через канцелярію суду 10.02.20 подано зустрічну позовну заяву за вих. від 10.02.20, в якій ТОВ "Укрнафта Ресурс" просить суд:

- прийняти до сумісного розгляду зустрічну позовну заяву ТОВ "Укрнафта-Ресурс" щодо визнання дійсним договору зворотньої фінансової допомоги № ФД 12/08-19 від 12.08.19 по справі № 908/119/20 за первісною позовною заявою ПрАТ "Компанія з управління активами "Славутич-Інвест" до ТОВ "Укрнафта-Ресурс" та ТОВ "Азовенергоінжиніринг" щодо визнання недійсним договору зворотньої фінансової допомоги № ФД 12/08-19 від 12.08.19;

- відмовити в задоволенні первісного позову ПрАТ "Компанія

з управління активами "Славутич-Інвест" до ТОВ "Укрнафта-Ресурс" та ТОВ "Азовенергоінжиніринг" щодо визнання недійсним договору зворотньої фінансової допомоги № ФД 12/08-19 від 12.08.19;

- визнати договір зворотньої фінансової допомоги № ФД 12/08-19 від 12.08.19,

укладений між ТОВ "Укрнафта-Ресурс" та ТОВ "Азовенергоінжиніринг" дійсним з моменту його укладання.

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи № 908/119/20 раніше визначеному складу суду від 11.02.20, зустрічну позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 17.02.20 судом:

- об`єднано вимоги за зустрічним позовом ТОВ "Укрнафта Ресурс" за вих. від 10.02.20 в одне провадження з первісним позовом у справі № 908/119/20,

- залучено до справи ТОВ "Азовенергоінжиніринг", в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача за зустрічною позовною заявою.

25.02.20 ПрАТ "Компанія з управління активами "Славутич-Інвест" та ТОВ "Укрнафта Ресурс" до суду подано інформацію щодо відсутності листування між сторонами.

Ухвалою від 25.02.20 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 27.04.20 включно та відкладено підготовче засідання на 10.03.20 о 11 год. 00 хв.

Ухвалою від 10.03.20 у справі № 908/119/20 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.04.20 о 11 год. 30 хв.

У судовому засіданні 01.04.20 представник ПрАТ "Компанія з управління активами "Славутич-Інвест" підтримав позовні вимоги за первісним позовом у повному обсязі, проти вимог за зустрічним позовом заперечив.

Представник ТОВ "Укрнафта Ресурс" проти вимог за первісним позовом заперечив повністю та підтримав позовні вимоги за зустрічним позовом з підстав викладених у зустрічній позовній заяві.

Представник ТОВ "Азовенергоінжиніринг" (відповідач 2 за первісним позовом/третя особа 1 за зустрічним позовом) у судове засідання призначене на 01.04.20 не з`явився.

Як свідчать наявні у матеріалах цієї справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, ТОВ "Азовенергоінжиніринг" отримано ухвали господарського суду Запорізької області у цій справі від 25.02.20 та від 10.03.20.

Зокрема, ухвалу від 10.03.20 у справі № 908/119/20, якою призначено розгляд справи на 01.04.20 о 11-30 год. вручено представнику ТОВ "Азовенергоінжиніринг" 16.03.20.

Однак, ТОВ "Азовенергоінжиніринг" не повідомлено суду причини своєї неявки у судове засідання призначене на 01.04.20, будь-яких заяв клопотань щодо відкладення розгляду справи, поновлення строку на подання відзиву тощо до суду не подано.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що неявка у судове засідання 01.04.20 представника ТОВ "Азовенергоінжиніринг", не є перешкодою для розгляду цієї справи за наявними в ній (справі) доказами.

У судовому засіданні 01.04.20, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Учасникам справи, які приймали участь у судовому засіданні повідомлено коли буде складено повне рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ПрАТ "Компанія з управління активами "Славутич-Інвест" та ТОВ "Укрнафта Ресурс", суд

ВСТАНОВИВ:

12.08.19 між товариством з обмеженою відповідальністю "Азовенергоінжиніринг" (Сторона 1) та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрнафта Ресурс" (Сторона 2) укладено договір зворотньої фінансової допомоги № ФД 12/08-19, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Сторона 1 передає у власність Стороні 2 грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1. цього Договору (надалі іменується фінансова допомога ), а Сторона 2 зобов`язується повернути фінансову допомогу у визначений цим договором строк.

Згідно з п.2.1 договору, розмір фінансової допомоги становить 240 000 грн.

За цим договором проценти за користування фінансовою допомогою не нараховуються (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 та п. 3.2. договору, Сторона 1 передає фінансову допомогу траншами, розмір яких встановлюється Стороною 2. Фінансова допомога передається в безготівковій формі платіжними дорученнями шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок Сторони 2.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що фінансова допомога вважається переданою Стороні 2 в момент перерахування її з поточного рахунку Сторони 1.

Пунктом 4.1. договору визначено, що строк фінансової допомоги розпочинається з моменту набрання чинності цим договором і становить 10 календарних років з моменту перерахування останнього траншу грошових коштів відповідно до п. 3.1.

Згідно з п.5.1 договору, Сторона 2 зобов`язується повернути суму фінансової допомоги встановленого в п. 4.1 цього договору.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного повернення Стороною 2 суми допомоги, наданої Стороною 1.

Договір зворотної фінансової допомоги № ФД 12/08-19 підписано 12.08.19 від товариства з обмеженою відповідальністю "Азовенергоінжинірінг" директором Яровенко Світланою Валеріївною, діючою на підставі Статуту та директором товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафта Ресурс" Чижиковським Вадимом Сергієвичем, діючим на підставі Статуту. Також вказаний договір засвідчено печатками юридичних осіб кожної з сторін договору.

Як зазначає, ТОВ "Укрнафта Ресурс" у своїй зустрічній позовній заяві по цій справі, ТОВ "Азовенергоінжинірінг" двома платіжними дорученнями на виконання умов договору № ФД 12/08-19 здійснило перерахування безготівкових грошових коштів ТОВ "Укрнафта Ресурс", а саме: 12.08.18 платіжним дорученням № 189 перераховано 120 000 грн.; 10.09.19 платіжним дорученням № 51 перераховано 120 000 грн.

Предметом спору у цій справі: за первісною позовною заявою є вимога про визнання договору від 12.08.19 зворотньої фінансової допомоги № ФД 12/08-19 недійсним з моменту його укладення; а за зустрічною позовною заявою - визнання договору від 12.08.19 зворотньої фінансової допомоги № ФД 12/08-19 дійсним з моменту його укладення.

Вирішуючи спір у цій справі по суті спору суд виходив з наступного .

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Вказані положення ЦК України кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України (ГК України).

Згідно з ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори (господарські договори) та інші правочини (угоди).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 та ч. 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 2-4 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у ст. 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

У п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що

загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п`ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 -1 ЦК України, … тощо. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За своєї правовою природою договір зворотньої фінансової допомоги від 12.08.19 № ФД 12/08-19 є договором позики.

Поняття договору позики та його особливостей визначено у параграфі 1 глави 71 ЦК України.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Наведена норма не обмежує можливості будь-яких осіб щодо участі в позикових відносинах у статусі позикодавця чи позичальника.

Так, позичальником може бути будь-яка фізична чи юридична особа, яка має цивільну дієздатність. Щодо позикодавця, то чинне законодавство України визначає певні особливості.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , надання грошових коштів в позику, в т.ч. на умовах фінансового кредиту, вважається фінансовою послугою.

Згідно з ст. 1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , під фінансовою послугою розуміються операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У частинах 1, 4 ст. 5 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг визначено, що фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями.

Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 31.03.06 № 5555, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.04.06 за № 477/12351, Про можливість надання юридичними особами - суб`єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств передбачено, що юридичні особи - суб`єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають фінансові послуги з надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту) та поручительств відповідно до вимог цивільного законодавства та з урахуванням вимог законодавства України щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Отже, позикодавцем в договорі про надання в позику грошових коштів з нарахування відсотків може бути тільки особа, яка має спеціальний статус. Що ж стосується договорів, за якими у позику надаються речі, що визначені родовими ознаками або грошові кошти без отримання відсотків, то позикодавцями у таких договорах можуть бути дієздатні фізичні особи та юридичні особи.

Дослідивши обставини і зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам спірного договору, судом встановлено, що суб`єктний склад договору зворотної фінансової допомоги від 12.08.19 № ФД 12/08-19 відповідає вимогам ст. 1046 ЦК України, оскільки його умовами (п. 2.2 договору) передбачено, що за цим договором проценти за користування фінансовою допомогою не нараховується.

Зі змісту ст. 1046 ЦК України вбачається, що предметом договору позики можуть бути: а) грошові кошти або б) інші речі, визначені родовими ознаками.

З огляду на викладене, предмет договору зворотної фінансової допомоги від 12.08.19 № ФД 12/08-19 відповідає вимогам чинного законодавства, адже ним передбачено надання поворотної фінансової допомоги у вигляді грошових коштів у розмірі 240 000 грн., які надаються на безоплатній основі та підлягають поверненню у порядку, передбаченому договором.

Відповідно до приписів ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як вбачається зі змісту оспорюваного договору, сторони, скориставшись наданим їм правом, погодили умови щодо строку надання поворотної фінансової допомоги та порядку її повернення (розділи 4, 5 договору).

Таким чином, істотні умови договору поворотної фінансової допомоги відповідають вимогам, встановленим законом для даного виду договорів, що підтверджує факт встановлення між сторонами саме правовідносин позики.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки в силу припису ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується, відповідно обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Частиною 4 ст. 203 ЦК України визначено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

В силу приписів ч. 1 ст. 208 та ч. 1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Спірний договір підписаний обома сторонами, що свідчить про його укладення у письмовій формі відповідно до ч. 1 ст. 208 ЦК України та ч. 1 ст. 1047 ЦК України.

Стосовно тверджень позивача про перевищення повноважень генеральним директором ТОВ "Укрнафта Ресурс" та директором ТОВ "Азовенергоінжиніринг" при укладенні договору зворотної фінансової допомоги від 12.08.19 № ФД 12/08-19, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до частин 1-3, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним.

Положеннями абз. 1 ч. 3 ст. 92 ЦК України закріплено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У абзаці 2 ч. 3 ст. 92 ЦК України встановлено виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України), а саме, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином, для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, мають юридичну силу лише у тому випадку, якщо ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.

Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі № 6-62цс16).

Як свідчать матеріали цієї справи, Статутом ТОВ "Укрнафта Ресурс" 2018 року, затв. рішенням власника від 13.12.18 №13/12/2018 (у редакції чинній на час підписання спірного договору), зокрема, визначено наступне:

- товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнафта Ресурс" діє на підставі Статуту, Закону України Про господарські товариства , ЦК України, ГК України та інших законодавчих актів (п.1.1 Статуту);

- учасником товариства є приватне акціонерне товариство "Компанія з управління активами "Славутич-Інвест", що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду Фінансові стратегії не диверсифікованого виду закритого типу (ЄДРПОУ: 23848885) (п.1.4 Статуту);

- товариство має право від свого імені укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов`язки, бути позивачем та відповідачем у суді, господарському та третейському судах. … (п.1.10 Статуту);

- товариство в порядку, встановленому законодавством України, відповідно з метою та завданнями, визначеними дійсним Статутом, має права: володіти, користуватись та розпоряджатись від свого імені всім своїм майном, укладати договори, угоди та інші юридичні акти, …, бути позивачем та відповідачем у суді, господарському й третейському судах (п. 3.2 Статуту);

- для забезпечення діяльності Товариства за рахунок внесків учасників створюється Статутний капітал в розмірі 1000,00 грн. Частки учасників у формуванні статутного капіталу складають: приватне акціонерне товариство "Компанія з управління активами "Славутич-Інвест" - 100% статутного капіталу, частка статутного капіталу - 1 000 грн. (п. 6.6 Статуту);

- вищим органом Товариства є Загальні збори учасників Товариства. … (п.7.1 Статуту);

- до виняткової компетенції Загальних зборні учасників Товариства належать (п.7.2 Статуту): визначення основних напрямів діяльності Товариства та утвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін у Статут Товариства; призначення та відклик членів виконавчого органу Товариства та Ревізійної комісії Товариства; створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв Товариства, затвердження їх Статутів та Положень; затвердження річних результатів діяльності Товариства, включаючи дочірні підприємства, затвердження звітів та висновків Ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку та покриття збитків; винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб Товариства; затвердження внутрішніх документів Товариства, визначення його організаційної структури; визначення умов оплати праці посадових осіб Товариства, його філій та представництв; прийняття рішень про придбання Товариством частки Учасника; прийняття рішення про припинення діяльності Товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу; визначення розміру, форми та порядку внесення Учасниками додаткових внесків; призначення Генерального директора; виключення Учасника Товариства;

- виконавчим органом Товариства є Генеральний Директор, який здійснює управління Товариством. Генеральний Директор здійснює керівництво поточною діяльністю Товариства в межах своєї компетенції та прав, визначених даним Статутом та рішеннями загальних зборів учасників Товариства (п.7.4 Статуту);

- Генеральний Директор Товариства (п.7.5 Статуту), зокрема: заключає договори; забезпечує виконання рішень загальних зборів учасників.;

- Генеральний Директор Товариства (п.7.6 Статуту), має право: розпоряджатися майном Товариства в межах, встановлених загальними зборами учасників; без доручення діяти від імені Товариства, представляти його інтереси в усіх установах, підприємствах, організаціях як в Україні так і за межами; здійснювати інші дії, дозволені діючим законодавством та в межах його компетенції.

Відповідно до наказу від 14.12.18 № 1/2018, ОСОБА_1 на підставі рішення установчих зборів засновників ТОВ "Укрнафта Ресурс" від 13.12.18 № 12/12/2018 та рішення загальних зборів учасників ТОВ "Укрнафта Ресурс" від 14.12.18 № 14/12/2018 приступив до виконання обов`язків Генерального директора "Укрнафта Ресурс" з 14.12.18.

Приписами ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (у редакції чинній на час підписання оспорюваного договору ) закріплено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (ч.1). Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості (ч.3).

Як свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.08.19, особою уповноваженою представляти ТОВ "Укрнафта Ресурс" у правовідносинах з третіми особами, а також особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у т.ч. підписувати договори є Чижиковський Вадим Сергійович - керівник. Дані про наявність обмежень у ОСОБА_1 щодо представництва від імені ТОВ "Укрнафта Ресурс" у ЄДР не зазначені.

Аналіз наведених вище норм права та обставин справи свідчать, що на момент укладення спірного договору, директор ТОВ "Укрнафта Ресурс" ОСОБА_1 діяв у відповідності до положень Статуту товариства та приписів діючого законодавства, будь-які обмеження на укладення договору зворотної фінансової допомоги від 12.08.19 №ФД 12/08-19 з третіми особами директором ТОВ "Укрнафта Ресурс" ОСОБА_1 станом на 12.08.19 були відсутні.

Посилання позивача за первісною позовною заявою на те, що директор ТОВ "Азовенергоінжиніринг" Яровенко С.В. також перевищила свої повноваження на укладення спірного договору судом до уваги не приймаються з огляду на недоведеність.

Так, згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.08.19, особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи ТОВ "Азовенергоінжиніринг" без довіреності, у т.ч. підписувати договори є Яровенко Світлана Валеріївна - керівник. Відомості про наявність обмежень щодо представництва Яровенко Світлана Валеріївна від імені юридичної особи в ЄДР відсутні.

Інші належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що Яровенко С.В. не мала права станом 12.08.19 на укладення договору від 12.08.19 № ФД 12/08-19 від імені ТОВ "Азовенергоінжиніринг" у матеріалах справи № 908/119/20 відсутні.

Щодо тверджень позивача за первісною позовною заявою про те, що ТОВ "Укрнафта Ресурс" фактично завдано шкоди, судом до уваги не приймаються, оскільки умовами договору від 12.08.19 № ФД 12/08-19 передбачено надання вказаному товариству безпроцентної фінансової допомоги (позики), яка і підлягає поверненню відповідачу 2 у строк визначений п. 4.1. вказаного договору.

При цьому, у матеріалах справи № 908/119/20 відсутні належні та допустимі докази перерахування відповідачем 2 ТОВ "Укрнафта Ресурс" фінансової допомоги у сумі 240 000 грн.

Крім того, згідно абз. 2 ч. 1 ст. 215 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Таким чином, визнання недійснім договору від 12.08.19 № ФД 12/08-19 є підставою для повернення ТОВ "Укрнафта Ресурс" фінансової допомоги у сумі 240 000 грн. за наявності підтверджуючи документів на перерахування вказаної суми відповідачем 2 вказаному товариству.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ПрАТ "Компанія з управління активами "Славутич-Інвест" не доведено наявність визначених законом підстав для визнання договору зворотньої фінансової допомоги від 12.08.19 № ФД 12/08-19 недійсним з моменту його укладення, а саме, що спірний договір зворотної фінансової допомоги: суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином тощо.

У зв`язку із чим, судом відмовлено у задоволені первісної позовної заяви ПрАТ "Компанія з управління активами "Славутич-Інвест".

Щодо вимог ТОВ "Укрнафта Ресурс" за зустрічною позовною заявою про визнання договору зворотньої фінансової допомоги від 12.08.19№ ФД 12/08-19 дійсним з моменту його укладання суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (абз. 2 ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Зокрема, такі випадки визнання нікчемного правочину дійсним передбачені у частині 2 статей 218-220 ЦК України.

ТОВ "Укрнафта Ресурс" у зустрічній позовній заяві не зазначено конкретні підстави визначені ЦК України для визнання договору зворотньої фінансової допомоги від 12.08.19 № ФД 12/08-19 дійсним з моменту його укладення.

Також ТОВ "Укрнафта Ресурс" взагалі заперечує недійсність вказаного договору.

З огляду на викладене, враховуючи, що судом під час вирішення цієї справи по суті спору не встановлено підстав для визнання договору зворотної фінансової допомоги від 12.08.19 № ФД 12/08-19 недійсним, у т.ч. що вказаний договір є нікчемним в силу прямої вказівки закону, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність вимог ТОВ "Укрнафта Ресурс" про визнання договору зворотної фінансової допомоги від 12.08.19 № ФД 12/08-19 дійсним з моменту його укладення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 102,00 грн. за подання первісної позовної заяви покладаються на ПрАТ "Компанія з управління активами "Славутич-Інвест", а витрати зі сплату судового збору розмірі 2 102,00 грн. за подання зустрічної позовної заяви на ТОВ "Укрнафта Ресурс".

Керуючись ст. 11-15, 24, 42, 46, 47, 50, 73-80, 86, 91, 129, 180, 195, 202, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені первісного позову відмовити.

У задоволені зустрічного позову відмовити.

Повне рішення складено 13.04.20.

Суддя В.Л. Корсун

/632/12