Рішення

від 14.04.2020 по справі 920/180/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.04.2020 Справа № 920/180/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників за наявними матеріалами справу №920/180/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю КАЛЬМІН (03134, м.Київ, вул. Миру, буд. 3, код 41436659)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю КОЛОС-АГРО ТРЕЙД (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Батуринська, буд. 42/1, код 34072607)

про стягнення 39094,27 грн

УСТАНОВИВ:

19.02.2020 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 39094,27 грн, з яких: 34604,20 грн основного боргу, 3592,19 грн пені, 848,56 грн. - 3% річних, 49,32 грн інфляційних збитків, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №116к від 30.03.2018, а також судові витрати по справі.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач не здійснив оплату товару, отриманого згідно видаткової накладної №2473 від 11.11.2019 та товарно-транспортної накладної №0001109С від 11.11.2019, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги п. 3.3. договору.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 24.02.2020 відкрито провадження у справі № 920/180/20, відповідачу надано строк - до 16.03.2020 для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвала про відкриття провадження отримана відповідачем 26.02.2020, про що свідчить поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав.

Відповідно до ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

30 березня 2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Кальмін і Товариством з обмеженою відповідальністю КОЛОС-АГРО ТРЕЙД було укладено договір поставки №116к, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов`язання передати у власність відповідача товар (мінеральний порошок, вапняк), а відповідач зобов`язувався прийняти та оплатити товар в порядку, визначеному умовами даного Договору.

Згідно з умовами п. 1.3. Договору за цим Договором здійснюється окремими партіями у відповідності до замовлення відповідача.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що поставка товару здійснюється впродовж 10 календарних днів з моменту здійснення замовлення.

Відповідно до п. 2.4. Договору право власності на товар і ризик випадкової загибелі товару переходить від позивача до відповідача після підписання товаро-супровідних документів. Відповідач зобов`язується повернути підписану видаткову накладну впродовж 2 календарних днів з моменту отримання.

Зі змісту п. 3.3. Договору вбачається, що оплата поставленого товару здійснюється на умовах 50% передплата, на підставі виставленого рахунку-фактури впродовж 3 банківських днів з моменту отримання такого рахунку, та 50% упродовж 14 календарних днів з дня здійснення поставки.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що на виконання взятих на себе зобов`язань по Договору передав відповідачу товар відповідно до видаткової накладної № 2473 від 11.11.2019 на загальну суму 39604,20 грн та товарно-транспортної накладної №0001109С від 11.11.2019, однак відповідач всупереч умовам Договору не оплатив отриманий товар у визначені Договором строки.

17.12.2019 позивачем додатково було надіслано на адресу відповідача вимогу по погашення заборгованості претензію №430 від 12.12.2018 з вимогою оплатити заборгованість за Договоромв розмірі 40457,32 грн, з яких: 39604320 грн. основна заборгованість; 853,12 грн. штрафні санкції.

Вимога була отримана відповідачем 20.12.2019, що підтверджується копією поштового повідомлення, яке міститься в матеріалах справи.

В той же час, заборгованість відповідачем до цього часу сплачена частково: 20.12.2019 позивачу було перераховано 5000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлений товар за Договором становить 34604,20 грн.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із змісту укладеного між сторонами у справі договору вбачається, що він має ознаки договору поставки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для

використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наявними в матеріалах справи доказами, а саме видатковою накладною №2473 від 11.11.2019, товарно-транспортної накладною №0001109С від 11.11.2019 та актом звіряння взаємних розрахунків за період Листопад 2019 підтверджується факт поставки позивачем відповідачу відповідно до умов Договору товару на загальну суму 39604,20 грн.

Відповідачем не подано доказів сплати боргу в розмірі 34604,20 грн. чи аргументованих заперечень проти вимог позивача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 34604,20 грн. основного боргу.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3592,19 грн пені, нарахованої, виходячи з умов оплати по Договору, викладених у п. 3.3. Договору наступним чином: із суми 50% передплати в розмірі 19802,10 грн за період прострочення з 15.11.19 по 12.02.2020; із суми 50% оплати в розмірі 19802,10 грн за період прострочення з 26.11.2019 по 12.02.2020, з урахування часткового погашення боргу в розмірі 5000,00 грн. ( дата сплати - 20.12.2019) відповідно до вимог п. 6.2. Договору, в якому сторони досягли згоди, що у випадку прострочення оплати або не повної оплати товару в строки, зазначені у Договорі, відповідач зобов`язується на вимогу позивача сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого або частково неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати на момент нарахування пені.

Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 848,56 грн - 3% річних та 49,32 грн інфляційних збитків, нарахованих, виходячи з умов оплати по Договору, викладених у п. 3.3. Договору наступним чином: із суми 50% передплати в розмірі 19802,10 грн за період прострочення з 15.11.19 по 12.02.2020; із суми 50% оплати в розмірі 19802,10 грн за період прострочення з 26.11.2019 по 12.02.2020, з урахування часткового погашення боргу в розмірі 5000,00 грн. ( дата сплати - 20.12.2019) , відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таку правову позицію висвітлено у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Судом перевірено розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, оскільки позивачем були допущені технічні помилки в визначенні вірних періодів нарахування (в розрахунках 3% річних та пені були зазначені строки, які ще не настали, а саме: до 20.12.2020 та до 14.05.2020 відповідно), розмір простроченого платежу, індекси інфляції, за наслідком проведених розрахунків за допомогою комп`ютерної програми ЛЗ Підприємство 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр Ліга ТОВ Ліга Закон , 2020 , суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення нарахованих сум санкцій, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2307,41 грн. пені, 29,60 грн. інфляційних нарахувань, 252,12 грн сума 3% річних за неналежне виконання умов спірного договору. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, як необґрунтовані.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ч.9 ст.129 ГПК України, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд дійшов до висновку, що витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КОЛОС-АГРО ТРЕЙД (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Батуринська, буд. 42/1, код 34072607) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КАЛЬМІН (03134, м. Київ, вул. Миру, буд. 3, код 41436659) 34604,20 грн основного боргу, 2307,41 грн пені, 252,12грн. - 3% річних, 29,60 грн інфляційних збитків, 2102,00 грн витрат по сплаті судового збору.

3. В іншому відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складене 14.04.2020

Суддя В.Л. Котельницька