Рішення

від 13.04.2020 по справі 585/3183/19

РОМЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 585/3183/19

Номер провадження 2/585/50/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2020 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі головуючого судді В.О. Шульги, з участю секретаря С.А. Дем`яненко, розглянувши без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у судовому засіданні в місті Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю АВЕНТУС ФІНАНС про захист прав споживача шляхом визнання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення авансового внеску та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ АВЕНТУС ФІНАНС і просить визнати договір № 01143 фінансового лізингу від 18 липня 201 8 року, укладений між ТОВ Авентус Фінанс (код ЄДРПОУ 41716486) та ОСОБА_1 - недійсним, стягнути з ТОВ Авентус Фінанс (код ЄДРПОУ 41716486) на користь, ОСОБА_1 грошові кошти, сплачені за договором фінансового лізингу від 18 липня 2018 року у розмірі 24000.00 грн. та моральну кошту у розмірі 50000,00 грн., стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в сумі 1536,80 грн.

В обгрунтування позову вказує, що 18 липня 2018 року, між ТОВ Авентус Фінанс та позивачем укладений договір № 01143 фінансового лізингу, предметом якого є автомобіль ВАЗ 2110, комплектація Lux, колір Агава 303 зелений вартістю 83000,00 грн. Того ж дня ним сплачено 24000,00 грн., після чого йому в усній формі заявлено, що протягом 25-26 липня 2018 року він отримає автомобіль. У подальшому у телефонному режимі йому було роз`яснено, що в наданні фінансового лізингу відмовлено, оскільки він є неплатоспроможним та для отримання сплачених грошових коштів, необхідно надіслати письмове звернення, реквізити для перерахування коштів. Причина, через яку відмовлено у наданні фінансового лізингу, буде викладена у письмовій формі. 03.02.2019 року він надіслав на адресу відповідача вимогу повернути сплачені кошти у розмірі 24000,00 грн., також він неодноразово звертався в усному порядку, проте до теперішнього часу грошові кошти не повернуто. Вважає, що Договір фінансового лізингу за № 01143 має бути визнаний недійсним, оскільки він не посвідчений нотаріально. У Державному реєстрі фінансових установ відсутня інформація про наявність ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), що суперечить вимогам законодавства. Пункти 12.1, 12.2 договору містять несправедливі умови у розумінні ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів . За відомостями в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підприємство здійснює такі види діяльності, зокрема, Код КВЕД 64.91 фінансовий лізинг. Предметом укладеного між сторонами договору, відповідно до п.1.7 є транспортний засіб, зазначений у даній статті Специфікації (Додаток №1 Договору). Додаток №1 є невід`ємною частиною договору, містить графік сплати першого лізингового платежу, графік сплати лізингових платежів після отримання предмету лізингу, специфікацію. Вартість предмета лізингу на момент укладення даного Договору у гривневому еквіваленті становить 83000,00 грн. (п.6.2 Договору). Пунктом 4.1 Договору визначено, що лізингодавець передає у користування предмет лізингу лізингоодержувачу не пізніше 90 календарних днів, починаючи з наступного дня з дати отримання в повному розмірі на поточний рахунок лізингодавця наступних платежів: - комісія за організацію договору, авансового платежу - у разі наявності, оплати різниці вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.7.4 ст.7 даного Договору, з урахуванням умов викладених у п.1.6 ст.1 даного Договору, комісії за передачу предмета лізингу. Комісія за організацію Договору являє собою погоджений сторонами відсоток від вартості предмету лізингу у розмірі 10%, який лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця після укладення договору за його організацію протягом строку дії договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції про сплату. Розмір комісії за організацію договору зазначено у Додатку №1 до даного Договору. Комісія за організацію Договору входить до складу обов`язкових лізингових платежів, які лізингоодержувач зобов`язаний сплатити до моменту отримання предмету лізингу (п.7.1 Договору). У день укладення договору, позивач вніс 24000,00 грн. на рахунок ТОВ Авентус Фінанс з призначенням платежу: авансовий платіж згідно Договору фінансового лізингу № 01143 від 18.07.2018, що підтверджується квитанцією № 2 від 18.07.2018. Укладений договір фінансового лізингу, предметом якого є транспортний засіб, а сторонами договору фізична і юридична особи, всупереч положень ст. 799 ЦК не було нотаріально посвідчено, а тому в силу положень ст.220 цього ж Кодексу він є нікчемним, що узгоджується з висновками ВСУ викладеними у постановах від 16 грудня 2015 року по справі № 6-2766цс15 та від 19 жовтня 2016 року № 6-1551 цс 16. Стосовно підстав для визнання спірного договору недійсним, позивач вказує, що несправедливими є умови п.п. 12.1, 12.2 Договору, якими передбачена можливість лізингодавця розірвати договір в односторонньому порядку у разі несплати авансового платежу в повному обсязі та право неповернення комісії за організацію Договору тощо; необгрунтовані платежі на користь лізингодавця, а саме: 10 % комісії за організацію договору (п. 4.1), 3 % комісії за передачу Предмета лізингу (п.7.7). Також, розділ 12 спірного Договору передбачає підстави відповідальності позивача, як лізингоодержувача, та розміри штрафних санкцій за порушення ним умов укладеного договору та не передбачає жодної відповідальності відповідача, як лізингодавця, за невиконання або неналежне виконання договору. Оспорюваний договір фінансового лізингу підпадає під несправедливі умови, встановлені пунктами 2, 4 частини третьої статті 18 Закону України Про захист прав споживачів , оскільки передбачає повернення суми авансових платежів з вирахуванням штрафу за дострокове розірвання договору, та не передбачає права позивача, як споживача, стосовно відповідача, у разі повного або часткового невиконання чи неналежне виконання ним договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку відповідача, як продавця (виконавця, виробника), що порушує принцип добросовісності, призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків і завдає шкоди споживачеві. В оспорюваному договорі передбачено право лізингодавця розірвати договір в односторонньому порядку за умови невиконання лізингоодержувачем його положень, однак таке право у лізингоодержувача умови договору не містять, його укладено із сплатою комісії за організацію договору та закріпленням інших платежів, які не є лізинговими, умовами договору передбачено право лізингодавця не повертати лізингоодержувачу комісію за організацію договору, що порушує принцип добросовісності, призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків і завдає шкоди споживачеві. Крім того, послуги з фінансового лізингу ТОВ Авентус Фінанс мало право здійснювати лише за умови набуття статусу фінансової установи, та отримання відповідних ліцензій. Відсутнє нотаріальне посвідчення договору фінансового лізингу в супереч вимогам статті 799 ЦК України. Для позивача моральна шкода полягає в несправедливих умовах договору, ненаданням автомобіля за договором лізингу, не поверненням сплачених грошей, що спричинило погіршення самопочуття, втрату спокою, порушення життєвого укладу, працездатності, сну, апетиту та планів на відпочинок, протягом певного часу позивач була позбавлена можливості реалізувати свої плани за допомогою грошових коштів в розмірі 24000 грн., які були сплачені відповідачу та з надією все ж таки отримати автомобіль. Відповідачем було принижено гідність, престиж, репутацію, права як споживача, водночас позивач зазнала негативних емоцій, переживань, головного та серцевого болю, тривалого стресу, спалаху негативних емоцій, інших психологічних факторів і внутрішніх конфліктів. Позивач є учасником бойових дій, не встигнувши морально пережити події в зоні АТО, сталася подія з цим договором фінансового лізингу. Із врахуванням вищенаведеного, враховуючи вимоги справедливості, добросовісності та розумності, вважає необхідним стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у сумі 50000,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Представник позивача ОСОБА_2. надала заяву про розгляд справи у відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримують і прохають задовольнити.

Відповідач ТОВ АВЕНТУС ФІНАНС явку представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки не повідомив, про відкладення розгляду не клопотав. Судова повістка надіслана за адресою місцезнаходження відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) вважається врученою відповідно п.4) ч.8 ст. 128 ЦПК України.

За таких обставин, суд розглядає справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом встановлено, що 18 липня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Авентус Фінанс (лізингодавець) і ОСОБА_1 укладено договір № 01143 фінансового лізингу за яким: вартість предмета лізингу на момент укладення даного договору зазначається у даному договорі та в додатку № 1 (п.1.1); лізингодавець бере на себе зобов`язання придбати предмет лізингу у власність (отримати право власності на предмет лізингу) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим договором. Лізингоодержувач користується предметом лізингу на умовах даного договору та згідно з положеннями чинного законодавства (п. 1.2); предметом фінансового Лізингу по даному договору є транспортний засіб: марка/модель ВАЗ 2110, комплектація Lux, об`єм/тип двигуна: 1,5 і 5 МТ 78 л.с./16-к (п. 1.7); лізингодавець передає у користування предмет лізингу лізингоодержувачу не пізніше 90 календарних днів, починаючи з наступного дня з дати отримання в повному розмірі на поточний рахунок лізингодавця наступних платежів: - комісія за організацію договору , авансового платежу - у разі наявності, оплати різниці вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.7.4 ст.7 даного Договору, з урахуванням умов викладених у п.1.6 ст.1 даного Договору, комісія за передачу предмета лізингу (п.4.1). Згідно примітки, розмір комісії попередньо погоджений сторонами та відображається у даному договорі та Додатку № 1 до договору та становить 10 % від вартості предмета лізингу. Згідно п.7.7 комісія за передачу предмета лізингу - одноразовий платіж, розмір якого становить 3% від вартості предмета лізингу.

Зазначений договір укладений в простій письмовій формі.

У додатку № 1 до договору зазначено: марка/модель ВАЗ 2110, комплектація Lux, об`єм/тип двигуна: 1,5 і 5 МТ 78 л.с./16-к, колір Агава Зелений, додаткове обладнання: ГБО - IV, антикор, захист; поточна ціна 83000 грн; поставка м. Ромни 25 - 26 липня 2018 р.; спецумови: КАСКО, МРЕО; дострокове погашення; дати сплати щомісячного платежу з 1 по 30 кожного місяця; 702 грн. 00 коп/ міс.; внесений аванс 24000,00 грн.

Згідно квитанції № 2 від 18.07.2018 ОСОБА_1 сплатив на користь ТОВ АВЕНТУС ФІНАНС 24000,00 грн.

03 лютого 2019 ОСОБА_1 письмово звернувся на адресу ТОВ АВЕНТУС ФІНАНС з проханням розірвати, укладений з ним договір фінансового лізингу від 18.07.2018 та повернути йому 24000 грн. у строк до 01.04.2019.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (ч.2 ст. 216 ЦК України).

Згідно частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів містить самостійні підстави для визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Згідно з частинами першою та другою статті 6, частини першою статті 7, частинами першою та другою статті 16 Закону України Про фінансовий лізинг договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилами частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 18 січня 2017 року (справа № 6-648цс16).

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18), погоджуючись із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-308цс16, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 369/2770/16-ц і від 07 листопада 2018 року у справі № 357/3394/16-ц, дійшла висновку, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону.

Враховуючи викладене, підстав для визнання недійсним договору № 01143 фінансового лізингу від 18 липня 201 8 року, укладеного між ТОВ Авентус Фінанс (код ЄДРПОУ 41716486) та ОСОБА_1 , суд не вбачає. Такого висновку суд дійшов з тих підстав, що укладений між сторонами договір фінансового лізингу є нікчемним, оскільки укладений в простій письмовій формі, без нотаріального посвідчення.

Згідно ч.5 ст.216 ЦК України суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь позивача 24000.00 грн. грошових коштів, сплачених за договором фінансового лізингу від 18 липня 2018 року у розмірі, який є нікчемним.

Вирішуючи вимоги про стягнення моральної шкоди, суд керується наступним.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (частина перша та пункт 2 частини другої статті 23 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 216 ЦК України якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

В той же час, позивачем не доведено, що йому завдано моральну шкоду виключно укладенням нікчемного правочину, стороною якого він є, в результаті винних дій відповідача. Враховуючи, що не встановлено вину виключно відповідача у таких діях, то відсутні правові підстави для відшкодування моральної шкоди позивачу з цих підстав.

Суд також враховує правила пункту 5 частини першої статті 4 Закону України Про захист прав споживачів , відповідно до якого споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Приймаючи до уваги, що вимоги позову про відшкодування моральної шкоди ґрунтуються на тому, що неправомірними діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає в несправедливих умовах договору, ненаданням йому автомобіля і не поверненням сплачених коштів, через що він зазнав переживання та душевні страждання, то правові підстави для застосування правил про відшкодування моральної шкоди відповідно до Закону України Про захист прав споживачів відсутні.

Керуючись ст.ст. 10, 12,13, 18, 81, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю АВЕНТУС ФІНАНС про захист прав споживача шляхом визнання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення авансового внеску та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВЕНТУС ФІНАНС на користь ОСОБА_1 24000,00 грн. (двадцять чотири тисячі гривень), сплачених за договором фінансового лізингу № 01143 від 18 липня 2018 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВЕНТУС ФІНАНС на користь держави 840,80 грн. судового збору.

В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п. 15.5.) Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. О. Шульга