Рішення

від 14.04.2020 по справі 910/1190/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.04.2020Справа № 910/1190/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Центр комплектації об`єктів будівництва" до товариства з обмеженою відповідальністю "Патрікбуд" про стягнення 133 069,75 грн.,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Центр комплектації об`єктів будівництва" (далі - Центр) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що згідно умов укладеного між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Патрікбуд" (далі - Товариство) договору про виготовлення та поставку продукції від 20 жовтня 2016 року № 62 позивач згідно з видатковими накладними поставив відповідачу передбачену цією угодою продукцію. Оскільки Товариство оплату за поставлений товар здійснило лише частково, заборгувавши таким чином Центру 115 964,20 грн., позивач, посилаючись на статті 509, 525, 526, 625, 655, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), з урахуванням заяви від 31 березня 2020 року № 031-ЮР, просив суд стягнути з відповідача на користь Центру вищевказану суму боргу, а також 6 146,95 грн. трьох процентів річних та 10 958,60 грн. інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 3 лютого 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

13 лютого 2020 року через загальний відділ канцелярії суду позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 3 лютого 2020 року подано документи для усунення недоліків позовної заяви.

У зв`язку з наведеними обставинами ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 лютого 2020 року позовну заяву Центру прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1190/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Проте Товариство в установлений судом строк відзив на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 14 лютого 2020 року про відкриття провадження у справі № 910/1190/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03680, місто Київ, проспект Академіка Палладіна, будинок 32, офіс 413.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення з посиланням на відсутність Товариства.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 14 лютого 2020 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20 жовтня 2016 року між Товариством та Центром було укладено договір про виготовлення та поставку продукції № 62, за умовами якого останній зобов`язався передати у встановлений строк (строки) у власність відповідача бетон (бетонну суміш), розчин (цементний, цементно-вапняний тощо), вироби з бетону, щебінь, відсів, пісок, цемент та іншу продукцію за номенклатурою постачальника, а Товариство, у свою чергу, - прийняти та оплатити вартість цього товару на умовах, викладених у цьому договорі.

Зазначений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених юридичних осіб.

За змістом пункту 1.1 даного договору кількість, строки поставки, асортимент та розгорнута номенклатура продукції, що постачається за цим договором, визначається на підставі заявок покупця та у рахунках-фактурах постачальника, які є його невід`ємними частинами.

Відносини по наданню постачальником послуг з транспортування продукції за допомогою транспорту постачальника регулюються додатковими угодами до цього договору (пункт 1.3 договору).

Відповідно до пункту 2.1 наведеної угоди постачальник зобов`язується поставити покупцю продукцію в кількості та в асортименті, визначених в узгоджених сторонами відповідно до розділу 3 цього договору замовленнях.

Згідно з пунктом 3.4 вказаного правочину поставка здійснюється партіями по факту отримання та узгодження відповідних замовлень покупця.

За умовами пунктів 3.6, 3.9 договору датою фактичного отримання продукції вважається дата підписання уповноваженими представниками постачальника та покупця видаткової накладної на продукцію. Право власності на продукцію, а з ним і ризик випадкового знищення або пошкодження продукції, переходить від постачальника до покупця в момент фактичної передачі продукції, який визначається моментом підписання уповноваженим представником покупця відповідної видаткової накладної в пункті доставки продукції.

Пунктами 4.1, 4.2 цієї угоди встановлено, що ціна продукції, вартість доставки продукції та вартість надання послуг з транспортування встановлюються сторонами в специфікаціях до даного договору, які є його невід`ємними частинами. Загальна ціна продукції, що постачається за даним договором, дорівнює сумарній вартості всіх партій поставок продукції покупцю. Вартість кожної партії продукції зазначається у відповідній видатковій накладній.

Відповідно до пункту 4.4 наведеного правочину покупець отримує продукцію за цінами, погодженими сторонами у додатках до даного договору, які є невід`ємними його частинами.

Судом встановлено, що у додатку № 1 до договору про виготовлення та поставку продукції від 20 жовтня 2016 року № 62 сторони погодили ціни на вищенаведену продукцію. Крім того, за умовами наведеного додатку оплата цієї продукції здійснюється протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати отримання покупцем партії товару за умови, що наявна на момент оплати заборгованість покупця не перевищує 50 000,00 грн.

Згідно з пунктами 4.7, 4.8 договору покупець здійснює оплату за продукцію шляхом банківського переказу безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати продукції вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Слід також зазначити, що у пункті 4.11 вказаної угоди сторони погодили порядок та черговість зарахування сплачених відповідачем коштів у разі, якщо отримана постачальником від покупця сума виявиться недостатньою для погашення зобов`язань Товариства в повному обсязі. Так, постачальник має право погасити свої вимоги в наступній черговості: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачується пеня та збитки, завдані невиконанням зобов`язання; у третю чергу сплачується основна сума боргу за поставлену продукцію.

У разі, якщо реквізит "призначення платежу" заповнений невірно або неможливо визначити, за яку саме партію продукції здійснюється оплата, або у разі наявності заборгованості за раніше поставлену продукцію, постачальник має право зарахувати всі перераховані покупцем кошти в рахунок оплати за раніше поставлену неоплачену продукцію (пункт 4.12 договору).

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач згідно з видатковими накладними від 10 січня 2018 року № 4 на суму 1 527,01 грн., від 21 березня 2018 року № 300 на суму 3 008,60 грн., від 26 березня 2018 року № 329 на суму 3 541,99 грн., від 3 квітня 2018 року № 388 на суму 14 447,22 грн., від 4 квітня 2018 року № 392 на суму 18 766,73 грн., від 4 квітня 2018 року № 448 на суму 6 578,11 грн., від 5 квітня 2018 року № 402 на суму 2 920,00 грн., від 6 квітня 2018 року № 413 на суму 26 375,02 грн., від 6 квітня 2018 року № 412 на суму 5 335,99 грн., від 10 квітня 2018 року № 420 на суму 11 644,01 грн., від 10 квітня 2018 року № 421 на суму 2 416,00 грн., від 10 квітня 2018 року № 482 на суму 9 444,00 грн., від 11 квітня 2018 року № 430 на суму 11 266,01 грн., від 11 квітня 2018 року № 483 на суму 8 838,00 грн., від 14 квітня 2018 року № 454 на суму 2 920,00 грн., від 16 квітня 2018 року № 467 на суму 2 920,00 грн., від 17 квітня 2018 року № 473 на суму 42 929,51 грн., від 17 квітня 2018 року № 474 на суму 3 424,00 грн., від 17 квітня 2018 року № 485 на суму 750,00 грн., від 18 квітня 2018 року № 486 на суму 1 912,00 грн. та акту надання послуг від 21 лютого 2018 року № 185 на суму 800,00 грн. поставив відповідачу товар та надав останньому супутні послуги на загальну суму 181 764,20 грн. (у т.ч. ПДВ).

Факт поставки вказаного товару підтверджується наявними у матеріалах даної справи копіями вищенаведених накладних та акту надання послуг, підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками цих суб`єктів господарювання.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором про виготовлення та поставку продукції від 20 жовтня 2016 року № 62 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Проте всупереч положенням вищенаведеного правочину Товариство взятий на себе обов`язок по оплаті вартості поставленого йому товару виконало лише частково, сплативши позивачу грошові кошти у загальному розмірі 65 800,00 грн. та заборгувавши таким чином останньому 115 964,20 грн. Даний факт додатково підтверджується наявною в матеріалах справи копією підписаного уповноваженими представниками Центру та Товариства й скріпленого їх печатками акту звірки взаєморозрахунків.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь Другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором про виготовлення та поставку продукції від 20 жовтня 2016 року № 62, яка складає 115 964,20 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, а також визнана відповідачем, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Центру до Товариства про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати поставленої йому продукції, позивач також просив суд стягнути з Товариства три проценти річних у розмірі 6 146,95 грн., нарахованих у період з 24 квітня 2018 року по 28 січня 2020 року на суму спірного основного боргу в розмірі 115 964,20 грн., а також 10 958,60 грн. інфляційних втрат, нарахованих на зазначену суму боргу протягом травня 2018 року - грудня 2019 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлені Центром до стягнення розміри трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум компенсаційних виплат також підлягають задоволенню.

За таких обставин позов Центру підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Патрікбуд" (03680, місто Київ, проспект Академіка Палладіна, будинок 32, офіс 413; ідентифікаційний код 40113881) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Центр комплектації об`єктів будівництва" (08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Запорізька, будинок 16; ідентифікаційний код 39956041) 115 964 (сто п`ятнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят чотири) грн. 20 коп. основного боргу, 6 146 (шість тисяч сто сорок шість) грн. 95 коп. трьох процентів річних, 10 958 (десять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 60 коп. інфляційних втрат, а також 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 14 квітня 2020 року.

Суддя Є.В. Павленко