Рішення

від 10.04.2020 по справі 915/108/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2020 року Справа № 915/108/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601 (код ЄДРПОУ 20077720)

до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Северний 263» , вул. Ахітектора Старова, 2/6, корп. 3, м. Миколаїв, 54046 (код ЄДРПОУ 38312725)

про стягнення заборгованості в сумі 1 322, 38 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Северний 263» борг у загальній сумі 1 322, 38 грн., у тому числі: пеня у сумі 1 053, 26 грн., три проценти річних у сумі 53, 68 грн., інфляційні втрати у сумі 215, 44 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.02.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.03.2020 року продовжено позивачу пропущений процесуальний строк для подання відповіді на відзив.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 2167/15-ТЕ-22 від 08.12.2014 року, укладеному між сторонами, а саме щодо несвоєчасної оплати природного газу, внаслідок чого відповідачу нараховано та заявлено до стягнення пеню, 3 % річних та інфляційні втрати відповідно до умов договору та вимог законодавства. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 20, 173-175, 193, 216, 218, 230-232 ГК України, ст. 11, 15-16, 509, 526, 530, 549, 610-612, 625, 655, 692 ЦК України, ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

17.02.2020 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 2082/20). Докази направлення відзиву з додатками на адресу позивача долучено до відзиву. Відзив подано у встановлений судом строк. Відзив долучено судом до матеріалів справи та прийнято судом до розгляду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву повністю заперечує проти позову. В обґрунтування заперечень відповідачем зазначено наступне:

- посилаючись на ст. 256, 257, 261 ЦК України, відповідач зазначає, що позивач не врахував строки перебігу позовної давності. Договір діє до 31.12.2015 року. Відповідач вважає, що строк позовної давності за даним предметом позову сплив 01.01.2017 року;

- відповідач зазначає, що в 2016 році між сторонами було укладено інший договір на постачання природного газу № 3025/16ТЕ-22 від 21.12.2015 року. Пунктом 6.4 договору № 3025/16ТЕ-22 від 21.12.2015 року передбачено порядок (черговість) погашення вимог постачальника. Отже, у разі своєчасного нарахування штрафних санкцій, інфляційних витрат, відсотків річних позивач мав змогу безспірного стягнення коштів на підставі вимог договору укладеного на наступний період (№ 3025/16ТЕ-22 від 21.12.2015 року).

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд застосувати позовну давність та повністю відмовити в задоволенні позову.

28.02.2020 року до господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 2637/20). Докази направлення копії відповіді на відзив на адресу відповідача долучено до відповіді на відзив.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.03.2020 року продовжено позивачу пропущений процесуальний строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву (вх. № 2637/20 від 28.02.2020 року).

Відповідь на відзив долучено судом до матеріалів справи та прийнято судом до розгляду.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що пунктом 9.3 договору сторони у добровільному порядку погодили збільшену позовну давність, а саме тривалістю 5 років, у тому числі щодо стягнення пені, штрафу, інфляційних нарахувань та відсотків річних.

Отже, строк позовної давності позивачем не пропущено.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

08.12.2014 року між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та ОСББ «Северний 263» (покупець) було укладено Договір № 2167/15-ТЕ-22 купівлі-продажу природного газу (арк. 12-17).

В подальшому між сторонами було укладено додаткові угоди № 1 від 31.03.2015 року, № 2 від 30.07.2015 року, № 3 від 31.07.2015 року, № 4 від 20.10.2015 року, № 5 від 27.11.2015 року (арк. 18-22), якими змінювалась ціна за газ, порядок та умови проведення розрахунків, а також банківські реквізити сторін.

Відповідно до п. 11 Договору договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір та додаткові угоди підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Відповідно до п. 3.1 Договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.

Відповідно до п. 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до п. 3.4 Договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 5.5 Договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору передано, а відповідачем прийнято у власність природний газ на загальну суму 160 000, 16 грн. за періоди з січня по березень 2015 року включно та з жовтня по грудень 2015 року включно, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін Актами приймання - передачі природного газу (арк. 23-28).

Відповідачем ОСББ «Северний 263» в повному обсязі проведено оплату за отриманий в 2015 році природний газ в сумі 160 000, 16 грн., що підтверджується сальдо по підприємству та довідкою по операціям ОСББ «Северний 263» по договору № 2167/15-ТЕ-22 з 01.01.2015 по 30.11.2019 року (арк. 29-30).

Судом встановлено, що відповідачем оплата за поставлений природний газ проводилась з порушенням строку, встановленого п. 6.1 Договору, що стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

1. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).

Позивачем нараховано відповідачу 53, 68 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за зобов`язаннями березня 2015 року за період з 15.04.2015 року по 23.06.2015 року, листопада 2015 року за період з 15.12.2015 року по 15.12.2015 року та грудня 2015 року за період з 15.01.2016 року по 18.01.2016 року.

Позивачем також нараховано відповідачу 215, 44 грн. - інфляційних втрат за зобов`язаннями березня 2015 року. Нарахування здійснено за один місяць - травень 2015 року.

Розрахунок суми 3 % річних у сумі 53, 68 грн. та інфляційних втрат у сумі 215, 44 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Періоди нарахування позивачем визначено правильно. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат наявний в матеріалах справи (арк. 9-11).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність нарахування 3 % річних у сумі 53, 68 грн. та інфляційних втрат у сумі 215, 44 грн.

2. Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від сумипростроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивачем нараховано відповідачу 1 053, 26 грн. - пені від суми заборгованості.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов`язань березня 2015 року за період з 15.04.2015 року по 23.06.2015 року, листопада 2015 року за період з 15.12.2015 року по 15.12.2015 року та грудня 2015 року за період з 15.01.2016 року по 18.01.2016 року. Розрахунок пені здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Період нарахування визначено позивачем правильно та в межах шестимісячного строку, передбаченого ст. 232 ГК України. Нарахування здійснено по кожному окремому зобов`язанню. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. 9-11). Отже, нарахування пені в сумі 1 053, 26 грн. є обґрунтованим та підставним.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності у даній справі, викладеній у письмовому відзиві на позов, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно ч. 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 9.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Відповідно до п. 4.4.2 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 року № 10 з урахуванням положень ГПК України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв`язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Позивач звернувся до суду із даним позовом 30.01.2020 року, про що свідчить дата оформлення поштового відправлення на поштовій накладній (арк. 7 на звороті).

Сторони, підписавши даний договір, домовились про збільшення строку позовної давності до 5 (п`яти) років.

Судом встановлено, що нарахування позивачем здійснено за зобов`язаннями березня 2015 року, листопада 2015 року та грудня 2015 року. Початок періоду нарахувань з 15.04.2015 року, тобто в силу положень ст. 253, 254, 260, 261 ЦК України з 16.04.2015 року почався перебіг позовної давності, тривалість якого за домовленістю сторін становить 5 років.

Враховуючи вищевикладене, в суду відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності, оскільки строк позовної давності не пропущено.

Щодо заперечень відповідача стосовно черговості погашення заборгованості, яка передбачена пунктом 6.4 укладеного між сторонами на наступний період договору на постачання природного газу № 3025/16ТЕ-22 від 21.12.2015 року, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 11 договору № 2167/15-ТЕ-22 від 08.12.2014 року договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення .

Жодною нормою законодавства не передбачено можливості поширення положень одного договору на правовідносини сторін, врегульовані іншим договором. Відтак, помилковим є посилання відповідача на необхідність застосування пункту 6.4 укладеного між сторонами на наступний період договору на постачання природного газу № 3025/16ТЕ-22 від 21.12.2015 року до правовідносин, що виникли та регулюються іншим договором № 2167/15-ТЕ-22 від 08.12.2014 року.

Судом також враховано наступне.

Відповідно до ст. 534 ЦК України (в редакції на час існування спірних правовідносин) у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором : 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Відповідно до п. 6.4 договору № 2167/15-ТЕ-22 у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного покупцем:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;

3) у третю чергу погашається основна сума боргу.

Додатковою угодою № 2 від 30.07.2015 сторони доповнили пункт 6.3 договору абзацом в наступній редакції: "За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ , поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором".

Проаналізувавши положення ст. 534 ЦК України та умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов наступного висновку.

Вимога кредитора - це звернення кредитора до боржника про погашення витрат кредитора, пов`язаних з одержанням виконання, процентів, неустойки, основної суми боргу. Саме наявність вимоги кредитора активуватиме черговість погашення грошових вимог, визначену ст. 534 ЦК України або ж встановлену договором.

В силу ст. 534 ЦК України необхідність виставлення та направлення вимоги кредитором боржнику полягає у повідомленні боржника як про факт понесених кредитором витрат, пов`язаних з одержанням виконання, нарахування процентів, неустойки тощо, так і їх розмір та строки оплати. У випадку непогодження боржника із розміром таких витрат, штрафних санкцій, він може оспорювати їх розмір під час судового процесу. Направлення вимоги кредитором виконує інформативну функцію для боржника, при цьому дозволяє останньому висловлювати власні заперечення проти розміру витрат кредитора, процентів, неустойки, основної суми боргу.

Для того, щоб відбулося зарахування сум, сплачених як передоплата за газ, в якості оплати сум пені, штрафу, неустойки, процентів тощо, необхідним є виставлення відповідної вимоги продавця (рахунку-фактури тощо) з визначенням розміру та періоду нарахування штрафних санкцій, процентів тощо.

Умовами договору № 2167/15-ТЕ-22 в редакції додаткової угоди № 2 сторони погодили зарахування коштів, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ (основного боргу). Відтак, у позивача були відсутні підстави для зарахування коштів, які надійшли від відповідача в якості оплати за природний газ, в рахунок погашення інфляційних нарахувань, відсотків річних, пені.

Додатково суд вважає за необхідне також зазначити, що зарахування позивачем сплачених відповідачем за природний газ коштів в рахунок штрафних санкцій мало б наслідком збільшення розміру основної заборгованості, та, як наслідок, нарахування штрафних санкцій в більшому розмірі.

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку. Правовідносини між сторонами у даній справі регулюються договором купівлі-продажу природного газу № 2167/15-ТЕ-22 від 08.12.2014 року. Договір в силу ст. 629 ЦК України є обов`язковим до виконання. Умовами договору встановлено чіткі строки проведення оплати за отриманий природний газ. Проте, відповідачем оплату за отриманий природний газ не сплачено у встановлені договором строки, що не заперечується самим відповідачем та підтверджено матеріалами справи. За порушення виконання зобов`язання, а саме строків оплати за отриманий природний газ, умовами договору передбачено нарахування пені, яку позивачем нараховано обґрунтовано, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем також обґрунтовано нараховано три відсотки річних та інфляційні втрати. Строк позовної давності в силу положень ст. 256, 259 ЦК України не пропущено. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Судовий збір в розмірі 2 102, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Северний 263» , вул. Ахітектора Старова, 2/6, корп. 3, м. Миколаїв, 54046 (код ЄДРПОУ 38312725) на користь позивача Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601 (код ЄДРПОУ 20077720):

- 1 053, 26 грн. (одна тисяча п`ятдесят три грн. 26 коп.) - пені;

- 53, 68 грн. (п`ятдесят три грн. 68 коп.) - 3 % річних;

- 215, 44 грн. (двісті п`ятнадцять грн. 44 коп.) - інфляційних втрат;

- 2 102, 00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням пункту 4 Розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 14.04.2020 року.

Суддя Е.М. Олейняш