Рішення

від 01.04.2020 по справі 709/1909/19

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 709/1909/19

2/709/99/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2020 року смт Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Чубая В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Кіян С.О.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ПСП "Довіра" про стягнення упущеної вигоди, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до ПСП "Довіра" (далі - відповідач) про стягнення упущеної вигоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,7889 га, розташованої на території Тимченківської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області. Відповідно до договору оренди землі від 14 грудня 2014 року вказана земельна ділянка передана в оренду відповідачу, строк якої закінчився 25 лютого

2019 року. Позивач 29 жовтня 2018 року направив на адресу відповідача листа про те, що він не бажає продовжувати строк дії договору оренди землі, а хоче сам обробляти належну йому земельну ділянку. Однак, незважаючи на закінчення терміну дії договору, відповідач користувався земельною ділянкою аж до збору врожаю влітку 2019 року, порушивши права позивача, оскільки останній не мав доступу до своєї земельної ділянки. На даний час право оренди земельної ділянки за відповідачем припинено. З метою мирного врегулювання спору представник позивача направила відповідачу листа, в якому пропонувала добровільно сплатити збитки у вигляді упущеної вимоги та повернути земельну ділянку, однак останній на нього не відреагував. Крім того, позивач звертався із заявою до правоохоронних органів з приводу незаконних дій відповідача, за результатами розгляду якої прийнято постанову. Позивач вважає, що такими діями відповідача йому завдано збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки він міг би використовувати земельну ділянку самостійно та отримати прибуток в сумі 31212,00 гривень. У зв`язку з викладеним позивач просив стягнути з відповідача збитки у вигляді упущеної вигоди.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого останній позовні вимоги не визнав та вказав, що твердження позивача про те, що відповідач користувався земельною ділянкою аж до збору врожаю влітку 2019 року є безпідставним та не доведеним ніякими належними та допустимими доказами. Також зазначав, що відсутність протиправних дій відповідача підтверджується постановою про закриття кримінального провадження, розпочатого за ст. 356 КК України, винесеною слідчим СВ Чорнобаївського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області. Крім того, відповідач ствержував, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій. До того ж вказував, що розмір збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям земельних ділянок у встановленому порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Кабінетом Міністрів України. При цьому визначення розміру шкоди, заподіяної, зокрема внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, проводиться за відповідною методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Так, позивачем на підтвердження розміру завданих з вини відповідача збитків надано відповіді управління статистики у Золотоніському районі про середню урожайність станом на 1 жовтня 2019 року, та самостійно визначений розмір упущеної вигоди, а відтак належних та допустимих доказів розміру завданої з вини відповідача шкоди, позивачем не надано, оскільки останнім самостійно визначений розмір упущеної вигоди (збитків) без врахування вимог, встановлених спеціальними нормативно-правовивими актами. У зв`язку з викладеним відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, просила задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 75), жодних заяв чи клопотань не надіслав, причини неявки не повідомив.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та визначив відповідні до них правовідносини.

Відповідно до п.п. 1, 8 копії договору оренди землі від 14 грудня 2012 року батько позивача ОСОБА_2 надав відповідачу земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,7889 га в строкове платне користування, строком на 5 років (а.с. 17-18).

Пунктом 44 вказаного договору передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

При цьому прикінцевими положеннями договору визначено, що невід`ємними його частинами є, зокрема акт приймання-передачі об`єкта оренди.

Як вбачається з копії акту прийому-передачі земельної ділянки в оренду, відповідач прийняв в оренду вказану земельну ділянку 24 лютого 2014 року (а.с. 19).

Цього ж дня на підставі вказаного договору оренди землі державним реєстратором Бабак Л.М. проведено державну реєстрацію речового права, а саме права оренди земельної ділянки за № 17158831, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 8 серпня

2019 року № 176767841 (а.с. 14).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 28 жовтня 2016 року серії НВІ № 423321 позивач після смерті батька ОСОБА_2 успадкував земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,7889 га, кадастровий номер 7125189200:03:000:0306, розташовану на території Тимченківської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області (а.с. 20).

Вказана земельна ділянка на теперішній час належить позивачу на праві приватної власності, що підтверджується копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28 жовтня 2016 року № 71738622 (а.с. 15-16).

Відповідно до копії рапорту помічника чергового СРПП № 2 Чорнобаївського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області Кондратьєва М.М. від 6 квітня 2019 року, позивач звернувся до правоохоронних органів із заявою про те, що працівники відповідача незаконно здійснили посів зернових культур на його земельній ділянці.

На підставі усної заяви позивача 6 квітня 2019 року вказані відомості внесені до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 356 КК України та порушено кримінальне провадження № 12019250280000142 (а.с. 21).

26 квітня 2019 року постановою слідчого СВ Чорнобаївського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області Тарасенко Т.П. вказане кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України (а.с. 23).

Згідно із заявою позивача від 6 серпня 2019 року припинено за відповідачем право оренди земельної ділянки за договором оренди землі від 14 грудня 2012 року, про що державним реєстратором Бабенко Л.В. 8 серпня 2019 року внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 14 на звороті).

9 серпня 2019 року представник позивача звернулася із заявою до відповідача, відповідно до змісту якої просила вжити заходів щодо повернення вказаної земельної ділянки позивачу та компенсувати матеріальну шкоду за користування нею (а.с. 9-10).

Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; отримувати продукцію і доходи (абз. 2, 4 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду землі").

Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону (ч. 1

ст. 27 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 34 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Частиною 2 цієї статті Кодексу передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до п. "е" ч. 1 ст. 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Приписами ч. 1 ст. 157 ЗК України передбачено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють, зокрема юридичні особи, які використовують земельні ділянки, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Пунктом 2 ч. 2 цієї статті Кодексу передбачено, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Верховним Судом України в постанові від 18 травня 2016 року у справі

№ 6-237цс16 висловлена правова позиція, відповідно до якої збитки позивача полягають не в його реальних втратах, яких він зазнав або зазнає, а в тих доходах, які позивач недоотримав або недоотримає внаслідок порушення його цивільного права.

Згідно з ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 157 ЗК України).

Згідно з п. 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (далі - Порядок), власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Пунктом 3 цього Порядку встановлено, що відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому зазначено, що неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її тимчасового зайняття.

Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості) (п. 4 Порядку).

Відповідно до пункту 5 Порядку збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій.

В п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" звернуто увагу судів на те, що розміри збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям земельних ділянок у встановленому порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284).

Пунктом 25 вказаної постанови встановлено, що у справах про відшкодування збитків або шкоди необхідно витребовувати, зокрема, акт відповідної комісії, створеної Київською, Севастопольською міськими радами, районною державною адміністрацією чи виконавчим комітетом міської (міст обласного значення) ради для визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, затверджений органом, що створив цю комісію.

При цьому визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу проводиться за допомогою відповідної методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963 (далі - Методика).

Відповідно до п. 4 Методики розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за такою формулою: Шс = Пс x Нп x Кф x Кі, де Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень; Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів; Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3; Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4; Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 року № 783.

Разом з тим надані позивачем та його представником розрахунки, що містяться в позовній заяві, суд оцінює критично, оскільки вони суперечать Методиці та зроблені позивачем на власний розсуд.

Приписами ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повэязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. При цьому відповідно до положень ст.ст. 77, 78 ЦПК України докази повинні бути належними та допустимими.

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Натомість подання доказів, зокрема накладної ТОВ "Агро-Лайф Україна" від

1 березня 2019 року № 38 на суму 6700,00 гривень (а.с. 56), на підтвердження здійснення витрат на придбання матеріалів для обробки земельної ділянки може свідчити про наміри власного використання землі, однак жодним чином не може слугувати підставою для стягнення упущеної вигоди, а тим більше підтверджувати її розмір.

Водночас акт відповідної комісії, як належний і допустимий доказ, в матеріалах справи відсутній, як і будь-які докази того, що позивач взагалі звертався до такої комісії для визначення розміру збитків. При цьому з пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні, вбачається, що відповідна комісія у Чорнобаївському районі Черкської області на момент розгляду справи нестворена. Проте вказані обставини суду належним чином також не доведено. Разом з тим, на переконання суду, нестворення відповідної комісії, не позбавляє можливості позивача скористатися іншими способами захисту порушених прав та законних інтересів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів завдання йому відповідачем майнової шкоди, а тому позовні вимоги про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є недоведеними, та до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ПСП "Довіра" про стягнення упущеної вигоди - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасником справи до або через відповідний суд.

Повне рішення суду складено 13 квітня 2020 року.

Суддя В.В. Чубай