Постанова

від 08.04.2020 по справі 621/557/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 621/557/14-ц

провадження № 61-11882св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Олійник Людмила Михайлівна, ОСОБА_4 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 02 травня 2019 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Піддубного Р. М., Тичкової О. Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Олійник Людмила Михайлівна, ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання житлового будинку з надвірними будівлями спільною сумісною власністю, визнання недійсними договорів купівлі-продажу часток житлового будинку, поділ нерухомого майна, що є спільною сумісною власністю, з відступом від рівності часток, визначення порядку користування житловим будинком з надвірними будівлями.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

В лютому 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що він з 1995 року перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 , в 1996 році в них народився син - ОСОБА_5 .

Зазначав, що вони з ОСОБА_2 спочатку проживали в орендованих квартирах, а потім - в квартирі його матері за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, він працював, заробляв гроші, а ОСОБА_2 займалася домогосподарством.

В червні 2003 року вони придбали будинок АДРЕСА_2 за його особисті кошти, однак право власності на нього оформили на ОСОБА_2 .

З 2004 року він разом зі своїми родичами здійснював перепланування та капітальний ремонт житлових кімнат, провів централізоване газопостачання, централізований водопровід, встановив газове опалення, перебудував веранду, вбиральню та ванну кімнату, замінив дах за його рахунок та його родичів. ОСОБА_2 участі в переплануванні будинку не брала.

За час фактичного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу оспорюване домоволодіння значно збільшилося, як за загальною площею, так і за вартістю.

В лютому 2014 року ОСОБА_2 без згоди позивача продала зазначений будинок ОСОБА_3 .

Вважаючи, що вчинення ОСОБА_2 незаконного правочину порушує права та інтереси його та їх спільної дитини, просив позов задовольнити та встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01 січня 2004 року по 2013 рік; визнати житловий будинок АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що воно істотно збільшилось у своїй вартості за час фактичного проживання однією сім`єю; визнати недійсною угоду купівлі-продажу ѕ частин зазначеного житлового будинку, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 19 лютого 2014 року, посвідчену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Олійник Л. М. за реєстровим № 279; визнати недійсною угоду купівлі-продажу ј частини зазначеного житлового будинку, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 19 лютого 2014 року, посвідчену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Олійник Л. М. за реєстровим № 284; поділити майно, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відступивши від рівності часток; визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на гараж літ. В, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , право приватної власності на Ѕ частину вказаного житлового будинку літ. А-1; огорожу № 1 та ворота № 2 залишити в сумісній власності; визначити порядок користування зазначеним житловим будинком літ. А-1 наступним чином: виділити ОСОБА_1 , з урахуванням інтересів неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , в користування наступні приміщення: житлову кімнату в„– 2 , загальною площею 9,6 кв. м, житлову кімнату в„– 3 , загальною площею 8,2 кв. м; ОСОБА_2 виділити у користування житлову кімнату № 8 , загальною площею 13,3 кв. м; місця загального користування: кухню № 1, сходову клітину № 4, санвузол № 5, передпокій № 6, сходову клітину № 7, підвал № 1, тамбур П - залишити в загальному користуванні.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 29 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01 січня 2004 року до 2013 року. Житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_2 визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що він істотно збільшився у своїй вартості за час фактичного проживання однією сім`єю. Визнано право власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_6 та на гараж літ. В за цією ж адресою за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по Ѕ частині за кожним. Житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_2 залишено у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . В задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року до 2013 року підтверджується фотознімками та показаннями свідків. Факт збільшення майна у вартості внаслідок спільних трудових та грошових затрат позивача підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 15 жовтня 2014 року № 7170/8696. Оскільки ОСОБА_2 не надала обов`язкову згоду на отримання нею грошової компенсації, а позивач попередньо не вніс на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми, суд першої інстанції вважав за необхідне визнати за сторонами ідеальні частки в цьому майні без його реального поділу та залишити будинок за вказаною адресою у їх спільній частковій власності - по Ѕ частині за кожним.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині відступлення від рівності часток, суд першої інстанції вважав його недоведеним. Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання правочинів купівлі-продажу недійсними, суд першої інстанції вказав, що позивач не є стороною цих угод, тому порушене право останнього підлягає захисту шляхом пред`явлення віндикаційного позову.

Постановою Харківського апеляційного суду від 02 травня 2019 року рішення Зміївського районного суду Харківської області від 29 червня 2018 року в частині визнання спільною сумісною власністю будинковолодіння та поділ майна скасовано та ухвалено в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю, поділ нерухомого майна, що є спільною сумісною власністю, визначення порядку користування житловим будинком з надвірними будівлями відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, посилаючись на покази свідків, зокрема сина ОСОБА_5 , та фотокартки, дійшов правильного висновку, що сторони постійно проживали разом, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, взаємні права та обов`язки, притаманні подружжю, та встановив факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2004 року до 2013 року. Проте матеріали справи не містять відомостей, які б підтверджували, що вартість спірного домоволодіння збільшилась з моменту його придбання та до припинення шлюбних відносин між сторонами. Висновок судової будівельно-технічної експертизи від 15 жовтня 2014 року № 7170/8696 не є беззаперечним доказом на підтвердження збільшення домоволодіння, як за загальною площею, так і за вартістю, оскільки ним визначено ринкову вартість будинку АДРЕСА_2 на час розгляду справи станом на жовтень 2014 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального права просить скасувати постанову апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Зміївського районного суду Харківської області.

27 серпня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 31 березня 2020 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Сердюк В. В., Фаловська І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не повно досліджено матеріали та обставини справи. Заявник вказує, що спірний будинок є спільною сумісною власністю, оскільки придбаний і поліпшений за час проживання однією сім`єю.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У вересні 2019 року ОСОБА_3 до Верховного Суду подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народила сина - ОСОБА_5 , батьком якого у свідоцтві про народження № 3149 вказано ОСОБА_1

21 червня 2003 року за договором купівлі-продажу житлового будинку, посвідченим приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Трубніковою В. В. за реєстровим № 2429, ОСОБА_2 за 1 060 грн придбала житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_2 .

Із договору купівлі-продажу житлового будинку вбачається, що на вулиці без назви в АДРЕСА_2 району Харківської області знаходиться будинок № АДРЕСА_2 літ. А-1 (дер. обк. цег.), житловою площею 30,9 кв. м, загальною площею 87,8 кв. м; сарай літ. Б (дерево).

Відповідно до відомостей у технічному паспорті, який є невід`ємною частиною правовстановлюючого документа, станом на 21 червня 2003 року житловий будинок літ. А-1 1958 року побудови зі стінами з дерева, обкладеними цеглою, складається з наступних приміщень: тамбур 1-1 площею 1,0 кв. м; коридор 1-2 площею 2,7 кв. м; житлові кімнати 1-3 площею 8,0 кв. м, 1-7 площею 9,6 кв. м та 1-9 площею 13,3 кв. м; комора 1-4 площею 0,9 кв. м; сходова клітина площею 1-5 площею 2,0 кв. м; кухня 1-6 площею 15,4 кв. м; передпокій 1-8 площею 8,7 кв. м. Площа житлового будинку літ. А-1 складає 61,6 кв. м. Підвал літ. пд зі стінами з цегли складається з приміщення підвалу 1 площею 13,4 кв. м; веранда літ. а зі стінами з дерева, обкладеними цеглою складається з приміщення веранди П площею 10,4 кв. м (станом на 13 червня 2014 року площа підвалу літ. пд складає 13,4 кв. м, площа веранди літ. а складає 10,4 кв. м). Веранда літ. а1 зі стінами з дерева, обкладеними цеглою, складається з приміщень тамбуру Ш площею 1,2 кв. м та комори IV площею 1,2 кв. м.

Згідно із відомостями у технічному паспорті, який є невід`ємною частиною правовстановлюючого документа, станом на 20 лютого 2012 року житловий будинок літ. А-1 складається з наступних приміщень: кухня 1-1 площею 12,20 кв. м; житлові кімнати 1-2 площею 9,60 кв. м, 1-3 площею 8,20 кв. м та 1-8 площею 13,30 кв. м; сходова клітина 1-4 площею 6,80 кв. м; санвузол 1-5 площею 4,10 кв. м; передпокой 1-6 площею 19,70 кв. м; сходова клітина 1-4 площею 6,8 кв. м; підвал 1 площею 13,40 кв. м; тамбур П площею 4,50 кв. м. Загальна площа житлового будинку літ. А-1 , разом із площею мансарди літ. М-С , веранди літ. а , прибудови літ. а1 , тамбура літ. а2 , прибудови літ. а3 , підвалу літ. П-Д , складає 102,50 кв. м.

За даними реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 23 лютого 2012 року (номер витягу 33274522) загальна площа будинку збільшилась на 14,7 кв. м за рахунок будівництва: веранди літ. а , тамбуру літ. а2 , прибудови літ. а3 згідно з рішенням Виконавчого комітету Геніївської сільської ради Зміївського району Харківської області від 26 грудня 2011 року № 68; житлова площа збільшилась на 0,2 кв. м за рахунок знесення пічного комину в житловій кімнаті 1-3 , гараж збудований в 2006 році згідно з рішенням Виконавчого комітету Геніївської сільської ради Зміївського району Харківської області від 26 грудня 2011 року № 68; сарай літ. Б знесено.

19 лютого 2014 року укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала у власність, а ОСОБА_3 прийняв у власність ѕ частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель АДРЕСА_2 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Олійник Л. М. за реєстровим № 279.

19 лютого 2014 року укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала у власність, а ОСОБА_3 прийняв у власність ј частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель АДРЕСА_2 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Олійник Л. М. за реєстровим № 284.

В заявах ОСОБА_2 зазначила, що на момент придбання ѕ та ј частин вказаного будинку вона не перебувала в шлюбі та ні з ким не проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Ці частини спірного будинку є її особистою власністю.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 7170/8696, складеного 15 жовтня 2014 року старшим експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса ОСОБА_6 , домоволодіння (садиба) АДРЕСА_2 , враховуючи площу та вартість, починаючи з дати придбання, тобто з 21 червня 2003 року до теперішнього часу з урахуванням проведених у 2004-2007 роках будівельних робіт збільшилося в 2,4 рази (на 242%). Вартість проведених у 2004-2007 роках будівельних робіт, на час проведення оцінки складає 140 290 грн. Ринкова вартість на теперішній час вказаного домоволодіння складає 364 914 грн.

04 січня 2017 року в простій письмовій формі укладено договір позики грошових коштів, відповідно до умов якого ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_3 строком до 11 січня 2017 року, а останній прийняв у власність строком до 11 січня 2017 року грошові кошти в розмірі 20 000 дол. США, що еквівалентно 543 818,16 грн.

04 січня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, предметом якого є ѕ та ј частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель АДРЕСА_2 та земельна ділянка за вказаною адресою. Договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Олійник Л. М. за реєстровими номерами 16, 17, 18.

11 січня 2017 року укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_4 прийняла у власність житловий будинок АДРЕСА_7 та земельну ділянку площею 0,25 га за вказаною адресою, цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6321782000:01:002:0741.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-ІХ).

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Отже, розгляд касаційної скарги у цій справі здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судові рішення в частині встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю сторони у справі не оскаржують в касаційному порядку.

Відповідно до частини першої статті 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з`ясуванню шляхом порівняння на час вирішення спору вартості об`єкта до та після поліпшення.

Аналіз положень статей 57 та 62 СК України дає підстави для висновку про те, що стаття 57 цього Кодексу визначає правила віднесення майна до об`єктів особистої приватної власності одного з подружжя, тоді як стаття 62 цього Кодексу встановлює спеціальні умови, з настанням яких визначені попередньою нормою об`єкти особистої приватної власності одного з подружжя можуть бути визнані за рішенням суду об`єктами спільної сумісної власності подружжя.

Для застосування передбачених статтею 62 СК України правил збільшення вартості майна повинне відбуватись внаслідок спільних затрат подружжя, незалежно від інших чинників (зокрема, тенденцій загального подорожчання конкретного майна), при цьому суттєвою ознакою повинне бути істотне збільшення вартості майна як об`єкта, його якісних характеристик (постанова Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року у справі № 6-1447цс17).

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з`ясуванню шляхом порівняння на час вирішення спору вартості об`єкта до та після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначену на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не можна вважати тим єдиним чинником, що безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об`єкта.

Визначаючи правовий статус спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним з подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю.

За таких обставин, для застосування передбачених статтею 62 СК України правил і наслідків, позивач має довести перед судом, крім іншого, факт збільшення вартості майна та істотність такого збільшення. Належними доказами на підтвердження цих обставин є документи, які нададуть змогу зробити порівняльний аналіз вартості спірного майна до моменту збільшення його цінності та після цього.

Спільна сумісна власність виникає лише в порядку, визначеному статтею 62 СК України, на частку майна, яка істотно збільшилась внаслідок умов, передбачених цим законом.

Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, який врахував, що матеріали справи не містять відомостей, які б підтверджували, що вартість спірного домоволодіння істотно збільшилась з моменту його придбання та до припинення шлюбних відносин між сторонами.

Апеляційний суд оцінив висновок судової будівельно-технічної експертизи від 15 жовтня 2014 року № 7170/8696 та зробив висновок, що вказаний висновок не є беззаперечним доказом на підтвердження істотного збільшення вартості домоволодіння.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Крім того, позивач просить суд поділити майно, яке він вважає спільною власністю, проте вказане майно належить на праві власності іншій особі. У позові про визнання договору купівлі-продажу недійсним було відмовлено і позивач не оскаржував у цій частині рішення суду першої інстанції. За таких обставин, враховуючи презумпцію правомірності правочину, відчуження спірного об`єкта нерухомості є законним до моменту набрання законної сили рішенням суду, яким встановлено протилежне.

Договір про таке відчуження недійсним суд не визнавав.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах Пономарьов проти України , Рябих проти Російської Федерації , Нєлюбін проти Російської Федерації ) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновку суду апеляційної інстанції.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд робить висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 02 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька Судді: А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська