Рішення

від 14.04.2020 по справі 925/13/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2020 року м. Черкаси справа № 925/13/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., без участі представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, справу за позовом Департамента архітектури та містобудування Черкаської міської ради до Приватного підприємства приватного виробничо-комерційного підприємства «Укрєвробуд 2013» про стягнення 618808 грн. 01 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до приватного підприємства приватно виробничо-комерційного підприємства «Укрєвробуд 2013» (далі-відповідач) про стягнення, на підставі договору № 355/17 від 18.10.2017 року на виконання додаткових робіт з реконструкції із застосуванням щебенево-мастичного асфальтобетону бульв. Шевченка (від вул. Лазарєва до вул. Небесної Сотні), м. Черкаси до робіт, визначених договором № 355 від 24.10.2016 року, 517695 грн. 59 коп. пені, 101112 грн. 42 коп. 5% штрафу, що разом становить 618808 грн. 01 коп. та відшкодування судових витрат.

Позов мотивований тим, що відповідачем порушено істотні умови договору № 355/17 від 18.10.2017 року та додаткової угоди до нього щодо виконання робіт. Наслідком такого порушення є незавершені роботи із застосуванням щебенево-мастичного асфальтобетону бульв. Шевченка (від вул. Лазарєва до вул. Небесної Сотні) в м. Черкаси та дострокове розірвання вказаного договору з 14.03.2019 року, в зв`язку з чим позивачем нараховано штрафні санкції на підставі п. 7.2. договору № 355/17 від 18.10.2017 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 21.01.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/13/20 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 25.02.2020 року.

Позивач в особі свого представника подав суду 25.02.2020 року клопотання (вх. № 3036/20, а.с. 31-55), яким просив долучити до матеріалів справи додаткові документи.

Ухвалою суду від 25.02.2020 року розгляд справи по суті відкладено на 19.03.2020 року.

Сторони явку представників у судове засідання не забезпечили. Від представника позивача надійшло 17.03.2020 року засобами електронного зв`язку клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача (вх. № 4302/20, а.с. 66). Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін не заперечував, явку свого представника у судове засідання не забезпечив. Поштові відправлення з ухвалами суду від 21.01.2020 року, від 25.02.2020 року направлені відповідачу повернулись до суду з відміткою пошти про невручення - «за закінченням терміну зберігання» .

Відповідно до ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 3, в разі, якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити відповідачу, який повинен був знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням проти нього та скористатись правами і обов`язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України і вважає його повідомленим належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними для спрощеного провадження.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що явка представників учасників справи судом обов`язковою не визнавалась, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

18.10.2017 року Департамент архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради, як замовник та відповідач - приватне підприємство приватне виробничо-комерційне підприємство «Укрєвробуд 2013» , як підрядник, за результатами проведеної переговорної процедури закупівлі, уклали договір № 355/17 на виконання додаткових робіт з реконструкції із застосуванням щебенево-мастичного асфальтобетону бульв. Шевченка (від вул. Лазарєва до вул. Небесної Сотні), м. Черкаси до робіт, визначених договором №355 від 24.10.2016 року, за умовами п. 1.1. якого, підрядник зобов`язується виконати додаткові роботи з реконструкції із застосуванням щебенево-мастичного асфальтобетону бульв. Шевченка (від вул. Лазарєва до вул. Небесної Сотні) м. Черкаси до робіт визначених договором №355 від 24.10.2016 року (далі - об`єкт), за переліком, обсягами робіт та, використовуючи матеріали, наведені у Додатках № № 1-3 договору, які є невід`ємними його частинами, а також згідно проектно-кошторисної документації на виконання цих робіт (далі - Договір, а.с. 8-10).

Сторони Договору погодили усі істотні умови цього договору, зокрема, домовилися про наступне:

п. 3.1. - ціна договору становить 4697256 грн. з ПДВ. При цьому: фінансування 2017 року - 4050000 грн.; фінансування 2018 року - 647256 грн.;

п. 3.2. - ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін;

п. 3.3. - платіжні зобов`язання замовника перед підрядником за договором виникають при наявності у замовника відповідного бюджетного призначення (бюджетних асигнувань);

п. 5.1. - підрядник зобов`язаний розпочати роботи за договором протягом трьох днів із моменту отримання від замовника документів, передбачених п. 6.1.1. договору, та завершити виконання робіт до 30.06.2018 року. Виконання робіт за договором здійснюється із дотриманням графіку виконання робіт (додаток № 4). Датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття замовником. Виконання робіт може бути здійснено достроково;

п. 5.3. - здавання й приймання робіт, після закінчення їх виконання, здійснюється у відповідності до чинного законодавства України і оформляється актом здавання виконаних робіт (форма КБ-2в, КБ-3);

п. 5.4. - перелік документів, що оформлюються при здаванні робіт має відповідати будівельним нормам і правилам та іншим нормативним документам із будівництва, які діють на території України. Робота приймається замовником, разом із двома комплектами виконавчої документації, складеної підрядником;

п. 5.5. - після закінчення робіт, підрядник готує акт виконаних робіт (форму КБ-2в) у трьох примірниках, викликає на об`єкт уповноважених представників замовника, здає їм обсяги виконаних робіт. Уповноважені представники замовника перевіряють відповідність фактично виконаних робіт із обсягами, зазначеними у проекті, виконавчій документації та у акті форми КБ-2в і підписують його в частині фактично виконаних обсягів робіт та наданої виконавчої документації;

п. 6.2.1. - замовник має право достроково розірвати договір, у разі невиконання підрядником зобов`язань, визначених договором, повідомивши його про це протягом 5 днів з моменту прийняття такого рішення. Договір вважається розірваним на двадцятий день з моменту отримання підрядником повідомлення про розірвання договору;

п. 6.3.1. - підрядник зобов`язується на свій ризик, власними силами та власними матеріальними ресурсами виконувати усі роботи в обсязі та у терміни, передбачені договором;

п. 7.2. - у разі несвоєчасного виконання робіт за договором, у тому числі при виконанні гарантійних зобов`язань, визначених розділом 8 договору, підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості невиконаних за договором робіт за кожний день затримки, а за прострочення виконання робіт за договором понад 30 днів, додатково, підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 5% від вартості невиконаних за договором робіт;

п. 11.2. - дія договору припиняється при настанні однієї з умов:

повного виконання;

за згодою сторін;

з інших підстав передбачених чинним законодавством;

п. 11.3. - закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Сторонами укладено додаток № 1 до Договору Договірна ціна та додаток № 4 до Договору Календарний графік виконання робіт (додаток № 4 до Договору Календарний графік виконання робіт (а.с. 11, 12).

Позивач листом від 22.03.2018 року № 1112-01-14 повідомив відповідача про рішення Черкаської міської ради № 2-3168 від 20.03.2018 року, яким прийнято зміни до міського бюджету в частині бюджету розвитку, з урахуванням якого розмір фінансування 2018 року для забезпечення виконання робіт на об`єктах за Договором складає 2022248 грн. 40 коп. та 1364346 грн.

20.04.2018 року сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору, в якій сторони дійшли згоди пункт 3.1 Договору викласти у наступній редакції: ціна договору становить 4697256 грн. з ПДВ. При цьому: фінансування 2017 року - 2675007,6 грн.; фінансування 2018 року - 2022248,40 грн.; додаток № 4 до Договору Календарний графік виконання робіт викласти в редакції, яка додається до цієї додаткової угоди; змінено банківські реквізити замовника в п. 15 договору, інші пункти договору залишено без змін (а.с. 13).

В додатку № 4 до Договору до додаткової угоди № 1 Календарний графік виконання робіт сторони обумовили проведення підготовчих робіт типу 1, типу 3, типу 6 пунктами №№ 1-10 графіку у жовтні-листопаді 2017 року та пункти №№ 11-21 графіку у квітні-травні-червні 2018 року (а.с. 14).

Як вбачається з Виписок по рахунку позивача від 02.11.2017 року позивач перерахував відповідачу за виконані роботи за договором № 355/17 від 18.10.2017 року 2675007 грн. 60 коп. (а.с.55), що підтверджує і звіт про виконання договору про закупівлю на вказану суму (а.с. 27).

Позивач листом від 29.05.2018 року № 2548-01-14 запрошував відповідача на нараду 04.06.2018 року з питань продовження виконання робіт, в тому числі на об`єкті Договору, з питань, щодо необхідності усунення виявлених на об`єктах недоліків та надто повільних темпів виконання робіт на них (а.с. 15).

Листом від 14.02.2019 року № 653-01-14 позивач повідомив відповідача про прийняте рішення дострокового розірвання, у тому числі, договору № 3557/17 від 18.10.2017 року, та необхідності виконання умов Договору, передачі виконавчої документації (а.с. 16). Вказаний лист позивача отримано відповідачем 22.02.2019 року, тому 14.03.2019 року договір № 3557/17 від 18.10.2017 року розірвано (а.с. 17) .

Відповідачем визначені Договором роботи на суму 2022248 грн. 40 коп. не виконано, акти здавання виконаних робіт не складено та не передано позивачу згідно п.п. 5.3-5.5 Договору.

У зв`язку невиконанням відповідачем у строк, встановлений у договорі № 355/17 від 18.10.2017 року та додатковій угоді № 1 від 20.04.2018 року робіт на суму 2022248 грн. 40 коп. (2022248 грн. 40 коп. - встановлене фінансування 2018 року), позивач на підставі п. 7.2. Договору просить стягнути з відповідача 517695 грн. 59 коп. пені та 101112 грн. 42 коп. штрафу.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору № 355/17 від 18.10.2017 року на виконання додаткових робіт з реконструкції із застосуванням щебенево-мастичного асфальтобетону бульв. Шевченка (від вул. Лазарєва до вул. Небесної Сотні), м. Черкаси до робіт, визначених договором №355 від 24.10.2016 року, додаткової угоди № 1 від 20.04.2018 року, вимоги позивача витікають із прав та обов`язків сторін за цим договором.

За правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до договірних зобов`язань підряду, загальні положення про підряд визначені параграфом 1 глави 61 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділом І і ІІ книги 5 ЦК України, главою 20 ГК України, загальні положення про правочини - главою 16 розділу IV книги 1 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 розділу I книги 5 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків та іншим способом відшкодування майнової шкоди або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, застосування штрафних санкцій.

За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами статті 837ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За приписами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У п. 7.2. договору № 355/17 від 18.10.2017 року сторони погодили, що у разі несвоєчасного виконання робіт за договором, у тому числі при виконанні гарантійних зобов`язань, визначених розділом 8 договору, підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості невиконаних за договором робіт за кожний день затримки, а за прострочення виконання робіт за договором понад 30 днів, додатково, підрядник сплачує замовнику 2 штраф у розмірі 5% від вартості невиконаних за договором робіт.

Суд погоджується із позивачем, що прострочення виконання відповідачем робіт починається із 01.07.2018 року, оскільки згідно п. 5.1. Договору підрядник зобов`язаний завершити виконання робіт до 30.06.2018 року. Позивач нарахував пеню за період з 01.07.2018 року по 13.03.2019 року (до розірвання договору) в розмірі 0,1% від вартості невиконаних за договором робіт (2022248 грн. 40 коп.), що становить 517695 грн. 59 коп., спірне зобов`язання не є грошовим.

Також, позивач нарахував штраф в розмірі 5% від вартості невиконаних робіт за договором (2022248 грн. 40 коп.), за прострочення виконання робіт за договором понад 30 днів, що становить 101112 грн. 42 коп.

Нарахування пені та штрафу відповідає умовам Договору та обставинам справи. Прострочення підрядника доведено позивачем належними та достатніми доказами. Відповідачем не спростоване.

Розрахунки позивача пені та штрафу судом перевірені, вони є методологічно та арифметично правильними.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17, постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12, постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь якій стадії судового процесу;

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства суд вважає позов обґрунтованим і доказаним, таким, що підлягає задоволенню повністю.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 9282 грн. 12 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 185, 191, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства Приватне виробничо-комерційне підприємство «Укрєвробуд 2013» , код ЄДРПОУ 38236021, місцезнаходження: 53300, Дніпропетровська обл., м. Орджонікідзе, вул. Тельмана, 14 на користь

Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, код ЄДРПОУ 38715770, місцезнаходження: 18001, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36 - 517695 грн. 59 коп. пені, 101112 грн. 42 коп. штрафу, 9282 грн. 12 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Суддя В.М. Грачов