Рішення

від 13.04.2020 по справі 198/921/19

ЮР'ЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №198/921/19

Провадження № 2/0198/32/20

13.04.20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2020 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Маренич С.О., за участю секретаря судового засідання Літвіченко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду смт. Юр`ївка, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа по справі - Юр`ївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області,

про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності на Ѕ частину житлового будинку в порядку спадкування за законом, в редакції уточненої позовної заяви, що надійшла до суду 23.12.2019 року (ас. 50, 51-52), в обгрунтування заявлених вимог вказуючи на те, що в 1958 році її дідусь ОСОБА_3 та бабуся ОСОБА_4 збудували житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , при цьому відповідно до рішення народного суду Павлоградського району Дніпропетровської області від 12.04.1983 року, зареєстрованому в Павлоградському БТІ 01.09.1983 року, вказаний будинок було розподілено між ними наступним чином:

- право власності на Ѕ частину будинку визнано за ОСОБА_4 та її донькою ОСОБА_5 ( в подальшому матір`ю позивачки зі зміною прізвища в зв`язку з укладенням шлюбу на ОСОБА_5 );

- право власності на Ѕ частину будинку визнано за ОСОБА_3 та його сином ОСОБА_2 ( в подальшому дядьком позивачки).

ІНФОРМАЦІЯ_1 дідусь позивачки ОСОБА_3 помер.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.08.2011 року діти померлого ОСОБА_3 , а саме донька ОСОБА_5 та син ОСОБА_2 , успадкували по Ѕ частці земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,054 га з кадастровим номером 1225955100:01:001:0209, розташованої на території Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області. Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частину житлового будинку, що належала померлому ОСОБА_3 його дітям ( ОСОБА_5 та ОСОБА_2 ) було відмовлено, у зв`язку з відсутністю документів, які б підтверджували право власності спадкодавця на ј частку належного йому житлового будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки ОСОБА_5 , після смерті якої позивачка успадкувала Ѕ частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,0502 га , з кадастровим номером 1225955100:01:001:0209, розташовану на території Юр`ївської селищої ради Дніпропетровської області.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла бабуся позивачки ОСОБА_4 , після смерті якої позивачка успадкувала земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,2020 га, з кадастровим номером 1225955100:01:002:0485, розташовану на території Юр`ївської селищної ради Юр`ївського району Дніпропетровської області та земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,9552 га, з кадастровим номером 1225955100:01:001:1183, розташовану на території Юр`ївської селищної ради Юр`ївського району Дніпропетровської області.

Оскільки позивачка прийняла спадщину за законом як після смерті своєї матері ОСОБА_5 , так і після смерті бабусі ОСОБА_4 , яким разом належала Ѕ частина житлового будинку, згідно рішення суду від 1983 року, остання вважає, що успадкувала і Ѕ частину спірного житлового будинку по АДРЕСА_1 , так як від спадщини не відмовлялася. Однак, оформити Ѕ частину будинку почергово після кожного зі спадкодавців, по ј належних останнім частках, позивачка не має можливості, так як житловий будинок належав спадкодавцям на праві спільної сумісної власності, без визначення часток кожного з них, як це передбачено ч.1 ст. 368 ЦК України.

Постановою ж державного нотаріуса від 21.10.2019 року позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частину житлового будинку, в зв`язку з відсутністю документів, які б підтверджували право власності на житловий будинок після смерті матері позивачки ОСОБА_5 .

Посилаючись на вищевикладене, ст. ст. 392, 1216, 1218, 1268, 1296 ЦК України позивачка просила визнати за нею право власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 та смерті бабусі ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи в її відсутності, при цьому позовні вимоги підтримала повністю, судові витрати по справі просила залишити за нею ( ас.184).

Відповідач по справі ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином (ас.177-179), при цьому в матеріалах справи мається заява останнього про розгляд справи за його відсутності із зазначенням про те, що відповідач проти позову не заперечує (ас. 32, 33, 34).

Третя особа по справі Юр`ївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області в судове засідання не з`явилися, надали суду заяву про розгляд справи без їх участі та проти заявлених вимог не заперечували ( ас. 183).

Суд знаходить можливим розглянути дану справу у відсутності не з`явившихся вище перелічених учасників справи на підставі наявних у справі письмових матеріалів про права та взаємовідносини останніх.

В ході судового розгляду справи судом вчинено наступні процесуальні дії:

- 18.12.2019 року постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та її розгляд за правилами загального позовного провадження, залучення до участі в справі третьої особи ( ас.35-38);

- 18.12.2019 року постановлено ухвалу про витребування доказів ( ас.39-40);

- 18.12.2019 року постановлено ухвалу про залишення позову без руху (ас.41,42);

- 24.12.2019 року постановлено ухвалу про продовження розгляду справи (ас.56);

- 20.02.2020 року постановлено ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження (ас.69);

- 13.03.2020 року постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (168,169);

- 17.03.2020 року постановлено ухвалу про відкладення судового засідання (ас.176);

Враховуючи, що учасники справи в судове засідання не з`явилися суд відповідно до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України не здійснює фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши письмові матеріали додані до справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивачки підлягають до задоволення з наступних підстав:

- з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 04.07.2014 року вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 (ас.14).

З матеріалів спадкової справи № 156/2014 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 (ас.75-111), вбачається, що з заявою про прийняття усієї спадщини після смерті останньої в установлені законом строки звернулася донька померлої - позивачка по справі ОСОБА_1 (ас.78, 81, 90).

15.10.2015 року позивачці по справі ОСОБА_1 державним нотаріусом Юр`ївської державної нотаріальної контори видане свідоцтво серії НАР № 838519 за реєстровим номером 615 про право на спадщину за законом на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 у вигляді Ѕ частини земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,0502 га, з кадастровим номером 1225955100:01:001:0209 (ас.109).

Відтак, в судовому засіданні достовірно встановлено, що позивачка по справі є єдиним спадкоємцем за законом після смерті своєї матері ОСОБА_5 .

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 10.02.2015 року вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 (ас.118), яка в свою чергу, є матір`ю померлої ОСОБА_5 , про що свідчить копія свідоцтва про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_3 від 23.07.1963 року, в якому матір`ю останньої значиться ОСОБА_4 (ас.122), копія свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 серії НОМЕР_8 від 20.07.1985 року (ас.124).

За таких обставин , враховуючи , що померла ОСОБА_5 є матір`ю позивачки , то померла ОСОБА_4 , в свою чергу , є бабусею останньої.

З матеріалів спадкової справи № 156/2014 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 (ас.112-163), вбачається, що з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті останньої, в установлені законом строки, звернулася позивачка ОСОБА_1 (ас.116), при цьому згідно заповіту від 07.08.2000 року, посвідченого державним нотаріусом, ОСОБА_4 за життя заповідала, в рівних частках ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , Ѕ частину належного їй житлового будинку АДРЕСА_1 (ас.120).

Окрім того, саме позивачкою подано заяву і про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 за законом (ас.132).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.11.2015 року, серії НОМЕР_4 , за реєстровим номером 726, виданого державним нотаріусом Юр`ївської державної нотаріальної контори , спадкоємцем майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,2020 га, з кадастровим номером 1225955100:01:002:0485 - є її онука ОСОБА_1 (ас.147).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.04.2016 року, серії НОМЕР_5 , за реєстровим номером 235, виданого державним нотаріусом Юр`ївської державної нотаріальної контори , спадкоємцем майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6, 9552 га, з кадастровим номером 1225955100:01:001:1183 - є також її онука ОСОБА_1 (ас.160).

Отже, в судовому засіданні встановлено, що позивачка по справі також є і єдиним спадкоємцем за законом та , в тому числі заповітом, після смерті ОСОБА_4 .

Щодо визнання за позивачкою в порядку спадкування за законом права власності на Ѕ частину житлового будинку належного як померлій матері позивачки ОСОБА_5 так і її померлій бабусі ОСОБА_4 , суд виходить з наступного:

- відповідно до рішення народного суду Павлоградського району Дніпропетровської області від 12 квітня 1983 року вирішено, в тому числі, наступне:

- визнати право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та виділити в натурі кімнату А - 4 та кухню А - 1, загальною корисною площею 19, 60 кв.м., веранду літ. А-1 , частину сараю літ. Б , кухню літ. В та частину забору довжиною 14,3 м;

- визнати право власності на Ѕ частину вказаного будинку за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і виділити в натурі кімнати А-3 і А-2, загальною житловою площею 23, 94 кв. м., а також частину сараю з погрібом під літ. Г , частину забору, довжиною 13,5 м.

Колодязь, ворота і частину двору, площею 56,01 кв.м. залишити в загальному користуванні (ас.8,9).

Вказане рішення 01.09.1983 року зареєстроване в Павлоградському бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської області з відміткою про належність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві особистої власності Ѕ частини житлового будинку по АДРЕСА_1 на підставі вказаного рішення суду (ас.9).

З довідки КП Павлоградське МБТІ № 117 від 09.09.2019 року вбачається, що право власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , при цьому інша Ѕ частина вказаного будинку на праві власності зареєстрована за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , станом на 01.09.1983 року на підставі рішення народного суду Павлоградського району від 12.04.1983 року (ас.23).

Відтак, в судовому засіданні достовірно встановлено, що померлій бабусі позивачки ОСОБА_4 та померлій матері останньої ОСОБА_5 на праві власності належала Ѕ частина житлового будинку АДРЕСА_1 (ас. 187, 188). Натомість власниками іншої Ѕ частини вказаного будинку були померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 дідусь позивачки ОСОБА_3 (ас.10) та дядько останньої - відповідач по справі ОСОБА_2 .

З копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.08.2011 року, серії ВРД № 080139, виданого приватним нотаріусом Юр`ївського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Григор`євою О.Л. за реєстровим номером 384 вбачається, що спадкоємцями майна померлого ОСОБА_3 є його дочка ОСОБА_5 та син ОСОБА_2 , на Ѕ частку майна кожен, яке складається з земельної ділянки, площею 6, 054 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 1225955100:01:001:0209 (ас.11).

З копії постанови цього ж приватного нотаріуса від 18.08.2011 року № 55/02-14 про відмову у вчиненні нотаріальної дії вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ј частку житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 після смерті їх батька ОСОБА_3 , в зв`язку з відсутністю документів, які б підтверджували право власності спадкодавця на ј частку вказаного житлового будинку (ас.13).

Як зазначалося вище матері позивачки ОСОБА_5 та бабусі останньої ОСОБА_4 Ѕ частина житлового будинку по АДРЕСА_1 належить без виділення кожному із співвласників ј частини вказаного майна в натурі , з огляду на що, позивачка позбавлена можливості , з незалежних від неї причин, надати нотаріусу правовстановлюючі документи про належність вказаного майна спадкодавцям ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в розмірі по ј частині кожному, внаслідок чого, нотаріус, в свою чергу, позбавлений можливості видати позивачці відповідне свідоцтво про право на спадщину за законом на вказане майно, почергово , після смерті кожного зі спадкодавців.

Разом з тим, оскільки позивачка є спадкоємцем за законом як після смерті матері ОСОБА_5 так і після смерті бабусі ОСОБА_4 , яким спірна Ѕ частка житлового будинку належала на праві власності , відповідно до рішення суду, приходжу до висновку, що не виділення за життя кожному із співвласників по ј частці від Ѕ частини житлового будинку , не може бути підставою для позбавлення позивачки права на успадкування належного ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спадкового майна у вигляді Ѕ частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 та реалізації позивачкою своїх спадкових прав.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі. Спадкування частки у праві спільної сумісної власності можливе як за заповітом, так і за законом.

Відповідно до ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст. 370 ЦК України у разі виділу частки, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно ч.1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Спеціальне визнання судом права власності на майно необхідне тоді, коли щодо його належності у позивача відсутні правовстановлюючі документи.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації та місця його знаходження, нотаріусу слід подати документ, що підтверджує право власності спадкодавця на майно з відміткою органу, що проводить реєстрацію, або реєстраційного посвідчення, яке є невід`ємною частиною правовстановлюючого документу.

З огляду на положення ст. 1216 ЦК України (спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла до спадкоємців), враховуючи, що до позивачки ОСОБА_1 перейшло право власності на Ѕ частину житлового будинку , що належав в рівних частках спадкодавцям ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , але отримати свідоцтво про право на спадщину на вказане майно в порядку спадкування за законом позивачка не в змозі через відсутність правовстановлюючих документів про належність кожному зі спадкодавців по ј частці від Ѕ частини житлового будинку, в зв`язку з тим, що за життя виділ такої частини ( по ј) в натурі кожному зі спадкодавців здійснено не було, суд знаходить, що питання належності цього майна має вирішуватися у судовому порядку, оскільки рішення суду буде правовстановлюючим документом для оформлення права власності на це майно.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на вимогах діючого законодавства. Відтак, право позивача підлягає захисту шляхом визнання за ним права власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яким вказана Ѕ частина житлового будинку належала на підставі рішення народного суду Павлоградського району Дніпропетровської області від 12.04.1983 року без виділення часток ( по ј) кожному зі співвласників в натурі за життя останніх. Суд враховує, що позивач позбавлений можливості вирішити питання оформлення спадщини у вигляді Ѕ частини будинку в позасудовому порядку, а також те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, котрий має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Враховуючи волю позивачки щодо залишення за останньою судових витрат по справі, суд знаходить можливим судові витрати по справі залишити за позивачкою.

Керуючись ст. ст. 211, 247, 258, 259, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку в порядку спадкування за законом - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , гр. України, РНОКПП НОМЕР_6 право власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , що складається з кімнати А - 4 та кухні А - 1 , загальною корисною площею 19,60 кв.м., веранди під літ. А-1 , частини сараю під літ. Б , кухні під літ. В , частини забору довжиною 14, 3 м, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким вказана Ѕ частина житлового будинку належала на підставі рішення народного суду Павлоградського району Дніпропетровської області від 12 квітня 1983 року.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Відповідно до п.3 розділу ХII Прикінцеві положення ЦПК України строки, визначені ст. 354 ЦПК України продовжуються на час дії карантину встановленого КМУ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач : ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_7 ;

- третя особа : Юр`ївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, місцезнаходження - 51300, вул. Центральна, 108, смт. Юр`ївка Юр`ївського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 20281596.

Рішення складено та підписано суддею 13 квітня 2020 року.

Суддя С. О. Маренич