Рішення

від 03.04.2020 по справі 911/11/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2020 р. м. Київ Справа № 911/11/20

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Ресурс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Трейд»

про стягнення 116 879,99 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Без виклику представників сторін.

обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Ресурс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Трейд» про стягнення 115 456,13 грн. з яких 49 511,28 грн. пені, 55 519,99 грн. штрафу, 3 352,86 грн. 3% річних та 7 072,00 грн. інфляційних.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки, ціна позову у справі № 911/11/20 не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений на 01 січня року, в якому подано відповідну позовну заяву, справа є не складною з огляду на наявні в ній матеріали, суд, в силу ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

У зв`язку з чим, ухвалою Господарського суду Київської області від 03.02.2020 року відкрито провадження у справі № 911/11/20, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

На виконаня вимог ухвали суду від 03.02.2020 року, позивачем було подано до суду обґрунтовані розрахунки пені, 3% річних та інфляційних окремо по кожній спірній видатковій накладній, якими фактично збільшено позовні вимоги в частині вимог про стягненні пені та 3% річних, решта вимог залишено без змін. Відтак, згідно нового розрахунку позивач просить суд стягнути з відповідача 116 879,99 грн. з яких 50 714,05 грн. пені, 3 573,95 грн. 3 % річних, 7 072,00 грн. інфляційних та 55 519,99 грн. штрафу.

Таким чином, предметом розгляду даного спору є вимоги про стягнення з відповідача 116 879,99 грн. з яких 50 714,05 грн. пені, 55 519,99 грн. штрафу, 3 573,95 грн. 3 % річних та 7 072,00 грн. інфляційних.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, у встановлений судом строк відзиву на позов та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надіслав, доказів повної або часткової сплати ним заборгованості, яка є предметом даного спору, не надав, клопотань про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для подання відзиву від відповідача не надходило, суд вважає, що, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 26.10.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий Ресурс» (далі - позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТКС-Трейд» далі - відповідач, Покупець) укладено Договір поставки № 26/10/15 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити автомобільні шини, комплектуючі та запасні частини до автотранспорту (далі - Товар) у кількості і в асортименті відповідно до накладних, які є невід`ємною частиною Договору, а також надати супутні послуги по доставці Товару та шиномонтажу (далі - Послуга).

Ціни на товар та супутні послуги встановлюються у відповідності з прайс-листами, що діють у Постачальника на момент передачі товару, наданні послуги і вказуються у накладних, актах приймання-передачі наданих послуг та виставлених Постачальником рахунках (п. 1.2 Договору).

Покупець зобов`язаний прийняти поставлений товар та/або надані послуги і розраховуватися не пізніше 14 календарних днів з дня поставки товару та/або надання послуги (п. 2.2 Договору).

Оплата товару та/або надання послуги здійснюється Покупцем за визначеною у рахунку ціною та у визначений п. 2.2 Договору строк шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 3.1 Договору).

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін (п. 6.1 Договору).

Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 Договору та діє до 31.12.2015 року (п. 6.2 Договору).

У випадку, якщо жодна із Сторін за 10 днів до закінчення терміну дії даного Договору не буде наполягати на припиненні дії цього Договору, то цей Договір вважається пролонгованим ще на один рік на тих же умовах (п. 6.3 Договору).

Як стверджує позивач, ним було виставлено рахунки на оплату по замовленню № 45 від 10.01.2019 року на суму 111 200,01 грн. та № 60 від 15.01.2019 року на суму 271 599,93 грн.

На виконання зобов`язань за Договором позивачем було поставлено відповідачу Товар на загальну суму 277 599,97 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 52 від 12.01.2019 року на суму 98 050,01 грн., № 56 від 15.01.2019 року на суму 13 150,00 грн., № 84 від 21.01.2019 року на суму 166 399,96 грн. та довіреностями на отримання ТМЦ № 3 від 10.01.2019 року та № 4 від 15.01.2019 року (копії наявні в матеріалах справи).

Відтак, видаткова накладна № 52 від 12.01.2019 року на суму 98 050,01 грн. повинна була бути оплачена до 26.01.2019 року включно, видаткова накладна № 56 від 15.01.2019 року на суму 13 150,00 грн. - до 29.01.2019 року включно, а видаткова накладна № 84 від 21.01.2019 року на суму 166 399,96 грн. - до 04.02.2019 року включно.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі отриманий Товар не оплатив, оплату за Товар проводив з простроченням (05.06.2019 року - 100 000,00 грн., 25.06.2019 року - 70 000,00 грн., 14.08.2019 року - 107 599,97 грн.) за наведені в розрахунку позову періоди (копії платіжних доручень наявні в матеріалах справи).

Хоча, станом на день звернення до суду відповідачем заборгованість погашена, однак прострочення сплати є підставою для застосування до відповідача відповідальності за порушення зобов`язання.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою Товару позивач просить стягнути з відповідача (згідно уточнених позовних вимог) 116 879,99 грн. з яких 50 714,05 грн. пені на підставі п. 4.2 Договору за загальний період з 26.01.2019 року по 13.08.2019 року, 55 519,99 грн. 20% штрафу на підставі п. 4.3 Договору, 3 573,95 грн. 3 % річних за загальний період з 26.01.2019 року по 13.08.2019 року та 7 072,00 грн. інфляційних за період лютий-липень 2019 року в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

За прострочення виконання зобов`язання Покупця щодо здійснення розрахунку за товар та надані послуги на строк понад обумовлений п. 2.2 Договору, Покупець зобов`язаний виплатити останньому пеню у розмірі 0,25% вартості від належної до сплати суми за кожен календарний день прострочення на протязі всього строку прострочки (п. 4.2 Договору).

За прострочення здійснення розрахунку за товар та надані послуги на термін понад 30 календарних днів з дати отримання товару та/або надання послуги Покупець сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості (п. 4.3 Договору).

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом досліджено та встановлено, що позивачем нараховані пеня, 3% річних та інфляційні по кожному періоду на фактичні суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем не заперечено та не спростовано. Пеня нарахована у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня та в межах п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Штраф правомірно нарахований на суму заборгованості, прострочення по якій тривало понад 30 календарних днів, що відповідає п. 4.3 Договору.

Також, судом враховано, що пеня та штраф є окремими видами відповідальності і їх одночасне стягнення не суперечить нормам чинного законодавства, крім того, обидва види відповідальності та її розмір погоджені сторонами в Договорі.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо наявності заборгованості відповідача та фактів прострочення платежів, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних.

Однак, судом було виявлено помилки в наданому позивачем розрахунку пені та 3% річних, зокрема помилки в періодах нарахування, оскільки позивач помилково по кожній з трьох спірних накладних починає проводити відповідні нарахування з днів які є останніми днями на оплату поставленого товару, не враховуючи положення ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відтак, судом було здійснено правильний розрахунок пені та 3% річних, згідно з яким з відповідача підлягає стягненню 41 937,91 грн. пені, 3 543,04 грн. 3% річних, інфляційні підлягають задоволенню в заявленому розмірі в сумі 7 072,00 грн.

Штраф підлягає задоволенню в заявленому розмірі в сумі 55 519,99 грн., у зв`язку з тим, що наданий розрахунок штрафу є арифметично вірним.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги (уточнені) підлягають частковому задоволенню в сумі 108 072,94 грн. з яких 41 937,91 грн. пені, 55 519,99 гр. штрафу, 3 543,04 грн. 3% річних, 7 072,00 грн. інфляційних. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених уточнених позовних вимог в сумі 1 776,25 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Ресурс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Трейд» про стягнення 116 879,99 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Трейд» (09602, Київська обл., Рокитнянський район, смт. Рокитне, вул. Зарічна, буд. 2, ідентифікаційний код 39996126) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Ресурс» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 4-Б, ідентифікаційний код 37228114) 41 937 (сорок одна тисяча дев`ятсот тридцять сім) грн. 91 коп. пені, 55 519 (п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот дев`ятнадцять) грн. 99 коп. штрафу, 3 543 (три тисячі п`ятсот сорок три) грн. 04 коп. 3% річних, 7 072 (сім тисяч сімдесят два) грн. 00 коп. інфляційних та 1 776 (одна тисяча сімсот сімдесят шість) грн. 25 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В решті позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Ресурс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Трейд» про стягнення 8 807,05 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.04.2020 р.

Суддя Т.П. Карпечкін