Ухвала

від 13.04.2020 по справі 915/391/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

про передачу справи на розгляд іншого суду

13 квітня 2020 року Справа № 915/391/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О., розглянувши матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ВІСДОМ , 65031, м.Одеса, вул.Хімічна, буд.1/27; адреса для листування: 65048, м.Одеса, вул.Осипова, буд.6, оф.2

до відповідача: Приватного підприємства Роял Трейд Імпекс , 54001, Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Шевченка, буд.71

про: - стягнення 302 833,21 грн.;

- зобов`язання повернути нежитлові приміщення

06.04.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю ВІСДОМ звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №б/н від 01.04.2020 в якій просить суд:

- стягнути з Приватного підприємства Роял Трейд Імпекс заборганість у розмірі 302 833,21 грн. з якої: 255 550,58 грн. - заборгованість внаслідок невиконання грошового зобов`язання щодо оплати оренди на підставі Договору оренди №24 від 01.04.2018, 18 354,82 грн. - пеня, 2 224,21 грн. - 3% річних, 26 703,60 грн. - неустойка за користування приміщенням;

- зобов`язати Приватне підприємство Роял Трейд Імпекс звільнити від належного йому майна та повернути у користування ТОВ ВІСДОМ нежитлове приміщення загальною площею 1011,5 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Хімічна, 1/21.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди майна №24 від 01.04.2018, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за вказаним правочином та нараховані штрафні санкції. Крім того, позивач зазначає, що вказані обставини є підставою повернення об`єкту оренди.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Частиною 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Тобто, загальне правило територіальної підсудності щодо пред`явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Позови у спорах за участю кількох відповідачів можуть пред`являтися до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів.

Підсудність справ визначається за предметними і територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ, застосування якої до спірних правовідносин залежить від характеру спірних правовідносин.

Виключна підсудність - правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. У цих категоріях справ не допускається також договірна підсудність.

Статтею 30 Господарського процесуального кодексу України встановлена виключна підсудність справ.

Так, частина 3 вищевказаної норми процесуального права передбачає, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.

При цьому, тлумачення частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України повинно відбуватися з урахуванням принципу правової визначеності, який, в аспекті даного спору, полягає у забезпеченні здатності вірного тлумачення закону пересічною особою. Зокрема, встановлюючи підхід до тлумачення правових норм, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.07.1995 у справі "Толстой-Милославський" (Tolstoy Miloslavsky) проти Сполученого Королівства (скарга №18139/91), визначаючи зміст терміну "передбачений законом" сформулював наступну умову: положення національного законодавства повинні бути настільки ясними, зрозумілими і визначеними, щоб будь-яка людина, за необхідності скориставшись порадою юриста, могла б повністю зрозуміти зміст закону.

З огляду на зазначений підхід Європейського суду з прав людини до тлумачення правових норм, положення частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України означають, що спір має розглядатися за правилами виключної підсудності, коли нерухоме майно, право власності на таке майно або інші вимоги, що стосуються нерухомого майна, є предметом спору.

Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

За таких обставин, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

При цьому, виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

У постанові від 10.04.2019 року у справі № 638/1988/17 Верховний Суд вказав, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно .

Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах у справі № 460/4286/16-ц від 23.01.2018 року та у справі № 640/16548/16-ц від 16.05.2018 року, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Тобто, чинна процесуальна норма частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України визначає розширений перелік спорів, до яких застосовуються правила виключної підсудності, в порівнянні з попередньою редакцією Господарського процесуального кодексу України, частина третя статті 16 якого передбачала, що за місцезнаходженням майна розглядаються справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном (тобто лише в спорах про захист речового права, однак не в договірних відносинах).

Як зазначалось вище, предметом позову у даній справі є:

- стягнення з Приватного підприємства Роял Трейд Імпекс заборганості у розмірі 302 833,21 грн. з якої: 255 550,58 грн. - заборгованість внаслідок невиконання грошового зобов`язання щодо оплати оренди на підставі Договору оренди №24 від 01.04.2018, 18 354,82 грн. - пеня, 2 224,21 грн. - 3% річних, 26 703,60 грн. - неустойка за користування приміщенням;

- зобов`язання Приватне підприємство Роял Трейд Імпекс звільнити від належного йому майна та повернути у користування ТОВ ВІСДОМ нежитлове приміщення загальною площею 1011,5 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Хімічна, 1/21.

З огляду на викладене, суд вважає, що спір у даній справі виник з приводу нерухомого майна, оскільки позовні вимоги мають явний, очевидний правовий зв`язок із нерухомим майном, що є предметом оскаржуваного договору оренди майна №24 від 01.04.2018, і позов має розглядатися за правилами виключної підсудності.

Так, об`єкт оренди - нежитлові приміщення загальною площею 1011,5 кв.м., розташовані в будівлі Матеріального складу за адресою: м.Одеса, вул.Хімічна, 1/21.

Враховуючи приписи ч.3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що даний спір не належить до юрисдикції (підсудності) Господарського суду Миколаївської області, у зв`язку з чим дана позовна заява підлягає передачі на розгляд Господарського суду Одеської області за виключною підсудністю.

Положеннями ч.6 ст.31 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спори між судами щодо підсудності не допускаються.

Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана (ч. 7 ст. 31 ГПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, а згідно з частиною 3 цієї статті - передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Керуючись ст.ст. 30, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву №б/н від 01.04.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю

ВІСДОМ до Приватного підприємства Роял Трейд Імпекс про стягнення 302 833,21 грн. та зобов`язання повернути нежитлове приміщення загальною площею 1011,5 кв.м., яке розташоване за адресою: м . Одеса , вул.Хімічна, 1 /21 разом з доданими до неї матеріалами передати за виключною підсудністю на розгляд Господарського суду Одеської області (проспект Шевченка, 29, Одеса, Одеська область, 65000).

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили 13.04.2020

Згідно ст.ст.254, 255 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Н.О.Семенчук