Рішення

від 14.04.2020 по справі 286/415/20

ОВРУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/415/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2020 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Вачко В. І.

з секретарем Деменчук О. Г.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер Продукт Плюс про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди , -

В С Т А Н О В И В:

12.02.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер Продукт Плюс про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 26684,56 грн. з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів та моральної шкоди в сумі 2000 грн., мотивуючи тим, що 22.12.2018 року він був прийнятий на посаду охоронника до ТОВ Лідер Продукт Плюс , а 24.06.2019 року - звільнений за угодою сторін; в день звільнення відповідач не провів повного розрахунку по заробітній платі з позивачем; остаточний розрахунок проведений 12.12.2019 року; а тому середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 24.06.2019 року по 12.12.2019 року за 119 робочих днів, виходячи із середньоденної заробітної плати в сумі 224,24 грн., склав 26684,56 грн.; своєчасною невиплатою заробітної плати відповідач завдав позивачу моральної шкоди, яку вона оцінює у 2000 грн., тому просить на підставі ст.ст.116, 117, 237-1 КЗпП позов задоволити.

Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі, заперечення проти заочного розгляду справи не висловив.

Відповідач відзиву на позову заяву та витребуваних документів не подав, в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи; про причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань не подавав.

Відповідно до ст.ст.280, 281 ЦПК України суд здійснює заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ч.4 ст.223 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд дійшов наступних висновків.

Позивач ОСОБА_1 у період з 22.12.2018 року по 24.06.2019 року перебував у трудових правовідносинах з ТОВ Лідер Продукт Плюс , 24.06.2019 року звільнений за угодою сторін, що стверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 .

Відповідно до ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як вбачається із наданих Головним управлінням Державної податкової служби у Житомирській області листом від 09.10.2019 року № 34626/06-30-55-73-03 відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про суми виплачених доходів ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за період з 4 кварталу 2018 року по 2 квартал 2019 року, позивачу із джерела отримання доходів ТОВ Продукт Плюс , ідентифікаційний код юридичної особи 39232447, нараховано доходу (101-заробітна плата): в 4 кварталі 2018 року - 3082,50 грн., у 1 кварталі 2019 року - 22507,14 грн., у 2 кварталі 2019 року - 13990,23 грн.; виплачено доходу (101-заробітна плата): в 4 кварталі 2018 року - 3082,50 грн., у 1 кварталі 2019 року - 22507,14 грн., у 2 кварталі 2019 року - 13990,23 грн.

Як вбачається з виписки АТ КБ Приватбанк з карткового рахунку ОСОБА_1 за період з 01.12.2018 року по 20.12.2019 року, на картковий рахунок позивача було зараховано суми заробітної плати ТОВ Лідер Продукт Плюс , зокрема: 24.06.2019 року (день звільнення) - 1690,50 грн. (зарплата за квітень 2019); 08.07.2019 року - 1690,50 грн. (зарплата за квітень 2019); 30.07.2019 року - 4500,14 грн. (зарплата за травень 2019); 13.11.2019 року - 2000 грн. (зарплата за червень 2019); 12.12.2019 року - 3391,26 грн. (зарплата за червень 2019).

Вказаним підтверджуються доводи позивача про те, що відповідач при звільненні працівника з позивачем своєчасно не розрахувався, остаточний розрахунок по заробітній платі проведений відповідачем 12.12.2019 року.

Відповідно до ст.117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Оскільки спір про розмір належних звільненому працівнику сум заробітної плати відсутній, відтак відповідач зобов`язаний виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, тобто за період з 24.06.2019 року по 12.12.2019 року.

У позові позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, тобто за період з 24.06.2019 року по 12.12.2019 року, що становить 119 робочих днів, у розмірі 26684,56 грн., який обчислений виходячи із середньоденної заробітної плати в сумі 224,24 грн., виведеної за формулою: 4040,29 грн. зарплати за квітень 2019 + 5377,67 грн. зарплати за травень /42 робочі дні за два повних календарних місяці роботи (21 робочий день у квітні 2019 та 21 робочий день у травні 2019).

Проте, як випливає із виписки АТ КБ Приватбанк з карткового рахунку ОСОБА_1 за період з 01.12.2018 року по 20.12.2019 року, розмір виплаченої позивачу зарплати за квітень 2019 року становив 3381 грн., за травень 2019 року - 4500,14 грн. Відтак, розмір середньоденної заробітної плати позивача, обчисленого виходячи із виплат за останні два повних календарних місяці роботи, що передували звільненню (3381+4500,14)/42), становить 187,65 грн., а не 224,24 грн., як помилково зазначено позивачем в позові. Тому, виходячи із змісту ст.117 КЗпП, позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 24.06.2019 року по 12.12.2019 року, що складає 119 робочих днів, та виходячи із середньоденного заробітку в сумі 187,65 грн., у розмірі 22330,35 грн. Отже, позовна вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає частковому задоволенню в сумі 22330,35 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 2000 грн., то суд виходив з наступного.

Згідно з ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Так, згідно з ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Дослідженням доказів у цій справі, судом встановлено факт порушення відповідачем законного трудового права позивача на своєчасний розрахунок при звільненні. Внаслідок такого порушення позивач зазнав душевних та моральних страждань через втрату нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тобто позивачу завдано моральної шкоди.

Оскільки між діями відповідача та заподіяною моральною шкодою позивачу є безпосередній причинний зв`язок і відповідачем належними та допустими доказами не спростовано, що шкоди завдано не з його вини, вимога позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди є правомірною.

При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходить з тривалості та глибини душевних і моральних страждань, вимушених змін у життєвих стосунках позивача, відсутності у позивача доказів про заподіяння моральної шкоди на суму заявлену до стягнення в розмірі 2000 грн. Тому, враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд вважає, що таким чином розмір шкоди підлягає зменшенню. Відтак, на користь позивача слід стягнути моральну шкоду в сумі 1000 грн. А отже, в решті вимог про стягнення моральної шкоди слід відмовити за безпідставністю.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір за подання позову про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Тому керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 223 ч.4, 258, 259, 263-265, 273, 280, 281, 284, 287, 288, 354, пп.15.5) п.15) п.1 розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер Продукт Плюс (02140, м.Київ, вул.Олександра Мишуги, 2, офіс 424, ідентифікаційний код юридичної особи 39232447) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 22330,35 грн. та моральну шкоду в сумі 1000 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер Продукт Плюс (02140, м.Київ, вул.Олександра Мишуги, 2, офіс 424, ідентифікаційний код юридичної особи 39232447) на користь держави судовий збір в сумі 840,80 грн.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду або через Овруцький районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідач має право оскаржити заочне рішення, подавши заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 14.04.2020 року.

Суддя: В. І. Вачко