Рішення

від 09.04.2020 по справі 915/130/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 року Справа № 915/130/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ржепецької К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Вознесенський коньячний завод (56541, Миколаївська обл., Вознесенський район, с. Бузьке, вул. Зеленогаївська, буд. 2; ідентифікаційний код 40404385)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Кермит (54052, м. Миколаїв, провулок Лесі Українки, буд. 45; ідентифікаційний код 42451243)

про: стягнення 49668,00 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

Суть спору:

06.02.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Вознесенський коньячний завод звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 04/01 від 31.01.2020 (з додатками) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Кермит заборгованості в сумі 49668,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов Договору купівлі-продажу № 22/08-2018 від 22.08.2018, Договору купівлі-продажу № 17 від 14.09.2018; Договору про переведення боргу від 01.10.2018; платіжних доручень: № 266 від 03.10.2018, № 270 від 04.10.2018, № 277 від 05.10.2018, № 289 від 08.10.2018; претензії № 99/11 від 12.11.2019 про повернення 49668,00 грн; застосування норм статті 174 Господарського кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України та мотивовані фактично надлишковою сплатою кредитору суми коштів та тим, що на претензію відповідь відповідачем не надана і на момент подання даної позовної заяви борг в розмірі 49688,00 грн не повернено.

Ухвалою суду від 10.02.2020 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/130/20 за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 10 березня 2020 року об 11:00; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

У судовому засіданні 10.03.2020 судом було заслухано представника позивача, який доповів суду обставини, на підставі яких було заявлено позов, підтвердив актуальність позовних вимог.

Крім того, судом було встановлено, що копія ухвали від 10.02.2020 у справі № 915/130/20, направлена на адресу місцезнаходження відповідача (54052, м. Миколаїв, провулок Лесі Українки, буд. 45), встановленою за даними, отриманого на запит суду витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 1006302977 від 07.02.2020, була повернута за зворотною адресою з відміткою на довідці ф.20 на поштовому конверті за письмовою заявою відправника, одержувача (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400139409970). За даними з офіційного сайту АТ Укрпошта , встановлено, що відповідне поштове відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 5400139409970) було 12.02.2020 не вручене під час доставки: інші причини та повернуто за зворотною адресою за заявою відправника . При цьому судом зауважено, що будь-яких заяв щодо повернення відповідного поштового відправлення Господарським судом Миколаївської області, як відправником, до відділення поштового зв`язку не подавалося. За такого видається неможливим встановити дійсну причину повернення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400139409970.

За результатами проведеного засідання судом було постановлено ухвалу, якою розгляд справи по суті відкладено на 09 квітня 2020 року о 09:30: приписано Миколаївській дирекції Акціонерного товариства Укрпошта (54018, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, буд. 1) в строк до 25.03.2020 повідомити суд про причини невручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400139409970 та підстави зазначення причини такого повернення на довідці ф.20 на поштовому конверті за письмовою заявою відправника, одержувача , а на офіційному сайті АТ Укрпошта за заявою відправника .

25.03.2020 до суду від Миколаївської дирекції Акціонерного товариства Укрпошта надійшов лист № 22/06-170 від 23.03.2020, з якого вбачається, що оператором поштового відділення зв`язку ВПЗ Миколаїв-52 було помилково вказано причину невручення вищевказаного рекомендованого листа (лист № 5400139409970 з відміткою Судова повістка ), а саме: за заявою відправника/одержувача .

Рекомендований лист з рекомендованим повідомленням про вручення № 5400139409970 з відміткою Судова повістка на адресу ТОВ Кермит (пров. Лесі Українки, 45, м. Миколаїв, 54052) надійшов 12.02.2020 до відділення поштового зв`язку (ВПЗ) Миколаїв-52, згідно зони обслуговування адресата. За повідомленням ВПЗ Миколаїв-52 у день надходження до ВПЗ було здійснено спробу вручення вищевказаного листа, проте за вказаною адресою на відправленні знаходиться приватний будинок, відсутні вивіски або абонентська поштова скринька. У зв`язку з викладеним, поштове відправлення не було вручене, за вказаною адресою було залишено повідомлення про надходження поштового відправлення, а сам рекомендований лист переданий у зазначене ВПЗ для подальшого його вручення. 18.02.2020 рекомендований лист було повернуто за зворотною адресою, оскільки за одержанням рекомендованого листа з рекомендованим повідомленням про вручення № 5400139409970 з відміткою Судова повістка ніхто не звернувся.

Суд, за результатами розгляду вказаного листа вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила № 270).

Так, у відповідності до п. 116 Правил № 270 у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Відповідно до п.п. 99-1 та 99-2 Правил № 270 рекомендовані листи з позначкою Судова повістка , адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Судова повістка . Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою Судова повістка , працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою , яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка , адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою , яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Таким чином, виходячи з комплексного аналізу вказаних норм у сукупності з обставинами справи слід вважати, що поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400139409970, яким на адресу місцезнаходження відповідача була направлена копія ухвали від 10.02.2020 у справі № 915/130/20, 18.02.2020 повернуто за зворотною адресою у зв`язку з тим, що адресат відсутній за вказаною адресою .

За правилами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що днем вручення відповідачу копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2020 у справі № 915/130/20 є 18.02.2020.

06.04.2020, як на офіційну електронну адресу суду, так і засобами поштового зв`язку від позивача надійшло клопотання № 13/04 від 03.04.2020 про розгляд справи без участі позивача, у якому заявник, у зв`язку із запровадженням карантину просить розглянути справу без його участі за наявними у справі матеріалами та зазначає про підтримання позову в повному обсязі.

Станом на момент проведення судового засідання інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.

Так, ухвалою суду від 10.02.2020 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

Як уже було вище наведено, днем вручення відповідачу копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2020 у справі № 915/130/20 слід вважати 18.02.2020. Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву тривав до 04.03.2020 включно.

Разом із тим, ні станом на 04.03.2020, ні станом на дату розгляду справи по суті, відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

В судове засідання 09.04.2020 повноважні представники сторін не з`явилися, хоча про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином:

- копія ухвали суду від 10.03.2020 у справі № 915/130/20 отримана позивачем 13.03.2020, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400139633896;

- копія ухвали господарського суду від 10.03.2020 направлена на адресу місцезнаходження відповідача, повернута до суду відділенням поштового зв`язку (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400139633888). Причину повернення відповідного поштового відправлення з наявної на поштовому конверті довідки про причини повернення/досилання встановити не видається можливим, через неоднозначне проставляння відмітки про причину повернення між двома варіантами. Разом із тим, за даними з офіційного сайту АТ Укрпошта судом встановлено, що відповідне поштове відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 5400139409970) було 13.03.2020 не вручене під час доставки: інші причини та 18.03.2020 відбулося повернення за зворотною адресою: інші причини .

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

Так, на підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.01.2020 за № 1006183589, з якого вбачається, що адресою місцезнаходження відповідача є: 54017, Миколаївська обл., місто Миколаїв, Центральний район, проспект Центральний, будинок 108, на яку і була направлена копія вищевказаної ухвали.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, ч. 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду з повідомленням відповідача про час та місце проведення судового засідання відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Отже, судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином сторін, зокрема - відповідача, про дату, час та місце проведення судового засідання.

Судом взято до уваги те, що така форма господарського судочинства як спрощене позовне провадження має особливості розгляду справ по суті та призначена для розгляду справ незначної складності для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ст. 12, 252 ГПК України).

Крім того, матеріали даної справи містять необхідні докази для вирішення спору по суті, у межах процесуального строку, встановленого законом.

Додатково, суд зауважує, що у даній справі від учасників справи будь-яких заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги рекомендації Ради суддів України від 16.03.20р. №9рс-186/20 та Постанову Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19 суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

При цьому, враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 09.04.2020 за результатами розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження суд підписав вступну та резолютивну частину рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши представника позивача у попередньому судовому засіданні, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

1) 22 серпня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Вознесенський коньячний завод , як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю НФК ТРЕЙД , як постачальником, було укладено Договір купівлі-продажу № 22/08-2018 (далі - Договір № 22/08-2018), згідно з предметом якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передавати у власність покупця фрукту свіжу, відповідно до переданої постачальником комерційної пропозиції або замовлень покупця, окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього грошову суму відповідно до умов, передбачених договором.

За умовами п. 9.1, цей договір набуває чинності в день його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2018 р.

2) 14 вересня 2018 року між Товариством із обмеженою відповідальністю Кермит , як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю НФК ТРЕЙД , як покупцем, було укладено Договір купівлі-продажу № 17 (далі - Договір № 17), відповідно до предмету якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором передавати у власність покупця яблука свіжі, відповідно до переданої постачальником комерційної пропозиції або замовлень покупця окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього грошову суму відповідно до умов, передбачених договором.

За умовами п. 9.1, цей договір набуває чинності в день його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2018 р.

3) 01 жовтня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю НФК ТРЕЙД , як Первісним боржником, Товариством з обмеженою відповідальністю Вознесенський коньячний завод , як Новим боржником, та Товариством із обмеженою відповідальністю Кермит , як Кредитором, був укладений Договір про переведення боргу (далі - Договір про переведення боргу), згідно з предметом якого Первісний боржник має заборгованість перед Кредитором на суму 192836,00 грн у вигляді поставленого товару (яблуко) в кількості 192 тони 836 кг, що виникли на підставі Договору від 14 вересня 2018 року № 17 (далі - Борг). Первісний боржник підтверджує обсяг та підстави Боргу. Первісний боржник переводить Борг на Нового боржника в повному обсязі. Кредитор не заперечує проти переведення боргу. Борг вважається переведеним на Нового боржника, а останній набуває статусу зобов`язаної особи перед Кредитором з моменту підписання даного договору.

Розділом 2 Договору про переведення боргу Розрахунки між сторонами сторони узгодили між собою таке:

- борг Нового боржника повинен бути погашений Кредитору в порядку та строки, визначені Договором поставки від 22 серпня 2018 року № 22/08;

- Первісний боржник зобов`язується у строк до 05 жовтня 2018 року зарахувати Новому боржнику 192836,00 грн в рахунок погашення заборгованості Нового боржника перед Первісним боржником (взаємозалік) за погашення Новим боржником Боргу перед Кредитором.

Розділом 3 Договору про переведення боргу Обов`язки Первісного боржника сторони узгодили між собою таке:

- первісний боржник зобов`язується протягом 5 днів з моменту підписання даного договору передати Новому боржнику належним чином завірену копію договору від 14 вересня 2018 року № 17 та інших документів, що відображають обсяги, характер та підстави Боргу, а також надати Новому боржнику відомості, що стосуються Боргу.

Розділом 4 Договору про переведення боргу Права та обов`язки Нового боржника сторони узгодили між собою таке:

- Новий боржник зобов`язується належним чином виконати зобов`язання, визначені п. 2.1 та п. 2.2 даного договору;

- Новий боржник має право висунути проти вимог Кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах Кредитора з Первісним боржником.

Розділом 6 Договору про переведення боргу Інші умови Договору сторони узгодили між собою таке:

- правовідносини сторін, що не врегульовані даним договором, регулюються нормами чинного законодавства;

- даний договір укладено у трьох екземплярах однакової юридичної сили - по одному для кожної зі сторін;

- даний договір набирає юридичної сили з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх договірних зобов`язань.

Договір підписано та скріплено печатками усіх сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача до відповідача про стягнення безпідставно перерахованих коштів.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини безпідставного перерахування позивачем грошових коштів на рахунок відповідача.

Так, позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір купівлі-продажу № 22/08-2018 від 22.08.2018;

- Договір купівлі-продажу № 17 від 14.09.2018;

- Договір про переведення боргу від 01.10.2018;

- платіжні доручення: № 266 від 03.10.2018, № 270 від 04.10.2018, № 277 від 05.10.2018, № 289 від 08.10.2018;

- претензія № 99/11 від 12.11.2019.

Відповідач, як вже було вище зазначено, відзиву на позовну заяву та жодних доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов Договору про переведення боргу позивач (Новий боржник) перерахував відповідачу (Кредитору) за товар грошові кошти на загальну суму 242504,00 грн, що вбачається з платіжних доручень:

- № 266 від 03.10.2018 на суму 100000,00 грн (призначення платежу: Оплата за товар, згідно Договору про переведення боргу Б/Н від 01.10.2018р. в т. ч. НДС 20% - 16666,67 грн. );

- № 270 від 04.10.2018 на суму 50000,00 грн (призначення платежу: Оплата за товар, згідно Договору про переведення боргу Б/Н від 01.10.2018р. в т. ч. НДС 20% - 8333,33 грн. );

- № 277 від 05.10.2018 на суму 50000,00 грн (призначення платежу: Оплата за товар, згідно Договору про переведення боргу Б/Н від 01.10.2018р. в т. ч. НДС 20% - 8333,33 грн. );

- № 289 від 08.10.2018 на суму 42504,00 грн (призначення платежу: Оплата за товар, згідно Договору про переведення боргу Б/Н від 01.10.2018р. в т. ч. НДС 20% - 8333,33 грн. Сума 42504,00 грн ПДВ (20%) 7084,00 грн ).

Разом із тим, оскільки предметом Договору про переведення боргу виступає заборгованість позивача перед відповідачем на загальну суму 192836,00 грн, позивач 12.11.2019 оформив та 13.11.2019 скерував на адресу відповідача претензію № 99/11, в якій повідомив останнього про перерахування коштів з перевищенням суми заборгованості в розмірі 49668,00 грн, та вважаючи цю суму безпідставно отриманою відповідачем, пропонував останньому вжити невідкладних заходів щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю Вознесенський коньячний завод коштів в сумі 49668,00 грн до 30.11.2019.

Як вбачається з наданих суду доказів, вказана сума не була повернута відповідачем позивачу, що й спонукало останнього звернутися до господарського суду з відповідним позовом.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За приписами статті 1212 Цивільного кодексу України, яка встановлює загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З аналізу статті 1212 Цивільного кодексу України вбачається, що цей вид позадоговірних зобов`язань (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) породжують такі юридичні факти, як набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Необхідною умовою для встановлення того факту, що мало місце зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, є обов`язкова відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Тобто, позивач повинен довести, що мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження спірного майна відповідачем, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним і не підпадає під регулювання ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

За умовами Договору про переведення боргу Товариство з обмеженою відповідальністю Вознесенський коньячний завод взяло на себе зобов`язання погасити заборгованість перед Товариством із обмеженою відповідальністю Кермит в розмірі 192836,00 грн.

З метою виконання умов вказаного договору позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 242504,00 грн.

Наведені вище обставини в їх сукупності дають підстави для висновку, що надлишково сплачені позивачем під час оплати рахунку грошові кошти в сумі 49668,00 грн (242504,00 - 192836,00) оплачені за відсутності на те правових підстав, а отже є такими, що набуті відповідачем без достатньої правової підстави та підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

У даній господарській справі суд установив, що позивач належними, допустимими і достовірними доказами довів порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів товариства у зв`язку з неповерненням безпідставно набутих грошових коштів в сумі 49668,00 грн.

Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір за подання позову в сумі 2102,00 грн підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кермит (54052, м. Миколаїв, провулок Лесі Українки, буд. 45; ідентифікаційний код 42451243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вознесенський коньячний завод (56541, Миколаївська обл., Вознесенський район, с. Бузьке, вул. Зеленогаївська, буд. 2; ідентифікаційний код 40404385) заборгованість в сумі 49668,00 грн, а також 2102,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Вознесенський коньячний завод (56541, Миколаївська обл., Вознесенський район, с. Бузьке, вул. Зеленогаївська, буд. 2; ідентифікаційний код 40404385);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Кермит (54052, м. Миколаїв, провулок Лесі Українки, буд. 45; ідентифікаційний код 42451243).

Повне рішення складено та підписано судом 14.04.2020.

Суддя О.Г. Смородінова