Рішення

від 14.04.2020 по справі 920/181/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.04.2020 Справа № 920/181/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників за наявними матеріалами справу №920/181/20 ,

за позовом: Приватного акціонерного товариства Краматорський завод важкого верстатобудування (84306, м. Краматорськ, вул. О. Тихого, 6, код ЄДРПОУ 00222999),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЕСМЕТ СОЛЮШН (40007, м. Суми, вул. Промислова, 2, код ЄДРПОУ 40835096),

про стягнення 35590 грн. 00 коп.,

УСТАНОВИВ:

19.02.2020 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 35590 грн. 00 коп. збитків, понесених позивачем в наслідок невиконання відповідачем обов`язку щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно умов укладеного між сторонами договору поставки №101 від 03.05.2017, а також просить стягнути з відповідача судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач не виконав зобов`язання по договору поставки №101 від 03.05.2017 в частині надання документів про поставлений товар, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги п. 2.9 Договору, що позбавило позивача права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 35590,00 грн., тобто позивач поніс збитки.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 24.02.2020 відкрито провадження у справі № 920/181/20, відповідачу встановлено строк до 16.03.2020 для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвала про відкриття провадження у справі відповідачем не отримана, надсилались судом на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Промислова, буд. 2, м. Суми, 40007, проте повернуте на адресу суду з відміткою адресат відсутній .

Відповідачем письмовий відзив на позов не подано.

Відповідно до п. 5 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення зокрема є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за вказаною адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

03.05.2017 між Приватним акціонерним товариством Краматорський завод важкого верстатобудування (далі за текстом - ПрАТ КЗВВ ) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВІНМАКС ГРУП було укладено договір №101 поставки товару (далі за текстом - Договір ).

Згідно з рішенням загальних зборів учасників товариства Товариством з обмеженою відповідальністю ВІНМАКС ГРУП провело 26.11.2019 зміну назви на Товариство з обмеженою відповідальністю АЛЕСМЕТ СОЛЮШН .

Відповідно до п.п.1.1 Договору постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості, якості та за ціною, визначеними у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що вартість товару визначається в специфікаціях до цього договору.

Відповідно до п. 2.5. Договору з моменту укладення специфікацій одностороння зміна ціни товару не допускається.

Оплата за товар здійснюється на умовах і в строки, визначені у специфікаціях (п. 2.6.).

Зі змісту п. 2.7. Договору вбачається, що оплата за товар здійснюється на підставі рахунків-фактур. При безготівкових розрахунках датою платежу вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку покупця.

Згідно з п. 3.1. Договору поставка товару здійснюється партіями відповідно до специфікацій.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що умови та базис поставки визначаються відповідно до ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року та зазначаються у специфікаціях.

Відповідно до п. 3.3. Договору датою поставки вважається дата укладення сторонами видаткової накладної на товар.

Згідно з п.3.6 Договору поставка вважається виконаною, якщо разом із товаром Постачальник (ТОВ АЛЕСМЕТ СОЛЮШН ) надав всі товаросупровідні документи, а також рахунок, сертифікат якості або паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності, гарантійний талон/паспорт, належним чином оформлену видаткову накладну, транспортні документи, пакувальні листи, податкову накладну у паперовому вигляді, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України, а також інші документи, передбачені Специфікаціями до Договору.

За умовами п. 11.1 договору набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2018, а в частині невиконаних зобов`язань до їх повного виконання.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що на виконання умов Договору відповідачем було поставлено позивачу продукцію: - за специфікацією № 40 від 04.09.2018 на суму 76 140,00 грн., за видатковою накладною №477 від 07.09.2018; за специфікацією № 41 від 04.09.2018 на суму 70 200,00 грн., за видатковою накладною №478 від 07.09.2018; - за специфікацією б/н від 12.09.2018 на суму 67 200,00 грн., за видатковою накладною № 488 від 12.09.2018.

Відповідачем були виставлені рахунки № 493 від 04.09.02018 на суму 76140,00 грн, № 494 від 04.09.2018 на суму 70 200,00 грн, № 513 від 12.09.2018 на суму 67 200,00 грн. для оплати поставленої продукції.

Позивач, в свою чергу, здійснив часткову оплату товару, поставленого за видатковою накладною №453 від 21.08.2018 у сумі 36140,00 грн., а саме: 03.09.2018 позивачем сплачено 186000,00 грн з призначенням платежу за бронзу, феррікі згідно рах. № 428 від 06.08.2018 . Частина від цієї оплати - 16140,00 грн була віднесена згідно бухгалтерського обліку позивача та відповідача в рахунок оплати товару, поставленого за видатковою накладною №453 від 21.08.2018 та перераховані грошові кошти в сумі 20000,00грн. за рахунком № 468 від 21.08.2018, що підтверджується платіжним дорученням №3999141804 від 13.11.2018.

16.01.2019 відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару за видатковою накладною № 478 від 07.09.2018 в сумі 50 000,00 грн за рахунком №494 від 04.09.2018, що підтверджується платіжним дорученням № 399999968.

За видатковою накладною № 488 від 12.09.2018 оплату було здійснено 03.10.2018 в повному обсязі в розмірі 67200,00грн.

Залишок заборгованості в розмірі 100494,80 грн було сплачено позивачем 18.10.2019 та 22.10.2019.

Позивач зазначає, що за вказаними поставками товару на суму 70 200,00 грн. та 76140,00 грн з боку ТОВ АЛЕСМЕТ СОЛЮШН не було здійснено належного оформлення товаросупровідних документів, передбачених п.3.6 Договору, а саме: товарно-транспортної накладної та податкової накладної на поставку в сумі 76140,00 грн., податкової накладної на поставку в сумі 70 200,00 грн., податкової накладної на поставку в сумі 67 200,00 грн. Тобто, в порушення встановленого Податковим кодексом України обов`язку щодо реєстрації податкової накладної на суму 35590,00грн., відповідач не виконав.

Обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, були встановлені рішенням господарського суду Донецької області від 12.09.2019 у справі №905/856/19 та на підставі ч.4 ст.75 ГПК України не підлягають доказуванню у цій справі.

Відповідно до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із змісту укладеного між сторонами у справі договору вбачається, що він має ознаки договору поставки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для

використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Крім того, відповідно до п. 2.9 Договору відповідач в день виникнення податкового зобов`язання повинен надіслати позивачу на електронну адресу податкову накладну, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідності до ст.201 ПКУ, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо електронного підпису та інших вимог податкового законодавства, але в будь-якому разі не пізніше останнього дня місяця в якому виникли податкові зобов`язання. У разі не надіслання податкової накладної, несвоєчасному надісланні або оформлення її із порушенням податкового законодавства Постачальник сплачує штраф в розмірі податкового кредиту (ПДВ 20% за конкретною податковою накладною. Зокрема, якщо товар був попередньо ввезений (імпортований) на митну територію України будь - якою, то податкова накладна повинна містити код товару з УКГ ЗЕД. Зазначений код товару повинен відповідати коду, визначеному у митній декларації, оформленій при ввезенні (імпортуванні) такого товару, і надається Покупцю не пізніше трьох днів з моменту здійснення першої події (згідно з внутрішніми правилами ведення бухгалтерського обліку, що прийняті в компанії Покупця).

Згідно з п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з викладеного вище, згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Беручи до уваги наведене вище, у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 908/76/18.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди за наявності правопорушення, що потягло її виникнення.

У відповідності до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, перш за все, необхідно з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, слід відрізняти обов`язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України) від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України). Як у випадку невиконання договору, так і за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду. Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди збитки, заподіяні особі внаслідок порушення її цивільного права підлягають відшкодуванню в повному обсязі особою, яка їх заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що порушення відповідачем зобов`язання в частині обов`язку зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних позбавило позивача права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 35590,00 грн., тобто позивач поніс збитки. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 35 590,00 грн збитків, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЕСМЕТ СОЛЮШН (40007, м. Суми, вул. Промислова, 2, код ЄДРПОУ 40835096) на користь Приватного акціонерного товариства Краматорський завод важкого верстатобудування (84306, м. Краматорськ, вул. О. Тихого, 6, код ЄДРПОУ 00222999) 35590 грн 00 коп збитків, 2102 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Рішення складене 14.04.2020.

Суддя В.Л. Котельницька