Рішення

від 14.04.2020 по справі 911/419/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2020 р. м. Київ Справа № 911/419/20

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Кулаковій С.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" , м. Київ

до відповідача сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Требухівське" , с. Требухів Київської обл.,

про стягнення 1 236,10 грн.

без виклику представників учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

17.02.2020 позивач - акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (далі по тексту АТ "НАК "Нафтогаз України"), звернулось до господарського суду Київської області з позовом від 07.02.2020 №14/4-933-20 до відповідача - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Требухівське", с. Требухів Броварського району Київської області (далі по тексту СТОВ "Требухівське"), в якому просить суд стягнути з відповідача 1 236,10 грн. заборгованості за договором купівлі - продажу природного газу №2325/15-ТЕ-17 від 24.12.2014, з яких 1006,55 грн. пені, 80,26 грн. 3% річних, 149,29 грн. інфляційних втрат, нарахованих за прострочення виконання зобов`язань січня-грудня 2015 року, та просить суд покласти на відповідача відшкодування судових витрат в розмірі 2 102,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.12.2014 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та товариством з обмеженою відповідальністю "Требухівське" укладено договір №2325/15-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу. На виконання умов договору, позивач у 2015 році передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 15 307,38 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, однак оплату за переданий газ відповідач здійснив несвоєчасно, у зв`язку з чим позивачем нараховано відповідачу пеню у сумі 1 006,55 грн., 3% річних у сумі 80,26 грн. та 149,29 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошових зобов`язань.

Ухвалою суду від 21.02.2020 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/419/20, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи). Цією ж ухвалою постановлено, що відповідач має право подати відзив протягом 15 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі, встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив протягом 5 днів з дня отримання відзиву, встановлено відповідачу строк для подачі заперечень на відповідь на відзив протягом 5 днів з дня отримання відповіді.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Як свідчить залучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач копію ухвали від 21.02.2020 про відкриття провадження отримав 27.02.2020.

Суд звертає увагу на те, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 №540-ІХ, який набрав чинності 02.04.2020, розділ Х "Прикінцеві положення" ГПК України доповнено пунктом 4, відповідно до якого процесуальні строки продовжуються на час дії карантину. Разом із тим, п`ятнадцятиденний строк для надання відзиву, встановлений судом в ухвалі від 21.02.2020, яку відповідач отримав 27.02.2020, сплив 13.03.2020, тобто до запровадження карантину.

Оскільки станом на 14.04.2020 відповідач, який належно повідомлявся судом про судовий розгляд, відзив на позов не подав, не заявив клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для ухвалення рішення.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

24.12.2014 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавець) та СТОВ "Требухівське" (код 30651825) укладено договір №2325/15-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого:

- продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК «Нафтогаз України» за кодом УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п. 1.1 договору);

- продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 по 31 грудня 2015 газ обсягом до 12 000,00 тис куб м., у тому числі по місяцях кварталів: січень 2 000,00 тис. куб м, лютий 2 000,00 тис куб м, березень 2 000,00 тис. куб м, квітень 1 000,00 тис. куб м, жовтень 1 000,00 тис. куб м, листопад 2 000,00 тис. куб м, грудень 2 000,00 тис. куб м. (п. 2.1 договору);

- приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п. 3.3 договору);

- не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8 числа зобов`язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представниками та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4 договору);

- ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн. (одна тисяча триста дев`ять грн. 20 коп.)(п. 5.2 договору);

- оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору);

- у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 7.2 договору);

- строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років (п. 9.3).

- договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11 договору).

20.03.2015 НАК «Нафтогаз» та СТОВ "Требухівське" укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі продажу природного газу від 24.12.2014 №2325/15-ТЕ-17, відповідно до умов якої сторони погодили, внести зміни в пункт п.5.2 умов договору щодо ціни на газ з 01.04.2015 - 2994,30 грн. з ПДВ за 1000 куб.м.;

В подальшому сторонами неодноразово укладались додаткові угоди, в тому числі щодо ціни на газ, порядку формування та складових тарифу тощо:

додаткова угода №2 від 20.07.2015 (до сплати з 01.07.2015 - 2994,30 грн. з ПДВ за 1000 куб.м. газу),

додаткова угода №3 від 30.07.2015 (щодо порядку зарахування коштів, що надійшли від покупця),

додаткова угода №4 від 15.10.2015 (до сплати з 01.10.2015 - 2994,30 грн. з ПДВ за 1000 куб.м. газу);

додаткова угода №5 від 25.11.2015 (щодо внесення змін до банківських реквізитів продавця).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Протягом 2015 року позивач здійснював поставки відповідачу природного газу. До матеріалів справи подано копії підписаних та скріплених печатками обох сторін актів приймання-передачі природного газу, які в порядку пунктів 3.4, 6.1 договору є підставою для остаточних розрахунків між сторонами до 14 числа включно наступного місяця всього нас суму 15307,38 грн., а саме:

- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 2 723,85 грн.,

- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2015 на суму 2 157,56 грн.,

- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2015 на суму 1 602,46 грн.,

- акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2015 на суму 1 137,84 грн.,

- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2015 на суму 3 712,94 грн.,

- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2015 на суму 3 973,44 грн.,

Згідно умов договору від 24.12.2014 №2325/15-ТЕ-17, остаточний розрахунок по кожному з актів мав бути здійснений не пізніше 14 числа наступного місяця, а у випадку прострочення оплати у продавця було наявне право на нарахування пені (пункт 7.2 договору), процентів річних та інфляційних втрат (ст. 625 ЦК України).

До матеріалів справи залучено довідку по операціях за договором від 24.12.2014 №2325/15-ТЕ-17, з якої вбачається, що оплата за поставлений природний газ відповідачем здійснювалась з порушеннями встановленого договором строку.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені в сумі 1 006,55 грн., суд зазначає таке.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що за порушення строків оплати покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно до частини 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку, отже нарахування пені має здійснюватись з наступного дня після спливу строку виконання грошового зобов`язання та припинитися або в переддень виконання грошового зобов`язання (оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені або у відповідне число через шість місяців після дати початку нарахування пені.

За таких обставин, здійснивши перевірку розрахунку пені за заявлений позивачем період, суд встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені становить 1 006,55 грн.

Крім того, у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з відповідача згідно ст. 625 ЦК України 80,26 грн. 3% річних та 149,29 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць .

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, не виходячи при цьому за межі заявленого позивачем періоду, суд встановив, що належні до стягнення з відповідача 3% річних, становлять 80,26 грн., відтак вказану вимогу позивача слід задовольнити повністю.

Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат не виходячи при цьому за межі заявленого позивачем періоду, суд встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат становить 149,29 грн., а відтак вказану вимогу позивача слід задовольнити повністю.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" повністю та ухвалює рішення про стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Требухівське" 1 006,55 грн. пені, 80,26 грн. 3% річних та 149,29 грн. інфляційних втрат.

У зв`язку із задоволенням позову, витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі в мінімальному законом встановленому розмірі.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити повністю.

2. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Требухівське" (07454, Київська обл., Броварський р-н., с. Требухів, вул. Броварська, буд. 56-В, код 30651825)

на користь акціонерного товариства "Національна Акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, Шевченківський район, вул. Б.Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720)

1 006,55 грн. (одну тисячу шість гривень п`ятдесят п`ять копійок) пені;

80,26 грн. (вісімдесят гривень двадцять шість копійок) 3% річних;

149,29 грн. (сто сорок дев`ять гривень двадцять дев`ять копійок) інфляційних втрат;

2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні нуль копійок) судового збору;

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 №540-ІХ, який набрав чинності 02.04.2020, строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину.

Повний текст рішення підписано 14.04.2020.

Суддя О.В. Конюх