Постанова

від 08.06.2006 по справі ас-03/209-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС-03/209-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "08" червня 2006 р.  о 15-45 год. в м. Харкові              Справа № АС-03/209-06

вх. № 5049/1-03

Суддя господарського суду Харківської області Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Шеванова В.Ю.

представників сторін :

позивача - Яценко О.П.

відповідача - Курлова С.О.

по справі за позовом  Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Х-в   

до  ТОВ "Автосервіс", м. Харків  

про стягнення 4455,12 грн.  

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Х-в звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача, ТОВ "Автосервіс", м. Харків, штрафних санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2005 році, у сумі 4455,12 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов'язаний був створити у 2005 р. 1 робоче місце для працевлаштування, але фактично протягом дванадцяти місяців 2005 р. не було працевлаштованj жодного інваліда, тобто відповідачем не виконаний норматив по 1 робочому місці. У зв'язку з чим відповідач повинен сплатити позивачеві  суму у розмірі 4455,12 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів, з  них заборгованість складає 4446,67 грн. та пеня становить 8,45 грн.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те , що в штаті підприємства є тільки водії, згідно КЗоТ заборонено включення трудової угоди з громадянином, якому по медичному заключенню протипоказана робота у зв'язку зі станом здоров'я, згідно ст.19 ЗУ "Про автомобільний транспорт " від 05.04.2001р. в середньочисельну кількість не враховуються водії, підприємство здійснює послуги по виділенню водіїв для забезпечення перевезень згідно умови-доручення, ліцензія для цього виду діяльності не передбачена,  крім того, у 2005р. підприємство мало збитки та являється платником єдиного податку, з боку районного центру зайнятості пропозицій щодо влаштування інвалідів не надходило, сума штрафу розрахована позивачем помилково , оскільки на підприємстві працювало 15 осіб та сума фінансової санкції повинна складати 50% від розміру середньорічної заробітної плати, в обгрунтування  посилається на роз"яснення директора Фонду від 17.04.06 р.

Матеріалами справи встановлено, що Фонд України соціального захисту інвалідів діє відповідно затверджених на підставі ст. 10 та ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001 р. та Положення Про Фонд України соціальної захищеності інвалідів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 92 від 18.07.1991 р.

Відповідно до даних звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 р. (середньооблікова чисельність та фонд оплати праці)  середньорічна заробітна плата на підприємстві на одного працівника складає  у 2005 р.  4446,67  грн.

Статтею  19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, встановлено, що для   підприємств   (об'єднань),   установ і організацій  незалежно  від  форми  власності і   господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування  інвалідів  у  розмірі  чотирьох  відсотків   від загальної чисельності   працюючих,   а   якщо  працює  від  8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.  

Згідно зі ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"  Підприємства (об'єднання), установи   і   організації   незалежно   від   форми  власності  і господарювання,   де  кількість  працюючих  інвалідів  менша,  ніж установлено  нормативом,  передбаченим  частиною  першою статті 19 цього  Закону,  щороку  сплачують  відповідним  відділенням  Фонду соціального   захисту   інвалідів   штрафні   санкції,  сума  яких визначається  у  розмірі  середньої  річної  заробітної  плати  на відповідному  підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за  кожне  робоче  місце,  не  зайняте  інвалідом.

Для підприємств (об'єднань),  установ  і організацій незалежно від форми власності та  господарювання,  на  яких  працює  від  8  до  15 осіб, розмір штрафних   санкцій   за   робоче   місце,  не  зайняте  інвалідом, визначається  в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації. Згідно ч.3 ст.20 Закону сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до ч.3 ст.20 Закону  за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно звіту відповідача за 2005 р. про зайнятість та працевлаштування інвалідів середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2005 р. становила 15 осіб, відповідно до ст. 19 вищевказаного закону відповідач у 2005 р. повинен був створити 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів. Фактично, згідно даних, наданих відповідачем у звіті, середньооблікова чисельність інвалідів –штатних працівників на підприємстві становить 0 інвалід.

Однак, суд зазначає, що згідно наведеної норми, суми які просить стягнути позивач є штрафними санкціями. По своїй правовій природі штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю. Тобто за неналежне виконання обов'язку покладеного законом.

Згідно ст. 18 наведеного закону працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування,   громадськими організаціями інвалідів.

Відповідно до Положення „Про робоче місце інваліда і про порядок                    працевлаштування інвалідів  затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів”, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості,  органами  Мінсоцзахисту,  місцевими  Радами  народних депутатів,  громадськими  організаціями  інвалідів  з  урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не створював вакансій для працевлаштування інвалідів.

Суд зазначає, що відповідач не звертався до компетентних органів з проханням про працевлаштування інвалідів у 2005 р. - в матеріалах справи знаходяться звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках який відповідач здавав в 2005 р. , де не відображено наявність вільних місць для працевлаштування інвалідів.

Крім того, згідно листа Дзержинського районного центру зайнятості  № 976 від 12.04.06 р. ТОВ "Автосервіс" в графах «надання вакансій для інвалідів», «працевлаштування інвалідів за направлянням ЦЗ», „відмова інвалідам” значиться прочерк, тобто  відповідач заявку на потребу в інвалідах не заявляв.

Обов'язок інформування компетентних органів про можливість в працевлаштуванні інвалідів випливає з Закону України „Про основи соціального захисту інвалідів в Україні”, ст. 20 Закону України „Про зайнятість”, Постанови Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001 р., п. 2.1  Інструкції  щодо заповнення державної статистичної звітності за формами N 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" і N 4-ПН "Звіт про вивільнення  працівників" затвердженої Наказом Державного комітету статистики України  від 06.07.98 р. №244.

Враховуючи наведене, відповідач не виконав обов'язок щодо інформування компетентних органів про наявність можливості працевлаштувати інвалідів.

Факт того, що відповідач у 2005 р. не інформував компетентні органи про можливість працевлаштування інвалідів унеможливлює виконання компетентними органами вимог ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Таким чином відповідач не виконав встановлений законом норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.  

Згідно ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” Порушення термінів    сплати    адміністративно-господарських санкцій  тягне  за  собою  нарахування  пені.  Пеня   обчислюється виходячи  з  120  відсотків  річних облікової ставки Національного банку України,  що діяла на момент сплати,  нарахованої  на  повну суму недоїмки за весь її строк.

Суд зазначає, що пеня у сумі 8,45 грн. нарахована в відповідності до положень Закону України „Про основи соціального захисту інвалідів в Україні”, оскільки суми санкцій своєчасно до 15 квітня 2006 р., тобто в строк передбачений наведеним вище Порядком сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів.

Заперечення відповідача з посиланням на те, що згідно ст.19 ЗУ "Про автомобільний транспорт " від 05.04.2001р. в середньочисельну кількість не враховуються водії, підприємство здійснює послуги по виділенню водіїв для забезпечення перевезень згідно умови-доручення, а ліцензія для цього виду діяльності не передбачена, судом не приймається до уваги так як згідно ст.19 Закону України "Про автомобільний транспорт"  в редакції, що була чинною до 07.04.06 р. передбачалось, що     створення робочих  місць   для   працевлаштування   інвалідів проводиться   перевізниками   у   розмірі  4  відсотків  загальної чисельності працюючих, крім водіїв, але доказів того, що відповідач є перевізником суду не надано. Посилання відповідача на  договір-доручення № 64 від 01.01.05 р. з ЗАТ "АТП-16364" згідно якого ним надаються водії "для  обеспечения безперебойной работы подвижного состава водителей категории  А,Б,С, Д"  АТП  не є таким доказом, оскільки перевізником  в даному випадку є  саме АТП , який отримав ліцензію згідно вимог статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", оскільки такий вид господарської діяльності як  "надання  послуг  з  перевезення  пасажирів  і  вантажів автомобільним  транспортом " відповідно до цього Закону підлягає ліцензуванню.

Заперечення відповідача з посиланням на відсутність прибутку судом не приймається до уваги, оскільки закон не звільняє від відповідальності підприємства , які не мають прибутку.

Суд зазначає, що ст. 20 наведеного Закону не ставить обов'язок підприємства, установи і організації щодо здійснення відрахувань (сплати штрафних санкцій) до Фонду у залежність від наявності чи відсутності прибутку у відповідних суб'єктів господарювання (що співпадає з судовою практикою - Практика ВГСУ -  постанова від 02.09.03 р. справа № 02/59, постанова від 24.03.04 р. № 11/635). Законом тільки передбачені джерела сплати нарахованих санкцій.

Заперечення відповідача з посиланням на роз"яснення директора фонду щодо розрахунку штрафу є неправомірним та не приймається судом, оскільки позивачем розрахунок здійснений у відповідності до ст.20 цього Закону, яким передбачено, що для підприємств (об'єднань),  установ  і організацій незалежно від форми власності та  господарювання,  на  яких  працює  від  8  до  15 осіб, розмір штрафних   санкцій   за   робоче   місце,  не  зайняте  інвалідом, визначається  в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.  Це положення стосується підприємств на яких працює менше  15 осіб,  для підприємств де працює 15 і більше осіб розмір  санкції середню річну заробітну плату на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації за кожне нестворене робоче місце.

Суд зазначає, що Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності” звільняє від сплати внесків до фонду соціального захисту інвалідів. Але предметом позову штрафні санкції, що не тотожньо внескам. Норми стосовно внесків до фонду соціального захисту інвалідів виключено з наведеного вище закону з серпня 2001 р. Правова природа внесків (відрахувань) і штрафних санкцій різна.

Від сплати штрафних санкцій наведений Указ Президента України не звільнює.  

Враховуючи наведене  позовні вимоги  підлягають задоволенню.

          Відповідно ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями   4 , 8, 86, 94, 160- 163 перехідними та прикінцевими положеннями Кодексу адміністративного судочинства України , ст.ст. 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеностіінвалідів в Україні", суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ТОВ "Автосервіс", м. Харків (61022, м. Харків, пров. Іванівський ,5, код 31634575) на користь Харківського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів (м. Харків, Держпром, 1-й під'їзд, 1-й поверх, кімната 16,  код ЄДРПОУ 24134567)  4455,12 грн. штрафних санкцій.  

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                            Подобайло З.Г.

  Постанова в повному обсязі виготовлена 13.06.06р.о 15-00 год.