Ухвала

від 09.04.2020 по справі 344/4097/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/4097/20

Провадження № 11-сс/4808/78/20

Категорія ст.173 КПК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судово ї палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_3

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

скаржника ОСОБА_8 ,

представника-адвоката ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою представника ПП «Пацифік-2» адвоката ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 березня 2020 року про арешт майна, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 березня 2020 року задоволено клопотання слідчого-криміналіста СВ УСБУ в Івано-Франківській області ОСОБА_10 про арешт майна в рамках кримінального провадження №22019090000000017 від 21.11.2019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України. Накладено арешт на майно, яке вилучене в ході проведення 02-03.12.2019 тимчасового доступу до речей та документів, які знаходились у володінні ПП «Пацифік-2» за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, с.Майдан, вул. Богдана Хмельницького, 10А, з метою збереження речових доказів, із забороною користування та розпорядження таким майном, а саме:

- двигуни з маркуваннями: «У05АТ6279» (Н466У05АТ6120); «Е08АТ4747» (Н466У05АТ4400); «КТ1334Ц07 УТД20»; «Б07КТ4074»; «КТ1810Е04 УТД20»; «Ж01КТ5072»; «КТ1455Ц10 УТД20»; «Т04КТ2010 5Д20-240»; «Ш02КТ0814»; «Т04КТ1998»; «КТ1499Ц11 УТД20»; «Т03КТ1758»; «КТ1814Е04 УТД20»; « НОМЕР_3 »; «КТ1406Ц09 УТД20»; «Ш03КТ1253»; «И09КТ2524»; «Ш07КТ2010»; «КТ1579Ц12»; «Е04КТ4883»; «Ж12КТ7759»; «Т07КТ2810»;

- корпуси до двигунів з маркуваннями «Б11ИТ4218»; «Г08КТ4589»; «Л04КТ2773»; «1РН8742РК87Р3к90»; «И02КТ0296»; «Х01ИТ1455»; «А11КТ7255»; «РК89Р2к9Р3»; «МНН20 26СNA1»; «8802K4307»; «C52001029KT»; «П02КТ3711»; «Р1к852Рк88»; «И12ИТ4319»; «С10ИТ6789»; «87Р2к90»; «У11КТ3151»; «М09КТ8380»; «У03ИТ4669»; «У04КТ1128»; «Л06КТ3036»; «И10ИТ3823».

Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, представник ПП «Пацифік-2» адвокат ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та зобов`язати слідчого-криміналіста СВ УСБУ в Івано-Франківській області ОСОБА_10 повернути вилучене у ПП «Пацифік-2» під час проведення 02-03.12.2019 тимчасового доступу до речей та документів майно, а саме, двигуни з маркуваннями: «У05АТ6279» (Н466У05АТ6120); «Е08АТ4747» (Н466У05АТ4400); «КТ1334Ц07 УТД20»; «Б07КТ4074»; «КТ1810Е04 УТД20»; «Ж01КТ5072»; «КТ1455Ц10 УТД20»; «Т04КТ2010 5Д20-240»; «Ш02КТ0814»; «Т04КТ1998»; «КТ1499Ц11 УТД20»; «Т03КТ1758»; «КТ1814Е04 УТД20»; « НОМЕР_3 »; «КТ1406Ц09 УТД20»; «Ш03КТ1253»; «И09КТ2524»; «Ш07КТ2010»; «КТ1579Ц12»; «Е04КТ4883»; «Ж12КТ7759»; «Т07КТ2810»; корпуси до двигунів з маркуваннями «Б11ИТ4218»; «Г08КТ4589»; «Л04КТ2773»; «1РН8742РК87Р3к90»; «И02КТ0296»; «Х01ИТ1455»; «А11КТ7255»; «РК89Р2к9Р3»; «МНН20 26СNA1»; «8802K4307»; «C52001029KT»; «П02КТ3711»; «Р1к852Рк88»; «И12ИТ4319»; «С10ИТ6789»; «87Р2к90»; «У11КТ3151»; «М09КТ8380»; «У03ИТ4669»; «У04КТ1128»; «Л06КТ3036»; «И10ИТ3823», фактичному володільцю ПП «Пацифік-2» (код ЄДРПОУ 30491450, с. Майдан, Тисменицький район, Івано-Франківська область).

При цьому представник зазначає, що клопотання про арешт майна розглядалось без участі власника майна ПП «Пацифік-2», а про вказану ухвалу суду дізнались після ознайомлення з матеріалами справи представником 02.04.2020 року.

В обґрунтування апеляційних доводів представник ПП «Пацифік-2» посилається на те, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою. Зокрема, підставою для арешту вищезазначеного майна є збереження речових доказів, запобігання можливого приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вилученого майна, що фактично не відповідає дійсності та не узгоджується з матеріалами кримінального провадження. Так, після вилучення вказаного майна та визнання його речовими доказами, майно в подальшому передано на відповідальне зберігання директору ПП «Пацифік-2» та начальнику цеху №2 «Львівський бронетанковий ремонтний завод», однак зазначені обставини слідчим суддею не були враховані. Разом з тим, вилучені двигуни та корпуси до двигунів не відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, а отже не є і не можуть бути речовими доказами. Зокрема, органом досудового розслідування не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що двигуни є новими і такими, що не були в експлуатації та маркування, що міститься на двигунах марки УТД-20 можуть мати механічні пошкодження, а також, що вказані двигуни та корпуси до них мали бути розпродані невстановленим слідством особам з метою вчинення злочинів, пов`язаних з міжнародною передачею товарів, що підлягають державному експортному контролю, з використанням підроблених документів. При цьому, представник зазначає, що СВ УСБУ проводилось досудове розслідування кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.1 ст.333, ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України та станом на час постановлення ухвали про арешт майна, судом затверджено угоди про визнання винуватості з фігурантами вказаного кримінального провадження, а отже вилучене майно повинно бути повернуто законному володільцю ПП «Пацифік-2".

На думку представника, оскаржувана ухвала постановлена з істотним порушенням вимог КПК України. Так, дане кримінальне провадження внесено до ЄРДР за ч.4 ст.358 КК України, а відповідно до ст.216 КПК України досудове розслідування таких кримінальних правопорушень здійснюється слідчими органів Національної поліції, а не слідчими СБ України, тобто слідчий ОСОБА_10 звернувся з клопотанням про арешт майна з перевищенням службових повноважень, а слідчий суддя не перевірив вказані обставини. Крім того, зазначає, що вказане майно має статус тимчасово вилученого майна, а слідчий звернувся з клопотанням про арешт майна через 4 місяці після його вилучення, а отже вказане клопотання слідчого не відповідає вимогам ч.5 ст.171 КПК України, згідно якої клопотання про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути повернуто особі, у якої його було вилучено.

Під час апеляційного розгляду:

- представник представник ПП «Пацифік-2» адвокат ОСОБА_9 просив задовольнити вимоги апеляційної скарги;

- прокурор вважав, що ухвала слідчого судді є законною, а подана апеляційна скарга є необґрунтованою, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Положеннями ст. 131 КПК України передбачено, що арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст.170-173 КПК України для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Незаконне та необґрунтоване застосування арешту майна порушує право власності, гарантоване статтею 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 41 Конституції України.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

За змістом ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з вимогами ч.1 ст.173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим ч.1 ст.170 цього Кодексу. А відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати, крім іншого: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні.

Під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді апеляційним судом встановлено, що зазначені вимоги процесуального закону слідчим суддею в повній мірі не дотримано.

Зі змісту клопотання про накладення арешту на майно вбачається, що воно подано в межах кримінального провадження № 22019090000000017 від 21.11.2019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, яке було внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 21.11.2019 року.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження № 22019090000000017 було зареєстровано за фактом використання громадянином Республіки Польща ОСОБА_11 завідомо підроблених документів шляхом подання митному органу Договору №1 від 20.11.2019 року про продаж дизельного двигуна моделі 1Д20 для генератора моделі АД-100 та митної декларації, які містять неправдиві відомості про найменування товару.

В клопотанні про арешт майна стверджується, що під час досудового розслідування було встановлено, що у листопаді 2019 року ОСОБА_11 вирішив придбати в Україні дизельний двигун марки «УТД20С1» для встановлення його на бойову машину піхоти БМП-2, яка знаходиться у власності його знайомого у Федеративній Республіці Німеччині. Здійснюючи моніторинг оголошень на сайті «OLX», ОСОБА_11 виявив оголошення ОСОБА_12 під іменем « ОСОБА_13 » про продаж ним двигуна марки «УТД-20» та номер телефону оператора мобільного зв`язку НОМЕР_1 . ОСОБА_11 зателефонував на вказаний номер телефону.

В розмові ОСОБА_12 домовився реалізувати ОСОБА_14 у с. Майдан Тисменицького району Івано-Франківської області дизельний двигун марки «УТД20С1» для встановлення його на військову техніку. При цьому, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 знали та усвідомлювали, що дизельний двигун марки «УТД20С1» належить до товарів військового призначення, для його міжнародної передачі та переміщення через митний кордон України необхідно отримати відповідний дозвіл чи висновок Державної служби експортного контролю України. У ОСОБА_12 та ОСОБА_15 до початку вчинення злочину виник злочинний умисел здійснити за попередньою змовою міжнародну передачу товару військового призначення, який підлягає державному експертному контролю, з порушенням встановленого порядку такої передачі.

У зв`язку з цим, ОСОБА_11 перетнув 19.11.2019 державний кордон України та зателефонував ОСОБА_12 . Під час розмови останні домовилися про обставини передачі товару військового призначення за межі території України, внесення завідомо неправдивих відомостей у договір купівлі-продажу, зокрема те, що двигун марки «УТД20С1» підлягає розміщенню на дизельний генератор моделі «АД-100».

Разом з тим, зі змісту копії вироку Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2019 року вбачається, що ОСОБА_16 визнаний винним в тому, що діючи з прямим умислом та усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, за попередньою змовою з особою матеріали кримінального провадження відносно якого виділено в окреме провадження, підписав створений 20.11.2019 останнім Договір № 1, який цього ж дня надав працівнику митниці, в текст якого внесено завідомо неправдиві відомості про дизельний двигун марки «УТД-20С1», що належить до товарів військового призначення та підлягає державному експертному контролю, з метою його використання для переміщення через митний кордон України до Республіки Польща без відповідного дозволу або висновку Державної служби експортного контролю України.

Судом першої інстанції було затверджено угоду про визнання винуватості від 17 грудня 2019 року, укладену між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_7 та обвинуваченим в кримінальному провадженню, якому повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28 ч.1 ст.333, ч.3 ст.358 ч.4 ст.358 КК України.

ОСОБА_16 було визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених, ч.2 ст.28 ч.1 ст.333, ч.3 ст.358 ч.4 ст.358 КК України, та призначено остаточне покарання на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн.

Відповідно до копії вироку Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 16 березня 2020 року вбачається, що судом було затверджено угоду про визнання винуватості від 05.02.2020 року, укладену між прокурором відділу нагляду за додержанням законів СБУ та Державною прикордонною службою прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_17 та обвинуваченим ОСОБА_12 та останнього визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 333, ч. 3 ст. 358 КК України, та призначено остаточне покарання на підставі ст. 70 ч. 1 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в твердій грошовій сумі становить 51000 грн.

Таким чином, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_11 вже засуджений вироком суду за вчинення кримінального правопорушення, дані про яке було внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань та зареєстроване кримінальне провадження № 22019090000000017.

В своїй апеляційній скарзі адвокат посилається на те, що клопотання про арешт майна подано слідчим в межах кримінального провадження № 22019090000000017 від 21.11.2019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України стосовно ОСОБА_15 за вчинення кримінального правопорушення, за яке останній вже визнаний винним та засуджений вироком суду.

Вищевказані доводи апеляційної скарги не спростовані стороною обвинувачення.

В своєму клопотанні про арешт майна слідчий вказує на те, що під час проведення досудового розслідування встановлено факт намагання розпродати двигуни та корпуси до них невстановленим особам з метою вчинення злочинів пов`язаних з міжнародною передачею товарів, що підлягають державному експертному контролю, з використанням підроблених документів.

Відповідно до ч.2-3 ст.214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування.

Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Єдиною слідчою дією, яка може бути проведена до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, законодавець визначив огляд місця події, який проводиться у невідкладних випадках, при цьому відомості до реєстру здійснюється негайно після завершення огляду.

У разі, якщо слідчим було самостійно виявлено обставини, що свідчать про вчинення іншого кримінального правопорушення, дані про який не внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, то він зобов`язаний невідкладно внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, і тільки після цього розпочати розслідування вказаного кримінального правопорушення.

Подальше проведення досудового розслідування без внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань має своїм наслідком визнання отриманих доказів недопустимими.

Разом з тим, стороною обвинувачення не надано даних, які свідчать про те, що в Єдиний реєстр досудових розслідувань внесені відомості щодо встановленого факту намагання розпродати двигуни та корпуси до них невстановленим особам з метою вчинення злочинів пов`язаних з міжнародною передачею товарів, що підлягають державному експертному контролю, з використанням підроблених документів.

Колегія суддів вважає, що суд позбавлений права вирішувати питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження стосовно речових доказів, які стосуються розслідування кримінальних правопорушень, які не внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань у встановленому законом порядку.

Крім того, в клопотанні про арешт майна слідчий стверджує, що двигуни та корпуси до двигунів 02-03.12.2019 року були вилучені та визнані відповідною постановою від 03.12.2019 року речовими доказами і передані на відповідальне зберігання громадянину України ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та начальнику цеху № 2 ДП «Львівський бронетанковий ремонтний завод» ОСОБА_19 .

Однак, слідчим не наведені доводи, які свідчать про те, що раніше прийняті заходи щодо збереження речових доказів у виді передання їх на відповідальне зберігання перестали бути дієвими і подальше зберігання вищевказаних двигунів та корпусів до них особами, яким вони були передані на зберігання є неможливим або ускладнює проведення досудового розслідування та не досягає мети кримінального провадження.

Слідчим не наведені доводи, які свідчать про те, що на даний час з`явились нові обставини, які свідчать про те, що через чотири місяці після виявлення двигунів та корпусів до двигунів та визнання їх речовими доказами виникла необхідність застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту.

Колегія суддів звертає увагу на те, що всі докази, на які посилається слідчий в обґрунтування необхідності арешту майна були здобуті ще до вирішення питання про їх передачу на відповідальне зберігання.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_9 підлягає частковому задоволенню, ухвалу слідчого судді необхідно скасувати та відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на двигуни та корпуси до двигунів, які було вилучено 02-03.12.2019р.

Керуючись ст.ст. 170-173,376,404,405,407,409,418,419,422 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу представника ПП «Пацифік-2» - адвоката ОСОБА_9 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 березня 2020 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №22019090000000017, скасувати та постановити нову ухвалу.

Відмовити у задоволенні клопотання слідчого-криміналіста слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_10 про накладення арешту на двигуни та корпуси до двигунів, які було вилучено у кримінальному провадженні № 22019090000000017 в ході проведення 02-03.12.2019 тимчасового доступу до речей та документів, що знаходились у володінні ПП «Пацифік-2» за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Майдан, вул. Богдана Хмельницького, 10А.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_3

Судді: ОСОБА_4

ОСОБА_5