Рішення

від 16.03.2020 по справі 910/613/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.03.2020Справа № 910/613/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н. І., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (вул. Юрія Іллєнка, буд. 31, м.Київ, 04050, код ЄДРПОУ 41916045)

до 1) Акціонерного товариства "Завод "МАЯК" (пр.Степана Бандери, буд. 8, м.Київ, 04073, код ЄДРПОУ 14307423)

2) Дочірнього підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Маяк-Сервіс" (пр-т Степана Бандери, буд.13, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 22934105)

про стягнення заборгованості 575 506,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Акціонерного товариства "Завод "МАЯК", 2) Дочірнього підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Маяк-Сервіс" про стягнення суми 556 233,10 грн основного боргу, 2 716,42 грн 3% річних, 3 828,41 грн інфлійних, 12 728,64 грн пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу №950ПВ від 25.03.2019 щодо оплати своїх зобов`язань, що в сою чергу забезпечено порукою.

Ухвалою від 17.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

05.02.2020 через канцелярію суду відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, у якому частково визнав позовні вимоги, а саме в частині суми основного боргу в розмірі 556 233,10 грн та просив суд зменшити штрафні санкції на 90%, посилаючись на те, що неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором про постачання електричної енергії не завдало збитків позивачу. Крім того, посилається на скрутне фінансово-економічне становище та відсутність можливості здійснювати погашення заборгованості.

11.02.2020 через канцелярію суду позивач надав суду відповідь на відзив, у якій категорично не погодився з наведеними у відзиві на позовну заяву доводами відповідача-1, посилаючись на те, що позивач відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії України та Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307, має зобов`язання перед іншими учасниками ринку, у тому числі в частині розрахунків за куповану електричну енергію. Стосовну нарахованих штрафних санкцій, позивач вважає їх особою мірою відповідальності боржника, які є компенсацією у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів, а скрутне фінансове становище не звільняє боржника від відповідальності через неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Будь-яких інших заяв чи клопотань учасниками спору не надано.

Відповідач-2 своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

За приписами частини 4 та 5 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (далі - постачальник, позивач) та Акціонерним товариством "Завод "МАЯК" (далі - споживач, відповідач-1) був укладений Договір 950ПВ про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно із п.п. 5.1, 5.5 Договору, відповідач-1 розраховується із позивачем за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергію згідно обраною відповідачем-1 комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

У розділі 5 комерційної пропозиції передбачено, що остаточний розрахунок за фактичними обсягами споживання здійснюється не пізніше, ніж на 5-й робочий день після закінчення розрахункового періоду.

В абзаці 6, 7 п.5.8 Договору та п. 8.1 комерційної пропозиції передбачено, що у разі порушення відповідачем-1 термінів оплати, відповідачу-1 нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, за кожен день прострочення, без обмеження періоду її нарахування, до дати повної оплати.

Відповідно до п. 13.4 Договору, постачальник має право розірвати цей Договір достроково, повідомивши споживача про це за 20 днів до очікуваної дати розірвання, у зв`язку із порушенням споживачем умов Договору.

Крім того, 25.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (кредитор, постачальник, позивач) та Акціонерним товариством "Завод "МАЯК" (споживач, відповідач-1) та Дочірнім підприємством "Виробничо-комерційне підприємство "Маяк-Сервіс" (далі - відповідач -2, поручитель) був укладений Договір поруки, який згідно п.п. 8.1, 8.6 є невід`ємною частиною Договору та строк його дії збігається зі строком дії Договору.

Згідно із п. 1.1. Договору поруки, відповідач-2 зобов`язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання зобов`язання щодо оплати спожитої електричної енергії відповідачем-1, які виникли за Договором.

У разі невиконання відповідачем-1 зобов`язання за Договором позивач має право звернутися з вимогою про виконання такого зобов`язання до відповідача-2 (п.6.1 Договору поруки). У той же час у п. 5.1 Договору поруки, відповідач-2 зобов`язався виконати зобов`язання відповідача-1 за Договором у 5-денний термін з дня отримання вимоги від позивача.

Також п.3.1 Договору поруки, передбачено, що відповідач-2 відповідає перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов`язання щодо оплати спожитої електричної енергії, а також за відшкодування позивачем збитків та сплату неустойки відповідно до умов Договору.

Відповідно до частин першої і другої статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, за своєю правовою природою укладений сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору, позивачем сформовані рахунки: №950/10/1 від 01.11.2019 на суму 173 658,44 грн; №950/9/1 від 27.09.2019 на суму 219 375,73 грн; №950/8/1 від 27.08.2019 на суму 175 198,93 грн.

Відповідно до актів приймання-передавання товарної продукції за серпень - жовтень 2019: №950/8/1 від 31.08.2019; №950/9/1 від 30.09.2019; №950/10/1 від 31.10.2019, які підписані обома сторонами без заперечень та зауважень та скріплені печатками, позивач передав, а відповідач-1 прийняв продукцію на загальну суму 824 368,89 грн.

За надану електричну енергію відповідачі-1 розрахувалися частково в сумі 185 000, 00 грн, що підтверджується матеріалами справи.

У зв`язку із наявністю у відповідача-1 заборгованості за фактично спожиту електричну енергію, позивач припинив дію Договору у відповідності до п. 13.4 Договору з 01.11.2019, направивши повідомлення №25/4/10/19002 від 03.10.2019 про припинення дії Договору. Останній день дії Договору - 31.10.2019.

Спір у справі виник з неналежного виконання споживачем своїх зобов`язань за Договором, а саме, за твердженням позивача, відповідач-1 не розрахувався за отриману електричну енергію, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість станом на 01.12.2019 в розмірі 556 233,10 грн.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З метою досудового врегулювання спору, позивач надіслав відповідачу-1 вимогу №25/4/7/20/123286 від 15.11.2019 про сплату заборгованості.

Також, відповідно до п.6.1 Договору поруки, позивач звернувся до відповідача-2 із вимогою №25/4/20/26456 від 09.12.2019 про погашення заборгованості.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Частина 1статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарськихвідносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зважаючи на зазначене, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача поставити відповідачу-1 електричну енергію, який породжує обов`язок відповідача-1 прийняти електричну енергію та оплатити встановлену договором вартість у встановлений договором строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу-1 електричну енергію, але відповідач-1 в свою чергу не розрахувався за отриману електричну енергію, у зв`язку з чим у відповідача-1 перед позивачем виникла заборгованість за прострочення виконання зобов`язання в розмірі 556 233,10 грн суми основного боргу, 2 716,42 грн 3% річних, 3 828,41 грн інфлійних, 12 728,64 грн пені.

Разом із тим, судом встановлено, що 25.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (кредитор, постачальник, позивач) та Акціонерним товариством "Завод "МАЯК" (споживач, відповідач-1) та Дочірнім підприємством "Виробничо-комерційне підприємство "Маяк-Сервіс" (далі - відповідач -2, поручитель) був укладений Договір поруки, який згідно п.п. 8.1, 8.6 є невід`ємною частиною Договору та строк його дії збігається зі строком дії Договору.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи викладене та доданих до матеріалів справи позивачем належно засвідчених актів показань лічильників активної і реактивної електроенергію; рахунків: №950/10/1 від 01.11.2019 на суму 173 658,44 грн; №950/9/1 від 27.09.2019 на суму 219 375,73 грн; №950/8/1 від 27.08.2019 на суму 175 198,93 грн; актів приймання-передавання товарної продукції за серпень - жовтень 2019: №950/8/1 від 31.08.2019; №950/9/1 від 30.09.2019; №950/10/1 від 31.10.2019, які підписані обома сторонами без заперечень та зауважень та скріплені печатками, суд дійшов висновку щодо задоволення позовний вимог в частині стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 солідарно на користь позивача суми основного боргу в розмірі 556 233,10 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 солідарно 2 716,42 грн 3% річних, 3 828,41 грн інфлійних, 12 728,64 грн пені.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач-1 у встановлений Договором строк свого обов`язку по перерахуванню на користь позивача коштів в якості оплати за отриману електричну енергію не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача-1 є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидами якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В абзаці 6, 7 п.5.8 Договору та п. 8.1 комерційної пропозиції передбачено, що у разі порушення відповідачем-1 термінів оплати, відповідачу-1 нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, за кожен день прострочення, без обмеження періоду її нарахування, до дати повної оплати.

Крім того, п.3.1 Договору поруки, передбачено, що відповідач-2 відповідає перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов`язання щодо оплати спожитої електричної енергії, а також за відшкодування позивачем збитків та сплату неустойки відповідно до умов Договору.

Положеннями статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до статті 3 Закону розмір такої пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені з урахуванням визначеного позивачем періоду її нарахування, суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає положенням договору та приписам законодавства про порядок та строки нарахування, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 солідарно пені в розмірі 12 728,64 грн підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем суми 3% річних та інфляційних, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення 3% річних розмірі 2 716,42 грн та інфляційних в розмірі 3 828,41 грн за прострочення виконання відповідачем-1 зобов`язання за договором є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача-1 (заявленої у тексті відзиву) про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.

Статтею 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи відповідача-1, суд зазначає, що відповідачем-1 не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження наявності поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру пені наслідкам порушення, а тому заява Відповідача-1 про зменшення розміру штрафних санкцій, у частині пені, на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України задоволенню не

підлягає.

У зменшенні на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України нарахованих позивачем за ст. 625 ЦК України втрат від інфляції та 3% річних суд відмовляє, так як указані статті стосуються саме неустойки, і не регулюють питання можливості зменшення сум стягнення нарахованих втрат від інфляції та 3% річних.

З огляду на наведене, позовні вимоги про стягнення 2 716,42 грн 3% річних, 3 828,41 грн інфлійних, 12 728,64 грн пені визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Акціонерного товариства "Завод "МАЯК" (пр.Степана Бандери, буд. 8, м.Київ, 04073, код ЄДРПОУ 14307423) та Дочірнього підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Маяк-Сервіс" (пр-т Степана Бандери, буд.13, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 22934105) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (вул. Юрія Іллєнка, буд. 31, м.Київ, 04050, код ЄДРПОУ 41916045) суми основного боргу в розмірі 556 233 (п`ятсот п`ятдесят шість тисяч двісті тридцять три) грн 10 коп., 3% річних в розмірі 2 716 (дві тисячі сімсот шістнадцять) грн 42 коп., інфляційні в розмірі 3 828 (три тисячі вісімсот двадцять вісім) грн 41 коп., суму пені в розмірі 12 728 (дванадцять тисяч сімсот двадцять вісім) грн 64 коп. та судовий збір в розмірі 8 632 (вісім тисяч шістсот тридцять дві) грн 60 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 13.04.2020

Суддя Н.І. Ягічева