Рішення

від 13.04.2020 по справі 910/763/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.04.2020Справа № 910/763/20

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Лайт

до Приватного підприємства Реалія Плюс

про стягнення 193 566,95 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інтер Лайт (надалі - ТОВ Інтер Лайт ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства Реалія Плюс (надалі - ПП Реалія Плюс ) про стягнення 193 566,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором поставки нафтопродуктів №ВЮ-1 від 10.01.2019, у зв`язку з чим позивач заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 122 152,01 грн., штрафу у розмірі 51 271,26 грн., 3% річних у розмірі 10 914,00 грн. та інфляційних у розмірі 9 229,68 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

Вказана ухвала отримана відповідачем 31.01.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103052444687, проте відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, свої заперечення до суду не подав.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

10.01.2019 між ТОВ Інтер Лайт (постачальник) та ПП Реалія Плюс (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №ВЮ-1 (надалі - Договір ), відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов`язується передати в погоджені сторонами строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, визначених в договорі, нафтопродукти (бензин автомобільний, дизельне паливо), далі за текстом - товар.

В п. 3.3 Договору сторони домовилися вважати датою поставки товару дату видаткової накладної постачальника.

За умовами п. 4.3 Договору оплата товару здійснюється покупцем на умовах попередньої оплати, у розмірі 100% (відсотків) ціни партії товару протягом 1 (одного) банківського дня на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури.

Додатковою угодою №1 від 10.01.2019 сторони доповнили Договір п. 4.3.1, за умовами якого, за погодженням із постачальником, оплата кожної окремої партії товару за цим договором може здійснюватися на підставі рахунку-фактури протягом 3 (трьох) робочого/их (банківського) днів з дати поставки товару згідно з п. 3.3. договору.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 812 273,64 грн., що підтверджується видатковими накладними №1316 від 12.03.2019 на суму 318 307,50 грн., №1408 від 14.03.2019 на суму 206 606,40 грн., №1734 від 29.03.2019 на суму 287 359,74 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання із оплати поставленого на підставі Договору товару, у зв`язку з чим позивач заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 122 152,01 грн., штрафу у розмірі 51 271,26 грн., 3% річних у розмірі 10 914,00 грн. та інфляційних у розмірі 9 229,68 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні №1316 від 12.03.2019, №1408 від 14.03.2019, №1734 від 29.03.2019) підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 812 273,64 грн.

За твердженням позивача, відповідачем частково сплачено позивачу 299 561,04 грн. та невиконаним залишилось зобов`язання із сплати заборгованості у розмірі 512 712,58 грн.

Як вбачається з автоматизованої системи Діловодство спеціалізованого суду Господарським судом міста Києва розглянута справа №910/15241/19 за позовом ТОВ Інтер Лайт до ПП Реалія Плюс про стягнення заборгованості у розмірі 512 712,58 грн.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у справі №910/15241/19, яке не оскаржувалось та набрало законної сили, встановлено наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 512 712,58 грн., що виникла у зв`язку з неналежним виконанням ПП Реалія Плюс грошового зобов`язання із оплати поставленого ТОВ Інтер Лайт на підставі Договору товару, при цьому, відповідач доказів сплати боргу в повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав.

Тобто, вказаним рішенням встановлена наявність заборгованості відповідача на яку позивач у даній справі нараховує пеню, штраф, 3% річних та інфляційні.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт наявності у відповідача заборгованості у розмірі 512 712,58 грн. має преюдиційне значення та не підлягає доказуванню в силу положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку пені, сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Поряд із цим, обов`язок зі сплати відповідачем суми боргу виник у нього не на підставі судових рішень, а з договорів, що були укладені між сторонами і умови яких відповідачем виконувалися неналежно.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, де зазначено, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд відзначає, що відповідачем не надано, а матеріали справи не містять доказів виконання ПП Реалія Плюс рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у справі №910/15241/19, стягнута за вказаним рішенням сума заборгованості у розмірі 512 712,58 грн. позивачу не сплачена.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 122 152,01 грн., штрафу у розмірі 51 271,26 грн., 3% річних у розмірі 10 914,00 грн. та інфляційних у розмірі 9 229,68 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період з 04.04.2019 по 19.12.2019.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 5.7 Договору передбачено, що у разі порушення строку оплати за поставлену партію товару більше ніж на 15 (п`ятнадцять) календарних днів від строку визначеного в п. 4.3 Договору покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від суми заборгованості.

Суд погоджується з розрахунком позивача та вважає за можливе стягнути з відповідача штраф у розмірі 51 271,26 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що в разі порушення строків оплати за товар, визначений в п. 4.3.1 договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ річних, що діяла в період, за який вона стягується, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

По-перше, позивачем не дотримано вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, нарахування пені по видатковій накладній №1316 від 12.03.2019 припиняється з 16.09.2019, по видатковій накладній №1408 від 14.03.2019 - з 20.09.2019, по видатковій накладній №1734 від 29.03.2019 - з 04.10.2019, проте позивач нараховує пеню до 19.12.2019, що призвело до необґрунтованого збільшення її розміру.

По-друге, позивач нараховує пеню, 3% річних та інфляційні на повну суму заборгованості у розмірі 512 712,58 грн., проте у періоди з 04.07.2019 по 09.07.2019, з 12.07.2019 по 17.07.2019, з 18.07.2019 по 23.07.2019, з 29.07.2019 по 06.08.2019, з 15.08.2019 по 21.08.2019, з 28.08.2019 по 05.09.2019 та з 24.09.2019 по 27.09.2019 заборгованість становила меншу суму, що призвело до необґрунтованого збільшення розміру пені, 3% річних та інфляційних.

Здійснивши власний розрахунок суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 118 788,08 грн., 3% річних у розмірі 10 624,22 грн. та інфляційні у розмірі 8 062,86 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ПП Реалія Плюс на користь ТОВ Інтер Лайт пені у розмірі 118 788,08 грн., штрафу у розмірі 51 271,26 грн., 3% річних у розмірі 10 624,22 грн., та інфляційних у розмірі 8 062,86 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог (пеня у розмірі 3 363,93 грн., 3% річних у розмірі 289,78 грн. та інфляційних у розмірі 1 166,82 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Лайт задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Реалія Плюс (02088, м. Київ, вул. Березнева, 34; ідентифікаційний код 37219204) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Лайт (04214, м. Київ, пр. Оболонський, будинок 54; ідентифікаційний код 41122766) пеню у розмірі 118 788 (сто вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 08 коп., штраф у розмірі 51 271 (п`ятдесят одна тисяча двісті сімдесят одна) грн. 26 коп., 3% річних у розмірі 10 624 (десять тисяч шістсот двадцять чотири) грн. 22 грн., інфляційні у розмірі 8 062 (вісім тисяч шістдесят дві) грн. 86 коп. та судовий збір у розмірі 2 831 (дві тисячі вісімсот тридцять одна) грн. 20 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий