Рішення

від 13.04.2020 по справі 910/1384/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.04.2020Справа № 910/1384/20

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

вул. Госпітальна, буд. 12-Г, м. Київ 1, 01001

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-компані"

вул. Межигірська, буд. 22-а, оф. 6, м. Київ 71, 04071

про стягнення 20 550,97 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-компані" про стягнення 20 550,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" вказує, що за Товариством з обмеженою відповідальністю "Люкс-компані" обліковується заборгованість у розмірі 20 550,97 грн., що виникла внаслідок неналежного виконання умов договору банківського рахунку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 05.02.2020 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. вул. Межигірська, буд. 22-а, оф. 6, м. Київ 71, 04071.

Однак, станом на дату розгляду справи в матеріалах справи міститься повернутий поштою конверт за номером поштового відправлення 0103053867719 із копією ухвали суду про порушення провадження у справі від 05.02.2020 з адреси відповідача із зазначенням причини повернення "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Згідно з п.5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштових повідомленнях відмітки "за закінченням строку зберігання" свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення за адресою свого місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкладення судового засідання в справі в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 03.03.2018 Верховного Суду по справі №911/1163/17.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 05.02.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

29.12.2015 між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Люкс-компані (Клієнт) укладено Договір банківського рахунку № 2171783-151222-174218, відповідно до умов якого Банк зобов`язується надавати Клієнту послуги з розрахунково-касового обслуговування, які пов`язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) Клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язується оплачувати вартість таких послуг та надає банку право користуватися тимчасово вільними коштами Клієнта на власний розсуд. (а.с.8-15)

Згідно з п. 2.1 Договору Банк протягом трьох банківських днів після надання всіх необхідних документів зобов`язується відкрити клієнту рахунок у гривні та надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування, відповідно до умов цього договору, законодавства України, в. т.ч. нормативно-правових актів Національного Банку України.

Пунктом 2.3 Договору встановлено, шо оплата за послуги надані Банком клієнту відповідно до переліку операцій з розрахунково-касового обслуговування, здійснюється згідно з Тарифами (Додаток №1 до цього договору, який є його невід`ємною складовою частиною), які можуть бути змінені Банком в порядку, визначеному умовами цього договору (далі - Тарифи).

Відповідно до п. 3.1 договору вартість послуг Банку визначена в Тарифах у вигляді суми тарифу - вартості послуги.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що при настанні термінів оплати вартості наданих Банком послуг з розрахунково-касового обслуговування клієнт доручає Банку здійснювати договірне списання коштів в передбаченому тарифами розмірі, шо необхідний для оплати наданих Банком послуг з обслуговування Рахунку (ів) клієнта, а також інших поточних рахунків клієнта відкритих в АТ "Ощадбанк" або тих, що будуть відкриті протягом строку дії цього договору.

Сплата клієнтом коштів за надані Банком послуги здійснюється одночасно з проведенням операції авансом або не пізніше визначеного числа місяця наступного за звітнім відповідно до Додатку 1 до цього договору.

Згідно з п.п. 4.2.6 договору Банк має право отримувати від клієнта оплату вартості за надані Послуги відповідно Тарифів.

В свою чергу, розділом 4.3 договору встановлено ряд обов`язків клієнта, серед яких:

зобов`язання виконувати умови Договору та вимоги законодавства України, в тому числі нормативне - правових актів Національного банку України. (п.п. 4.3.3)

зобов`язання сплачувати вартість Послуг Банку згідно з Тарифами в порядку, визначеному Розділом 3 цього Договору (п.п. 4.3.10).

Своєчасно поповнювати Рахунок(ки) грошовими коштами, у разі відсутності або недостатності коштів на Рахунку метою належного ви конання своїх обов`язків за цим Договором щодо сплати на користь Банку вартості наданих ним Послуг, в тому числі з метою забезпечення можливості здійснення Банком права договірного списання коштів у сумі, необхідній для повної оплати Послуг а також в інших випадках, випадках, визначених цим Договором, для реалізації Банком права договірного списання коштів з Рахунку(ів) (п.п.4.3.11).

Щорічно до 15 січня наступного за звітним року підтверджувати в письмовій формі залишок коштів на Рахунку(ах) станом на 1 січня. У випадку неотримання Банком підтвердження залишків коштів на Рахунку(ах) Клієнта протягом зазначеного строку, -залишок коштів вважається підтвердженим (п.п. 4.3.12).

Додатком №1 до Договору встановлено тарифи за послуги Банку, зокрема, п.п.2.1.2.1 тарифу, встановлено, що щомісячне обслуговування тарифного пакету становить 299,00 грн. в місяць, при цьому. комісія повинна бути сплачена не пізніше 5 числа наступного місяця.

Відповідно до п. 6.4 Договору за несвоєчасне поповнення Рахунку(ів) відповідно до умов підпункту 4.3.11. цього Договору, що призвело до неможливості здійснити договірне списання грошових коштів за надані Банком Послуги, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,2 % відсотка від належної до сплати суми за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 9.1 договору цей Договір набуває чинності з дати підписання Сторонами та діє протягом одного календарного року. Дія Договору автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із Сторін не попередить в письмовій формі іншу Сторону про припинення його дії не менше ніж за один місяць до закінчення відповідного строку дії Договору.

На виконання умов Договору банківського рахунку № 2171783-151222-174218 Позивачем відкрито Товариству з обмеженою відповідальністю Люкс-компані банківський рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується виписками по рахунку Відповідача.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що в порушення умов вказаного Договору Відповідач допустив прострочення виконання договірних зобов`язань щодо сплати щомісячного обслуговування тарифного пакету, внаслідок чого у Відповідач наявна заборгованість за Договором банківського рахунку № 2171783-151222-174218 у розмірі 20 550,97 грн., з яких: заборгованість за щомісячною платою за обслуговування тарифного пакету - 14 808,26 грн. З огляду на наявність зазначеної заборгованості Позивачем нараховано Товариству з обмеженою відповідальністю Люкс-компані 2 451,08 грн. пені, 2 599,74 грн. інфляційних втрат та 691,89 грн. 3% річних.

Внаслідок укладення Договору банківського рахунку № 2171783-151222-174218 від 29.12.2015 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 1066 Цивільного кодексу України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За умовами ч. 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору банківського рахунку № 2171783-151222-174218 Позивачем відкрито Товариству з обмеженою відповідальністю Люкс-компані банківський рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується виписками по рахунку Відповідача.

Пунктом 2.3 Договору встановлено, що оплата за послуги надані Банком клієнту відповідно до переліку операцій з розрахунково-касового обслуговування, здійснюється згідно з Тарифами (Додаток №1 до цього договору, який є його невід`ємною складовою частиною), які можуть бути змінені Банком в порядку, визначеному умовами цього договору (далі - Тарифи).

Додатком №1 до Договору встановлено тарифи за послуги Банку, зокрема, п.п.2.1.2.1 тарифу, встановлено, що щомісячне обслуговування тарифного пакету становить 399,00 грн. в місяць, при цьому, комісія повинна бути сплачена не пізніше 5 числа наступного місяця.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що при настанні термінів оплати вартості наданих Банком послуг з розрахунково-касового обслуговування клієнт доручає Банку здійснювати договірне списання коштів в передбаченому тарифами розмірі, шо необхідний для оплати наданих Банком послуг з обслуговування Рахунку (ів) клієнта, а також інших поточних рахунків клієнта відкритих в АТ "Ощадбанк" або тих, що будуть відкриті протягом строку дії цього договору.

Сплата клієнтом коштів за надані Банком послуги здійснюється одночасно з проведенням операції авансом або не пізніше визначеного числа місяця наступного за звітнім відповідно до Додатку 1 до цього договору.

Судом встановлено, що за Договором банківського рахунку № 2171783-151222-174218 перед Позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс-компані утворилась заборгованість за щомісячною платою за обслуговування тарифного пакету у розмірі 14 808,26 грн., що підтверджується випискою по рахунку Відповідача за період з 01/01/2016 по 30/04/2019, наданою Позивачем.

Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні статей ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Товариством з обмеженою відповідальністю Люкс-компані Акціонерному товариству "Державний ощадний банк України в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" щомісячної плати за обслуговування тарифного пакету за Договором банківського рахунку № 2171783-151222-174218 від 29.12.2015 у розмірі 14 808,26 грн.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору банківського рахунку № 2171783-151222-174218, не сплатив щомісячну плату за обслуговування тарифного пакету у розмірі 14 808,26 грн., тобто не виконав свої зобов`язання належним чином

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс-компані на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" підлягає стягненню заборгованість за обслуговування тарифного пакету у розмірі 14 808,26 грн.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача 2 599,74 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з липня 2016 року по квітень 2019 року, та 691,89 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 06.07.2016 по 30.04.2019.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Перевіривши розрахунок 3 % річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати щомісячного платежу за обслуговування тарифного пакету у розмірі 691,89 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 06.07.2016 по 30.04.2019, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України - стягнення інфляційних витрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 924/312/18 та від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, у розмірі 2 599,74 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з липня 2016 року по квітень 2019 року, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки розрахунок Позивача є арифметично вірним.

Крім того, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача пеню у розмірі 2 451,08 грн грн., нарахована за період з 01.11.2018 по 30.04.2019.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року)

Відповідно до п. 6.4 Договору за несвоєчасне поповнення Рахунку(ів) відповідно до умов підпункту 4.3.11. цього Договору, що призвело до неможливості здійснити договірне списання грошових коштів за надані Банком Послуги, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,2 % відсотка від належної до сплати суми за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового у розмірі 2 451,08 грн., нарахованої за період з 01.11.2018 по 30.04.2019, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню в заявленому розмірі, оскільки розрахунок Позивача є арифметично вірним.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс-компані на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" підлягає стягненню 14 808,26 грн. заборгованість за щомісячною платою за обслуговування банківського рахунку, 2 451,08 грн. пені, 2 599,74 грн. інфляційних втрат та 691,89 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс-компані про стягнення 20 550,97 грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс-компані (вул. Межигірська, буд. 22-а, оф. 6, м. Київ 71, 04071, Ідентифікаційний код юридичної особи 39870258) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, будинок 12-Г, Ідентифікаційний код юридичної особи 00032129) в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, будинок 27, код 09322277) 14 808,26 грн. - заборгованості за щомісячною платою за обслуговування банківського рахунку, 2 451,08 грн. - пені, 2 599,74 грн. - інфляційних втрат та 691,89 грн. - 3% річних. та судовий збір у розмірі 2102 грн.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Суддя М.О. Лиськов