Рішення

від 13.04.2020 по справі 740/671/20

НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/671/20

Провадження № 2-а/740/25/20

РІШЕННЯ

іменем України

13.04.20

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

судді Олійника В.П., за участі секретаря судового засідання Шадура І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом заступника керівника Ніжинської місцевої прокуратури Марушка І.М. до Ніжинського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання дій протиправними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов`язання поновлення виконавчого провадження,

встановив:

Позивачем заявлені вимоги про визнання дій заступника начальника Ніжинського МРВ ДВС ГТУЮ у Чернігівській області (змінено найменування на Ніжинський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) ОСОБА_1 по закінченню виконавчого провадження при примусовому виконанні постанови Ніжинського міськрайонного суду від 22 березня 2018 року по справі № 740/792/18, провадження № 3/740/338/18, протиправними, скасування даної постанови про закінчення виконавчого провадження в частині конфіскації предметів та знарядь вчинення правопорушення, а саме: 3140 л. дизельного палива, 2818 л. бензину марки А-95, обладнання для заправки автомобілів паливно-мастильними матеріалами, та зобов`язання поновлення виконавчого провадження, з посиланням на те, що державний виконавець в порушення вимог ч.1 ч.2 ст.63 Закону України Про виконавче провадження без проведення перевірки стану виконання рішення суду прийняв протиправну постанову, яка підлягає скасуванню та відновленню виконавчого провадження.

Згідно відзиву від 30 березня 2020 року представник Ніжинського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні позову з посиланням на те, що державним виконавцем у даному провадженні в повній мірі проведені всі виконавчі дії.

Відповідно до відповіді на відзив від 10 квітня 2020 року заступник керівника Ніжинської місцевої прокуратури І.Марушко просить позов задовольнити, майно, що підлягає конфіскації відповідно до постанови суду не знайдено, а отже відсутні підстави для закриття виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням, оскільки місцезнаходження майна не встановлено, ТОВ ХК Леон не ліквідоване, має постійне місцезнаходження, а державним виконавцем не вживалось заходів щодо вилучення майна у даної організації, не встановлені обставини щодо трудових відносин ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , постанова прийнята передчасно та підлягає скасуванню.

Згідно заяв від 13 квітня 2020 року представник позивача ОСОБА_5 позов підтримує, просить розглянути справу за відсутності та задовольнити позов, представник відповідача просить відкласти у зв`язку з введенням карантину, при цьому представником відповідача суду поданий відзив на позов та висловлена позиція по справі, у зв"язку з чим підстави для відкладення судового розгляду відсутні.

Фіксування судового засідання відповідно до ч.4 ст.229 КАС України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із врахуванням поданих сторонами доказів по справі суд приходить до слідуючих висновків.

Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України Про прокуратуру .

Відповідно до ст.23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави .

У Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави , висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Відтак, суд вважає, що інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави , особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справі №804/4585/18.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ від 02 червня 2016 року .

Статтею 1 цього Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішення третейського суду, рішення міжнародного комерційного арбітражу, рішення іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 1 ст.13 Закону Законом України "Про виконавче провадження" передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" визначено підстави закінчення виконавчого провадження, серед яких зокрема п.9 передбачено фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22 березня 2018 року, яка набрала законної сили 06 червня 2018 року, притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ч.1 ст.164 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн., з конфіскацією предметів та знарядь вчинення правопорушення-3140 л дизельного палива, 2818 л бензину А-95, обладнання для заправки автомобілів паливно-мастильними матеріалами.

Постановою Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 16 червня 2018 року відкрито виконавче провадження щодо стягнення штрафу у розмірі 34000 на користь держави. Постановою від 08 травня 2019 року закінчено виконавче провадження у зв`язку з повним виконанням.

Постановою Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 02 жовтня 2018 року відкрито виконавче провадження щодо конфіскації предметів та знарядь вчинення правопорушення.

23 травня 2019 року заступником начальника Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Гаврилеєм І.О. прийнято постанову про повне фактичне виконання рішення. Державним виконавцем вжито всіх заходів по розшуку та встановленню місцезнаходження майна. Направлено до органів поліції подання про притягнення до кримінальної відповідальності боржника за незбереження майна на яке накладено арешт. Майно не розшукане. У зберігача відібрано пояснення щодо відсутності майна.

Згідно протоколу вилучення №414566 серії АА від 20 січня 2018 року вилучені речі передані посадовій особі ТОВ ХК Леон - адміністратору ОСОБА_6 та підлягають зберіганню по місцю розташування ТОВ ХК Леон за адресою: м.Ніжин, вул.Носівський шлях, 54-Б, що також підтверджено актом прийому-передачі матеріальних цінностей від 20 січня 2018 року.

Матеріали виконавчого провадження містять відомості з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України щодо ТОВ ХК Леон , ідентифікаційний код юридичної особи -39818224, місцезнаходження-м.Бровари Київської області, бульвар Незалежності, 31, перелік засновників- ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 .

Актами державного виконавця від 20 травня 2019 року в телефонному режимі з ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_2 , та за адресою: АДРЕСА_3 , - місцезнаходження майна не встановлено.

Матеріали виконавчого провадження не містять даних щодо встановлення місцезнаходження майна, що підлягає конфіскації, а саме у ТОВ ХК Леон за адресою: м.Бровари Київської області, бульвар Незалежності, 31, наявності трудових відносин ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а тому дії заступника начальника Ніжинського МРВ ДВС ГТУЮ у Чернігівській області (змінено найменування на Ніжинський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Північно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) ОСОБА_1 по закінченню виконавчого провадження є протиправними, постанова від 23 травня2019 року підлягає скасування.

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

З огляду на вищевикладене, вимога щодо зобов`язання відповідача поновити виконавче провадження не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.5 ст.286 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Докази, що спростовують висновки суду, станом на час розгляду справи відсутні.

Керуючись ст.ст.5, 77, 229, 244, 245, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника відділу Ніжинського МРВ ДВС ГТУЮ у Чернігівській області (змінено найменування на Ніжинський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми)) Гаврилея І.О. від 23 травня 2019 року про закінчення виконавчого провадження №57327206 при примусовому виконанні постанови Ніжинського міськрайонного суду від 22 березня 2018 року по справі № 740/792/18, провадження № 3/740/338/18.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.Олійник.